Постанова

від 04.03.2024 по справі 913/213/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Харків Справа № 913/213/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від апелянта: Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023;

від відповідача: Сутковий А.М., ордер серія АН № 1210857 від 17.07.2023;

від позивача: не з`явився;

від 3-х осіб: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх.№2874 Л/1),

на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 (повний текст складено 13.12.2023) та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №913/213/23 (суддя Масловський С.В.),

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, смт Троїцьке, Сватівського району Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Івано-Франківськ,

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації до Троїцької селищної ради, повноваження якої виконує тимчасовий орган Троїцька селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області, в якому просить витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Троїцької селищної ради земельну ділянку площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696065644254), яка розташована в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області №477 від 12.07.2006 Державному підприємству "Білокуракинське лісомисливське господарство" передано для залісення земельну ділянку площею 163,3 га, розташовану в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка. Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га, включено до кварталу №38 виділ №3 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство".

У подальшому, як вказує прокурор, наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1410-сг від 12.11.2018 затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №833-р від 05.08.2015". Спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Прокурор зазначає, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 21,9 га, присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094. Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

Як вказує прокурор, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023 вищевказана земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Троїцької селищної ради.

На думку прокурора, передача зазначеної земельної ділянки у комунальну власність Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади відбулася з порушення норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки - держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, оскільки на момент проведення інвентаризації частина земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094, а саме 21,8383 га, перебувала в постійному користуванні ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство".

Хоча Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Прокурор зазначає, що рішенням неуповноважених органів фактично сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 загальною площею 21,9 га, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення, тим самим Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське угіддя та, у подальшому, зареєстровано право власності на неї.

У зв`язку з наведеним, на думку прокурора, виникає необхідність захисту інтересів держави шляхом витребування земельної ділянки, яка на даний час перебуває у чужому незаконному володінні Троїцької селищної ради, що стало підставою для звернення заступника керівника Луганської обласної прокуратури до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/213/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту розпорядження Троїцької РДА Луганської області № 477 від 12.07.2006 неможливо достеменно встановити чи увійшла спірна земельна ділянка до складу земель загальною площею 163,32 га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

У свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження Троїцької РДА Луганської області № 477 від 12.07.2006 .

Як встановлено судом першої інстанції, надана прокурором до матеріалів справи копія планшету №15 лісовпорядкування 2007 не містить посилань на розпорядження №477 від 12.07.2006. Крім того, у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали; із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "883,8", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Троїцької райдержадміністрації від 12.07.2006 № 477", у той же час графа "від кого прийнято" не заповнена.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької РДА Луганської області №477 від 12.07.2006, а також враховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 14.11.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, як вважає прокурор, мало місце.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина спірної земельної ділянки площею 0,0617 га (21,9 21,8383), відносно якої відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення. Тобто, фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Також, як зазначив місцевий господарський суд, обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі №913/213/23 заяву представника Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А.М. від 02.12.2023 про розподіл судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 36000,00грн.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що понесені Троїцькою СВА Сватівського району Луганської області витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 36000,00грн підлягають відшкодуванню Луганською обласною прокуратурою в повному обсязі.

Не погодившись з ухваленими основним та додатковим рішеннями, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 у справі №913/213/23 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову; скасувати додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі №913/213/23 про стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь Троїцької СВА судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 36000,00грн; судові витрати у справі покласти на відповідача; судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що господарський суд першої безпідставно відхилив посилання прокуратури на лист ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" ВО "Укрдержліспроект" з додатками до нього, як на правовстановлюючі документи, а також дійшов помилкового висновку, що належні докази, які б підтверджували право постійного користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" на спірну земельну ділянку в матеріалах справи відсутні.

Прокурор наголошує, що у матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства, який включає "Таксаційний опис лісових насаджень" та "План лісових насаджень Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ", планшет №15, з яких беззаперечно вбачається, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України.

