Ухвала

від 27.07.2018 по справі 201/7818/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7818/18

Провадження 2-з/201/210/2018

УХВАЛА

27 липня 2018 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 123 та земельну ділянку площею 0,0813 га з кадастровим номером 1210100000:03:195:0072 за указаною адресою.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач за має намір звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу. Зокрема заявником зазначено, що ОСОБА_2 на підставі підробного договору позики та на підставі рішення суду незаконно заволодів належним йому на праві власності домоволодінням та земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 123. У подальшому ОСОБА_2 відчужив указане домоволодіння ОСОБА_3 У зв'язку із цим заявник вважає, що у нього є всі підстави вважати, що належне йому домоволодіння може бути безперешкодно відчужене, що унеможливить виконання рішення суду у випадку прийняття його на користь позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

З наданих заявником документів вбачається, що згідно із договором купівлі-продажу від 20 лютого 1982 року ОСОБА_1 належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 123. Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2018 року указане домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладення арешту на майно.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 4 ст. 152 ЦПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 123 та земельну ділянку площею 0,0813 га з кадастровим номером 1210100000:03:195:0072 за указаною адресою, є співмірними заявленим позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить його права на судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики та купівлі-продажу задовольнити.

До вирішення судом по суті спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, вжити заходи забезпечення позову шляхом :

-накладення арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 123, а також на земельну ділянку площею 0,0813 га з кадастровим номером 1210100000:03:195:0072 за указаною адресою.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Заявник повинен пред'явити позов протягом 10 днів з дня постановлення даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев