Рішення

від 07.03.2024 по справі 440/16726/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 440/16726/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.

за участю:

секретаря судового засідання Солтис О.О.,

представника позивача Кропивницького М.А.,

представника відповідача Деркача А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00074450701 від 18.08.2023 на суму 594 755,00 грн, № 00074460701 від 18.08.2023 на суму 527 224,00 грн., № 00074490701 від 18.08.2023 на суму 393 933,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій з ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 повністю підтверджена документами, наданими до перевірки. Висновки контролюючого органу базуються лише на припущеннях та неповній інформації податкової бази по спірних контрагентах. За доводами позивача, ці висновки, зроблені в акті перевірки, не доводять відсутності господарських операцій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.11.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував вказуючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС" встановлено порушення норм Податкового кодексу України.

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення, оскільки:

- в товарно - транспортних накладних відсутні підписи працівників ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 , їхні печатки чи інші відмітки;

- згідно даних податкової звітності ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 працівники, зазначені в товарно - транспортних накладних не є працівниками ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 відповідно;

- ФОП ОСОБА_1 не має в штаті працюючих осіб, протягом 2018-2020 років звітність не подавав та суми отриманого доходу не декларував.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АГРЕЙН ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2018 по 30.09.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

Відповідна документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АГРЕЙН ТРАНС» проведена відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1. статті 81, пункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), (далі ПК України) та на підставі 1) наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 01.12.2021 №2997-П; 2) направлень, № 4581 від 07.12.2021, № 4582 від 07.12.2021 та № 4583 від 07.12.2021; 3) плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік.

Перевіркою встановлено, що згідно облікових даних по бухгалтерському рахунку 31 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 ТОВ «АГРЕЙН ТРАНС» мало взаємовідносини з: ТОВ «ГРУПКОМПАНІ» та ФОП ОСОБА_1 отримуючи послуги по перевезенню вантажів. У податковому обліку ТОВ «АГРЕЙН ТРАНС» ці послуги відображено у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), сплачено ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ГРУПКОМПАНІ» у складі податкового кредиту по податку на додану вартість згідно податкових накладних, у повному обсязі, зареєстровано та відображено в ЄРПН без порушення чинного законодавства.

За результатами заходів податкового контролю встановлено дані та факти, щодо нереальності придбання ТОВ «АГРЕЙН ТРАНС» транспортних послуг у ТОВ «ГРУПКОМПАНІ» та ФОП ОСОБА_1 по причині відсутності можливості для здійснення даних послуг (відсутність людських та матеріальних ресурсів для надання транспортних послуг у істотних обсягах), а також відсутність документів, що підтверджують здійснення даних послуг, а саме:

- в товарно - транспортних накладних відсутні підписи працівників ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 , їхні печатки чи інші відмітки;

- згідно даних податкової звітності ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 працівники, зазначені в товарно - транспортних накладних не є працівниками ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 відповідно;

- ФОП ОСОБА_1 не має в штаті працюючих осіб, протягом 2018-2020 років звітність не подавав та суми отриманого доходу не декларував.

За результатами перевірки складено акт від 03.02.2022р. № 851/16-31-07-01- 10/38052610, у якому зафіксовані наступні порушення:

1) п.44.1, п.44.2, ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV ( із змінами та доповненнями.) п. п. 1.4 п.1, п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, п. 3.1, п.3.12 наказу Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433 «Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого:

- занижено податок на прибуток у розмірі 481 457 грн, у тому числі за 3 квартал 2019 179 555 грн., 4 квартал 2019 273 637 грн., 1 квартал 2020 28 265 грн. - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у розмірі 527 224 грн.

2) п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 315 147 грн. в т.ч. за липень 2019 у сумі 17 576 грн., за серпень 2019 у сумі 20 964 грн., за вересень 2019 у сумі 974 грн., за січень 2020;у сумі 481774 грн., за лютий 2020 у сумі 81 546 грн., за березень 2020 у сумі 98 217 грн., за травень 2020 у сумі 3596 грн., за липень 2020 у сумі 11 562 грн., за серпень 1 792 грн., за вересень 2020 у сумі 30 146 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 00074450701 від 18.08.2023 на суму 594 755,00 грн з податку на прибуток, № 00074460701 від 18.08.2023 на суму зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 527 224,00 грн., № 00074490701 від 18.08.2023 на суму ПДВ 393 933,75 грн.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішення та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.60 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною та, відповідно, заявлення до бюджетного відшкодування в подальшому.

Таким чином, норма пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає право платника податку після реєстрації податкової накладної у ЄРПН для нарахування сум податку на її підставі та не потребує жодного додаткового підтвердження.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон України №996-XIV) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС" збільшено розмір собівартості реалізованої продукції та сформовано податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді за наслідками господарських операцій з ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 .

На підтвердження отримання позивачем послуг з перевезення сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді позивачем надано договори, заявки до договору, акти приймання - передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, рахунки на оплату отриманих послуг, виписки з банківського рахунку, що підтверджують оплату позивачем отриманих послуг.

Дослідивши вищенаведені документи, надані позивачем на підтвердження документального оформлення спірних господарських операцій суд дійшов висновку про їхню відповідність вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Висновок контролюючого органу про відсутність реальності спірних господарських операцій з огляду на те, що у товарно - транспортних накладних відсутні підписи працівників ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 , їхні печатки чи інші відмітки не ґрунтується на нормах Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

За приписами пункту 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не передбачають таких реквізитів товарно - транспортної накладної як підпис працівників перевізника, їхніх печаток чи інших відміток.

Відтак, надані позивачем товарно - транспортні накладні містять усі необхідні реквізити передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Норми податкового законодавства, не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Тому помилковими є доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання достатньої кількості основних засобів та ресурсів, оскільки це не може бути підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Також платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому не має нести за це відповідальність.

Доводи, які стосуються відсутності трудових ресурсів контрагентів Позивача, є безпідставними, оскільки відповідна діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 380/26122/21.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 480/3815/19.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, відповідачем не надано.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 808/2120/18.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивачем правомірно збільшено розмір собівартості реалізованої продукції та сформовано податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді.

Водночас, як вже зазначалося судом, податкові накладні ТОВ "ГРУПКОМПАНІ" по спірних господарських операціях зареєстровані в ЄРПН, що є обов`язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Полтавській області №00074450701, № 00074460701, № 00074490701 від 18.08.2023 .

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 22 738,70 грн.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 22 738,70 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" (вул. В.Пугачова, буд. 6, оф.405, Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 38052610) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00074450701, № 00074460701, № 00074490701 від 18.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 22738,70 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 березня 2024 року.

Суддя К.І. Клочко