Прокурор вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність доведення прокурором факту надання земельної ділянки ДП "Білокуракинське ЛМГ" на підставі розпорядження № 477 від 12.07.2006 чи будь-яким іншим чином, адже перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а розпорядження не має визначального доказового значення.

Поряд з цим, як зазначає прокурор, також помилковим є висновок суду, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не належала та не належить до земель лісового фонду. Сформована земельна ділянка розташована в лісовому кварталі, який становить єдину екосистему, тобто є земельною ділянкою лісового фонду України.

На думку прокурора, судом зроблено помилковий висновок, що нібито 0,0617 га це окрема земельна ділянка, яка є додатковим майном. При цьому, суд першої інстанції неналежно дослідив наявні в матеріалах справи докази (схему перетину, план лісонасаджень, планшет №15), що підтверджують розташування сформованої земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 в межах лісового кварталу 38 ДП "Білокуракинське ЛМГ", площа якого складає 138 га.

Водночас, як вказує прокурор, суд першої інстанції формально розглянув доводи щодо цільового призначення земель, в межах яких було сформовано спірну земельну ділянку, обмежившись встановленням факту, що вказана вище земельна ділянка є сформованою та на момент виникнення спору належить до земель сільськогосподарського призначення.

Також, суд не врахував, що передача спірної земельної ділянки лісового фонду відбувалась до моменту формування спірної земельної ділянки, а в матеріалах справи наявні документи, на підставі яких суд мав можливість зробити висновок щодо дотримання порядку її формування, зміни цільового призначення, інші супутні обставини, однак оцінки цьому не надав.

За наявності чинного базового лісовпорядкування, визначення земель лісового фонду з порушенням закону як сільськогосподарських угідь за результатами інвентаризації та передача органу місцевого самоврядування без належних на те законодавчих підстав, створено загрозу використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушено інтереси держави в особі законного розпорядника - Луганської ОДА.

Як зазначає прокурор, через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумні обізнаність, як Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, так і Троїцька селищна рада (СВА) Сватівського району Луганської області, могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор також вважає незаконним додаткове судове рішення від 19.12.2023, при цьому зазначає про відсутність документального підтвердження витрат відповідача на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/213/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №913/213/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2024 об 11:30 год.

24.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Троїцької СВА Сватівського району Луганської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, свою позицію мотивує тим, що надана апелянтом "Схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ" не відповідають критерію вірогідності ні в частині визначення площі (21,8383 га), ні в частині визначення місця розташування. Крім того, відповідач зазначає, що підписи та прізвища виконавців, котрі брали участь при його складанні: начальника лісовпорядної партії, геодезиста, інженера-таксатора є обов`язковими реквізитами оригіналу планшету. На думку відповідача, з огляду на відсутність підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької РДА Луганської області №477 від 12.07.2006, а також враховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 14.11.2018, відтак обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, на думку прокурора, мало місце. З огляду на викладене, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також просить стягнути з Луганської обласної прокуратури судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та надати строк для подачі суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат.

09.02.2024 та 12.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Троїцької СВА Сватівського району Луганської області надійшли додаткові пояснення, за змістом яких відповідач посилається на відсутність підстав вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 хоч колись надавалася у постійне користування чи на підставі іншого речового права ДП "Білокуракинське ЛМГ". Оскільки розпорядження голови Троїцької РДА Луганської області № 477 від 12.07.2006 було прийнято вже після набуття чинності п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" в редакції Лісового кодексу України, тому на спірну земельну ділянку не може поширюватися спрощений порядок підтвердження наявності права постійного користування. Відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження № 477 від 12.07.2006, ані після його прийняття до земель лісового фонду та до категорії земель лісогосподарського призначення не належала. Сіпрна земельна ділянка, яка була сформована з земель сільськогосподарського призначення, так і залишається дотепер у даній категорії земель. Позивачем також не було надано доказів зміни цільового призначення даної земельної ділянки та категорії земель, а також не підтвердженно її перебування в постійному користуванні у ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №913/213/23 до 04.03.2024 до 11:15 год. Судові засідання по справі №913/213/23 вирішено провести за участю представника Троїцької СВА Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А.М. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.03.2024 присутня представниця апелянта Харківської окружної прокуратури підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржувані основне та додаткове рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Присутній у судовому засіданні 04.03.2024 в режимі відеоконференції представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просив залишити оскаржувані основне та додаткове рішення без змін.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 04.03.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третіх осіб, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх прокурора та представника відповідача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі" надано згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га, зокрема, по Новоолександрівській сільській раді 163,3 га пасовищ (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га), які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель запасу на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Арапівській, Багачанській, Воєводській. Демино-Олександрівській, Новочервонянській, Новолександрівській, Тимонівській, Тарасівській сільських радах та Троїцькій селищній раді.

Як зазначає прокурор, на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно з яким, як зазначає прокурор, спірну земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га включено до кварталу №38 виділ №3 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство".

Наказом Держгеокадастру України №45 від 15.03.2018 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" вирішено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 833-р від 05.08.2015 (Тополівська сільська рада, Новоолександрівська сільська рада Троїцького району). Спірну земельну ділянку площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок, земельній ділянці площею 21,9 га присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

14.11.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 28957851).

22.12.2018 наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №1737-сг вирішено передати Троїцькій селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Троїцької селищної ради, в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької селищної ради, Арапівської сільської ради, Багачанської сільської ради, Воєводської сільської ради, Демино-Олександрівської сільської ради, Новоолександрівської сільської ради, Новознам?янської сільської ради, Лантратівської сільської ради, Розпасіївської сільської ради, Розсипненської сільської ради, Тополівської сільської ради, Яменської сільської ради Троїцького району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.

22.12.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Троїцькою селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області №1737-сг від 22.12.2018 передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Троїцька селищна об`єднана територіальна громада, в особі Троїцької селищної ради, прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 147 земельних ділянок загальною площею 2059,4355 га згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку, площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 (п. 27 додатку до акту приймання-передачі).

14.01.2019 право комунальної власності на земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 зареєстровано за Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 29873175).

Державне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція" листом №162 від 26.04.2023 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що земельна ділянка кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Троїцького лісництва квартал 38, орієнтовна площа перетину становить 21,8383 га з загальної площі ділянки 21,9 га.

Луганська обласна державна адміністрація листом №4/01.01-13-2142 від 30.05.2023 повідомила Луганську обласну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі вказаної земельної ділянки в комунальну власність Троїцької селищної ради ГУ Держгеокадастру Луганської області з облдержадміністрацією не погоджувало.

ДП "Білокуракинське ЛМГ" або інші органи, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України про ймовірну наявність порушень вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 площею 21,9 га до облдержадміністрації з 2018 року не звертались.

Також Луганською обласною державною адміністрацією в листі №4/01.01-13-2142 від 30.05.2023 зазначено, що оскільки земельна ділянка має лише частковий перетин із землями лісогосподарського призначення, з метою запобігання необґрунтованого виведення із обігу сільськогосподарських земель та захисту права власності Троїцької селищної ради на частину земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення, у разі пред`явлення позовної заяви при визначенні змісту позовних вимог можливим є витребування тільки тієї частини земельної ділянки, які є землями лісогосподарського призначення.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор зазначив, що звернувся до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації з листом від 12.05.2023 №15/1-113вих-23, у якому виклав обставини порушення інтересів держави щодо незаконної передачі земель лісогосподарського призначення у власність Троїцької селищної ради та просив надати інформацію, чи зверталася Луганська ОДА до суду з позовною заявою про витребування спірної земельної ділянки та чи планує таке звернення, а в разі невжиття заходів прокурор просив повідомити причини, які перешкоджають здійсненню наданих повноважень щодо захисту інтересів держави.

У відповідь Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація в листі №4/01.01-13-2142 від 30.05.2023 зазначила, що інформація про перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в ОДА відсутня. Також зауважила, що питання передачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області цієї земельної ділянки в комунальну власність Троїцької селищної ради з ОДА не погоджувалося. На думку ОДА, вона не має достатніх повноважень щодо порушення питань про витребування земельної ділянки комунальної власності.

Судова колегія зазначає, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відтак, Луганська ОДА наділена повноваженнями щодо передачі у власність або у користування, а також надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, саме Луганській ОДА надано право звертатися до суду на захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено, зокрема Луганську обласну військову адміністрацію.

Невжиття дій із захисту інтересів держави протягом розумного строку починаючи з дати, коли адміністрацію листом від 30.05.2023 було повідомлено прокурором про порушення, і до 19.06.2023, дати подання позовної заяви прокурором до суду, зазначається прокурором як бездіяльність цього компетентного органу від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, про необхідність захисту яких зазначав прокурор.

Вказане у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської ОДА - Луганської обласної військової адміністрації в порядку, передбаченому ст.ст. 53, 54 ГПК України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України, землі України, за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від №477 від 12.07.2006), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, земельним законодавством у редакції чинній на час прийняття розпорядження від №477 від 12.07.2006 передбачено, що підставою набуття права користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 1 розпорядження голови Троїцької РДА Луганської області № 477 від 12.07.2006 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі" зазначено: дати згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га, зокрема, по Новоолександрівській сільській раді 163,3 га пасовищ (контур № 5 - 107,4 га, № 242 - 24,5 га, № 266 - 9,9 га, № 294 - 1,5 га), які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель запасу на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Арапівській, Багачанській, Воєводській, Демино-Олександрівській, Новочервонянській, Новолександрівській, Тимонівській, Тарасівській сільських радах та Троїцькій селищній раді.

Проаналізувавши зміст вказаного рішення, судова колегія доходить висновку, що Троїцькою районною державною адміністрацією лише було надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 163,3 га, розташовану в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с.Іллінка.

Однак, належних та допустимих доказів виконання даного розпорядження у порядку, визначеному земельним законодавством, матеріали справи не містять.

Так, ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Прокурор вважає, що передана Білокуракинському ДЛМГ земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Судова колегія зазначає, що ст. 55 Земельного кодексу України встановлено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України, землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 17 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження №477 від 12.07.2006) передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У розпорядженні №477 від 12.07.2006 зазначено, що землі, що підлягають передачі, відносяться до земель пасовищ і сіножатей. Відомості, що вказані земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, у розпорядженні відсутні.

Прокурор посилається на те, що на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 21,9 га включено до кварталу №38 виділів №3 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Судова колегія зазначає, що Проект містить позначку "Покотилівка - 2009" (тобто, ймовірно Проект був складений лише у 2009 році), титульний аркуш Проекту не містить підписи уповноважених осіб ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", відомостей щодо затвердження вказаного Проекту матеріали справи не містять.

Доказів погодження Проекту у визначеному ст. 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи також не містять.

Оригіналу Проекту матеріали справи не містять і сторонами суду такий не надано.

Доказів наявності погодження відповідного рішення про передачу земель ДП "Білокуракинське ЛМГ" в порядку ст. 17 Лісового кодексу України матеріали справи також не містять.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що до проекту доданий додаток 2 протокол другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" Луганської області і основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2008 - 2017.

Цей додаток також уповноваженими особами не підписаний, як і не підписаний додаток 5 акт приймання-здавання польових лісовпорядних робіт, складений між ДП "Білокуракинське ЛМГ" і начальником лісовпорядної партії Харківської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект".

Отже, судова колегія доходить висновку, що розпорядженням №477 від 12.07.2006 лише надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 883,80 га (у т.ч. пасовищ 861,3 га та сіножатей 22,5 га) по Новоолександрівській сільській раді.

Однак, прокурором не доведено дотримання визначеної законом процедури виконання у подальшому цього розпорядження.

Матеріалами справи не підтверджується здійснення ДП "Білокуракинське ЛМГ" розробки технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 163,3 га, розташовану в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с.Іллінка, і, як наслідок, набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006 в порядку ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України або ст. 17 Лісового кодексу України.

Отже, судом встановлено, що відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006 Троїцькою районною державною адміністрацією надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 163,3 га, розташовану в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Сватівського (колишнього Троїцького) району Луганської області, за межами с. Іллінка.

Однак, доказів оформлення права користування Білокуракинським ДЛМГ у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів заліснення земельної ділянки відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження №477 від 12.07.2006), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Однак, відповідні докази набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006 у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин п. 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до вказаної норми, до одержання в установленом порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 Лісового кодексу України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Під "раніше наданими" слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п.5 перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно.

Однак, у спірних правовідносинах прокурором факту передачі земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області № 477 від 12.07.2006 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі", чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, не доведено.

Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку, що передавалась згідно розпорядження №477 від 12.07.2006.

Щодо доводів прокурора, що факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами, зокрема, планшетом №15 лісовпорядкування 2007 та додатком №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ", судова колегія зазначає таке.

Із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" місцевим господарським судом встановлено, що у графі "лісництво" зазначено "Троїцьке", у графі "рік" - "2006", у графі "прийнято" - "883,8", у графі "підстави для приймання" - "Розпорядження голови Троїцької райдержадміністрації від 12.07.2006 № 477", у той же час графа "від кого прийнято" не заповнена.

Надана прокурором до матеріалі справи копія планшету №15 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від №477 від 12.07.2006; у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданих прокурором документах (копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період", планшету №15 лісовпорядкування 2007 року) відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

З огляду на приписи ст. 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що копії планшету №15 лісовпорядкування 2007 року та додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" не є підставами для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Білокуракинське ЛМГ", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а наявність посилання у додатку №4 на розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від №477 від 12.07.2006 не підтверджує факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі вказаного розпорядження.

До позовної заяви прокурором також додано план лісонасаджень Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" Луганської області; але до якого документа цей План є додатком, не вказано.

При цьому, даний План не містить посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки орієнтовною площею 21,9 га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

Судова колегія зазначає, що з жодного з наданих прокурором доказів, як із кожного окремо, так і у їх сукупності, неможливо встановити ймовірний перетин спірної земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 із земельною ділянкою орієнтованою площею 21,8383 га, яка увійшла до складу земель загальною площею 163,32 га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" зазначає прокурор.

Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись детальні пояснення представника відповідача щодо місця розташування спірної земельної ділянки; згідно пояснень відповідача на відповідних схемах, локація земель запасу, наданих у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ знаходиться на суттєвій відстані від земельної ділянки кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

Прокурор проти цього будь-яких обґрунтованих і доведених належними та допустимими доказами заперечень не надав.

Сам прокурор визнає орієнтовність, приблизність даних вимірювань внаслідок відсутності сформованості земельної ділянки орієнтовної площі 21,8383 га

З урахуванням масштабу Плану 1:25000, 1 см на зображенні 250 метрів на місцевості, відповідно 1 мм 25 метрів. Відповідно планшет має масштаб 1:10000, 1 см на зображенні дорівнює 100 метрів на місцевості, відповідно 1мм 10 метрів. Товщина ліній 1-2мм. Тобто, навіть різниця у вимірюваннях площі по внутрішньому контуру фігури та по її зовнішньому контуру складає сотні метрів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту розпорядження №477 від 12.07.2006 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель могла відноситись спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона взагалі до складу земель загальною площею 163,32 га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ, як про це зазначає прокурор.

З огляду на недоведеність прокурором факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Троїцької РДА Луганської області № 477 від 12.07.2006 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькому районі", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження №477 від 12.07.2006, ані після його прийняття, до земель лісового фонду не належала.

Отже, безпідставними є доводи прокурора, що через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумні обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Троїцька селищна рада (Троїцька селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Як зазначено вище, наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 1410-сг від 12.11.2018 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 833-р від 05.08.2015 (Тополівська сільська рада, Новоолександрівська сільська рада Троїцького району). Спірну земельну ділянку площею 21,9 га сформовано та віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок, земельній ділянці площею 21,9 га присвоєно кадастровий номер 4425483000:04:001:0094.

14.11.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 28957851).

Тобто, вперше земельна ділянка площею 21,9 га кадастровий номер 4425483000:04:001:0094 була сформована як об`єкт цивільних прав лише 14.11.2018.

Щодо наданого прокурором листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26.04.2023 №162, в якому зазначено про частковий перетин земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Троїцького лісництва кварталу 38, орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 з кварталом 38 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ", становить 21,8383, з загальної площі земельної ділянки 21,9 га, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, як зазначено вище, матеріалами справи не підтверджується набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006, як і не підтверджено набуття права користування будь-яким іншим чином до 28.03.2006; доказів погодження Проекту у визначеному ст. 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи не містять.

По-друге, прокурором не надано взагалі доказів, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження №477 від 12.07.2006; із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням до земель лісового фонду не належала.

По-третє, сама по собі Схема не містить ідентифікуючих відомостей про частковий перетин земельної ділянки з кадастровим номером 4425483000:04:001:0094 з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Троїцького лісництва кварталу 38, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" відповідно до розпорядження №477 від 12.07.2006 зазначає прокурор.

Крім того, сторони не заперечують, що оригінали документів, на які посилається прокурор, відсутні та ймовірно перебувають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести свої вимоги і заперечення.

Докази подаються учасниками справи, а суд надає їм відповідну правову оцінку; судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не, як вірно зазначено судом першої інстанції, безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 0,0617 га, ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень Лісового кодексу України, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у лісгоспу (орієнтовно 21,8383 га).

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, у сфері земельних відносин також ст. 152 Земельного кодексу України та спеціальними нормами земельного законодавства.

За наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина земельної ділянки площею 0,0617 га (21,9 - 21,8383), відносно якої відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення.

Тобто, фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Наведе суперечить змісту віндикаційного позову відповідно до положень ст. 387 ЦК України, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.

Також обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки: її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Присутня у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду прокурор надала пояснення, що доречним вважає витребувати спірну земельну ділянку на користь позивача, а в подальшому буде вирішено питання щодо її розподілу і цільового використання.

Однак, очевидно, що така позиція прокурора не відповідає вимогам процесуального законодавства та положенням ЦК України щодо способу захисту порушеного права, і матиме наслідком порушення права відповідача на мирне володіння належній їй спірної земельної ділянки.

Також, господарським судом обґрунтовано враховано, що ч.ч. 1-2, 8-11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 7 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Таким чином, належним способом захисту прав держави на землі, надані у постійне користування державних лісогосподарських підприємств до набрання чинності п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, які в подальшому були протиправно включені (частково) до складу земель сільськогосподарського призначення, є звернення з позовом про скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним скасуванням всіх прав на них.

Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Судова колегія відхиляє доводи прокурора щодо застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 з огляду на відмінність встановлених судами обставин справи, адже у спірних правовідносинах прокурор просить витребувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 21, 9 га, у той час, як сам зазначає, що орієнтовний перетин із земельною ділянкою лісового фонду може складати 21,8383 га.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про обґрунтованість та правомірність висновку місцевого господарського суду про недоведеність прокурором підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та не доводять неправильність чи незаконність прийнятого судового рішення.

Щодо оскарження прокуратурою додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у цій справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

02.11.2023 до Господарського суду Луганської області від представника Троїцької селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області адвоката Суткового А. М. надійшла заява від 02.12.2023 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Троїцькою СВА Сватівського району Луганської області, у якому заявник просить стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь Троїцької СВА Сватівського району Луганської області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36000,00грн.

До клопотання додані докази на підтвердження обставин понесення відповідачем зазначених судових витрат.

Як встановлено місцевим господарським судом, 17.07.2023 між адвокатом Сутковим А.М. та Троїцькою СВА Сватівського району Луганської області укладено договір про надання правової допомоги №17/07/23, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надавати клієнту консультації з питань земельного, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справи №913/213/23, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору правова допомога, передбачена предметом цієї угоди за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000грн, фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Гонорар успіху винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху підлягає корегуванню за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.2. договору фіксований гонорар успіху сплачується у наступному порядку: 100% протягом трьох днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції, постанови судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі не підписання акту наданих послуг протягом трьох днів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв`язком тощо.

29.11.2023 між адвокатом Сутковим А.М. та Троїцькою селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області підписано акт №1 до договору №17/07/23 від 17.07.2023, за умовами якого адвокатом, на виконання договору №17/07/23 від 17.07.2023 було надано клієнту наступні нетарифіковані послуги: правовий аналіз позовних вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації до Троїцької селищної ради про витребування земельних ділянок; підготовка та спрямування адвокатських запитів, аналіз відповідей на них; підготовка та подання до суду відзиву на позов; підготовка до суду заперечень на відповідь на відзив; підготовка та подання до суду додаткових пояснень та клопотань; та тарифіковані послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 10.10.2023 в режимі відеоконференції 3000 грн (одна година); представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 28.11.2023 в режимі відеоконференції 3000 грн (одна година).

З урахуванням гонорар успіху - 30000,00грн, загальна сума витрат складає 36000,00грн.

Клієнт визнає та приймає виконану роботу та надані юристом послуги згідно договору.

Відносно клопотання прокурора щодо зменшення розміру понесених відповідачем у справі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, господарським судом зазначено, що прокурором, в порушення положень ст. 74 ГПК України, доказів підтвердження обставин щодо того, якою є середньоринкова вартість адвокатських послуг по Україні суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження завищення адвокатом Сутковим А.М. вартості наданих послуг.

Що стосується доводів прокурора, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку, господарський суд зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи складає фіксований гонорар 30000,00грн та компенсація відряджень до суду для участі у судових засіданнях.

Гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху полягає корегуванню за домовленістю сторін.

У п. 1.1., п. 4.1 договору про надання правової допомоги №17/07/23 від 17.07.2023 сторони передбачили, що адвокат зобов`язується зокрема здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справи №913/213/23, при цьому правова допомога, передбачена предметом договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00грн, фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000,00грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 36000,00грн відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги №17/07/23 від 17.07.2023, акту №1 до договору від 29.11.2023.

Дослідивши матеріали справи, надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем докази є такими, що підтверджують витрати позивача у розмірі 36000,00грн на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість тверджень прокурора про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки на підтвердження зазначеного прокурор не надав суду жодних доказів; не обґрунтував, з яких обставин він вважає витрати відповідача завищеними.

Безпідставними є доводи прокурора, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено про фіксовану ставку гонорару успіху у розмірі 30000,000грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При цьому, прокурор не наводить власної позиції, яка, на його думку, сума понесених відповідачем витрат на правову допомогу є розумною та виправданою.

У свою чергу, вимога прокурора відмовити відповідачу у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат повністю не узгоджується з принципом господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Досліджуючи питання співмірності витрат із складністю справи, в контексті викладених прокурором заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до положень ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з відповідачем у договорі, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, відтак, надані відповідачем документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок Луганської обласної прокуратури витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 36000, 00грн, оскільки вказаний розмір понесених відповідачем витрат об`єктивно не є завищеним та є документально обґрунтований.

У зв`язку із наведеним колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги прокуратури з огляду на неспростування скаржником в межах доводів апеляційної скарги висновків, які покладені в основу оскаржуваних основного та додаткового рішень суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №913/213/23 підлягають залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №913/213/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №913/213/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко