Постанова

від 14.03.2024 по справі 460/28149/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28149/23 пров. № А/857/3865/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддяГлушко І.В.,

суддяЗапотічний І.І.

секретар судового засіданняВасилюк В.Б.

за участю представників сторін:

від позивача Хоптар Ж.О.

від відповідача Гуменюк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 у справі № 460/28149/23 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватна агропромислова фірма «Брошукова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профкапітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаззбут», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне, проголошено 14:24:46), -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» (позивач), звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватна агропромислова фірма «Брошукова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профкапітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаззбут», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якому просив суд: визнати протиправними дії заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка Андрія Анатолійовича щодо розподілу та перерахування коштів, отриманих від реалізації майна боржника в межах зведеного виконавчого провадження № 59778745; скасувати розпорядження про перерахування коштів № 58254754 від 04.10.2023 у зведеному виконавчому провадженні № 59778745.

В обгрунтування своєї позиції позивач виходив з наступного. На примусовому виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження (ЗВП) № 59778745 про стягнення заборгованості з ПАФ «Брошукова», до складу якого входить виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 2-1718/10 щодо стягнення з ПАФ «Брошукова» на користь позивача заборгованості в сумі 2887613,61 грн. В межах ЗВП № 59778745 відповідачем було реалізоване майно боржника на суму 90185 грн. В подальшому позивачу стало відомо про те, що оскаржуваним розпорядженням кошти, отримані від реалізації майна боржника, були скеровані відповідачем в рахунок погашення виконавчого збору та витрат ЗВП. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, оскільки, на думку останнього, відповідач безпідставно ототожнив поняття «виконавчий збір» та «інший платіж до бюджету», а відтак, прийнявши спірне розпорядження, порушив визначену Законом України «Про виконавче провадження» черговість задоволення вимог стягувачів. З наведених підстав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким його позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги фактично мотивовані доводами адміністративного позову.

Представник позивача в судовому зсіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти поданої апеляційної скарги заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На примусовому виконанні у Рівненському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало ЗВП № 59778745, у якому боржником є ПАФ «Брошукова». Загальна сума боргу перед стягувачами становить 14 618 698,06 грн.

У складі ЗВП № 59778745 перебувало чотири виконавчих провадження (далі - ВП), а саме: 1) № 49406779 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду № 2-1718/10 від 22.01.2010 щодо стягнення заборгованості на користь АТ «Ощадбанк» (залишок заборгованості - 2 295 419,72 грн); 2) № 70155647 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/436/22 від 17.08.2022 про стягнення заборгованості в сумі 1 169,58 грн на користь ТзОВ «Рівнегаз Збут»; 3) № 59779289 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Рівненської області № 19/101 від 03.08.2009 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «ПРОФКАПІТАЛ» (залишок заборгованості - 10 812 201,29 грн); 4) № 58254754 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України № 15645683 від 25.09.2012 про стягнення на користь відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в розмірі 1 509 907,47 грн.

Також, за боржником у ЗВП № 59778745 було зареєстроване право власності на нерухоме майна, а саме: пташник № 1 (літ.Б-1), загальною площею 1232,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, вулиця Ювілейна, 8 та дизельну (літ. В-1), загальною площею 45,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, вулиця Ювілейна, 8.

В подальшому, пташник № 1 (літ. Б-1), загальною площею 1232,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Острозький район, вулиця Ювілейна, 8 був реалізований відповідачем на електронному аукціоні (торгах), що проводився (проводилися) ДП «Сетам» Міністерства юстиції України, номер лоту 532963.

Таким чином, 01.09.2023 на рахунок з обліку депозитних сум відповідача надійшли кошти від реалізації арештованого майна боржника у ЗВП № 59778745, а саме пташника № 1, у розмірі 85 675,75 грн.

Відповідно до розпорядження державного виконавця Гуменюка А.А. від 04.04.2023 № 58254754, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Забейдою В.Д., грошові кошти у сумі 85 675,75 грн, що надійшли 01.09.2023 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 15645683, виданого 25.09.2012, державний виконавець (Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України), зведеного виконавчого провадження від 12.08.2019 № 59778745 про стягнення грошових коштів з Приватної агропромислової фірми «Брошукова», керуючись статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно перерахувати: 83 175,75 грн виконавчого збору на IBAN 108999980333289305000017527 в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 38012494; 69 грн витрат виконавчого провадження на IBAN 158201720313291002201159506 в Державну казначейську службу України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43316386; 231 грн витрат виконавчого провадження на IBAN 158201720313291002201159506 в Державну казначейську службу України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43316386.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та розпорядженням щодо розподілу та перерахування коштів, отриманих від реалізації майна боржника у ЗВП № 59778745, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не наведено правомірності своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеноЗаконом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зіст. 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону № 1404-VIIIпримусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1ст. 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, має враховуватися, щоЗаконом № 1404-VIIIна виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбаченіЗакономзаходи в межах встановлених повноважень.

Зокрема, відповідно до ч. 3ст. 18 Законом № 1404-VIIIвиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону(пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цимЗаконом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (пункт 14); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статі 30 Закону № 1404-VIII, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

За приписами статті 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістомст.45 Закону №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувана на організацію і проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувана; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10% фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цьогоЗакону, та виконавчий збір.

Частиною 4ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016р. №1403-VІІІрегламентовано, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приписами частини другої статті 45 Закону № 1404-VIII регламентовано, що розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 1404-VIII, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1404-VIII, вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Статтею 47 Закону №1404-VIIIвстановлений порядок виплати стягнутих грошових сум. Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно ізстаттею 51 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні). Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Тобто стягнення виконавчого збору законодавцем віднесено до четвертої черги.

У справі, що розглядається, на підставі розпорядження від 04.04.2023 № 58254754, грошові кошти в сумі 85 675,75 грн, що надійшли 01.09.2023 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 15645683, виданого 25.09.2012, у зведеному виконавчому провадженні від 12.08.2019 № 59778745 про стягнення грошових коштів з Приватної агропромислової фірми «Брошукова», були розподілені наступним чином: 83 175,75 грн як виконавчий збір перераховано на рахунок IBAN 108999980333289305000017527 в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 38012494; 69 грн як витрати виконавчого провадження перераховано на рахунок IBAN 158201720313291002201159506 в Державну казначейську службу України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43316386; 231 грн як витрати виконавчого провадження перераховано на IBAN 158201720313291002201159506 в Державну казначейську службу України, м. Київ, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43316386.

Як було встановлено судом, коштів, які надійшли від реалізації майна боржника у ЗВП № 59778745 на депозитний рахунок відповідача в сумі 85 675,75 грн було недостатньо для задоволення вимог стягувачів, а тому такі кошти було розподілено в межах четвертої черги.

Суд констатує, що Законом № 1404-VIII в імперативному порядку визначено черговість задоволення вимог стягувачів, зокрема, у четверту чергу стягується виконавчий збір, а у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги, що позбавляє державного виконавця свободи вибору черговості погашення вимог стягувачів.

Постанова від 22.02.2019 № 58254754 про стягнення з ПАФ «Брошукова» виконавчого збору до Державного бюджету України є чинною, тому під час здійснення функції та повноважень щодо розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, визначених цим же Законом, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1404-VIII.

Відповідно до ч.2ст.6 КАС Українитаст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (даліЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідност.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючисьст.ст.243,ст.268,272,286,310,313,315,316,321,322,325КАСУкраїни, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 у справі № 460/28149/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 14.03.2024