Ухвала

від 06.02.2024 по справі 335/197/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.02.2024 Справа № 335/197/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/197/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/303/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має неповну середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

11 серпня 2022 року вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя за ч.1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

з угодою про визнання винуватості від 04 січня 2023 року,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 .

Захисник-адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладену між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022087060000591 від 08 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року, якому згідно з правилами ст. 72 Кримінального кодексу України відповідають 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (місяць).

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Стягнуто зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні розміром 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 12 копійок.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок суду скасувати, призначити у провадженні новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не виконав вимоги ч.7 ст. 474 КПК України, а саме: не відмовив у затвердженні угоди, яка не відповідає вимогам закону.

Так, угодою про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_6 від 04 січня 2023 року передбачено покарання, узгоджене сторонами - позбавлення волі на строк 1 рік. Однак, при цьому, ОСОБА_6 та прокурор дійшли згоди щодо застосування ст.ст. 71,72 КК України у виді часткового приєднання до цього покарання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2022 року строком 1 місяць.

На думку захисника, це не є можливим, оскільки застосування вимог ст.71 КК України перебуває у виключній компетенції суду; неоднозначного тлумачення їх змісту не існує.

Ст.472 КПК України, що визначає зміст угоди про визнання винуватості, такої можливості сторонам угоди також не надає.?

Крім цього, захисник убачає інші істотні порушення вимог процесуального закону, що мають своїм наслідком новий розгляд у суді першої інстанції.

Так, вирок ухвалено у підготовчому засіданні.

В цьому ж підготовчому засіданні судом досліджено докази - зокрема постанову про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження та передачу їх на зберігання (а.п.59,60), квитанцію (а.п.61), довідку про вартість експертизи (а.п.62), вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2022 року (а.п.66-70).

Такі дії суд вправі проводити лише на стадії судового розгляду; зміст підготовчого засідання регламентований ст.ст. 314-315 КПК України, та не передбачає їх вчинення.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , будучі засудженим вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року за ч.1 ст.309 КК України, протягом року після цього вчинив кримінальне правопорушення (злочин) за таких обставин.

08 листопада 2022 року приблизно об 11:38 годині ОСОБА_6 , діючи умисно, знаходячись по вул. Незалежної України у м. Запоріжжі, знайшов на землі полімерний згорток з ізоляційної стрічки жовтого кольору з психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP всередині. Усвідомлюючи, що даний згорток містить в собі психотропну речовину, а також спосіб її передачі та фасування, ОСОБА_6 підняв його з землі, чим незаконно придбав вищезазначену психотропну речовину, яку поклав до чорної сумки через плече, де став незаконно зберігати при собі без мети збуту.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_6 , незаконно зберігаючи при собі придбану психотропну речовину, направився в напрямку вул.Якова Новицького, біля буд.6, але одразу був зупинений працівниками поліції, якими в ході проведення огляду місця події в період часу з 12:06 год. до 12:20 год. цього ж дня у ОСОБА_6 вилучено полімерний згорток з ізоляційної стрічки жовтого кольору з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, маса якої в перерахунку на основну складає 0,35275 г.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 309 КК України, оскільки незаконно придбав, зберігав психотропну речовину без мети збуту протягом року після засудження за цією статтею.

04 січня 2023 року між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за участі адвоката ОСОБА_10 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КК України.

За змістом цієї угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 309 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен останній понести у вигляді 1 року позбавлення волі. З урахуванням вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року на підставі ст.ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком сторони узгодили остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Заслухавши доповідь судді; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок цим вимогам закону відповідає, а доводи захисника про протилежне є помилковими.

Перевіряючи твердження захисника про незаконність вищевказаної угоди та оскаржуваного вироку суду, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

Згідно з вимогами ст.471 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Відповідно до положень ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє свої права.

Суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Згідно з вимогами ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, судом дотримано вищезазначені вимоги закону в повному обсязі під час розгляду угоди про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладеної між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022087060000591 від 08 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

Як убачається з матеріалів провадження, угода про визнання винуватості підписана обвинуваченим та його захисником. Зі змісту угоди убачається, що обвинувачений ОСОБА_6 ознайомлений з пред`явленим йому обвинуваченням, беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, погоджується із призначенням узгодженого покарання. Крім цього, обвинувачений засвідчив, що розуміє наслідки укладання даної угоди, підстави оскарження обвинувального вироку, яким буде затверджена ця угода в апеляційному порядку та в касаційному. Також, обвинуваченому роз`яснено наслідки внаслідок умисного невиконання ним угоди.

Зміст вироку відповідає угоді, а також вищезазначеним нормам закону.

Доводи сторони захисту з приводу того, що призначення покарання із застосуванням вимог ст.ст. 71,72 КК України, є виключно компетенцією суду, а тому сторони угоди не мають права узгоджувати такі питання, є безпідставними з огляду на таке.

Так, положення закону, який регулює порядок укладання угод про визнання винуватості, передбачає право учасників провадження, між якими укладається угода, узгоджувати покарання, яке необхідно призначити.

При цьому, при узгодженні покарання учасники провадження повинні дотримуватись правил призначення покарання, які передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Водночас, відповідно до положень ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 до повного відбуття покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 серпня 2022 року вчинив новий злочин, вказаний в оскаржуваному вироку, то при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 підлягають застосовуванню положення ст.71 КК України, а саме при визначенні остаточного покарання, до покарання, призначеного за новим вироком, має бути повністю або частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком, що і мало місце в цьому випадку.

Отже, покарання узгоджене під час укладання угоди про визнання винуватості ОСОБА_6 , відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство не містить норми, яка б забороняла учасникам провадження під час укладання угоди про визнання винуватості узгоджувати остаточне покарання із застосуванням вимог ст.ст.70,71 КК України.

Окрім того, вказані статті входять до Розділу ХІ Призначення покарання, що повністю узгоджується з положеннями ст.471 КПК України.

Інші доводи захисника щодо істотних порушень, допущених на його думку, судом першої інстанції, колегія суддів також вважає непереконливими з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.474 КПК України, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, розгляд щодо угоди про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладеної між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було здійснено під час підготовчого судового засідання за участю прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_10 .

В той же час, згідно з вимогами ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

В свою чергу, відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються:у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації; рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Отже, враховуючи те, що у цьому провадженні є речові докази, суд обґрунтовано вирішив їх долю відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Також, оскільки у провадженні було проведено судово-хімічну експертизу, про що свідчить висновок № СЕ-19/108-22/13527-НЗПРАП від 14 листопада 2022 року, який покладено в основу обвинувачення, і органом досудового розслідування документально підтверджені процесуальні витрати в сумі 755,12 грн на залучення експерта, суд обґрунтовано прийняв рішення про стягнення вказаних витрат з обвинуваченого ОСОБА_6 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки суд у підготовчому судовому засіданні, переконавшись, що угода може бути затверджена, ухвалив вирок, яким затвердив угоду і призначив узгоджене сторонами покарання ОСОБА_6 , то відповідно суд мав право при ухваленні вказаного вироку вирішувати питання щодо визначення долі речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуваний вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не убачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405,407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня 2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладену між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022087060000591 від 08 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4