Рішення

від 14.03.2024 по справі 751/11481/23

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/11481/23

Провадження №2/751/147/24

Рішення

Іменем України

14 березня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В. С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в:

26.12.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Новик М.С., звернулася до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> (далі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису вчиненого 08.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрований у реєстрі за №6859, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, грошових коштів в розмірі 11387,81 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.02.2021 року приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄ.М.вчинено виконавчийнапис зареєстровим номером№6859про стягненняз позивачана користьТОВ «ФІНПРОММАРКЕТ» грошовихкоштів урозмірі 11387,81гривень.04.06.2021року державнимвиконавцем Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Горною О.В. було відкрито виконавче провадження ВП №65644573 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Стверджує, що про існування виконавчого напису, як власне і про відкриття виконавчого провадження позивач довідалася влітку 2023 року, коли були заблоковані її карткові рахунки на підставі постанови про арешт коштів боржника.

Посилається, що як вбачається із документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження, а саме в оскаржуваному виконавчому написі, Кредитор/Відповідач посилається на наявність Кредитного договору №0634406613 від 22.08.2018 року та низки договорів про відступлення прав вимоги, при цьому, жоден із попередніх кредиторів, ні нинішній не повідомляли Боржника про відступлення права вимоги за вищевказаним Кредитним договором, необхідності сплати грошових коштів та наявності фінансових претензій.

Із сумою заборгованості, визначеною в оскаржуваному виконавчому написі позивач категорично не погоджується, оскільки особисто позивачем не підписувався Кредитний договір №0634406613 від 22.08.2018 року, окрім того даний Договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» в належній формі не укладався, так як сторони в належній формі не узгодили усіх істотних умов Договору, Договір не містить електронного цифрового підпису сторін правочину, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора, визначеного Законом України «Про електронну комерцію».

Вказує, що жодних повідомлень та договорів про відступлення прав вимоги, виконавчих написів, позивач не отримувала. Вважає, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм відповідних положень чинного законодавства, а саме при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було здійснено перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії виконавчого напису, які підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність. В силу ст.88 Закону України «Про нотаріат» - безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Новиком М.С., було подано клопотання про витребування документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 08.02.2021 №6859, відповідно до якого просить витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», належним чином завірену копію виконавчого напису від 08.02.2021року за №6859, та належним чином завірені копії документів на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, включаючи кредитний договір №0634406613 від 22.08.2018 року, договори на відступлення прав вимоги за кредитним договором від 22.08.2018 року з метою відстеження повного ланцюга відступлення і набуття права вимоги за вказаним Кредитним договором.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.01.2024 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження по вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» належним чином завірені копії: виконавчого напису від 08.02.2021 року №6859; документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №6859 від 08.02.2021 року; кредитного договору №0634406613 від 22.08.2018 року; договорів на відступлення прав вимоги за кредитним договором від 22.08.2018 року.

Документи, витребувані у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі ухвали суду від 19.01.2024 року до суду не надходили.

14.02.2024 року представник відповідача директор ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О.В. надіслав заяву про визнання позовних вимог (в порядку ст.206 ЦПК України), в якій просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в частині визнання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. зареєстрованого за №6859 від 08.02.2021 року таким що не підлягає виконанню та стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 537,00 грн., а у разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 268,40 грн. Щодо інших позовних вимог зазначає, що інші 50 відсотків судового збору у разі визнання відповідачем позову підлягають поверненню з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України. Іншу орієнтовну суму судових витрат в розмірі 7000,00 грн. не визнає і просить залишити без задоволення, при цьому врахувати дії сторони, щодо досудового вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

14.02.2024 року представник відповідача директор ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ґедзь О.В. надіслав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (в порядку ч.6 ст.137 ЦПК України) (з додатками), в якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу з заявлених 7 000,00 грн. до 2850,00 грн., зазначає, що дана справа відноситься до категорії малознаних справ, а тому гонорар адвоката в зазначеному в позові розмірі не відповідає критеріям співмірності передбачених ч.4 ст.137 ЦПК України. При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, просить врахувати практику інших судів в аналогічних справах.

14.02.2024 року представник відповідача директор ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О.В. надіслав клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якому зазначає, що даний спір можливо вирішити у мирному порядку на наступних умовах: у разі сплати позивачем на рахунок відповідача коштів у розмірі 2049,81 грн. у строк до 18-00 год. 27.03.2024 року, частина заборгованості у розмірі 9338,00 грн. буде списана, а заборгованість за кредитним договором № 0634406613 від 22.08.2018 року та виконавчим написом №6859 вважатиметься такою, яка погашена в повному обсязі. Вважають, що у разі погодження позивача з вказаними умовами, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» гарантує підписання на вказаних умовах мирової угоди та/або вважати вказані вище умови договором часткового прощення боргу.

Від позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Новик М.С. згоди на запропоноване ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» клопотання про врегулювання спору за участю судді до суду не надходило.

Суд, вивчивши клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді, доходить до наступного висновку.

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6859 від 08.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором №0634406613 від 22.08.2018 у розмірі 11 387,81 грн.

Таким чином, предметом спору є виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. №6859 від 08.02.2021 року, встановлення обставин, які б свідчили про наявність або відсутність факту недотримання ним законодавства України при вчиненні спірного виконавчого напису та порушення процедури вчинення виконавчих написів, що є підставою для його скасування.

Натомість, у поданій заяві ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про врегулювання спору за участю судді, відповідач пропонує спосіб вирішення питання про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , що не стосується предмету спору у даній справі.

Отже, в даній справі не вирішується питання про встановлення розміру кредитної заборгованості та виконання кредитних зобов`язань, а вирішується питання про дотримання чи недотримання приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчих написів, що є підставою для відмови у позові чи його задоволення, а тому суд не вбачає підстав для прийняття клопотання про врегулювання спору за участю в суді. Обставини, якими заявник мотивує таке клопотання, жодним чином не стосуються предмету спору у даній справі та не вирішують спір по суті.

Крім того, відповідно до ч.1ст.201 ЦПК Україниврегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Позивачем згоди на врегулювання спору за участю судді не надано.

Згідно п.4 ч.1ст.201 ЦПК Україниврегулювання спору за участю судді припиняється: у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

З наведеного слідує, що усі сторони мають надати свою згоду для можливості врегулювання спору за участю судді.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги предмет, підстави та характер спірних правовідносин, відсутність спільної згоди всіх сторін на врегулювання спору за участю судді, суд не вбачає обґрунтованих підстав для застосування процедури врегулювання спору за участю судді та доходить до висновку про залишення клопотання без задоволення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позов, клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та письмових пояснень не надіслали.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Судом встановлено, 08.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером №6859 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором № 0634406613 від 22.08.2018 року, укладеного з ТОВ «Інфінанс», яке на підставі Договору факторингу №13062019 від 13.06.2019 року відступило право вимоги на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», яке в свою чергу, на підставі Договору факторингу №25/01/21 від 25.01.2021 року відступило право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в подальшому яке, на підставі Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року відступило право вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», заборгованості за період з 12.06.2019 року по 08.02.2021 року включно, в сумі 2350,90 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8986,91 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами і комісією. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», з урахуванням коштів за вчинення виконавчого напису у розмірі 50,00 грн., становить 11 387,81 грн. (а.с.12 на звороті)

04.06.2021 року на виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, який має силу виконавчого документа, постановою ВП №65644573, старшого державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Горною О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №6859 від 08.02.2021 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 11387,81 гривень. (а.с. 12)

Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.99 №117.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88, Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

З аналізу наведених вище роз`яснень, а також наданих суду письмових доказів в їх сукупності, вбачається, що при вчиненні виконавчого напису 08.02.2021року нотаріус не пересвідчився у безспірності пред`явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача.

Позивач не погоджується із розміром стягнутої заборгованості та вважає її спірною, оскільки жодних претензій або вимог про досудове врегулювання спору вона не отримувала, також не отримувала жодних повідомлень про наявність у неї будь-якої заборгованості перед відповідачем.

На спростування аргументів позивача, розрахунку заборгованості суду не надано. Тобто, нарахована сума заборгованості не може вважатися безспірною, оскільки не надано детального розрахунку, який би підтверджував відповідність нарахованої суми умовам договору.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, суду не надано доказів на підтвердження факту отримання позивачем вимоги про наявність такої заборгованості та про її погашення, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

На виконання вимог ухвали суду від 19.01.2024 року, ні стороною відповідача, а ні приватним нотаріусом не було надано суду кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, а також доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги за кредитним договором.

Зазначені обставини, на думку суду, є безумовним підтвердженням того, що заборгованість за кредитним договором №3181733 від 18.01.2021 є спірною.

Крім того, з тексту виконавчого напису вбачається, що при вчиненні спірного виконавчого напису, нотаріус керувався ст.87Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Саме до таких висновків про застосування зазначеної норми права дійшов Верховний суд у постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18.

Отже, на день вчинення виконавчого напису існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Матеріали справи не містять даних про те, що кредитний договір №0634406613 від 22.08.2018 був посвідчений нотаріально, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

З установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 , надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 08.12.2021 року у справі №751/5727/20 (провадження №61-13976св21), від 05.07.2017 року №754/9711/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи із зазначених правових норм, що регулюють дані спірні правовідносини, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М. з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки відсутні, як оригінал кредитного договору, так і підстави для визнання суми заборгованості безспірною, у зв`язку з чим позовні вимоги до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені документально підтверджені судові витрати, по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (а.с.1), які в порядку положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у розмірі 536,80 грн, решта суми судового збору у розмірі 536,80 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Згідно пункту 1 ч. 3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Україниврегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано до суду договір про надання юридичних послуг від 31.05.2023 року (а.с.8), розрахунок суми витрат за надану правову допомогу, акт прийняття-передавання грошових коштів від 01.06.2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.06.2023 року про сплату позивачем послуг адвоката згідно договору про надання юридичних послуг від 31.05.2023 року в сумі 7000,00 грн. (а.с.10, 11+на звороті)

Зі змісту ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Суд виходить з того, що виконання адвокатом Новик М.С. вказаних робіт за договором про надання юридичної допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року встановлено, що чиним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Суд, проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, беручи до уваги, складність справи, розмір заявлених вимог, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, значенням справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу до 3 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 137 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 08.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичем та зареєстрований в реєстрі за №6859, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, код ЄДРПОУ 43311346 грошових коштів в розмірі 11 387 (одинадцять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 81 копійка таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50 відсотків понесених нею судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, а всього в сумі 4036 (чотири тисячі тридцять шість) гривень 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Державного бюджету України, 50 відсотків понесених нею судових витрат зі сплати судового збору, сплачених згідно квитанції №1259199344 від 26.12.2023, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> (місце знаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346).

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5);

Новозаводський відділдержавної виконавчоїслужби умісті ЧерніговіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (місцезнаходження:14000,м.Чернігів,вул.Княжа,буд.28, код ЄДРПОУ 35029699)

Повний текст рішення складено 14.03.2024 року

Суддя О. Г. Деркач