Постанова

від 13.03.2024 по справі 201/7818/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2463/24 Справа № 201/7818/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпроапеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від27липня 2018року зазаявою ОСОБА_2 про забезпеченняпозову доподачі позовув цивільнійсправі номер201/7818/18за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа: ОСОБА_3 ,про визнаннянедійсними договорівпозики такупівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

У липні2018року доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з заявоюпро забезпеченняпозову до подачі позову до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач має намір звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу. Зокрема, заявником зазначено, що ОСОБА_1 на підставі підробленого договору позики та на підставі рішення суду незаконно заволодів належним йому на праві власності домоволодінням та земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_1 відчужив указане домоволодіння ОСОБА_3 . У зв`язку із цим заявник вважає, що у нього є всі підстави вважати, що належне йому домоволодіння може бути безперешкодно відчужене, що унеможливить виконання рішення суду у випадку прийняття його на користь позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу задоволено.

До вирішення судом по суті спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , вжити заходи забезпечення позову шляхом :

- накладення арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,0813 га з кадастровим номером 1210100000:03:195:0072 за указаною адресою.

Із вказаним судовим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Ні заява про забезпечення позову, ні оскаржувана ухвала не містять будь-яких інших

обставин справи та обґрунтування підстав необхідності забезпечення позову. Суд першої інстанції лише навів загальні формальні фрази про наявність загрози, проте в чому саме полягає загроза, у порушення ст. 153, 263 ЦПК України, не зазначив.

До заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна третім особам (оголошення про продаж; копію попереднього договору, та інше). Позивач лише посилається на свої побоювання без наведення відповідного обґрунтування.

Крім того, в заяві про забезпечення позову навіть не наведені позовні вимоги (предмет позову), що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Тобто, з зазначеної заяви навіть не зрозуміло чи передбачатиме судове рішення примусове виконання.

Таким чином, судом було порушено принцип співмірності, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні будь-які відомості стосовно надання належного аналізу між розміром заявлених позовних вимог та заявленого забезпечення.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що судом не наведено жодних аргументів, за яких він дійшов висновку про необхідність забезпечення позову, а тому - ухвала підлягає скасуванню.

Від позивача ОСОБА_2 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 адвокат Боровик Л.О. апеляційну скаргу не визнала, просила судове рішення залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 з апеляційною скаргою погодився, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача, третю особу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно доч.1ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановленоі цевбачається зматеріалів справи,що улипні 2018року доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з заявоюпро забезпеченняпозову до подачі позову до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу (а.с. 3-4).

З копії договору купівлі-продажу від 20 лютого 1982 року вбачається, що ОСОБА_2

належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-11).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2018 року спірне домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року (а.с. 12-14).

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Судом встановлено,що улипні 2018року доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з заявоюпро забезпеченняпозову до подачі позову до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу.

З копії договору купівлі-продажу від 20 лютого 1982 року вбачається, що ОСОБА_2

належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2018 року спірне домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року.

З наведеного вбачається, що зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_3 , який залучений до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору.

Таким чином, обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, не містять належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу.

Апеляційний суд також зазначає, що суд має перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позову.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позову в цивільній справі номер 201/7818/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 18 березня 2024 року.

Суддя: