Рішення

від 06.03.2024 по справі 497/1687/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.03.2024

Справа № 497/1687/23

Провадження № 2/497/32/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "КАРА ДОН" про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2023 року представник позивач Брагарчук О.Р. , яка здійснює свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН № 1264736 від 20.07.2023 року (а.с.13), звернулася до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5121482000:01:001:0592 площею 2,66 га, укладений 20.12.2015 року між ОСОБА_1 та ПрП "Кара Дон" та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 5121482000:-1:001:0592 площею 2,66 га. що розташована на території колишньої Владиченської сільської ради (теперішньої Болградської об`єднаної громади), Болградського району Одеської області та її право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 20.12.2015 року між позивачем та ПрП «Кара Дон» був укладений договір оренди земельної ділянки, який 25.03.2016 році зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сторонами договору було визначено його умови, а саме строк дії договору 10 років, розмір орендної плати - 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Проте відповідачем як орендарем земельної ділянки, в порушення умов договору взагалі не сплачується орендна плата, що є порушенням умов договору та вимог закону. Систематична несплата відповідачем орендної плати за землю стала підставою позивачу, орендодавцю ОСОБА_1 , для звернення до суду з зазначеними вимогами.

Ухвалою судді від 31.07.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання про що повідомлено сторони (а.с.19,20). В подальшому ухвалою суду від 01.11.2023 року підготовче провадження було закрите. Справу призначено до судового розгляду, а також за клопотання сторони позивача витребувано від Болградської районної державної адміністрації Одеської області належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5121482000:01:001:0592, площею 2,66 га, укладений 20 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрП "КАРА ДОН" (а.с.38-39,40,41).

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла 01.11.2023 року заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.36), на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Представник позивача - адвокат Брагарчук О.Р. надала 06.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просить провести судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.65).

Представник відповідача - Приватного підприємства "КАРА ДОН" про час, дату та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/ та надіслання судової повістки за юридичною адресою підприємства, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень норм статей 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок загальним розміром 2,66 га, в тому числі з кадастровим номером 5121482000:01:001:0592 розміром 2,38, що розташовані на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №856792, який виданий 26.12.2005 року Болградською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Болградськогої РДА Болградського району №604 від 05.09.2005 року (а.с.11).

Право власності позивача ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.03.2016 року під номером 13860495 (а.с.8-10).

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором - приватним нотаріусом Агбун М.І. 25.03.2016 року під номером 13860529 було зареєстровано вид речового права на вище вказану земельну ділянку - право оренди, за Приватним підприємством «Кара Дон». Підставою реєстрації став договір оренди без номеру від 20.12.2015 року, Орендодавцем вказана - ОСОБА_1 , орендарем ПрП «КараДон», строк дії договору 10 років. Окрім цього в цій інформації міститься номер запису про інше речове право - 35768206 від 27.02.2020 року. Відповідно до цього запису вище вказана земельна ділянка знаходиться в оренді у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень», підставою внесення даної інформації в реєстр став договір оренди землі без номеру від 10.01.2020 року, рішення про державну реєстрацію прийняв державний реєстратор Копил В.Ю. Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Договору оренди, який укладений між позивачем та відповідачем ПрП «Кара Дон» на зазначену земельну ділянку, суду надано не було, на запити суду договір також не був наданий. В зв`язку з цим, суд позбавлений можливості дослідити детально умови цього договору.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі N 183/262/17 (провадження N 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч.2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі N 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі N 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Заявляючи вимоги про розірвання договору, позивач посилався на не виконання відповідачем умов цього договору, який взагалі не сплачує орендну плату.

Проте належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідачем не виплачується взагалі орендна плата за земельну ділянку по зазначеному договору, позивачем не надано. Окрім цього як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав з 2020 року земельна ділянка знаходиться в оренді у іншого підприємства, а саме СВК «Прогрес Владичень» (а.с.9).

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.

Беручи до уваги вказані приписи процесуального закону, зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 та її представником Брагарчук О.Р. не доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за земельну ділянку, а також взагалі наявності діючого договору оренди між позивачем ОСОБА_1 та ПрП «Кара Дон», а наявність запису в реєстрі не може свідчити про діючий договір оренди, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки слід відмовити.

Аргументи позивача в позовній заяві суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача у справі суд залишає за позивачем.

На підставі наведеного, та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "КАРА ДОН" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца