Ухвала

від 27.02.2024 по справі 523/1131/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №523/1131/24

Провадження №1-кс/523/402/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

27.02.2024 року

Слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши, скаргу представника ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро Україна» ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 29.04.2023 року, у кримінальному провадженні № 12023164490000134 від 21.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2024 року представник ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро Україна» ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову дізнавача СД ВП №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 29.04.2023 року, у кримінальному провадженні № 12023164490000134 від 21.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190КК України.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що СД ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12023164490000134 від 21.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190КК України.

Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань із зазначенням правової кваліфікації ч. 1 ст. 190 КК України, а саме шахрайство.

З заяви ОСОБА_3 встановлено, що між ПП «Компанія Петрогерц» та ТОВ «ТД «Інтерелектро» укладено договір поставки №3845-ТД. Згідно договору поставки ТОВ «ТД «Інтерелектро» повинні були поставити кабельно-провідникову продукцію на суму 231236 гривень, яку ПП «Компанія Петрогерц» повинно було виплатити. Однак, повну суму вони не виплатили та на даний час мають сплатити ще 29764 гривні.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги посилалась на рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 року, відповідно до якого заборгованість було стягнуто.

Представник ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро Україна» ОСОБА_3 до судового засідання не прибув, однак подав на адресу суду заяву, відповідно до якої підтримав вимоги скарги та просив проводити розгляд без його участі.

Вивчивши скаргу та додані до неї копії додатків, заслухавши прокурора, суд прийшов до наступного висновку.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях.

Пункт 3 ч. 1 ст.303КПК України передбачає право заявника оскаржити рішення прокурора про закриття кримінального провадження.

Під час оцінки наявності підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження слідчому судді належить проаналізувати як формальну складову цього рішення, так і його обґрунтованість, тобто відповідність цього рішення фактичним обставинам, за яких його ухвалено, а також законність - наявність для його ухвалення відповідних правових підстав.

Формальна сторона рішення передбачає дотримання встановлених вимог до його форми, а також наявність у особи, яка його ухвалила, відповідних повноважень.

Перелік вимог до форми постанови детектива встановлений ч. 5 ст. 110 КПК України, і у слідчого судді відсутні приводи констатувати їх недотримання, адже постанова містить всі передбачені зазначеною нормою реквізити та відомості, зокрема, зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви, якими керувався прокурор, їх обґрунтування та посилання на положення кримінального процесуального закону, на підставі яких її винесено.

Дізнавач ОСОБА_4 в постанові від 29.04.2023 року зазначає наступне: « В ході встановлення усіх елементів складу злочину у вказаному кримінальному правопорушенні з`ясовано, що особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов`язаннях, заповітах тощо.

Щодо об`єктивної сторони, шахрайство полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер.

У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ.

Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а відповідно до частини 3 цієї ж статті виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Положенням ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

Обґрунтованим є рішення, прийняте дізнавачем на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час досудового розслідування та оціненими слідчим відповідно до статті 94 цього Кодексу, за аналогічними приписами до суду зазначеними в ч.3 ст.370 КПК України.

Згідност. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадженняє захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Окрім цього, згідно ч. 5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Слід звернути увагу, що ЄСПЛ щодо здійснення ефективного досудового розслідування кримінальних поводжень, у п. 259 «Карабет та інші проти України», зазначив, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту.

Частиною 2статті 9 КПК Українивизначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст.ст.2,284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1ст.94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положеньст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Нормамист. 26 КПК Українипередбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Відповідно до положеньст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У свою чергу, слідчий, під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

З положеньст.84 КПК Українислідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.2ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Відповідно до ст. 110 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

В ході розгляду скарги встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 року спір між ТОВ «ТД «Інтерелектро» та ПП «Компанія Петрогерц» було вирішено на користь ТОВ «ТД «Інтерелектро» шляхом задоволення позову та стягнення суми заборгованості.

Постановою дізнавача СД ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 29.04.2023 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 283, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, у зв`язку з чим рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження відповідно до встановленої законом процесуальної процедури.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що досліджені матеріали кримінального провадження свідчать про те, що слідчий вжив всіх можливих заходів для проведення всебічного, повного та неупередженого розслідування і перевірки обставин, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За таких обставин слідчий суддя погоджується з висновком слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення.

При цьому скаржником не надано слідчому судді будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, наведених у його скарзі.

Разом з тим інших обставин, які б викликали сумнів у всебічності та неупередженості проведення досудового розслідування й дослідженні обставин кримінального провадження, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, слідчим суддею також не встановлено.

Всі наведені скаржником доводи про допущені слідчим порушення вимогКПК Українине знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду скарги та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Наведені аргументи заявника скарги щодо неповноти досудового розслідування спростовуються матеріалами справи.

Висновок слідчого в контексті встановлених обставин кримінального провадження, які підтверджені належними та допустимими доказами є об`єктивним, тому слідчий суддя вважає, що доводи про неправомірність оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Враховуючи все викладене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, повно, всебічно та об`єктивно, з належним дослідженням і правовою оцінкою всіх обставин кримінального провадження, а процесуальне рішення слідчого про закриття кримінального провадження відповідає положеннямКПК України, є законним і неупередженим, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні скарги на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження відмовити за її необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.110, 284, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги представника ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро Україна» ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 29.04.2023 року, у кримінальному провадженні № 12023164490000134 від 21.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1