Рішення

від 07.03.2024 по справі 520/9085/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 березня 2024 року № 520/9085/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Походенко А.І.,

за участю представниці відповідача Власової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (вул. Шевченка, буд. 146, офіс 39, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, код ЄДРПОУ 34633789) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495), про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоінвестпроект (далі позивач, ТОВ Енергоінвестпроект) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, яке в ході судового розгляду справи було замінено на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №00003631402, №00003641402.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що факт придбання кондиціонерів у ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд підтверджується належними первинними документами, що відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-XIV). Та обставина, що указаний контрагент не включив до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2017 року 1304600 грн, не може мати негативних наслідків для позивача в силу приписів статті 61 Конституції України.

Придбання консультаційних послуг з питань економічних показників здійснення діяльності із постачання електричної енергії у Запорізькій області у ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест обумовлено тим, що ТОВ Енергоінвестпроект у періоді, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність із постачання електричної енергії. Вказаний контрагент мав відповідну кваліфікацію щодо надання такого виду послуг, що підтверджується ліцензією від 08 жовтня 2004 року серії АЕ №288004 на право провадження підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та тим, що основним видом діяльності цього підприємства згідно з КВЕД є 35.14 торгівля електроенергією.

Протокольною ухвалою від 21 січня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив викликати як свідка у справі керівника ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» ОСОБА_1 (том 2 а.с.186-187).

Свідок був допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні, яке відбулось 28 січня 2019 року (том 3 а.с.206-210).

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, позов задовольнив (том 3 а.с.212-219, том 4 а.с.119-130).

Верховний Суд постановою від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4 а.с.198-209).

Підставою для направлення справи на новий розгляд слугувало те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини наявності у ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» технічної можливості виконання укладеної з позивачем угоди. Під час дослідження господарських відносин між позивачем та ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест суди не спростували доводів відповідача щодо відсутності обов`язкових реквізитів у акті виконаних робіт, ненадання звіту з детальною інформацією щодо наданих послуг, не підтвердження економічного ефекту за наслідками отриманих від означеного контрагента послуг.

В ході здійснення нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 листопада 2020 року витребував у відповідача: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІІ квартал 2017 року; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з таблицями до нього за вересень 2017 року; докази наявності вироку у кримінальній справі щодо директора ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд ОСОБА_1 ; повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП; акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, складені/направлені ТОВ Будівельна компанія Інтер-Буд. Витребував у позивача: докази оплати за товар (кондиціонери) позивачем на користь ТОВ Будівельна компанія Інтер-Буд; докази отримання економічного ефекту за наслідками отриманих послуг від ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест (том 4 а.с.213-214).

За наслідками нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, адміністративний позов задовольнив (том 6 а.с.11-19, 117-131).

Постановою Верховного Суду від 02.11.2023, винесеною за наслідками касаційного оскарження, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №520/9085/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2018 року: №00003631402 повністю, №00003641402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1294398 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 323599,50 грн, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №520/9085/18 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду в цій частині. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №520/9085/18 залишені без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, судом встановлено такі обставини.

Посадові особи ГУ ДПС провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ Енергоінвестпроект з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2018 року №2268/2040-14-02-08/34633789 (том 1 а.с.24-48).

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 939215 грн, у тому числі за III квартал 2017 року 803664 грн, за 2017 рік 67408 грн, за І квартал 2018 року 68143 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2018 року на 15511368 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України) на загальну суму 1395484 грн, у тому числі: у травні 2015 року на 4667 грн, у червні 2015 року на 4667 грн, у липні 2015 року на 4667 грн, у серпні 2015 року на 2882 грн, у вересні 2015 року на 4667 грн, у грудні 2015 року на 4667 грн, у січні 2016 року на 64667 грн, у вересні 2017 року на 1294398 грн, у жовтні 2017 року на 10202 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що контрагент ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд, який здійснював поставки кондиціонерів на адресу позивача, з вересня 2017 року не подає податкову звітність, не має трудових та матеріальних засобів для здійснення задекларованого обсягу господарських операцій, здійснює маніпулювання податковою звітністю з метою формування податкової вигоди для третіх осіб (шляхом придбання товарних позицій, які не придбавались у жодного з контрагентів), не включило до складу податкових зобов`язань за вересень 2017 року ПДВ у розмірі 1304600 грн за результатом реалізації товару позивачу. Податковий орган врахував, що згідно з умовами пункту 2.4 договору поставки кондиціонерів відповідна партія товару зберігається на складі постачальника (ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд») за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106. Проте, за вказаною адресою контрагент позивача орендував приміщення площею лише 10 м2, тоді як для зберігання кондиціонерів у тій кількості, що була придбана ТОВ Енергоінвестпроект, необхідне приміщення площею не менше, ніж 234,7 м2. При цьому відповідач встановив, що за вказаною адресою розміщений житловий комплекс Панасівська слобода, в якому всі приміщення є житловими.

