Постанова

від 13.09.2010 по справі 2а-9171/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 вересня 2010 року                     № 2а-9171/10/2670

10:37

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземресурс»

до

Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

про

скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 31 від 02.03.2010

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві з вимогами скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 31 від 02.03.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням законодавства про ціноутворення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем порушено державну дисципліну цін при реалізації природного газу за умовами запровадження для них режиму державного регулювання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 31 від 02.03.2010  встановлено було  порушено  вимоги  пА   постанови Кабінету Міністрів  України від 29.04.2006 №605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(зі змінами і доповненнями) та вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземресурс»в доход державного бюджету суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 1 033 097 грн. 20 коп. (один мільйон тридцять три тисячі дев'яносто сім грн. 20 коп.) та в доход державного бюджету суму штрафу в розмірі 2 066 194 грн. 40 коп. (два мільйони шістдесят шість тисяч сто дев'яносто чотири грн. 40 коп.).

Оскаржуване рішення прийняте на підставі акта № 043 від 24.02.2010, яким встановлено: «перевіркою наданих договорів та актів прийому-передачі природного газу встановлено, що у відповідності з договором купівлі-продажу природного газу від 29.01.2009 № 29/01-РЛ згідно з актом прийому-передачі від 28.02.2009 ТОВ «Укрземресурс»передало, а ТОВ «Ліга-Газ»прийняло для подальшої реалізації в лютому 2009 року природний газ в кількості 12400,0 тис. куб.м по ціні 1512,0 грн. з ПДВ за 1000 куб. м.

В порушення вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 № 605 (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Укрземресурс»при реалізації природного газу ТОВ «Ліга-Газ»з 01.02.2009 по 18.02.2009 застосовувало вільну ціну на газ природний в розмірі 1260,00 грн. без ПДВ (1512,00 грн. з ПДВ) за 1000 куб.м замість встановленої граничної ціни, розрахованої відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 1382,40 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., що призвело до завищення граничної ціни на природний газ на 129,60 грн. за 1000 куб. м з урахуванням податку на додану вартість (1512,00 грн. - 1382,40 грн.) за об'єм 7971,429 тис. куб.м (12400,0 тис. куб.м.: 28 дн. х 18 дн.). Сума завищення становить 1033097,20 грн. з ПДВ (129,60 грн. х 7971,429 тис. куб.м).

Згідно наданої довідки станом на 01.01.2010 відсутня заборгованість ТОВ «Ліга-Газ»перед Товариством по оплаті за природний газ, отриманий в 2009 році.».

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»від  3 грудня 1990 року № 507-XII (далі - Закон № 507) визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Відповідно до статті 2 Закону № 507 цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до статті 3 Закону № 507 політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Статтею 4 Закону № 507 передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Статтею 6 Закону № 507 запроваджено види цін і тарифів, зокрема встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507).

Відповідно до статті 8 Закону № 507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. (ч. 1 ст. 9 Закону № 507). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 13 Закону № 507 встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 14 Закону № 507 передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін.

Зокрема, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"»від 29.04.2006 N 605 установлює граничні рівні цін на природний газ.

28.01.2009 Кабінет Міністрів України Постановою №36 доповнив Постанову КМУ від 25.12.1996 N 1548. Так, зокрема, п.8 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України N 1548 було доповнено таким чином, що Національній комісії регулювання електроенергетики (надалі також - НКРЕ, Комісія) надано повноваження встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до п.13. Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, в редакції Указу Президента України від 21.04.1998 №335/98, Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень.

Згідно з абзацом 2 пункту 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 №335, рішення Комісії є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36, НКРЕ прийнято Постанову №57 від 29.01.2009, якою встановлено граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно до Регламенту НКРЕ, затвердженого Постановою НКРЕ від 29.11.2007 №1662, рішення НКРЕ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах. Тобто, постанова НКРЕ №57 набрала чинності 29.01.2009.

Отже, граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік, встановлений згідно з Постановами НКРЕ від 19.02.2009 № 195 та від 29.01.2009 №57 та з 1 січня 2009р. становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, а сторонами не оспорюється, що ТОВ «Укрземресурс»у лютому 2009 року продано ТОВ «Ліга-Газ»природний газ за ціною 1260,00 грн. без урахування ПДВ за 1 тис.куб.м.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ліга-Газ»не є кінцевим споживачем та набуло право власності на природній газ у обсязі 12 400,00 тис. куб.м. за договором № 29/01-РЛ від 29.01.2009, про що підписано акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2009. Факт набуття 28.02.2009 ТОВ «Ліга-Газ»права власності одночасно на весь обсяг природного газу за вищевказаним договором, підтверджується копіями наступних документів, що додаються:

копія договору № 2 про купівлю-продаж природного газу від 22.01.2009, укладеного між ЗАТ «Нафтогазвидобування»(Продавець) та ТОВ «Укрземресурс»(Покупець);

копія Акту приймання-передачі ресурсу природного газу від 28.02.2009 за договором № 2 про купівлю-продаж природного газу від 22.01.2009.

Суд погоджується з твердженням позивача, що вищезазначені документи свідчать про те, що ТОВ «Укрземресурс»не могло реалізовувати природній газ ТОВ «Ліга-Газ»в період з 1 лютого по 18 лютого 2009 року, оскільки само набуло право власності на цей газ тільки 28.02.2009.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність винесення оскаржуваного рішення, оскільки, твердження Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, що ТОВ «Укрземресурс»реалізовувало природній газ ТОВ «Ліга-Газ»в період з 01 лютого по 18 лютого 2009 року - є хибним, та в результаті розгляду справи спростованим позивачем та матеріалами справи.

В свою чергу, суд вважає необхідним звернути увагу сторін на те, що 14.07.2010 Кабінет Міністрів України постановою №572 вніс зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36, виклавши його в такій редакції: «2. Установити, що розрахунки за природний газ, закуплений за період з 1 січня по 19 лютого 2009 р., здійснюються відповідно до граничних рівнів цін, установлених на 19 лютого 2009 року». При цьому, постанова Кабінету Міністрів України № 572 від 14.07.2010 офіційно оприлюднена в «Офіційному віснику України», 23.07.2010, № 53, ст. 1767; у газеті «Урядовий кур'єр», 23.07.2010, № 134; Інформаційному бюлетені НКРЕ №8, за серпень 2010 року. Вказане є підтвердженням безпідставності застосування економічних санкцій відносно позивача.

Крім того, суд вважає необхідним відзначити додаткові підстави для скасування оскаржуваного рішення, адже відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Так, стаття 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (Далі –ГК України) встановлює, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Положеннями статті 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Частиною другою статті 241 ГК України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.  

Стаття 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні, суд встановив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу обґрунтованості, неупередженості, так як відповідачем порушено строк для застосування фінансових санкцій: акт перевірки складено 24.02.2010, постанова про застосування економічний санкцій прийнята 02.03.2010, в той час як періодом допущення порушень є період з 01 лютого по 18 лютого 2009 року. Викладене дає підстави констатувати порушення відповідачем положень статті 250 ГПК України щодо строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, адже оскаржуване рішення прийнято після спливу річного строку з моменту вчинення спірного порушення.

З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 31 від 02.03.2010.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземресурс»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41-а, офіс 61, код ЄДРПОУ 32985537) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                    О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.09.2010.