Ухвала

від 12.03.2024 по справі 463/36/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/36/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/314/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

в с т а н о в и л а :

вищевказаною ухвалою накладено арешт на об`єкти нерухомого майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, у тому числі шляхом заборони органам реєстрації вносити зміни до їх конфігурації або їх цілісності, що на праві власності належать:

- ОСОБА_8 - квартира, чотирьох кімнатна з прибудовою літ. «а-37», загальною площею 74.8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (р.н. 156170085000);

- Білоруській Катерині Євгенівні - машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14.3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (р.н. 991194180000); машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 17.1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (р.н. 594808780000); квартира, загальною площею 141.4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_4 (р.н. 4023280000); домоволодіння, загальною площею 403,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (р.н. НОМЕР_3 );

- Ізмайлову Никиті Євгеновичу - житловий будинок, загальною площею 122.4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 (р.н. НОМЕР_4 ); земельна ділянка із кадастровим номером 3222480601:01:053:5236, площею 0.06 га (р.н. 1869485832224); машиномісця №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 підвал літери «А», загальною площею 19,5 кв.м., та 19 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_7 (р.н. 1551561080000 та 1551493680000);

- Бокію Ігорю Олеговичу - житловий будинок, загальною площею 278.5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 (р.н. НОМЕР_7 ); земельна ділянка із кадастровим номером: 3222480401:01:100:0268, площею 0.01 га (р.н. 2075469032224).

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та поновити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 278.5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 (р.н. 2609321132080); земельна ділянка із кадастровим номером: 3222480401:01:100:0268, площею 0.01 га (р.н. 2075469032224).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, а є особою чиї права та законні інтереси обмежуються.

Вважає, що арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_10 просить залишити ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2024 року про накладення арешту на майно без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , без задоволення. Окрім того, просить розглянути апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без його участі.

Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, слідчими першого та другого відділів Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - ОСОБА_7 належить на праві власності - житловий будинок, загальною площею 278.5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 (р.н. 2609321132080); земельна ділянка із кадастровим номером: 3222480401:01:100:0268, площею 0.01 га (р.н. 2075469032224).

Постановою слідчого від 23.01.2024 визнані як речові докази у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023, окрім іншого, об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_7 - житловий будинок, загальною площею 278.5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 (р.н. НОМЕР_7 ); земельна ділянка із кадастровим номером: 3222480401:01:100:0268, площею 0.01 га (р.н. 2075469032224).

30 січня 2024 року прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищезгадані об`єкти нерухомого майна.

Задовольняючи це клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження № 42023000000001384 від 23.08.2023, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, врахувавши при цьому мотиви клопотання та його обґрунтування прокурором,правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2,4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власника майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржене рішення прийнято відповідно до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 376,405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2024 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді