Постанова

від 18.06.2024 по справі 440/16726/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р.Справа № 440/16726/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2024, (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, повний текст складено 15.03.24 року) по справі № 440/16726/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2023 № 00074450701 на суму 594 755,00 грн, № 00074460701 на суму 527 224,00 грн., № 00074490701 на суму 393 933,75 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що здійснення господарських операцій між ТОВ "Агрейн Транс" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 позов задоволено.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Групкомпані» та ФОП ОСОБА_1 .

Вказує, що надані позивачем до перевірки бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції з вищезазначеними контрагентами, не можуть вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку, оскільки підприємством не доведено фактичне здійснення господарських операцій з урахуванням наявних основних засобів та трудових ресурсів тощо.

Зазначає, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо надавачів послуг - ТОВ «Групкомпані» та ФОП ОСОБА_1 (відсутні підписи представників, печатки та інші відмітки), а працівники, зазначені в ТТН фактично не є працівниками контрагентів позивача та не є працівниками ТОВ "Агрейн Транс", отже неможливо довести отримання ТОВ «Агрейн Транс» від них послуг.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області в період з 14.12.2021 до 13.01.2022 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агрейн Транс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2018 по 30.09.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт від 03.02.2022 № 851/16-31-07-01-10/38052610 (т. 1 а.с. 195-211).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

п.44.1, п.44.2, ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.4 п.1, п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, п. 3.1, п.3.12 наказу Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433 «Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого:

- занижено податок на прибуток у розмірі 481 457 грн, у тому числі за 3 квартал 2019 р. 179 555 грн., 4 квартал 2019 р. 273 637 грн., 1 квартал 2020 р. 28 265 грн,

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2018 р. у розмірі 527 224 грн;

п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 315 147 грн в т.ч. за липень 2019 р. у сумі 17 576 грн, за серпень 2019 р. у сумі 20 964 грн, за вересень 2019 р. у сумі 974 грн, за січень 2020 р. у сумі 481 774 грн., за лютий 2020 р. у сумі 81 546 грн., за березень 2020 р. у сумі 98 217 грн., за травень 2020 р. у сумі 3 596 грн, за липень 2020 р. у сумі 11 562 грн., за серпень 1 792 грн., за вересень 2020 р. у сумі 30 146 грн.

18.08.2023 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00074450701, яким ТОВ "Агрейн Транс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 594 755,00 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 481457,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 113 298,00 грн);

- № 00074460701, яким ТОВ "Агрейн Транс" зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 527 224,00 грн;

- № 00074490701, яким ТОВ "Агрейн Транс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 393 933,75 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 315147,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 78786,75 грн) (т. 1 зв.б. а.с. 182 а.с. 185).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Групкомпані» та ФОП ОСОБА_1 належними первинними документами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зі змісту наведених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрейн Транс» з лютого 2012 р. зареєстроване в якості юридичної особи, видами діяльності якого є: вантажний автомобільний транспорт (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; допоміжне обслуговування наземного транспорту; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; роздрібна торгівля пальним; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду вантажних автомобілів; допоміжна діяльність у рослинництві; надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Групкомпані» та ФОП ОСОБА_1

26.06.2019 між ТОВ «Агрейн Транс» (замовник) та ТОВ «Групкомпані» (перевізник) укладено договір № 26/06/19, за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги по перевезенню наступних типів вантажів Замовника: пшениці, ріпака, жита, кукурудзи, соняшнику, ячменю, сорго, сої та інших сільськогосподарських культур автомобільним транспортом перевізника.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що перевізник забезпечує виконання послуг по перевезенню, передбачених цим Договором в термін погоджений у відповідній заявці на перевезення вантажу.

Назва та об`єм вантажу, а також дата та детальний маршрут перевезення по кожному окремому перевезенню визначаються відповідними заявками.

Перевізник здійснює контроль за своєчасним прибуттям автотранспортних засобів та забезпечує виконання послуг по перевезенню, передбачених цим Договором із використанням власного або орендованого автомобільного транспорту (п. 2.8 Договору).

Згідно п. 2.9 Договору керування та обслуговування автомобільного транспорту згідно умов Договору здійснює перевізник.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику після проведення звірки обсягів наданих послуг уповноваженими представниками сторін.

До актів приймання передачі наданих послуг при передачі замовнику додаються наступні документи: заявка підписана перевізником в двох екземплярах; товарно-транспортна накладна з підписом та печатками вантажовідправника та вантажоотримувача в двох екземплярах; податкова накладна перевізника; інші документи, які могли виникнути в процесі перевезення вантажів (наприклад Акт недостачі / надлишків та ін). Зазначені документи входять до переліку обов`язкових документів, що є необхідною підставою для розрахунків з перевізником за надані автотранспортні послуги по даному договору (п. 4.5 Договору).

На підтвердження факту отримання послуг перевезення сільськогосподарських культур позивач, як податковому органу, так і суду надав копії заявок, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів надання послуг, рахунків на оплату, виписки з банківського рахунку.

У бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинам відображено в наступним чином: Дт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті", Дт 231 "Виробництво" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Дт 644 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", про що зазначено у акті перевірки.

Отримані від ТОВ «Групкомпані» транспортні послуги позивач використав в межах господарської діяльності, що не заперечується податковим органом.

Також 03.09.2018 між ТОВ «Агрейн Транс» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні № 03/09/18ОЮВ, за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати відповідно до умов даного Договору послуги по перевезенню наступних типів вантажів Замовника: пшениці, ріпака, жита, кукурудзи, соняшнику, ячменю, сорго, сої та інших сільськогосподарських культур автомобільним транспортом перевізника.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що перевізник забезпечує виконання послуг по перевезенню, передбачених цим Договором в термін погоджений у відповідній заявці на перевезення вантажу.

Назва та об`єм вантажу, а також дата та детальний маршрут перевезення по кожному окремому перевезенню визначаються відповідними заявками.

Перевізник здійснює контроль за своєчасним прибуттям автотранспортних засобів та забезпечує виконання послуг по перевезенню, передбачених цим Договором із використанням власного або орендованого автомобільного транспорту (п. 2.8 Договору).

Згідно п. 2.9 Договору керування та обслуговування автомобільного транспорту згідно умов Договору здійснює перевізник.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику після проведення звірки обсягів наданих послуг уповноваженими представниками сторін.

До актів приймання передачі наданих послуг при передачі замовнику додаються наступні документи: заявка підписана перевізником в двох екземплярах; товарно-транспортна накладна з підписом та печатками вантажовідправника та вантажоотримувача в двох екземплярах; податкова накладна перевізника; інші документи, які могли виникнути в процесі перевезення вантажів (наприклад Акт недостачі / надлишків та ін). Зазначені документи входять до переліку обов`язкових документів, що є необхідною підставою для розрахунків з перевізником за надані автотранспортні послуги по даному договору (п. 4.5 Договору).

На підтвердження факту отримання від ФОП ОСОБА_1 послуг перевезення сільськогосподарських культур позивач як податковому органу так і суду надав копії заявок, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів приймання передачі наданих послуг, рахунків на оплату, виписки з банківського рахунку.

У бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинам відображено наступним чином: Дт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті", Дт 231 "Виробництво" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Дт 644 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", про що зазначено у акті перевірки.

Отримані від ТОВ «Групкомпані» транспортні послуги позивач використав в межах господарської діяльності, що не заперечується податковим органом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в його активах під час вчинення господарської операції.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні господарські операції позивача та його контрагентів здійснені в межах їх основних видів діяльності, укладення договорів на надання послуг перевезення із вищевказаними контрагентами було обумовлено наявністю ділової мети, а результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що спірні господарські операції позивача з наведеними вище контрагентами з надання послуг перевезення підтверджені належними первинними документами, зокрема, договорами, податковими накладними, ТТН, заявками, банківськими документами, актами приймання послуг, колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій.

Відповідачем не заперечується факт надання послуг перевезення, проте ставиться під сумнів виконання їх безпосередньо контрагентами позивача, посилаючись на відсутність у них матеріальних, трудових ресурсів.

Водночас, такі доводи обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 13 липня 2022 року у справі № 320/6224/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Щодо доводів апелянта про наявність недоліків в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, зокрема відсутність відомостей щодо контрагентів позивача, а саме - підписів працівників ТОВ "Групкомпані" та ФОП ОСОБА_1 , їх печаток чи інших відміток колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу, позивачем до перевірки та до суду надавалися, зокрема, товарно-транспортні накладні, які містять всі необхідні реквізити, зокрема: дату і місце складання; повне найменування або прізвище, ім`я, по батькові вантажовідправника, його код ЄДРПОУ або податковий номер, вказано пункти завантаження і розвантаження, а також дані про транспортний засіб: марка, модель, реєстраційний номер автомобіля (причепа чи напівпричепа) та водія транспортного, серія та номер його водійського посвідчення.

Також, в ТТН зазначено дані щодо автомобільного перевізника, а саме ТОВ «Агрейн Транс» через ТОВ «Групкомпані»; ТОВ «Агрейн Транс» через ФОП ОСОБА_1 , що дає можливість ідентифікувати надавачів послуг перевезення, якими є контрагенти позивача.

Натомість, як вірно зазначив суд першої інстанції Правилами № 363 не передбачено таких обов`язкових реквізитів товарно - транспортної накладної як підпис працівників перевізника, їхніх печаток чи інших відміток.

Відтак, відсутність вищенаведених відомостей у ТТН не може безумовно свідчити про нереальність господарських операцій з надання послуг по перевезенню вантажу, за наявності належним чином оформлених актів про надання послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що особи зазначені в товарно-транспортних накладних не є працівниками ТОВ "Групкомпані" та ФОП ОСОБА_1 , оскільки у ФОП ОСОБА_1 вони відсутні в штаті , контрагенти позивача не подавали звітність протягом 2018-2020 років, не декларували суми отриманого доходу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини можуть свідчити про порушення контрагентами позивача податкового обліку, тоді як у ТОВ «Агрейн Транс» відсутній обов`язок перевіряти наявність працівників у контрагентів, подання ними звітності, декларування доходів.

Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання вимог податкового та іншого законодавства його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником послуг правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів замовник несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом, не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими контрагентами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно його контрагентів і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у ТОВ «Агрейн Транс» первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доказів щодо проведення перевірки контрагентів позивача відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій належними та допустимими доказами і не спростував висновків суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач також посилається на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у спорах щодо дослідження реальності господарських операцій. Такі висновки є допустимо релевантними у цій справі. Втім, відтворення податковим органом висновків Суду у певній категорії справ, жодним чином не підтверджує незастосування правової позиції Верховного Суду судом першої інстанції.

Судом враховано усталену практику Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Колегія суддів з урахуванням вказаного, дійшла висновку, що контролюючим органом не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ТОВ «Групкомпані» та ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, підтверджені наявними належним чином оформленими первинними документами, пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідають дійсності та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 00074450701, № 00074460701, № 00074490701 від 18.08.2023 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 по справі № 440/16726/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 28.06.2024 року