Рішення

від 11.03.2024 по справі 640/34492/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року м. Київ № 640/34492/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Гінінгер А.А.,

від відповідача Колесник І.Ю.,

від третьої особи-1 Шукліна О.В.,

від третьої особи-2 Корнейчук О.Л.

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

Державна регуляторна служба України

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь`з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому, з урахуванням заяви про зміну/доповнесення позову, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України № 586 від 29 жовтня 2021 року «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1408/37030;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України № 441 від 22 червня 2022 року «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за № 689/38025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані накази про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк оскаржуваними наказами порушено норми ст. ст. 4, 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та принцип прозорості з огляду на ігнорування пропозииій та зауважень громадськості, адже після оприлюднення проекту оспорюваних наказів, від юридичних осіб та громадських формувань надійшли ряд заперечень та зауважень стосовно змісту та аналізу регуляторного, однак, наведені пропозиції та зауваження враховані відповідачем не були. Міністерство інфраструктури не оприлюднювало доопрацьований аналіз регуляторного впливу проекту наказу, в якому приймаються запропоновані зміни або наводяться обґрунтування відхилення таких змін. Також, позивач вважає, що при підготовці та прийнятті оскаржуваних наказів було порушено принципи збалансованості з огляду на крос-субсидування пасажирських перевезень, ефективності та порушення порядку аналізу регуляторного впливу внаслідок відсутності оцінки впливу підвищення тарифу на різні галузі економіки України, ефективності з огляду на відсутність аналізу податкових надходжень внаслідок прийняття Наказу № 586. Аналіз регуляторного впливу не дає відповіді на питання, якими будуть наслідки запровадження підвищених тарифів на вантажні перевезення, чи будуть ці наслідки позитивні чи негативні. Окрім того, відповідачем було порушено порядкок підготовки аналізу регуляторного впливу, а в супровідних документах до проекту спірного наказу відсутній економічно обґрунтований розрахунок тарифу та ґрунтовний аналіз можливих соціально-економічних наслідків від введення в дію спірного наказу. Позивач переконаний, що відповідачем допущено дискримінаційний підхід в питанні тарифоутворення, оскільки відповідачем коефіцієнти було підвищено лише для вантажовідправників 1-го тарифного класу, та не змінено коефіцієнти для вантажовідправників 3-го тарифного класу та деяких інших категорій вантажів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд спраив за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог представником Міністерства зазначено про те, що оскаржувані накази не підлягають скасуванню, адже є нормативно-правовими актами, виданими Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законом, при цьому, акти законодавства на підставі яких було видано оскаржувані накази, є чинними, їх було погоджено з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Державною регулюторною службою України. Також, зауважено, що усі пропозиції та зауваження до проекту регулятогного акта заінтересованих осіб, які одержано протягом встановленого строку, Міністерством було розглянуто та повідомлено про результати їх розгляду. Щодо посилань позивача на порушення принципів регуляторної політики, відповідач вважає вказані доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Прийняття оскаржуваних наказів зумовлено об`єктивною наявністю підстав для перегляду тарифів на перевезення вантажів. У частині доводів позивача про порушення антимонопольного законодавства, відповідач зауважує, що Мінінфраструктури не має погоджувати з АМКУ рішення щодо встановлення рівня конкретних цін і тарифів, оскільки такому погодженню підлягають лише рішення з питань установлення порядку визначення цін та тарифів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 року суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця».

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що відповідачем при підготовці проекту наказу не здійснювався належний аналіз регуляторного впливу, тому, порушення порядку прийняття регуляторного впливу, є підставою для скасування такого акта.

23.02.2022 до суду від сторони позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

20.07.2022 від АТ «Українська залізниця» надійшли письмові пояснення, в яких зауважено на тому, що встановлені наказом № 586 тарифи втратили чинність у зв`язку з прийняттям іншого нормативно-правового акта, а саме наказу № 441. До вказаного, третьою особою також надано і пояснення щодо позову.

01.09.2022 позивачем подано уточнену позовну заяву, у зв`язку із прийняттям наказу № 441 від 22.06.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022 року суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну регуляторну службу.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, суд прийняв до розгляду заяву про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог ПАТ «Металургійний завод «Азовсталь», у якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України № 586 від 29 жовтня 2021 року «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1408/37030;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України № 441 від 22 червня 2022 року «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за № 689/38025. Також, суд оголосив перерву до 25.10.2022.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.10.2022 суд відклав розгляд справи на 15.11.2022.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 15.11.2022, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.12.2022.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 прийнято до провадження адміністративну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 травня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження в справі та відкладено підготовче засідання на 11.07.2023.

11.07.2023 судове засідання було знято з розгляду.

19.09.2023 судом відкладено розгляд справи на 31.10.2023.

19.09.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошується на тому, що до позивача були застосовані оскаржувані накази, тому товариство є суб`єктом відносин, прийняттям цих наказів дійсно порушені права та законні інтереси позивача.

16.10.2023 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в яких зазначено також про те, що оскаржуваний наказ прийнятий без встановленого порядку розроблення в частині погодження зміни тарифів Наглядовою радою АТ «Українська залізниця».

31.10.2023 у судовому засіданні суд задовольнив заяву позивача про зміну підстав позову та оголосив по справі перерву до 07.12.2023.

06.12.2023 відповідачем подано відзив на позовну зкаяву з урахуванням уточненої позовної заяви, заяви про зміну (доповнення) підстав позову.

07.12.2023 судом ухвалено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2021 року Міністерством інфраструктури України на офіційному веб-сайті розміщено повідомлення про оприлюднення проекту наказу Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (проект оспорюваного Наказу) для отримання зауважень та пропозицій.

Зі змісту розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства інфраструктури України Повідомлення про оприлюднення проекту Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» вбачається, що відповідачем окрім проекту спірного Наказу було оприлюднено наступні документи: пояснювальна записка; додаток до пояснювальної записки; порівняльна таблиця; аналіз регуляторного впливу; додаток до аналізу регуляторного впливу.

29 жовтня 2021 року відповідачем прийнято наказ № 586 «Про внесення зміни до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів та перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (надалі - Наказ № 586), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1408/37030. Зміст Наказу повністю відтворює зміст його проекту.

Відповідно до п. 1 вказаного наказу, внесено зміни до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26 березня 2009 року № 317, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 року за № 341/16357 (зі змінами), яким змінено примітку до пункту 1 «Вантажі 1-го тарифного класу». Зокрема, примітку «** з 01 січня 2022 року застосовується коефіцієнт 2,204;» викладено у новій редакції: «** з 01 січня 2022 року застосовується коефіиієнт 2,402;».

Таким чином, з урахуванням прийнятого Наказу № 586, починаючи з 1 січня 2022 року коефіцієнт для вантажів 1-го тарифного класу збільшиться та складатиме 2.402, а не 2.204 як було встановлено раніше.

Також, 22.06.2022 на офіційному веб-сайті відповідача розміщено оголошення про прийняття наказу № 441 від 22.06.2022 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (далі - Наказ № 441), яким змінено коефіцієнти всіх тарифних класів, зокрема, коефіцієнти для 1-го тарифного класу збільшились з 2,402 до 4,083 з дня офційного опублікування наказу.

Позивач, не погоджуючись із законністю вказаних наказів № 586 та № 441, зокрема, з процедурою їх узгодження та прийняття, зважаючи на порушення відповідачем основних принципів регуляторної політики, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Закон України «Про залізничний транспорт», визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Згідно приписів ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт», з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріоритетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізничного транспорту у рухомому складі, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця".

Статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт», визначено, що встановлення тарифів на перевезення вантажу залізничним транспортом у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України з урахуванням інвестиційної складової частини.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Визначення поняття «тарифу на перевезення вантажу залізничним транспортом» містить постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 р. № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України» (далі - Статут Залізниць), у пункті 6 якої, зазначено, що тарифи на перевезення вантажу - це система цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями.

Пунктом 57 Статуту Залізниць, визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з абз. 1 п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (далі - Постанова № 1548), Мінінфраструктури за погодженням з Міністерством економічного розвитку України і Міністерством фінансів України встановлює, зокрема, тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

Відповідно до п. 1 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державну політику у сфері автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, дорожнього господарства навігаційно - гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного мореплавства).

Згідно змісту п. п. 33 п. 4 Положення, Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань у сфері тарифної політики, зокрема, затверджує тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України і пов`язані з ним послуги.

За Методикою розрахунку тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженої наказом Мінінфраструктури від 20 червня 2013 р. № 418, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. № 1082/23614 (далі - Методика розрахунку тарифів), розрахунок здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів перевезення вантажів, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів) у плановому періоді. До розрахунку тарифів включається плановий прибуток, розмір якого є достатнім для забезпечення перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та виконання інвестиційних програм у період регулювання.

В якості системи вантажних тарифів на внутрішні та експортно-імпортні перевезення діє Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26 березня 2009 р. № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за № 340/16356, та введений в дію з 01.05.2009 (далі - Збірник тарифів) із застосуванням коефіцієнтів, що враховують диференціацію по тарифних класах вантажів.

Так, порядок перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 08 жовтня 2013 р. № 782 «Про затвердження Порядку перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2013 р. за № 1762/24294 (далі - Порядок перегляду тарифів).

Порядок перегляду тарифів визначає процедуру перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги і застосовується у разі зміни органами виконавчої влади рівня державних регульованих тарифів на послуги об`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.

Державні регульовані тарифи на перевезення вантажів у межах України мають змінюватися, при цьому мінімальним розміром такої зміни тарифів є розмір, що не є нижчим від індексу цін виробників промислової продукції відповідно до основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України, схвалених відповідною постановою Кабінету Міністрів України. У прогнозах економічного і соціального розвитку України у кількісних припущеннях враховується зміна державних регульованих тарифів на вантажні залізничні перевезення.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1392 «Про забезпечення прозорості державної тарифної політики щодо перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України» (далі - Постанова № 1392), тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги підлягають щорічній індексації до початку нового фінансового року, а відповідно до Порядку перегляду тарифів, тарифи мають щорічно змінюватись на рівні, не нижчому від індексу цін виробників промислової продукції, відповідно до основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України.

Судом досліджено, що у 2021 році Мінінфраструктури отримано листи АТ «Укрзалізниця» від 03.09.2021 № Ц-3-88/3371-21 з додатками та від 21.06.2022 № Ц/1-88/1322-22 з додатками, якими було внесено на розгляд та погодження проекти оскаржуваних наказів Мінінфраструктури «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги».

Розглянувши лист від 03.09.2021 № Ц-3-88/3371-21 та враховуючи вимоги п. 57 Статуту Залізниць, Постанови № 1548, Постанови № 1392, з метою зміни рівня тарифів на перевезення вантажів 1-го тарифного класу та подальшого скорочення диспропорції між рівнями тарифних класів вантажів та їх уніфікації Мінінфраструктури видано Наказ № 568, яким було передбачено збільшення рівня тарифів на перевезення нинішньої групи вантажів 1-го тарифного класу на 9% з 01.01.2022.

Наведене в листі від 21.06.2022 № Ц/1-88/1322-22 обґрунтування АТ «Укрзалізниці» зокрема, стосувалось того, що внаслідок збройної агресії з боку російської федерації, знизився обсяг вантажних перевезень, що призвело до зменщення доходів в порівнянні з фінансовим планом АТ «Укрзалізниця», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1791-р.

Також, внаслідок воєнного стану зросли ціни на енергоносії (зокрема на дизельне пальне). При цьому, АТ «Укрзалізниця» здійснює безкоштовні перевезення внутріщньо переміщених осіб, гуманітарної допомоги, вантажів, у тому числі вантажів для забезпечення обороноздатності держави. З початком проведення бойових дій було евакуйовано майже 3,7 млн. пасажирів, перевезено близько 97 тис. тонн гуманітарної допомоги. Унаслідок обстрілів інфраструктурних та енергетичних об`єктів, АТ «Укрзалізниця» має велику кількість пошкодженого та знищеного майна, орієнтовні витрати на відновлення якого станом на дату надсилання листа можуть становити близько 108 млрд. грн.

АТ «Укрзалізниця» запроваджені достатньо жорсткі заходи щодо економії витрат (скорочення персоналу, уведення простоїв, надання відпусток без збереження заробітної плати, обмеження соціальних виплат, преміального фонду, скорочення ремонтів основних засобів, закупівлі послуг у сторонніх організацій, тощо) з метою стабілізації ліквідності компанії, однак зазначених заходів було недостатньо.

Для безперебійного функціонування перевізного процесу в умовах воєнного стану, забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління, АТ «Укрзалізниця» потребувала здійснення заходів щодо підвищення тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги.

За результатами розгляду вказаного листа, враховуючи вимоги пункту 57 Статуту Залізниць, Постанови № 1548, Постанови № 1392, з метою безперебійного функціонування перевізного процесу в умовах воєнного стану, забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ «Укрзалізниця» та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління, Мінінфраструктури видано Наказ № 441, яким, у свою чергу, передбачено збільшення рівня тарифів на перевезення нинішніх груп вантажів тарифних класів на 70%.

З наведеного слідує, що накази № 586 та № 441 є нормативно-правовими актами, виданими Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законом спосіб, при цьому, акти законодавства, на підставі яких видано оскаржувані накази, є чинними.

Відповідно до п. п. 8 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 р. № 228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу проектів законів, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інщих органів виконавчої влади» (далі - Положення № 731), державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктами 7 та 9 Положення № 731, передбачено, що у разі наявності положень, норм та доручень, які поширюються на інші органи, нормативно-правовий акт повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами у формі, встановленій законодавством. Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються, зокрема, відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов`язковим згідно із законодавством.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані накази погоджені з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та Державною регуляторною службою України, на підтвердження чого надано до справи відповідні аркуші погодження.

Позивач вказує на те, що Мінінфраструктури було порушено вимоги статей 4, 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 1160), з огляду на неврахування пропозицій та зауважень громадськості/бізнесу/заінтересованих осіб, водночас, слід врахувати те, що виходячи зі встановленої правової природи Наказу № 586, як регуляторного акта, його прийняттю передує визначена законом процедура, зокрема, ст. 9 Закону № 1160, визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

При цьому, ст. 13 Закону № 1160, установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності, зокрема, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Тож, прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з поміж іншого, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що 09.09.2021 Мінінфраструктури на своєму офіційному сайті розмістило повідомлення про оприлюднення проекту наказу Мінінфраструктури «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», проект наказу, пояснювальну записку з додатком до неї, порівняльну таблицю, аналіз регуляторного впливу та додаток до нього.

Відповідно до змісту вказаного повідомлення, враховуючи вимоги Закону № 1160, зауваження та пропозиції до проекту спірного наказу приймалися протягом місяця з дня оприлюднення.

Відповідач наголошує на тому, що серед зауважень, які надали підприємства під час публічного обговорення, суттєві пропозиції щодо внесення змін до проекту нормативного акту були відсутні, натомість, переважна більшість користувачів послуг залізничного транспорту вимагали відкликання проекту наказу або ж висловлювались щодо непогодження проекту нормативного акту. Багатьма підприємствами, замість введення в дію згаданого наказу, пропонувалось вирішення інших проблемних питань діяльності АТ «Укрзалізниця», що власне не стосується питань, які регулюються оскаржуваним наказом. Усі пропозиції та зауваження заінтересованих осіб до проекту, які одержано протягом встановленого строку, Міністерством розглянуто та повідомлено про результати їх розгляду.

Інформація про результати опрацювання відповідних звернень від суб`єктів господарювання надіслано до Державної регуляторної служби України листом Мінінфраструктури від 26 жовтня 2021 р. № 14047/47/10-21, копію якого додано відповідачем до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги статей 9, 13 Закону № 1160 Мінінфраструктури було дотримано, при цьому, норми закону не покладають на відповідача обов`язку оприлюднення доопрацьованого аналізу регуляторного впливу проекту оскаржуваного наказу, в якому наводяться обґрунтування відхилення пропозицій та зауваження заінтересованих осіб.

Відповідно до положень п. п. 6 п. 4 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України», Державна регуляторна служба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить у порядку, встановленому Законом № 1160, аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідний аналіз регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8, 9 Закону № 1160 та приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні.

Так, рішенням Державної регуляторної служби України від 29.10.2021 № 523, спірний наказ № 586 погоджено, що свідчить про відповідність його принципам регуляторної політики.

Водночас, сторона позивача акцентує увагу на необґрунтованості підвищення оскаржуваними наказами тарифів.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 06 травня 2000 р. № 220-р, яким Мінтрансу і Мінекономіки доручено встановлювати тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом з урахуванням собівартості, що підтверджує необхідність приведення до принаймні беззбиткового півня тарифів.

При цьому, недосконалість чинної системи тарифікації вантажів була виявлена і серед фінансових порушень, які призвели до недоотримання доходів, за результатами державного фінансового аудиту діяльності АТ «Укрзалізниця» за період з 01 січня 2017 р. по 30 червня 2020 р., проведеного Державною аудиторською службою України, в якому зауважено, що впровадження класності на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, відсутність уніфікації коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, є економічно необгрунтованим та надає преференції при перевезення окремих видів вантажів, через що АТ «Укрзалізниця» втратила доходів розрахунково на суму 17,6 млрд. гривень.

Розрахунок проведено лише на окремі види товарів, що перевозяться у внутрішньодержавному сполученні, як різниця між коефіцієнтами до тарифів Збірника тарифів, тобто з урахуванням обсягів перевезень усіх вантажів у межах України втрати доходів значно більші. Окрім цього, коефіцієнт, що застосовується до тарифу на перевезення залізної руди та вугілля (І тарифний клас), є одним із найнижчих, проте обсяг перевезення цих товарів є найбільшим, перевезення зерна (II клас) є дорожчим через більший коефіцієнт. Причому собівартість перевезення зазначених товарів практично є однаковою.

У зв`язку з цим, ДАСУ було запропоновано Кабінету Міністрів України доручити Міністерству інфраструктури України розробити та запровадити уніфіковані та економічно обґрунтовані тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом.

Крім цього, п. 8.1. Протоколу № 25 засідання Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 р. «Щодо врегулювання проблемних питань фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця»», надано доручення Кабінету Міністрів України привести тарифи на залізничні вантажні перевезення в межах України до економічно обґрунтованого рівня.

Також, Кабінет Міністрів України затвердив План заходів щодо запобігання зловживанню надмірним впливом особами, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами), одним із пунктів документа (п. 17) передбачено приведення рівня тарифів на залізничні перевезення до економічно обґрунтованих.

З урахуванням викладеного, вбачається наявність, як умов так і законодавчої визначеності та обов`язковості для перегляду тарифів на перевезення вантажів відповідно до оскаржуваних наказів № 586 та № 441 як в цілому, так і стосовно перевезення вугільної промисловості.

Разом з тим, суд вважає помилковими твердження позивача щодо невідповідності оскаржуваного наказу № 586 вимогам Методики розрахунку тарифів та Порядку перегляду тарифів, оскільки предметом дослідження та перевірки в даній справі є відповідність саме оскаржуваних наказів актам вищої юридичної сили.

Також, не знашли свого підтвердження й доводи позивача про те, що висновки Мінінфраструктури в аналізі регуляторного впливу про збитковість перевезення певних класів вантажів є непідтвердженим, оскільки ініціатором розробки проекту оскаржуваних наказів було АТ «Укрзалізниця» та всі додатки відповідно до Порядку перегляду тарифів надавалися АТ «Укрзалізниця», водночас, вимогами Закону № 1160 не передбачено публікації наданих АТ «Укрзалізниця» розрахунків визначених пунктами 6 та 7 Порядку перегляду тарифів, з огляду на що, суд вважає твердження позивача щодо необґрунтованості підвищення тарифів та порушення Мінінфраструктури вимог Порядку перегляду тарифів під час розробки оскаржуваних наказів є безпідставними та є суб`єктивним баченням позивача структури тарифів та вартості заслізничних перевезень.

Варто врахувати й те, що проекти спірних наказів в обов`язковому проходили процедуру погодження з Міністерством економіки України, яке у силу свої прямих функціональних обов`язків приймає рішення щодо погодження чи не погодження нормативних актів з урахуванням наслідків для економіки держави в цілому, в тому числі і впливу на індекс цін виробників промислової продукції від введення в дію ініціативи. Крім того, при розрахунку макропоказників, схвалених постановами Кабінету Міністрів України на 2021 та 2022 роки, Мінекономіки було закладено підвищення державно регульованих тарифів на вантажні залізничні перевезення на рівні, значно вищому, ніж було запропоипвянп Наказом № 568.

Щодо доводів сторони позивача про порушення Мінінфраструктури антимонопольного законодавства при прийнятті оскаржуваних наказів, суд звертає увагу на те, що Порядком перегляду тарифів такого погодження не передбачено, до того ж, Мінінфраструктури не погоджує з Антимонопольним комітетом України рішення щодо встановлення рівня конкретних цін і тарифів, оскільки такому погодженню підлягають лише рішення з питань установлення порядку визначення цін і тарифів.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що оскаржуваний наказ № 441 не відповідає вимогам чинного законодавства, з тих підстав, що його прийнято за відсутності його погодження з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України; проект наказу не опубліковано для обговорення; проект наказу не включено до плану діяльності з підготовки регуляторних актів Мінінфраструктури; наказ прийнято без належного аналізу регуляторного впливу; проект наказу не оприлюднювався за місяць до дати його прийняття; проект наказу не погоджувався держаною регуляторною службою.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2022 р. № 309 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 р. № 181 і постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 р. № 193», на Мінінфраструктури було покладено обов`язок здійснення заходів з забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ «Укрзалізниця», як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління, зокрема: надання товариству державного фінансування для забезпечення фінансової ліквідності та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління; розгортання системи резервного управління залізничним транспортом, а також у разі необхідності переміщення майнових активів, трудових ресурсів та оптимізація інфраструктури з урахуванням потреб національної безпеки і оборони та потреб залізниці, налагодження сталого функціонування за новими місцями тимчасового розміщення; державна підтримка діяльності господарських товариств, які перебувають у корпоративному управлінні АТ «Укрзалізниця», що проводять ремонт тягового і рухомого складу, а також виробництво товарів, необхідних для ремонту об`єктів залізничної інфраструктури; посилення кадрового складу і боєздатності відомчої воєнізованої охорони товариства, у тому числі шляхом безоплатної передачі товариству державою військового майна, зокрема військової зброї та боєприпасів до неї; виконання товариством функцій координації, збору, обробки та здійснення перевезень залізничним транспортом товарів гуманітарної допомоги,- забезпечення пасажирських (зокрема безоплатних) перевезень, перевезення майна органів державної влади, установ та організацій, суб`єктів господарювання евакуаційними рейсами; виконання залізничних (зокрема безоплатних) перевезень на замовлення органів військового управління, центральних органів виконавчої влади, органів охорони здоров`я тощо за рішенням правління товариства та/або відповідно до укладених договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 р. № 172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» (далі - Постанова № 172), визначено право суб`єкта нормотворення, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих и місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами (опубліковано в «Офіційному вієнику України» №50/1 від 29 червня 2022 р.).

Відповідач наголошує на тому, що оскільки, прийняття наказу № 441, є вимушеною дією задля безперебійного функціонування перевізного процесу в умовах воєнного стану, забезпечення живучості (інституційної спроможноєті та фінансової стабільності) АТ «Укрзалізниця», спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління та з метою виконання Плану запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 р. № 181 зі змінами, прийняття оскаржуваного наказу не потребує застосування визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур прийняття регуляторних актів.

Також, посилання позивача на порушення Мінінфраструктури процедури публікації проектів нормативно-правових актів визначеної Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», на думку суду, є помилковим, оскільки ч. 6 ст. 15 зазначеного Закону визначено, що проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Проте, зазначеним законом не дано визначення та переліку невідкладних випадків, що позбавляє Мінієтерєтво обов`язку негайного оприлюднення проекту спірного наказу.

Крім того, у заяві про доповнення/зміну підстав позову від 13.10.2023 позивач вказав на те, що наказ № 441 був прийнятий без додержання встановленого порядку розроблення, зокрема, в частині погодження зміни тарифів Наглядовою радою АТ «Українська залізниця», однак, суд бере до уваги те, що процедура перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, яка застосовується у разі зміни органами виконавчої влади рівня державних регульованих тарифів на послуги субєкта природних монополій та суб`єктів гоєподарювання на суміжних ринках регулюється виключно нормами Порядку перегляду тарифів, які не містять зобов`язань погодження зміни тарифів Наглядовою радою АТ «Українська залізниця». При цьому, слід також враховувати норми Постанови № 172 щодо того, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами. Відповідна норма була застосована Міністерством при прийнятті наказу № 441.

Пунктом 25 п. 71 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого поставною Уряду від 20.10.2021 № 1094 передбачено, що питання погодження підготовлених правлінням пропозицій щодо змін тарифів на послуги товариства належить до виключної компетенції наглядової ради, проте зазначена норма, не змінює встановлених поставною № 1548 повноважень Мінінфраструктури та процедури встановленої Порядком перегляду тарифів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доводи зазначені позивачем у заяві про зміну підстав позову є безпідставними, оскільки оскаржуваний наказ було прийнято із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 р. № 172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади».

Підсумовуючи, суд вважає, що доводи позивача, покладені в основу позовних вимог зводяться до тверджень щодо економічної недоцільності прийняття наказів про зміну/зільшення тарифів на перевезення вантажу певної категорії та невигідності його умов для власної підприємницької діяльності, що лежить поза межами компетенції суду, адже суд не має надавати оцінку економічним аспектам та наслідкам прийняття оскаржуваного нормативно-правового акта, зважаючи на принципи розподілу влади, а має лише перевірити процедуру його прийняття та відповідність актам вищої юридичної сили.

Щодо посилань третьої особи АТ «Українська залізниця» на те, що розмір коефіцієнту у значенні 2,402 для вантажів 1-го тарифного класу, встановлений наказом та сам наказ № 586 від 29.10.2021 наразі втратили чинність у зв`язку з прийняттям іншого нормативно-правового акту - наказу від 22.06.2022 № 441, тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення прав останнього, суд зазначає таке.

Так, третя особа вказує на те, що оскаржуваний наказ від 29.10.2021 № 586 втратив чинність у зв`язку з прийняттям наказу від 22.06.2022 № 441, який регулює однопредметні правовідносини та встановлює коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, надано роз`яснення стосовно порядку набрання чинності нормативно-правовими актами та зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, одна норма може спричиняти недійсність іншої; в цьому випадку «недійсна» норма втрачає чинність остаточно, вона залишається нечинною навіть після втрати чинності норми, яка її «витіснила». Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. При цьому, приписами частини другої статті 265 КАС України, визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вказане, імперативне положення КАС України, суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акта нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Тож, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Водночас, як вбачається з офіційних даних на веб-сайті Верховної Ради України, Наказ відповідача від 29.10.2021 № 586 наразі є чинним, водночас, з прийняттям наказу № 441, змінюються розміри коефіцієнтів для вантажних перевезень з дати його прийняття, що дає підсатви для висновку про те, що відсутні підстави для застосування приписів ст. 238 КАС України, з урахуванням права позивача на розгляд його позову з оцінком судом правовірності нормативно-правового акта, чинного станом на момент звернення до суду з даним позовом, що також охоплює собою обов`язок суду оцінити обґрунтування такого позову та перевірити його на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України. При цьому, позивач також звертає увагу на те, що захист прав в цій частині може надати можливість для ініціювання питання компенсації витрат, понесених застосування наказу, який втратив чинність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів, діяв відповідно до ст. 19 Конституції України, а саме, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, і не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, відповідачем було доведено правомірність прийнятих рішень.

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 15 березня 2024 р.