Контролюючий орган також мав претензії до господарських відносин з указаним контрагентом через ненадання до перевірки замовлень ТОВ Енергоінвестпроект з інформацією про назву, дату, кількість товару, актів приймання-передачі товару за кількістю і якістю. ГУ ДПС також вбачало, що господарські відносини з ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд мали разовий характер, оскільки означене підприємство було створено у грудні 2016 року і до вересня 2017 року не декларувало операцій з придбання та постачання товарів і послуг, які ніби-то були поставлені.

Окремо в акті перевірки ГУ ДПС звернуло увагу на пояснення, надані директором ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд Кісілем Д.В., який повідомив, що під час його перебування на посаді до 14 вересня 2017 року, очолюване ним підприємство не здійснювало господарської діяльності, ніяких договорів про поставку продукції, видаткових і податкових накладних він не підписував.

Щодо господарських операцій між платником податків та ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест податковий орган зазначив, що на підтвердження факту отримання від зазначеного контрагента консультаційних послуг з питань економічних показників здійснення діяльності по постачанню електроенергії за нерегульованим тарифом на території Запорізької області у січні 2016 року позивач надав акт виконаних робіт, який не відповідав вимогам Закону №996-XIV, а саме не містив обов`язкових реквізитів: зміст, обсяг господарської операції, одиницю виміру. До перевірки також не було надано Звіт Виконавця з детальною інформацією щодо наданих послуг, на який містить посилання акт виконаних робіт. Податковий орган також не встановив зв`язку між вказаними в акті виконаних робіт витратами та господарською діяльністю позивача.

Крім того, ГУ ДПС в ході проведення перевірки виявило порушення податкового законодавства, допущені позивачем і за наслідками господарських відносин з ТОВ НВО Промтехенерго.

На підставі вказаного акта перевірки 03 липня 2018 року ГУ ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00002301402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1174018,75 грн, у тому числі: за основним платежем 939215 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 234803,75 грн;

- №00002321402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1738021,25 грн, у тому числі: за основним платежем 1390817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 347704,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження указаних рішень Державна фіскальна служба України рішенням від 31 серпня 2018 року №28328/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2018 року №00002301402, №00002321402 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ НВО Промтехенерго, в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, скаргу задовольнила частково (т. 1 а.с.51-69).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, а також враховуючи рішення ДФС України від 31 серпня 2018 року №28328/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року:

- №00003631402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1036956,25 грн, у тому числі: за основним платежем 829565 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 207391,25 грн;

- №00003641402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1663521,25 грн, у тому числі: за основним платежем 1330817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 332704,25 грн.

Саме вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у справі, що розглядається.

Як вбачається з розрахунку до спірних податкових повідомлень-рішень в розрізі контрагентів, наявного в матеріалах справи, наданого податковим органом (т. 2 а.с. 83):

- заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 4608694,00 грн, заниження податку на прибуток приватних підприємств в сумі 829565,00 грн, штрафні фінансові санкції в сумі 207391,25 грн, нараховані за ППР від 14.09.2018 №00003631402, визначено за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»;

- заниження зобов`язань з ПДВ, нарахованих за ППР від 14.09.2018 №00003641402, на суму 1304600,00 грн, штрафні санкції на суму 326150,00 грн, всього на загальну суму 1630750,00 грн визначено за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»; заниження зобов`язань з ПДВ на суму 26217,00 грн, штрафні санкції в сумі 6554,25 грн, всього на загальну суму 32771,25 грн - за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Енерготехінвест».

В той же час, з урахуванням висновків Постанови Верховного Суду від 02.11.2023, суд розглядає справу в частині позовних вимог, за результатами розгляду яких Верховним Судом скасовані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а отже спірним питанням при новому розгляді справи є правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток так з ПДВ за результатами дослідження контролюючим органом господарських операцій позивача з ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», в особі генерального директора І.Г. Пестова, та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд», в особі директора Кісіль Д.В., було укладено договір поставки від 01.09.2017 № 01/09-17.

Згідно з п.п. 1 1 вказаного договору поставки, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцю кондиціонери марки "Sensei FTE-23TW" та "Sensei FTE-32TW" в погодженому сторонами асортименті і кількості, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також згідно п.п. 2.1 вказаного договору поставки - поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які подаються постачальнику в письмовій формі за допомогою факсу або електронною поштою. У замовленні покупець має вказати назву, кількість, дату поставки товару (т. 1 а.с.72- 73).

Відповідно до п. 2.2. Товар поставляється Покупцю на складі Постачальника; п. 2.3. Товар вважається поставленим Покупцю з моменту складення Постачальником та Покупцем відповідної накладної (товарно-транспортної накладної) про поставку партії товару; п.2.4 3 моменту постачання відповідної партії товару Постачальник приймає на себе зобов`язання щодо зберігання зазначеної партії товару на своєму складі за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівка, 106. Приймання партії товару на зберігання та повернення із зберігання оформлюється Актом приймання-передачі. Перші тридцять календарних днів Постачальник зберігає поставлений Покупцю товар безкоштовно.п.4.1. Якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду продукції чинним законодавством. П. 4.2. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється згідно інструкції П-6, П-7; п.8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за поставлений товар до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Постачальник: ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851), м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, директор Кісіль Д.В., підпис, печатка.

Покупець: ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (податковий номер 34633789), 61013. м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, кв. 39, генеральний директор 1.Г. Пестова, підпис, печатка.

У подальшому між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» з 01.09.2017 по 29.09.2017 було складено документи на оформлення операцій по постачанню Кондиціонерів марки Sensei FTE-23TW та Sensei FTE-32TW, а саме видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі кондиціонерів на зберігання постачальника.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано (т.1 а.с.74-168):

- листи - замовлення ТМЦ з інформацією про найменування та кількість товару, доказів подання яких до податкової перевірки позивачем не надано;

- видаткові накладні, акти приймання - передачі майна на зберігання постачальником;

- податкові накладні, виписані ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД".

У наданій суду позивачем бухгалтерській довідці від 09 грудня 2018 року міститься інформація, що у вересні 2017 року позивачем у компанії ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕРБУД» придбані кондиціонери на загальну суму 7827600,00 грн, які були в подальшому реалізовані на загальну суму 7866738,00 грн (прибуток від операції складає 32615,00 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, оплату за вищезазначені товарно-матеріальні цінності станом на 31.03.2018 не здійснено, відповідно до даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 7 827 600 грн, ПДВ відображено/ Дт6415 Ктб31 - 1304600 гривень.

На виконання ухвали суду від 23.11.2023 позивачем доказів оплати за товар (кондиціонери) на користь ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР - БУД» не надано, отже позивачем фактично не понесено жодних витрат на придбання вказаного товару.

Податкові накладні (дати виписки з 01.09.2017 по 29.09.2017) зареєстровані в ЄРПН 26.09.2017. 29.09.2017 та 30.09.2017 директором Мирошніченко Є.А. (є директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельна Компанія «Інтер- Буд» з 15.09.2017).

Перевіркою встановлено та відображено у Акті перевірки, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» створено 01.12.2016, зареєстровано за адресою: 61145, м. Харків, вул. Космічна, будинок 21, офіс 7.

Засновник - ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) є директором та головним бухгалтером товариства з 15.09.2017.

За період з 01.12.2016 по 15.09.2017 директором та головним бухгалтером ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851) був ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість (за січень, серпень - грудень 2017 року та січень - травень 2018 року не подано жодної декларацій з податку на додану вартість), які взагалі були подано тільки з лютого по липень 2017 року. ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не задекларовано жодної операції з придбання і постачання товарів та послуг, які відповідно до виписаних податкових накладних нібито були поставлені.

Перевіркою з`ясовано, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, а також:

-з вересня 2017 року податкова звітність не подається та показники господарської діяльності не задекларовані;

-відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форма № 1 ДФ за 1 та 2 квартал 2017 року (за наступні звітні періоди звітність не подано) у трудових відносинах та за цивільно-правовими договорами на ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не працювало жодної фізичної особи, крім директора, виплата доходу з ознаками « 157» не здійснювалось;

-Баланс (Звіт про фінансовий стан) та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік не подано;

-проведений на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» аналіз свідчить, що підприємство здійснювало маніпулювання з податковими документами та ЄРПН з метою формування податкової вигоди для третіх осіб (власних покупців та наступних покупців по ланцюгу постачання), зокрема, ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» виписували податкові накладні на продаж: Овочі, М`ясна продукція, Ремонтні послуги, Акумуляторна батарея необслуговувана герметична, Послуги з організації перевезень товару автомобільним транспортом, Паливо дизильне ДП-Л-Євро5-ВО, Ручний привід з панеллю висувного пристрою до вимикача, Втулка бронзова ПА.04.134.11-Бр, тощо, проте наведені товарні позиції не придбавались у жодного з контрагентів останнього, власне виробництво технічно та технологічно неможливо, враховуючи відсутність економічно необхідних можливостей для таких операцій, а також здійснило оформлення операцій по введенню в легальний обіг Кондиціонерів марки Sensei ЕTE-23TW та Sensei FTE-32TW.

Як встановлено перевіркою, протягом вересня 2017 року ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» було виписано податкових накладних на обсяг поставки 12 млн.грн з різноманітною номенклатурою товарів.

У той же час, проведеною перевіркою на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕР- БУД» не придбавала послуг по оренді складських приміщень, площадок, тощо за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, де орендував офісні приміщення площею 10 квадратних метрів.

За адресою: АДРЕСА_3 , зараз знаходиться лише житлові квартири (квартири-студії), забудовник ЖК «Панасовская Слобода».

Податковим органом було проведено розрахунки необхідної площі розташування придбаних кондиціонерів.

Відповідно до даних перевіряючих, якщо означені кондиціонери розміщувати один над одним у нежитлових приміщеннях або складських приміщеннях з висотою стелі 3 метри, потрібна площа не менше 234,7 квадратним метрів (691.65+12.45=704.1/3).

Проте, відповідно до даних перевірки у ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» встановлено відсутність економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій, а саме: відсутність персоналу для здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт (найманих працівників не має, послуги у платників-єдиного податку не придбавав, відповідно до даних Звітів по формі 1-ДФ), аналогічні послуги у інших платників податків не придбавав за даними Єдиного державного реєстру податкових накладних.

За висновком податкового органу, ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» має ознаки фіктивності, визначені у ст. 55-1 Господарського кодексу України, зокрема, відсутність у останнього будь-яких задекларованих витрат на здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність найманих працівників, (зокрема, головного бухгалтера, оскільки директору ОСОБА_3 у серпні 2017 року виповнилось 18 років, а вже 15.09.2017 він став директором окресленого товариства та здійснював оформлення первинних документів, реєстрацію податкових накладних, тощо), оренду складських приміщень, витрати на транспортування товарно-матеріальних цінностей з відповідними габаритами, витрат на навантажувальна-розвантажувальні послуги, невідповідність даних договору поставки від 01.09.2017 № 01/09-17 та видаткових накладних фактичним обставинам, та нескладання та обмін погодженими документами.

Під час допиту в якості свідка в порядку досудового розслідування 5 жовтня 2018 року в рамках кримінального провадження №32018220000000197 у присутності адвоката Федорова О.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1477, рішення Харківської обласної кваліфікаційної комісії адвокатури від 12.09.2007 № 23, адвокатська угода з гр. ОСОБА_1 від 31.05.2018), громадянин ОСОБА_4 , який займав посаду директора ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» у період із грудня 2016 року по 14 вересня 2019 року, пояснив наступне:

«У вересні 2017 року ОСОБА_5 передзвонили незнайомі люди із пропозицією придбати наше підприємство. Ми погодились і 14.09.2017 року у нотаріуса ОСОБА_6 , що знаходиться по АДРЕСА_4 , переоформили підприємство на ОСОБА_3 , тобто я та ОСОБА_7 зі складу засновників вийшли, а ОСОБА_8 увійшов. За продаж підприємства мені заплатили (точно суму не пам`ятаю) згідно з договором. На оформленні угоди були присутні ОСОБА_3 та два його представники чоловіки кавказької національності без характерних прикмет (впізнати можливо зможу). По зовнішності Мірошниченка, можу судити, що він з неблагополучної родини. Після підписання документів у нотаріуса я з ОСОБА_9 розлучився, Мірошниченко та його представників більше ніде не зустрічав, контактні дані мені не відомі. З усією відповідальністю заявляю, що підприємство ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» за час перебування мене на посаді директора жодних взаємовідносин з ТОВ «Енергоінвестроект», код 34633789, не здійснювало, жодних договорів між підприємствами я не підписував, жодної продукції (у тому числі кондиціонерів Sensei ETE-32TW) підприємством ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» на адресу підприємства ТОВ «Енергоінвестпроект» не реалізовувало, жодних видаткових накладних я не підписував, підприємство ТОВ «Енергоінвестпроект» мені не знайоме, мені не знайома посадова особа підприємства ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мені не знайома.

Також заявляю, що компанія ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не могла реалізувати кондиціонери ТОВ «Енергоінвестпроект», оскільки жодних кондиціонерів на балансі мого підприємства не було.

Також доповнюю, що всю документацію підприємства ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд», реєстраційні документи, печатку, електронні ключі, банківські документи, я під час перереєстрації передав представникам ОСОБА_3 .

Податкові накладні, як директор ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» на реалізацію кондиціонерів на адресу ТОВ «Енергоінвестпроект», не складав і не підписував, у тому числі я не підписував податкові накладні № 5 від 01.09.2017, № 7 від 04.09 .2017, №9 від 05.09.2017, №13 від 06.09.2017, №15 від 08.09.2017, №16 від 09.09.2017, №18 від 11.09.2017, №11, 19 від 2. 2017, №21 від 14.09.2017».

З урахуванням наведеного, перевіркою зроблено висновок, що на порушення вимог п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» завищено суму податкового кредиту з ПДВ внаслідок проведення безтоварних операції з придбання кондиціонерів від ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» у вересні 2017 року на загальну суму поставки 7 827 600 грн (ПДВ - 1 304 600 грн). Крім того, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату на суму 6 523 000 грн, в т.ч. за ІІІ квартали 2017 року (2017 рік) на суму 6 523 000 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах, що розглядаються судом під час нового розгляду, суд зазначає наступне.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (тут і далі Закон № 996-ХIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання (з 01 січня 2017 року тільки дату складання); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (з 01 січня 2017 року особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.)

Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі Положення №88).

Згідно з п. 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.2 Положення № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Водночас суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів; лише недоліки в оформленні первинних документів або відсутність окремих документів тощо не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону №996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому суд касаційної інстанції у постанові від 02.11.2023 у справі 520/9085/18 зауважує, що у разі доведення належними засобами доказування того, що господарська операція дійсно відбулася, відсутність певного обов`язкового реквізиту в первинних документах не може сприйматись як достатня та самостійна підстава для висновку про відсутність господарської операції. Водночас усунення сумнівів у тому, що досліджуваний первинний документ, незважаючи на виявлені у ньому недоліки, відображає дійсний рух активів між сторонами, може бути здійснено шляхом допиту осіб, які брали участь у такій господарській операції, що відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 72, статті 91 КАС України. Саме по собі декларування у судовому рішенні, що такий недолік первинного документа не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій, суперечить вимогам частини четвертої статті 9, статті 90 КАС України.

Відповідач під час судового розгляду посилався на те, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» має ознаки фіктивності, визначені у ст. 55-1 Господарського кодексу України, зокрема, відсутність найманих працівників, відсутність у останнього будь-яких задекларованих витрат на здійснення господарської діяльності, в тому числі на оренду складських приміщень, на транспортування товарно-матеріальних цінностей з відповідними габаритами, витрат на придбання навантажувально-розвантажувальних послуг.

Водночас, позивач стверджував, що нереальність спірних господарських операцій відповідач обґрунтовує аналізом лише господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» з його контрагентами, а не діяльності позивача, тобто фактично перекладає відповідальність на позивача.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, на яку посилався позивач, не зробила висновку, що обставини діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.

Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 02.11.2023 у даній справі, в яких суд касаційної інстанції критично оцінив твердження судів попередніх інстанцій, що особистий підпис і печатка на видаткових накладних дозволяють ідентифікувати осіб, які їх підписали, враховуючи також те, що судові рішення не містять висновку, які ж саме особи, на їх переконання, брали участь у відповідних господарських операціях, а отже, зазначені обставини залишились нез`ясованими, суд здійснивши на виконання вказаних зауважень дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених вироком суду, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій, встановив таке.

У період із грудня 2016 року по 14 вересня 2019 року директором ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» був ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 01 вересня 2017 року №01/09-17 був підписаний ОСОБА_1

ОСОБА_3 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» з 15.09.2017.

При цьому усі долучені до матеріалів податкові накладні за період з 01.09.2017 по 29.09.2017 (в тому числі, датовані з 01 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року) підписані та зареєстровані в ЄРПН директором Мирошніченко Є.А., повноваження якого до 15.09.2017 не підтверджені взагалі жодним документом.

Під час розгляду справи податковий орган звертав увагу на відсутність у первинних документах, які є обов`язковими під час здійснення господарських операцій з поставки товарів, обов`язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону №996-ХIV, а саме посади, прізвища, ім`я та по батькові особи, яка підписала такий первинний документ. Видаткові накладні, які містяться в матеріалах адміністративної справи, підтверджують, що ПІБ та посада особи, яка брала участь у господарській операції зі сторони позивача, не зазначені, зі сторони ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» - вказано ПІБ «Кисель Д.В.» (том 1 а.с.121-144).

Суд зазначає, що відсутність саме ПІБ та посади особи у первинному документі є суттєвим порушенням порядку його оформлення, оскільки не дозволяє встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з постачання товарів.

Щодо виписки податкових накладних за період з 01.09.2017 по 14.09.2017, судом встановлено, що вони виписані особою, яка не внесена до ЄДР, про що досмтоменно мало бути відомо позивачу з відкритих джерел.

Вказане свідчить про порушення вимог ч.2 ст. 9 Закону №996-ХIV, згідно з якою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховуючи висновок Постанови Верховного Суду від 02.11.2023 у розглядуваній справі стосовно того, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову (подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2018 року справа №826/6146/16), здійснюючи перевірку доводів відповідача з використанням засобів доказування у адміністративній справі, встановив наступне.

Київським районним судом м. Харкова винесено вирок від 29.04.2020 у справі №640/13038/19, який набрав законної сили 01.06.2020 та яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст. 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб).

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 14.09.2017 року, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська б. 20, діючи умисно, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис проекти офіційних документів містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності на його ім`я, підписав надані йому Договір купівлі продажу №1 частки в статутному капіталі ТОВ «БК «Інтер Буд» між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , Договір купівлі продажу №2 частки в статутному капіталі ТОВ «БК «Інтер Буд» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Статут ТОВ «Будівельна компанія «Інтер Буд» (код ЄДРПОУ 40993851), до яких внесені неправдиві відомості щодо формування статутного капіталу підприємства, про визначення його місцезнаходження, про призначення учасником та засновником підприємства ОСОБА_2 , за що він в подальшому отримав від невстановлених в ході слідства осіб 500 гривень. Після цього, вказані документи приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є. 15.09.2017 року були подані до Департаменту реєстрації Харківської міської ради. …

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 205-1 КК України та зазначив, що дійсно у вересні 2017 році знайомий запропонував йому за матеріальну винагороду стати формальним керівником підприємства та вчинити дій, пов`язані із посвідченням договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі підприємства та сам статут. Вказав, що вказані дії вчинив, розуміючи при цьому, що він не є засновником підприємства, господарською діяльністю не займається. Підтвердив суду, що здійснив ці дії за винагороду в розмірі 500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, ГУ ДПС в ході розгляду справи звернуло увагу на пояснення, надані ОСОБА_1 , який за даними ЄДР був директором ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» до 14.09.2017, який повідомив, що під час його перебування на посаді до 14 вересня 2017 року, очолюване ним підприємство не здійснювало господарської діяльності, ніяких договорів про поставку продукції, видаткових і податкових накладних він не підписував.

Допитаний в ході розгляду даної справи як свідок ОСОБА_1 (том 3 а.с.206-210). зазначив, що він був директором та співвласником (частка - 20%) ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" з 01.12.2016 по 14.09.2017, при цьому ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" не мало взаємовідносини з позивачем.

Ухвалою суду від 23.11.2023 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" пояснення щодо прізвища, ім`я та по батькові особи/осіб, які підписали видаткові накладні по операціях з ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд".

Докази на виконання вказаної ухвали позивачем надані не були.

Відтак, підписання договору поставки від 01.09.2017 та подальших документів з боку директора ОСОБА_1 , який був директором до 14.09.2017 а також реальність здійснення діяльності ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД" з постачання кондиціонерів спростовується матеріалами справи та показами свідка, а також обставинами, встановленими вироком суду від 29.04.2020 у справі №640/13038/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що підписання первинних документів посадовими особами ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД", як і укладення договору поставки від 01.09.2017, не підтверджується матеріалами справи, а відтак вказані первинні документи не відображають достовірно здійснення ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" господарських операцій з поставки кондиціонерів позивачу.

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд також був вмотивований тим, що позивач, придбавши у контрагента кондиціонери, одночасно передавав їх останньому на зберігання, про що були складені відповідні акти приймання-передачі на зберігання та зі зберігання.

Податковий орган здійснив підрахунок площі, необхідної для розміщення задекларованого обсягу кондиціонерів, за результатами чого дійшов висновку, що на орендованій ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» площі офісного приміщення в 10 м2 не могла фізично зберігатись відповідна кількість кондиціонерів.

Позивач заперечував проти таких обставин, у відповіді на відзив від 01 грудня 2020 року (том 5 а.с.1-24) навів свій розрахунок площі приміщень, необхідних для зберігання кондиціонерів.

При цьому позивач посилався на те, що у своїх розрахунках щодо площі кубічного простору, необхідної для зберігання кондиціонерів, відповідач виходив із габаритів внутрішнього та зовнішнього блоку, а саме: кондиціонер Sensei FTE-23 W-0,009 метри кубічні; кондиціонер Sensei FTE-32TW - 0,123 метри кубічні (внутрішній блок. 240 (0.24 см)х770 (0.77 см)х180 (0.18 см) + зовнішній блок : 552 (0.55 см)х 700 (0.7 см)х256 (0.256 см), а не 0.45 метрів кубічних, як зазначає відповідач у своїх розрахунках.

Позивач, посилаючись на поставку кондиціонерів партіями та подальший перепродаж, посилався на те, що максимальна необхідна площа для зберігання 125 кондиціонерів, із врахуванням висоти 3 метра стелі, складає 42.86 кв.м. (125x0.099:3=4.12 кв.м, 945x0.123:3=38.74 кв.м.).

Водночас, проведеною перевіркою на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851) не придбавала послуг про оренді складських приміщень, площадок, тощо. За адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, останній орендував офісні приміщення площею 10 квадратних метрів, тобто площа орендованого приміщення фізично не здатна забезпечити зберігання зазначених партій кондиціонерів, в тому числі не відповідає площі, необхідній для їх зберігання навіть за розрахунками позивача.

Крім того, позивачем обрахунок вказаної площі здійснено, виходячи з розмірів самих блоків, в той же час, габарити з урахуванням пакування кондиціонерів значно перевищують габарити самих блоків.

Отже, обрахунок площі, виходячи з габаритів блоків кондиціонерів без упаковки, не відображає дійсну необхідну площу для їх зберігання, з огляду на те, що кондиціонери поставляються у відповідній упаковці.

Позивачем також не надано доказів, що обставини зберігання кондиціонерів його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД», щодо якого позивач надає Акти приймання передачі, ним дійсно з`ясовувалися.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до вказаних доводів позивача та не бере їх до уваги в якості належного спростування мотивів прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд виходить з того, що відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Суд зазначає, що пояснення директора ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД» Кісіль Д. В. щодо заперечення здійснення ним господарських операцій з позивачем, надані як під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування 5 жовтня 2018 року №32018220000000197, так і під час судового розгляду даної справи адміністративним судом, а також свідчення ОСОБА_3 аналогічного змісту в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, підтверджені ним у суді та відображені у вироку суду від 29.04.2020, позивачем не спростовані.

Враховуючи вказані вище обставини непричетності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР-БУД», оцінюючи у сукупності встановлені обставини, суд також вважає слушними доводи відповідача, якими він обґрунтовує висновки про нереальність господарських операцій з придбання кондиціонерів, про відсутність у контрагента економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій (відсутність персоналу для здійснення навантажувально розвантажувальних робіт, відсутність найманих працівників відповідно до даних Звітів за формою 1-ДФ, ненарахування заробітної плати, непридбання відповідних послуг у платників єдиного податку, а також у платників ПДВ, про що свідчать данні Єдиного державного реєстру податкових накладних).

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наданих до перевірки документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД», в ході розгляду справи не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» у постачальника ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" Кондиціонерів марки Sensei FTE-23TW та Sensei FTE-32TW у загальній кількості 1662 штуки, з огляду на нереальність вчинення таких господарських операцій саме з вказаним контрагентом.

На підставі зазначених доводів, викладених вище, суд дійшов висновку що документи, які стали підставою для формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, не підтверджують рух активів на адресу позивача від контрагента ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

Доказів понесення витрат на придбання кондиціонерів у ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» позивачем як в ході перевірки, так і при новому розгляді справи суду не надано, заборгованість з оплати позивачем не погашена.

Отже, суд доходить висновку, що за обставин даної справи саме в діях позивача вбачаються порушення норм податкового законодавства в частині відображення у складі податкового кредиту та витрат з податку на прибуток операцій з придбання кондиціонерів у контрагента ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд, при цьому позивач за встановлених судом обставин мав можливість усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи, а також повинен був встановити неможливість зберігання ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд відповідної кількості кондиціонерів, підписуючи Акти як передачі на зберігання, так і отримання товарів зі зберігання.

Отже, позивач мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених від імені контрагента первинних документів та підстави пересвідчитися у дійсності внесеної до них інформації.

Відтак відсутні підстави стверджувати, що податковий орган перекладає відповідальність на позивача, оскільки саме позивачем відображені у бухнгалтерському та податковому обліку вказані вище документи, які складені з порушенням наведених вище законодавчих приписів, виписані за результатами взаємовідносин з контрагентом ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

З огляду на вказане, доводи позивача про покладання на нього відповідальності за порушення, вчинені його контрагентом, спростовані в ході розгляду справи.

Таким чином, в ході розгляду справи, в межах правовідносин, що розглядалися під час нового розгляду, судом не встановлено невідповідності вимогам ч. 2 ст.2 КАС України податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2018 року

№00003631402 щодо збільшення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за результатом дослідження господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»» на суму 1036956,25 грн;

№00003641402 щодо збільшення зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»» на суму 1630750,00 грн.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення у вказаних частинах відповідають вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими, а отже в задоволенні позову в межах спірних правовідносин, що розглядалися судом під час нового розгляду справи, належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 15.03.2024.

Суддя Білова О.В.