Окрема думка

від 04.03.2024 по справі 757/870/18-к

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/870/18-к

Провадження № 1-кп/910/40/19

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів

Вищого антикорупційного суду від 04.03.2024

Вищим антикорупційним судом у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , розглядається кримінальне провадження № 52017000000000733 від 30.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України.

Під час судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , звернувся до суду із клопотанням про тимчасовий доступ до документів, а саме - до копії вироку Вищого антикорупційного суду від 27.04.2023 стосовно ОСОБА_6 (справа № 991/2759/23).

Клопотання захисту обґрунтоване таким, що зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України, у співучасті з іншими особами, зокрема із ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду захисту стало відомо, що у кримінальному провадженні, яке виділено з провадження відносно ОСОБА_4 , вироком Вищого антикорупційного суду від 27.04.2023 затверджено угоду про визнання винуватості стосовно ОСОБА_6 .

Згодом під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 52017000000000733 ОСОБА_6 було допитано в якості свідка сторони обвинувачення. Під час допиту він надав викривальні показання щодо ОСОБА_4 .

З метою перевірки показань свідка ОСОБА_6 на предмет їх достовірності, з`ясування суті визнаного ним обвинувачення, розміру стягнутого з нього відшкодування завданої злочином шкоди, захистом вживалися заходи для отримання доступу до копії відповідного вироку. Проте, направлені до суду запити залишилися без задоволення. Окрім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень з невідомих причин текст зазначеного вироку заборонено для оприлюднення. Тому виникла необхідність у зверненні до суду із клопотанням про тимчасовий доступ до відповідного документу.

Ухвалою від 04.03.2024, постановленою більшістю колегії суддів, у задоволенні наведеного клопотання відмовлено.

Зі змісту ухвали слідує, що мотивами для прийняття такого рішення стало, зокрема те, що: 1) сторона захисту не довела, що вирок Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_6 матиме суттєве значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні; 2) отримання захистом копії зазначеного вироку в порядку тимчасового доступу не забезпечить досягнення дієвості цього кримінального провадження, адже вирок не є джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК України, не допоможе в оцінці показань свідка ОСОБА_6 та не має преюдиційного значення для справи за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Не можу цілковито погодитись з рішенням більшості з колегії про відмову у задоволенні такого клопотання. Тому відповідно до ч. 3 ст. 375 КПК України вважаю за необхідне письмового викласти свою окрему думку з цього приводу.

Так, відповідно до ст. 2 КПК України до завдань кримінального провадження належать охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. Ця засада знайшла своє визначення у ст. 22 КПК України та передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 статті). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 статті).

Водночас, ч. 6 ст. 22 КПК України регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За змістом ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Під час судового провадження заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються згідно з положеннями розділу ІІ КПК України з урахуванням особливостей, встановлених розділом IV цього Кодексу (ч. 1 ст. 333 КПК України).

Статтею 159 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ч. 1 статті). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали суду (ч. 4 статті).

Положеннями ст. 160 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 цього Кодексу (ч. 1 статті).

Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

За версією сторони обвинувачення, голова правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») ОСОБА_6 , матеріали досудового розслідування стосовно якого виділені в окреме провадження, попередньо залучивши ОСОБА_4 та інших осіб, прийняв від ОСОБА_7 обіцянку неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольною ОСОБА_8 компанією Lirtavis Enterprises Ltd (Республіка Кіпр) за цінами, нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_7 умовах оплати (епізод злочину з кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України);

Окрім того, голова правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_6 , попередньо залучивши ОСОБА_4 та інших осіб, організував укладення зовнішньоекономічних контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» і Somerton Business Limited та Lirtavis Enterprises Ltd, що призвело до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді несплати за сільськогосподарську продукцію у розмірі 60 560 477,82 доларів США (епізод злочину з кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України).

Судом встановлено, що 27.04.2023 Вищим антикорупційним судом у справі № 991/2759/23 ухвалений вирок, яким затверджено укладену між прокурором та ОСОБА_6 угоду про визнання винуватості.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень текст згаданого вироку для ознайомлення недоступний, у відповідній вкладці міститься повідомлення, що інформація заборонена для оприлюднення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110511162).

Водночас невідомо ким та з яких підстав приймалося рішення про заборону оприлюднення відповідного судового рішення.

У судовому засіданні прокурор не заперечував того, що справа № 991/2759/23, у якій вже є вирок стосовно ОСОБА_6 , та справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , яка наразі розглядається, стосуються тих самих подій. Не вказував обвинувач і на те, що обмеження доступу до вироку щодо ОСОБА_6 пов`язано із наявністю інформації, що містить державну таємницю чи таємницю досудового розслідування.

З пояснень прокурора вбачається, що заборону оприлюднення вироку застосовано з ініціативи засудженого ОСОБА_6 , з мотивів забезпечення його безпеки, так як під час укладення угоди про визнання винуватості він надав викривальні показання щодо інших співучасників злочину.

Варто наголосити на тому, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим законодавець пов`язує з певними умовами в залежності від ступеня тяжкості кримінального правопорушення. А саме, відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

- особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесено до підслідності НАБУ, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

- особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинний дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

З огляду на зазначене, цілком логічно та очевидно, що стороні захисту ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів у співучасті з ОСОБА_6 , для належної побудови та ефективного обстоювання своєї правової позиції в суді необхідно ознайомитися із вироком, яким затверджено угоду про визнання винуватості з таким співучасником. Обмеження обвинуваченого в такій можливості може мати наслідком порушення його права на ефективний захист, а відтак - призвести до порушення основоположного принципу справедливого судового розгляду, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вже зазначалося раніше, під час судового розгляду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 засудженого ОСОБА_6 вже було допитано в якості свідка з приводу обставин вчинення інкримінованих обом злочинів, тому твердження прокурора про те, що відкриття ОСОБА_4 та його захиснику тексту вироку у справі № 991/2759/23 створює небезпеку для згаданого свідка позбавлені сенсу.

Принагідно, звертаю увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану у схожій ситуації, зокрема у справі «Навальний та Офіцеров проти росії» (рішення від 23.02.2016). У цій справі Суд зазначив, що виділення справи ОСОБА_9 в окреме провадження, зокрема його засудження на підставі досудової угоди про співпрацю в рамках спрощеної процедури судового провадження, скомпроментувало «Х» як свідка у справі заявників. Засудження ОСОБА_9 ґрунтувалося на версії подій, що була сформульована стороною обвинувачення та самим обвинуваченим у результаті укладення угоди про співпрацю, за відсутності необхідності перевірити дану версію або підкріпити її додатковими показами. Згодом, виступаючи як свідок, ОСОБА_9 був змушений повторити покази, надані ним як обвинуваченим на підставі угоди про співпрацю.

Безперечно, вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості, не має преюдиційної сили в іншій кримінальній справі в силу вимог ст. 90 КПК України та відповідно до усталеної практики Верховного Суду. Проте, з метою об`єктивного та неупередженого створення рівних між сторонами умов, забезпечення захисту можливості належно обстоювати свою позицію проти висунутого обвинувачення, що є важливим для справедливого судового розгляду, вважаю, що слід було задовольнити клопотання захисника ОСОБА_5 про надання тимчасового доступу до речей і документів, а саме - до копії вироку Вищого антикорупційного суду від 27.04.2023 щодо ОСОБА_6 .

04.03.2024

Суддя

Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1