Рішення

від 06.03.2024 по справі 196/479/23

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/479/23

№ провадження 2/196/30/2024

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тараненка П.П.,

представника відповідача - Дружка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Царичанка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Тараненко П.П. подав уточнену позову заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з паю № НОМЕР_1 площею 2,690 гектарів, який розташований на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, був переданий спадкодавцю на підставі розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації Ради народних депутатів № 87-з від 20.02.2003 року, та належав їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II-ДП № 092083.

Відповідно до заповіту, укладеного спадкодавцем 14.02.2014 року, ОСОБА_2 усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на день смерті заповіла йому. Заповіт посвідчено 14.02.2014 року секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 08.

Про існування заповіту на свою користь він дізнався в середині лютого 2023 року під час розмови з ОСОБА_3 , яка здійснювала підпис заповіту внаслідок похилого віку та стану здоров`я заповідача. Весь час з дати підписання заповіту його оригінал знаходився у ОСОБА_3 .

Відповідно до довідок виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22.02.2023 року №№ 160, 161 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року і на день смерті проживала одна. Заповіт від імені ОСОБА_2 по Могилівській сільській раді зареєстровано за реєстровим № 08 від 14.02.2014 року.

24.04.2023 року він отримав постанову приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії внаслідок пропуску строків звернення із заявою про прийняття спадщини в 6-ти місячний термін з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 та у зв`язку з не відповідністю вимогам законодавства посвідчувального напису заповіту.

Вказує, що він не знав про існування заповіту, а з часу відкриття спадщини будь-яких повідомлень від органу нотаріату чи Могилівської сільської ради про закликання його до спадкування за заповітом він не отримував. Він не звернувся вчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через поважну причину, пов`язану з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, оскільки із спадкодавцем він не проживав, про вчинення заповіту на своє ім`я спадкодавцем, нотаріусом чи посадовою особою Могилівської сільської ради, іншими особами не повідомлявся, а про наявність заповіту дізнався лише в середині лютого 2023 року від ОСОБА_3 , яка здійснювала підпис заповіту внаслідок похилого віку та стану здоров`я заповідача.

Вважає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 ЗУ "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-496цс17 від 06.09.2017 року у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12.09.2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10.01.2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25.03.2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 14.06.2023 року у справі № 292/564/22 (провадження № 61-4394 св 23).

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Беручи до уваги, що він був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, йому відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, можливо зробити висновок про поважність причин пропуску ним строку прийняття спадщини та відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України є підставою для визначення додаткового строку.

Також підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вказано невідповідність вимогам законодавства посвідчувального напису заповіту «в посвідчувальному написі не вказано місце реєстрації або проживання свідків та не зазначено про складання заповіту поза приміщенням органу місцевого самоврядування, а лише про його посвідчення і в тексті заповіту особа, яка підписала заповіт спочатку зазначена як « ОСОБА_4 », а потім вже як « ОСОБА_3 ».

Згідно зі статтею 45 «Закону про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат», до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

З тексту заповіту від 14.02.2014 року вбачається, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми - він викладений у вигляді письмового документу, посвідчений секретарем виконкому Могилівської сільської ради, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті. Секретарем дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність всіх необхідних у даному процесі дій, і ніким не доведено таких порушень даного процесу, які б вели до недійсності заповіту.

Вищезазначений заповіт недійсним не визнавався, не змінювався, не скасовувався, а тому є чинним на теперішній час.

Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважної причини.

На підставі викладеного, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження, а також витребувано від приватного нотаріуса Кравчук С.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. 19).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 114).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Тараненко П.П. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав. Вважає, що позовні вимоги про надання ОСОБА_1 додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки доведено наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання ним заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом. Причина, за якої ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, яка полягає в незнанні про існування заповіту, є поважною. Примірника заповіту у позивача не було, про існування заповіту на свою користь позивач дізнався в середині лютого 2023 року під час розмови з ОСОБА_3 , яка здійснювала підпис заповіту внаслідок похилого віку та стану здоров`я заповідача. Відповідач у справі - Могилівська сільська рада не вчиняла дії для повідомлення позивача ОСОБА_1 про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Представник відповідача Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Дружко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що позивач ОСОБА_1 знав про наявність заповіту, складеного ОСОБА_2 на його ім`я. Вона була його пайщиця. ОСОБА_1 для складання вказаного заповіту особисто привозив свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 додому. Крім того, на той час секретар Могилівської сільської ради не могла посвідчувати заповіт, так як територія с.Проточі відносилась до Зорянської сільської ради. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без участі нотаріуса (а.с.139).

Суд, вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.07.2014 року (а.с. 8), після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 2.690 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зорянської сільської ради (а.с. 9).

Відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» №157-VIII було об`єднано територіальні громади Зорянської та Могилівської сільських рад Царичанського району, землі Зорянської сільської ради відносяться до земель Могилівської сільських рад Царичанського району. Вказана обставина визнана та не заперечується сторонами.

Згідно довідок виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22.02.2023 року за №№ 160, 161 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року (згідно погосподарської книги № 14 о/р № НОМЕР_3 за 2011-2015 р.р.) і на день смерті мала склад сім`ї - одна.

Заповіт від імені ОСОБА_2 по Могилівській сільській раді зареєстровано за реєстровим № 08 від 14.02.2014 р. (а.с. 10-11).

Заповіт зареєстрований 02.06.2014 у Спадковому реєстрі за №56146372, стан його чинний, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №72225748 від 24.04.2023 року (а.с. 35).

Згідно копії заповіту від 14.02.2014 р., посвідченого секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №08, ОСОБА_2 усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с. 28 зворот - 29).

24.04.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а.с. 26).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. від 24.04.2023 р. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , внаслідок пропуску строків звернення із заявою про прийняття спадщини в 6-ти місячний термін з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 та у зв`язку з не відповідністю вимогам законодавства посвідчувального напису заповіту (а.с. 15).

Інші спадкоємці, які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після померлої ОСОБА_2 , відсутні, що підтверджується копією спадкової справи №25/2023, яка заведена 24.04.2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ( а.с. 25-36).

До спірних правовідносин суд застосовує положення ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, посилається на те, що про існування заповіту на свою користь він дізнався лише в середині лютого 2023 року під час розмови з ОСОБА_3 , яка здійснювала підпис заповіту внаслідок похилого віку та стану здоров`я заповідача. Весь час з дати підписання заповіту його оригінал знаходився у ОСОБА_3 . Причину, за якої він пропустив строк для прийняття спадщини, яка полягає в незнанні про існування заповіту, вважає поважною.

Проте, суд не погоджується з даними доводами позивача щодо незнання про існування заповіту та вважає їх недоведеними належними та допустимими доказами в ході розгляду справи за таких підстав.

Як вбачається з копії заповіту від 14.02.2014 р., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті усе належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 .

У заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що за станом здоров`я та похилим віком ОСОБА_2 не може особисто прочитати текст заповіту вголос та власноручно підписати його, згідно зі ст.1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер НОМЕР_4 , який зареєстрований по АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер НОМЕР_5 , який зареєстрований по АДРЕСА_3 .

Заповіт складено у присутності секретаря виконкому за місцем проживання заповідача на дому за адресою: АДРЕСА_1 , в 11 год. 45 хв. в двох примірниках.

Заповіт посвідчено 14.02.2014 року секретарем виконкому Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Рижко І.В.

Заповіт записаний ОСОБА_7 зі слів ОСОБА_2 . Заповіт повністю прочитаний уголос до його підписання у присутності заповідача ОСОБА_2 , запрошеними свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

У зв`язку з похилим віком та станом здоров`я ОСОБА_2 , за її дорученням, у присутності ОСОБА_7 та присутності свідків текст заповіту підписано ОСОБА_3 о 13 год. 35 хв.

Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 08 (а.с. 12).

Даний заповіт містить підписи свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , також підпис ОСОБА_3 .

У заповіті вказано, що він посвідчений секретарем виконкому Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Рижко І.В., містить підпис секретаря, засвідчений печаткою Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Частина 1 статті 1251 ЦК України передбачає можливість посвідчення заповіту уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт складений у письмовій формі та в порядку, визначеному ст. 1247 ЦК України.

Підстав нікчемності заповіту, визначених у ч.1 ст.1257 ЦК України, суд не вбачає.

Доказів того, що вказаний заповіт визнаний недійсним, суду надано не було, також у даному випадку предметом спору не являється вимога про визнання недійсним заповіту.

Отже, з тексту копії вищевказаного заповіту від 14.02.2014 р. вбачається, що він був підписаний ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 12 зворот).

Вказані особи в ході розгляду справи були допитані в якості свідків, які пояснили таке.

Так, допитана в судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_3 пояснила, що вона проживала по-сусідству із ОСОБА_2 в с.Проточі. Приблизно у 2013 році ОСОБА_2 сказала, що бажає скласти заповіт у сільській раді. Пізніше до неї приїхали представники Могилівської сільської ради. За місцем проживання ОСОБА_2 було складено заповіт на ім`я орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 . Через деякий час ОСОБА_2 віддала їй заповіт з іншими документами на зберігання. У січні 2023 року вона, переглядаючи документи знайшла заповіт, про що повідомила ОСОБА_1 і віддала йому заповіт. Також при посвідченні заповіту були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вона підписувала заповіт. ОСОБА_2 проживала сама, родини у неї не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок зі сторони відповідача ОСОБА_6 пояснив, що приблизно 10 років тому позивач ОСОБА_1 запропонував йому бути свідком того, що ОСОБА_2 передасть йому земельну ділянку, на що він погодився. Разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поїхали в с.Проточі до ОСОБА_2 додому. Трохи пізніше прийшла ОСОБА_3 і ще була представник Могилівської сільської ради. Було складено документ про передачу ОСОБА_1 пая. У той час ОСОБА_1 також був у будинку ОСОБА_2 . Коли підписували заповіт, ОСОБА_1 був у будинку ОСОБА_2 . Вказані події він добре запам`ятав, бо лише один раз з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вони приїздили до ОСОБА_2 додому для складання відповідного документа.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 запропонував йому поїхати до ОСОБА_2 та посвідчити те, що остання віддасть йому пай, на що він погодився. Разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вони поїхали до ОСОБА_2 додому. Ще там була ОСОБА_3 та представник сільської ради. Він розписався у відповідному документі на передачу пая, як свідок. Також був і ОСОБА_1 разом з ними, який разом з усіма зайшов до будинку ОСОБА_2 .

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених вищевказаними свідками. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі письмовим доказам.

Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що з 1999 року він працював головою колгоспу Зорянської сільської ради. З померлою ОСОБА_2 він в родинних відносинах не перебував. Він допоміг їй оформити сертифікат на земельну ділянку, а з 2003 року уклав з нею договір оренди землі. Був з нею у добрих взаємовідносинах. Про існування заповіту на свої ім`я він дізнався лише у середині лютого 2023 року від ОСОБА_3 . Після чого відразу звернувся до приватного нотаріуса Кравчук С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Про наявність заповіту ні нотаріус, ні сільська рада його не повідомляли. За життя ОСОБА_2 казала, що віддасть йому належну їй земельну ділянку.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те,що він не знав про існування заповіту, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані показами вищевказаних свідків, які узгоджуються між собою та письмовими доказами по справі, зокрема із заповітом від 14.02.2014 р.

Так, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які розписувалися у заповіті в якості свідків, у судовому засіданні підтвердили факт того, що ОСОБА_1 був присутній у будинку ОСОБА_2 під час складання нею заповіту на його ім`я. Крім того, сам позивач ОСОБА_1 запросив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 бути свідками при складанні документу на передачу йому паю.

Також сам ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що за життя він обробляв земельний пай ОСОБА_2 і остання йому обіцяла віддати цю землю, казала, що віддасть земельний пай йому.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 знав про наявність заповіту на його ім`я.

Суд переконаний, що у свідків немає підстав обмовляти позивача чи повідомляти недостовірні факти.

Свідок ОСОБА_3 також підтвердила в судовому засіданні, що при складанні заповіту у ОСОБА_2 вдома були вказані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Крім того суд зазначає, що позивач за життя обробляв земельний пай ОСОБА_2 і остання йому обіцяла віддати цю землю, що також свідчить про обізнаність позивача про наміри ОСОБА_2 скласти заповіт на його ім`я.

При таких обставинах, позивач, повинен був у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, який визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подати відповідну заяву про прийняття спадщини.

Право на прийняття спадщини не є безмежним, а визначається конкретно визначеним законом строком - протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, який може бути продовжений судом лише за наявності поважних причин. Таких причин судом встановлено не було.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилається на ту обставину, що він не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього лише у лютому 2023 року, нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування про заповіт його не повідомила.

Однак, суд не може взяти до уваги вказані доводи позивача, оскільки судом встановлено факт обізнаності позивача про наявність заповіту.

Щодо доводів про неповідомлення нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування про заповіт, то суд зазначає, що такий обов`язок у нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування виникає після отримання від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини /статті 63 Закону України «Про нотаріат»/.

Так, відповідно до статті 63Закону України«Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

У даномувипадку спадкова справа №25/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була заведена лише 24.04.2023 за заявою позивача ОСОБА_1

При цьому, при розгляді вказаної справи вирішальним є той факт, що позивач знав про складення заповідачем заповіту на його ім`я.

Інших доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які могли бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач суду не надав, а також інших підстав для визнання поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини у позові не зазначив. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, … в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках / ч. 1 ст.13ЦПК України/ і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень / ч. 3 ст. 12 ЦПК України/.

Щодо посилання позивача та його представника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №6-496цс17, від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17, постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10.01.2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25.03.2020 року у справі №642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 14.06.2023 року у справі №292/564/22 (провадження № 61-4394 св 23), то суд зазначає, що фактичні обставиниу вказанихсправах неє подібними до обставин по даній справі.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України,судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Виконавчий комітет Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи 40207974, адреса місцезнаходження: 51040, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Могилів, вул.Панікахи, буд. 3.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, адреса місцезнаходження: смт.Царичанка, квартал Слави, 8А кімн.32 Дніпровського району Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 15 березня 2024 року.

Суддя Л.П. Бабічева