Постанова

від 12.03.2024 по справі 160/14067/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14067/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14067/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Дєєв М.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Позивач 19.06.2023 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області в якому просила:

- визнати протиправним дії УПСЗН Жовтоводської міської ради щодо призупинення виплати їй допомоги на проживання як внутрішньо переміщеної особи та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати відповідача поновити виплати їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту припинення таких виплат, а саме - з 01 квітня 2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради щодо призупинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради поновити виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту припинення таких виплат, а саме - з 01 квітня 2023 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки призупинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам проведено правомірно, у зв`язку із встановленням контролюючим органом обставин, що виключать право позивача на отримання вказаної допомоги. Так, позивач разом з дітьми, на момент повномасштабного вторгнення російської федерації, фактично не мешкали в населеному пункті території України, який був тимчасово окупований рф, та не знаходився на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_5 зареєстрована з 11.01.2000 року за адресою: АДРЕСА_1 .

25.04.2022 року позивачу ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради видані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в яких зазначене зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки відповідача від 06.07.2023 року з березня 2022 року по березень 2023 року позивачу, як внутрішньо переміщеній особі та законному представнику її дітей, також, внутрішньо переміщеним особам, Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради здійснювалася виплата допомоги на проживання.

Згідно листів УПСЗН Жовтоводської міської ради №08-03/2442 від 26.04.2023 року, №08-03/2468 від 28.04.2023 року та №08-03/2648 від 10.05.2023 року відповідачем з 01.04.2023 року призупинено вищезазначену виплату позивачу та її дітям з підстав встановлення факту того, що до початку введення воєнного стану в Україні позивач з дітьми фактично понад шість років проживали в АДРЕСА_2 , яка залишалася незмінною при подачі документів для взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб (а.с. 9-11).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, позивач оскаржила такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі по тексту - Закон №1706).

Відповідно до ст.1 Закону №1706 від 20.10.2014 року внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону №1706 від 20.10.2014 року факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №1706 від 20.10.2014 року адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706 від 20.10.2014 року для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Кабінетом міністрів України прийнято постанову №332 від 20.03.2022 року «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі по тексту - Порядок №332).

Відповідно до абз.1, 2 п.2 Порядку №332 допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку №509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку №509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 3 Порядку №332 встановлено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

- для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Так, згідно позовної заяви, позивач разом з дітьми, станом на момент повномасштабного вторгнення російської федерації - 24.02.2022 року, проживали у м.Бердянськ Запорізької області та 08.03.2022 року виїхали до м.Жовті Води.

25.04.2022 року позивачу ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради видані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в яких зазначене зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с.6-8).

Статус внутрішньо переміщеної особи позивачу та її неповнолітнім дітям не скасовано.

З березня 2022 року по березень 2023 року позивач отримувала грошову допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та на дітей.

Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради листами №08-03/2442 від 26.04.2023 року, №08-03/2468 від 28.04.2023 року, №08-03/2648 від 10.05.2023 року повідомлено позивачу, що з 01.04.2023 року призупинено здійснення виплат на підставі встановлення факту того, що до початку введення воєнного стану в Україні позивач з дітьми фактично понад шість років проживала в АДРЕСА_2 , яка залишалася незмінною при подачі документів для взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб.

Колегія судів зазначає, що відповідно до частини третьої Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року №1871-IX (далі по тексту - Закон №1871) визначено, що у разі необхідності підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання органи державної влади, органи місцевого самоврядування з дня запровадження доступу до відомчої інформаційної системи зобов`язані здійснювати перевірку таких відомостей, що внесені до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відповідно до вимог частини 10-1 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871 визначено, що на період тимчасової окупації Російською Федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, зареєстрованим або задекларованим місцем проживання дитини вважати зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спростування доводів відповідача про встановлення факту про те, що до початку введення воєнного стану в Україні позивач з дітьми фактично понад шість років проживали в АДРЕСА_2 , яка залишалася незмінною при подачі документів для взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що діти позивача навчалися у Комунальному закладі Загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Жовтоводської міської ради за дистанційною формою навчання з 23.12.2021 року по 10.03.2022 року, у зв`язку з виїздом до м.Бердянська та продовжили дистанційне навчання з 11.03.2022 року в м.Жовті Води, що підтверджується долученими позивачем до позову копіями довідок від 13.04.2023 року (а.с.19-20).

Відносно посилання відповідача, що позивач в період з 20.01.2022 року по 31.05.2022 року перебувала на обліку як безробітна в Жовтоводському управлінні Кам`янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно п.2 частини другої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів, а у період дії карантину або режиму надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану підтверджувати свій намір перебувати у статусі зареєстрованого безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо) не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, тому вказане не підтверджує факту постійного проживання в м. Жовті Води.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14067/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14067/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова