Постанова

від 14.03.2024 по справі 200/9882/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 200/9882/21

адміністративне провадження № К/990/31186/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 (головуючий суддя: Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.) у справі № 200/9882/21 за позовом Державної екологічної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2021 року Державна екологічна інспекція України (далі - Держекоінспекція України або позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» (далі - ТОВ «Екологічні переробні технології» або відповідач), в якому просила зупинити виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до:

отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів;

отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними медичними відходами;

усунення порушень виявлених в акті перевірки Держекоінспекції № 4.2-19/9 від 02.06.2021;

отримання Держекоінспекцією повідомлення від відповідача про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що Держекоінспекцією здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з небезпечними відходами ТОВ «Екологічні переробні технології» в ході якої виявлено, що відповідач порушує вимоги природоохоронного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для вжиття заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до: отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними медичними відходами; усунення порушень виявлених в акті перевірки Держекоінспекції від 02.06.2021 №4.2-19/9; отримання Держекоінспекцією повідомлення від Відповідача про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що з 26.05.2021 була повністю припинена ліцензія на право здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, яку було анульовано наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.04.2021 № 226 «Про анулювання ліцензії».

Наголосив, що наразі не здійснює операції у сфері поводження з небезпечними відходами з огляду на відсутність дозвільної документації, водночас позивач на звернення до суду був обізнаний, що відповідач у зв`язку із анулюванням у нього ліцензії був повністю з 26.05.2021 позбавлений права на здійснення будь-яких операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Окремо відповідач акцентував увагу на тій обставині, що позапланова перевірка проводилась позивачем не за місцем провадження Товариством господарської діяльності по знешкодженню медичних відходів (м. Львів, вул. Збиральна, б. 14), а за місцем розташування органу управління відповідача (офісу) за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, офіс № 218, тобто ця перевірка була документальною, оскільки перевірялися документи дозвільного характеру, на підставі яких відповідач до анулювання ліцензії здійснював свою діяльність з поводження з небезпечними відходами.

За наведених обставин, відповідач вважає, що проведення перевірки за місцем розміщення органу управління (офісу) порушує вимоги частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно із якою державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Також відповідач вважає, що пред`явлення цього позову є формальним засобом правового захисту, який з урахуванням обставин справи не може мати наслідком припинення порушення інтересів держави з боку відповідача саме шляхом ухвалення судового рішення про тимчасове зупинення його діяльності, оскільки ця діяльність вже і так повністю припинена.

Отже, за висновками відповідача, позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно коду КВЕД - 38.12 та 38.22 відповідач здійснює діяльність з збирання небезпечних відходів, а також оброблення та видалення небезпечних відходів.

Посадовими особами позивача на підставі наказу Держекоінспекції від 31.05.2021 № 245 «Про проведення державного нагляду (контролю)», направлення № 46 від 31.05.2021, та доручення Прем`єр-міністра України (до листа Міндовкілля від 29.10.2020 № 25/6-23/8527-20), здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з небезпечними відходами ТОВ «Екологічні переробні технології» за адресою: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, оф. 2; код ЄДРПОУ: 37797799.

Результати проведеної позапланової перевірки оформлені актом від 17.05.2021 №4.2-19/5, яким встановлені наступні порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства:

- статті 3, частини третьої статті 17 Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон № 2059-VIII), абз. 3 частини першої статті 11 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), частини шостої статті 3, частин другої, п`ятої статті 9, частини третьої статті 17 Закону № 2059-VIII, частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон № 2707-XII), а саме: перелік забруднюючих речовин у висновку державної екологічної експертизи №18248/17/10-12 від 14.09.2012 та у дозволі на викиди № 4610136300-33 від 16.07.2014 при спалюванні небезпечних медичних відходів є недостовірними та неповними, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів проведені згідно невідповідних методик;

- частин п`ятої, шостої статті 11 Закону № 2707-XII, а саме: відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованого стаціонарного джерела, а саме: люк для завантаження відходів у камеру спалювання установки С.Р.100, НР 500; відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин від організованого стаціонарного джерела від труби установки С.Р. 100, НР 500 під час спалювання небезпечних медичних відходів;

- абз. 2 частини першої статті 10 Закону № 2707-XII, абз.7 частини першої статті 10, статті 29 Закону № 2707-XII, а саме: не виконуються вимоги, передбачені Умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин № 46/0136300-33 від 16.07.2014;

- абз. 3, 6 частини першої статті 10 Закону № 2707-XII, а саме: не вживаються заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин, а також заходи для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

- абз. 7 частини першої статті 10, статті 29 Закону № 2707-XII, а саме: не здійснюється виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин від ефективності роботи газоочисних установок та пересувних джерел;

- розділ 3 Інструкції, затвердженої наказом № 177, а саме: не представлено інформацію щодо подання документу для взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря;

- абз. 2 пункту 5 Порядку № 1655, пункту 1 наказу Держстату № 124, а саме: не представлено інформацію щодо подання державної статистичної звітності за встановленою формою, щодо ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, відповідно до Наказу Держстату № 405 від 18.12.2019 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про викиди забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів»;

- статті 9, частини другої статті 17 Закону № 2707-XII, а саме: відповідно до інформації директора ТОВ «Екологічні переробні технології» ОСОБА_1 підприємством використовується 5 транспортних засобів для перевезення небезпечних медичних відходів. Відповідно до протоколу № 02/06-1 від 02.06.2021 ТОВ «Автоекоприлад» проведено вимірювання відпрацьованих газів від транспорту Renault Master НОМЕР_1. Не представлено нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів;

- пункту «в» частини першої статті 17 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР), а саме: не представлені данні щодо визначення складу і властивості відходів, що утворюються, а саме побутових відходів, золи, що залишається при спалюванні відходів та інші відходів в процесі господарської діяльності;

- пункту «г» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР, а саме: не представлені данні щодо ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

- пункту «є» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР, а саме: не здійснюються заходи для максимальної утилізації відходів;

- пункту «ї» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР, а саме: не представлені данні щодо надання місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформації про відходи та пов`язану з ними діяльність;

- абз. 7 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, частини першої статті 9 Закону від 18.01.2001 № 2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки» (далі - Закон № 2245-III), а саме: не представлено документ щодо ідентифікації об`єкта поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»;

- абз. 9 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: не представлено декларацію безпеки для об`єкту поводження з небезпечними медичними відходами;

- абз. 6 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: відсутня ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними медичними відходами; відповідно до наказу Міндовкілля від 01.04.2021 № 226 «Про анулювання ліцензії» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «Екологічні переробні технології» (код ЄДРПОУ 37797799), видану на підставі наказу Мінприроди від 20.11.2012 № 594 «Про видачу ліцензії»;

- частини першої статті 29 Закону № 187/98-ВР, а саме: не представлені данні щодо здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів, а саме: побутових відходів, золи, що залишається при спалюванні відходів та інші відходів в процесі господарської діяльності;

- абз. 1 пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034, пункту 1.1. Розділу І Інструкції № 342, а саме: не представлено данні щодо ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ.

Зважаючи на встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства, позивач звернувся із позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин від організованого стаціонарного джерела - труби установки С.Р.100, НР 500 під час спалювання небезпечних медичних відходів становить порушення Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Також суди попередніх інстанцій установили, що під час знешкодження відходів відповідачем не забезпечено здійснення заходів для утилізації відходів, а саме: не забезпечено обладнанням щодо використання відходів як енергетичний ресурс (наприклад шляхом оснащення обладнання для рекуперації тепла з подальшим використанням теплової енергії для підігріву власних приміщень чи використання для підігріву води в системі гарячого водопостачання тощо). Отже суди констатували, що суб`єктом господарювання здійснюються операції із знешкодження небезпечних медичних відходів, але не вживаються заходи для їх утилізації, чим порушено пункт «є» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР.

Також із посиланням на висновки акту перевірки суди обох інстанцій констатували, що відповідачем не виконуються вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, зокрема: не забезпечено запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, що є порушенням абз. 2 статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: перелік забруднюючих речовин у документах дозвільного характеру при спалюванні небезпечних відходів є необґрунтованими, неправдивими, неповними та недостовірними, оскільки в зазначених документах дозвільного характеру розрахунки впливу на повітряне середовище проведено з урахуванням викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Тобто, в зазначених документах дозвільного характеру не визначені розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; не забезпечено експлуатацію об`єкту небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства, що є порушенням абз. 5 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: не забезпечено здійснення операції з утилізації відходів з можливістю використання відходів як енергетичний ресурс, шляхом підігріву власних приміщень чи використання для підігріву води в системі гарячого водопостачання.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій також врахували, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними медичними відходами (анульована на підставі наказу Міндовкілля від 01.04.2021 року № 226). За результатами судового оскарження цього наказу судовим рішенням у справі № 200/7428/21, яке набрало законної сили, ТОВ «Екологічні переробні технології» відмовлено у задоволенні позову.

Зважаючи на зазначену обставину, обираючи спосіб захисту прав у межах спірних правовідносин, суди констатували, що факт анулювання ліцензії хоч і вказує на нездійснення відповідачем певної діяльності, проте не обмежує суб`єкта владних повноважень у реалізації ним своїх функцій.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга ТОВ «Екологічні переробні технології» обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Скаржник також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 160/301/19 та від 20.04.2022 у справі №420/6935/19, згідно яких необхідність отримання суб`єктом господарювання відповідного дозволу обумовлюється наявністю певних умов: по-перше - це встановлення факту, того, що певний об`єкт є джерелом викиду, тобто є об`єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; по-друге - такий об`єкт має експлуатуватись.

Також при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 04.05.2022 у справі № 520/8633/18, відповідно до яких дія Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планової діяльності до набрання чинності цим Законом, тобто в порядку норм Закону України «Про екологічну експертизу», а саме: позитивні висновки державної екологічної експертизи. Висновки, одержані до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

У контексті наведених правових висновків Верховного Суду, скаржник наголосив, що останній має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №4610136300-33 від 16.07.2014, а також ним було отримано висновок державної екологічної експертизи ще 14.02.2012, тобто до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а отже такий зберігає чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Водночас Товариство не здійснює діяльності у зв`язку із анулюванням ліцензії серії АД №075541 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Звертаючись із цим позовом до суду позивач, серед іншого, посилався на те, що перелік забруднюючих речовин, зазначених у Дозволі на викиди № 4610136300-33 від 16.07.2014 та Висновку державної екологічної експертизи № 18248/17/10-12 від 14.09.2012, при спалюванні небезпечних медичних відходів є недостовірним та неповним, а розрахунки викидів забруднюючих речовин проведені згідно невідповідних методик.

Проте, позивачем під час проведення перевірки не проводилось жодних лабораторних досліджень, які б доводили, що викиди, які здійснюються обладнанням відповідача, не відповідають зазначеним у Дозволі та Висновку показникам. Натомість без проведення лабораторних досліджень по встановленню небезпечних речовин у викидах підприємства, неможливо достеменно стверджувати, що такі перевищують гранично допустимі норми, зазначені у дозвільних документах. Відповідно, такі висновки перевіряючих фактично ґрунтуються на припущеннях, документально не підтверджених.

З тих же причин є надуманими та такими, що не підтверджуються доказами, твердження позивача про нібито необхідність отримання дозволу окремо від установки на люк та трубу, які так само не оглядались в ході перевірки.

Окрім того, в контексті наведених доводів скаржник також наголосив, що перевірка відбулась в офісному приміщенні відповідача, що знаходиться за адресою: 04201, м.Київ, вул. Полярна, буд. 20, оф. 2, а не за місцем фактичного здійснення діяльності (м. Львів, вул. Збиральна, 14), де знаходяться виробничі потужності підприємства.

Отже, без фактичного огляду місця здійснення діяльності відповідача та устаткування, яке на ньому знаходиться, та з урахуванням того що діяльність підприємством не велась, відсутні підстави для застосування заходів реагування.

Крім того, скаржник також наполягає на тому, що виключно законами встановлюється вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Із посиланням на висновки акту перевірки, суди обох інстанцій констатували порушення відповідачем вимог Закону України «Про відходи». Проте суди попередніх інстанцій допустили помилку щодо застосування положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки не врахували, що навіть якщо б зазначені порушення були підтверджені належним чином, то вони не можуть бути підставою для зупинення господарської діяльності, позаяк ані Законом України «Про відходи», ані іншим законодавством, ці порушення не визначені як підстави для зупинення господарської діяльності.

Також за висновками скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми абз. 11, 13 статті 1 Закону України «Про відходи», ототожнивши операції з небезпечними відходами «утилізація» та «знешкодження». Суди дійшли помилкового висновку, що відповідач повинен забезпечити саме утилізацію відходів, незважаючи на те, що до моменту анулювання ліцензії Товариство мало право здійснювати збирання, зберігання та знешкодження небезпечних відходів.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII).

Відповідно до статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

За приписами статті 50 Закону № 1264-XII екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.

Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 4 Положення № 275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

звертається до суду із позовом щодо:

обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин;

визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина третя статті 4 Закону № 877-V).

За змістом статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону № 877-V).

Згідно із частиною п`ятою статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Також, за приписами статті 12 Закону № 2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Отже, з урахуванням змісту наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинним законодавством передбачено право Держекоінспекції на звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування в сфері державного нагляду (контролю), а саме щодо повного або часткового зупинення (заборони) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням вимог законодавства у сфері екології.

Водночас, згідно із приписами частини четвертої статті 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Щодо суті заявлених позивачем вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в частині висновків щодо порушення відповідачем вимог статті 3, частини третьої статті 17 Закону № 2059-VIII, частини шостої статті 3, частин другої, п`ятої статті 9, частини третьої статті 17 Закону № 2059-VIII, абз. 2, 3, 6, 7 частини першої статті 10, частин п`ятої, шостої статті 11 статті 29 Закону № 2707-XII, колегія суддів виходить з такого.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон № 2707-XII.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону № 2707-XІI)

Згідно із статтею 5 Закону № 2707-XIІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону № 2707-XI).

Також частиною першою статті 7 Закону № 2707-XIІ визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону № 2707-XІI, відповідно до якої вказані суб`єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 29 Закону № 2707-XІI визначено, що виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Законом України від 19.05.2011 № 3392-VІ «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з виданою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2021 у справі № 160/7772/18.

Також у розрізі встановлених перевіркою порушень, колегія суддів зазначає, що до набрання чинності і введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», правовідносини в галузі екологічної експертизи регулювалися Законом України від 09.02.1995 № 45/95-ВР «Про екологічну експертизу», відповідно до частин першої, другої статті 39 якого висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про екологічну експертизу» метою екологічної експертизи було запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.

Закон України «Про екологічну експертизу» втратив чинність на підставі пункту 4 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно із пунктом 5 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у низці нормативних актів, у тому числі Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначення «екологічної експертизи» замінено або доповнено на «оцінка впливу на довкілля», а також виключено розділ VI цього ж Закону, яким було регламентовано обов`язковість проведення екологічної експертизи.

У пояснювальній записці до законопроекту «Про оцінку впливу на довкілля» вказано, що його метою є встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов`язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), стороною яких є Україна, а також імплементації у національне законодавство положень Директив 2003/4/ЄC та 2011/92/ЄС.

Отже, за змістом наведених норм Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» фактично замінив у цьому контексті Закон України «Про екологічну експертизу».

Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №580/1078/19 й відступу від нього колегія суддів не вбачає.

Одночасно, у частині третій статті 17 Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон № 2059-VIII) визначено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

У контексті наведених норм, колегія суддів також звертає увагу і на висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», викладений у постанові від 04.05.2022 у справі № 520/8633/18, згідно із яким дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, тобто в порядку норм Закону України «Про екологічну експертизу», а саме - позитивні висновки державної екологічної експертизи».

Зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відповідач одержав Висновок державної екологічної експертизи № 18248/17/10-12 від 14.09.2012 до матеріалів ОВНС «Розміщення печі-інсінератора С.Р.100 на ТОВ «Екологічні переробні технології», виданий Міністерством екології та природних ресурсів, а також Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 4610136300-33 від 16.07.2014, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА. Зазначене не заперечується сторонами.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до цих дозвільних документів, основним джерелом забруднення атмосферного повітря при спалюванні небезпечних відходів з джерел №1 від установки С.Р.100, НР 500 «Ati insinerateurs muller». ПГО. є: оксид азоту (NO), вуглицю оксид (СО), ангідрид сірчастий (SO2), речовини у вигляді суспендованих твердих часток (пил), ацетальдегід, фенол, формальдегід, кадмію оксид, свинець та його з`єднання, водень хлористий, фтористий водень, метан, ртуть.

У Висновку державної екологічної експертизи № 18248/17/10-12 від 14.09.2012 зазначено, що за умови правильного ведення технологічного процесу, а саме при спалюванні відходів за температурою 1100 0C з надлишковим повітрям у камері допалювання, тобто при веденні процесу піролізного спалення, не створюються діоксину та фурани.

Водночас, із покликанням на довідку Відділу державного екологічного нагляду (контролю) за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 15.02.2021, складену за результатами участі у проведені слідчих дій у кримінальному провадженні від 21.10.2020 № 12020110000001009, перевіряючими встановлено, що ТОВ ««Екологічні переробні технології» порушуються процеси термічного знешкодження (спалювання) відходів, внаслідок чого можливе створення діоксинів та фуранів.

Своєю чергою, відповідно до «Технічного опису інсеніратора для знищення нафтовмісних відходів з системою завантаження рідких відходів» моделі С.Р.100, «Ati insinerateurs muller» утворений піролізний газ містить діоксини та фурани.

Таким чином, перелік забруднюючих речовин у Висновку державної екологічної експертизи № 18248/17/10-12 від 14.09.2012 та Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 4610136300-33 від 16.07.2014 при спалюванні небезпечних відходів з джерела № 1 від установки С.Р.100, НР 500 «Ati insinerateurs muller». ПГОУ. не охоплює всі фактичні викиди, які утворюються в процесі термічного знешкодження, внаслідок недотримання умов утилізації.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідно до інформації, наданої директором ТОВ «Екологічні переробні технології» ОСОБА_1 , медичні та подібні їм небезпечні відходи, які надходять на підприємство, знешкоджено з використанням інсінераторної установки С.Р.100. У цій інсінераторній установці С.Р.100, що використовується на підприємстві, не встановлена система рекуперації енергії. Проте, технологічним регламентом цієї установки передбачена можливість дооснащення радіатором, бойлером та іншим обладнанням для рекуперації енергії.

Також суди попередніх інстанцій констатували відсутність у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин від організованого стаціонарного джерела від труби установки С.Р.100, НР 500 під час спалювання небезпечних медичних відходів, чим порушено вимоги статті 11 Закону № 2707-XІI.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідачем не виконуються вимоги, передбачені Умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин № 4610136300-33 від 16.07.2014 (далі - Умови) в повному обсязі, а саме: не обладнані місця відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку на вході і на виході з апарата (кожного ступеня очищення) (пункт 2.2.3.4 Умов).

У порушення пункту 2.3 Умов:

- не проведено в повному обсязі виробничий контроль на стаціонарних джерелах викидів відповідно до документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, а саме: відповідно до вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел проведених ТОВ «Моноліт-Еко», згідно протоколів №200731/лм-1 від 03.08.2020 проведено вимірювання за 12 забруднюючими речовинами з 17, визначеному у документі у яких обґрунтовуються обсяги викидів;

- не проведено в повному обсязі виробничий контроль на межі зони впливу від викидів на вміст забруднюючих речовин відповідно до рішення ГУ Держсанепідслужби у Львівської області. Відповідно до дослідження повітря населених місць проведених ТОВ «Моноліт-Еко», згідно протоколів № 0731-лмЗ, лм4 від 31.07.2020 встановлено, що дослідження проведені без попереднього визначення зони впливу від викидів та вміст забруднюючих речовин за рішенням ГУ Держгіродспоживслужби у Львівській області.

Також у порушення вимог пункту 2.4.5 Умов, не підготовлено та не представлено План природоохоронних заходів та цільових показників. Не здійснені заходи для максимальної утилізації відходів.

Таким чином, факти здійснення відповідачем господарської діяльності з порушеннями вимог природоохоронного законодавства встановлені судами та підтверджуються належними і допустимими доказами.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій встановили достатньо обставин, які у своїй сукупності свідчать про необхідність вжиття заходів реагування шляхом зупинення виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами ТОВ «Екологічні переробні технології» до: отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів.

Щодо порушень вимог законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР встановлені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, а саме: суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний:

забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини (абз. 2 частини третьої);

вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу (абз. частини третьої);

повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об`єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення (абз. 4 частини третьої);

забезпечувати експлуатацію зазначених об`єктів і перевезення небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства (абз. 5 частини третьої);

мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводоісення з небезпечними відходами) (абз. 6 частини третьої);

ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» (абз. 7 частини третьої);

мати план локалізації та ліквідації аварії на об`єкті (абз. 8 частини третьої);

мати декларацію безпеки (абз. 9 частини третьої);

надавати інформацію про такі об`єкти відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» (абз. 10 частини третьої).

У контексті вимог вищевикладених норм законодавства, суди попередніх інстанцій констатували, що ТОВ «Екологічні переробні технології» не забезпечено запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, що є порушенням абз. 2 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: перелік забруднюючих речовин у документах дозвільного характеру при спалюванні небезпечних відходів є необґрунтованими, неправдивими, неповними та недостовірними, оскільки в зазначених документах дозвільного характеру розрахунки впливу на повітряне середовище проведено з урахуванням викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Тобто в зазначених документах дозвільного характеру не визначені розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів. Не забезпечено експлуатацію об`єкту небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства, що є порушенням абз. 5 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, а саме: не забезпечено здійснення операції з утилізації відходів з можливістю використання відходів як енергетичний ресурс, шляхом підігріву власних приміщень чи використання для підігріву води в системі гарячого водопостачання.

Також суди встановили, що на підставі наказу Міндовкілля від 01.04.2021 № 226 «Про анулювання ліцензії», ТОВ «Екологічні переробні технології» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу Мінприроди від 20.11.2012 №594 «Про видачу ліцензії».

За результатами судового оскарження наказу Міндовкілля від 01.04.2021 № 226 «Про анулювання ліцензії», рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 200/7428/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду, відмовлено ТОВ «Екологічні переробні технології» у задоволенні позову.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Отже, за наведених вище обставин, є доведеним порушення відповідачем вимог абз. 6 частини третьої статті 34 Закону № 187/98-ВР, що полягає у відсутності ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними медичними відходами.

Відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що відповідач порушує вимоги природоохоронного законодавства.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності, що дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

Також колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до «Цілей сталого розвитку» (ЦСР, відомі також як Глобальні цілі) - ключові напрямки розвитку країн, що були ухвалені на Саміті ООН зі сталого розвитку. Вони замінили Цілі розвитку тисячоліття, термін яких закінчився наприкінці 2015 року. ЦСР ухвалені на період від 2015 до 2030 року і нараховують 17 Глобальних цілей, яким відповідають 169 завдань. Офіційний документ (резолюція) Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року» (англ. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development) від 25 вересня 2015 року оголошується новий план дій, метою яких є виведення світу на траєкторію сталого та життєстійкого розвитку. Так, відповідно до Цілі 11 «Сталий розвиток міст і громад; Забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів» та Цілі 12 «Відповідальне споживання та виробництво; Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва», передбачено, зокрема, що економічне зростання і сталий розвиток вимагають термінового скорочення впливу на екологію шляхом змін у виробництві та споживанні товарів і ресурсів.

У контексті наведених мотивів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що обираючи спосіб захисту прав, факт анулювання ліцензії хоч і вказує на нездійснення відповідачем певної діяльності, проте не обмежує суб`єкта владних повноважень у реалізації ним своїх функцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Своєю чергою, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №200/9882/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб