Постанова

від 04.03.2024 по справі 918/803/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 918/803/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників:

позивача: Івашинюта О.О. (голова правління), Євгеюк О.Є. (адвокат)

відповідача: Дяденчук А.І. (адвокат)

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 (повний текст рішення складено 18.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 (повний текст рішення складено 31.10.2023), ухвалені суддею Войтюком В.Р. у м. Рівне у справі № 918/803/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне"

до Фізичної особи-підприємця Беляновського Романа Юрійовича

про стягнення коштів в сумі 752987 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСББ "Прибережне" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП Беляновського Р.Ю. про стягнення коштів в сумі 752987 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги об`єднання вказало про те, що після зміни керівника ОСББ виявлено виплати на користь ФОП Беляновського Р.Ю. у період з листопада 2020 року по січень 2023 року на загальну суму 752987 грн. При цьому у позивача відсутні документи, які б підтверджували наявність договірних відносин між об`єднанням та відповідачем, а також підтверджували б факт надання послуг. Договір про надання правових послуг № 1/10 від 15.10.2020, який передано новому керівництву колишнім керівником, не підписано зі сторони ОСББ "Прибережне". Отже, на думку позивача, такий договір є неукладеним. Звертає увагу, що договір про надання правових послуг від 15.10.2020 втратив чинність ще до моменту його підписання, оскільки згідно п. 3.1 строк його дії визначено до 14.10.2020. Позивач стверджує, що послуги фактично не надавалися, акти приймання-передачі наданих послуг не складалися та не підписувалися сторонами. Відтак, позивач вважає, що перераховані відповідачу кошти є попередньою оплатою за ненадані послуги. Зсилаючись на положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, як аналогію закону, просить стягнути з відповідача кошти в сумі 752987 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Окрім того, 13.10.2023 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява, в якій останній просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 у даній справі відповідну заяву задоволено; стягнуто з ОСББ "Прибережне" на користь заявника 10000 грн. витрат на правничу допомогу; ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останні скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги об`єднання повністю; стягнути з відповідача на користь позивача 752987 грн. основного боргу, 11294 витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 16942, 50 грн.

Аргументуючи доводи скарги, позивач вказує на невірне встановлення судом обставин справи. На думку позивача, судом першої інстанції не взято до уваги обставину існування двох редакцій одного і того ж договору із різними строками закінчення його дії та не надано оцінки обставинам відсутності компетенції у голови правління ОСББ на укладення договору. Також позивач стверджує, що відповідач не надав відповіді на його лист про надання щомісячних звітів про послуги, які надавалися, а подані разом із запереченнями на відповідь на відзив роздруківки переписки із електронної пошти не можуть вважатися доказами. Окрім того, об`єднання стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги на те, що вказані у відзиві на позовну заяву послуги виходять за межі предмету договору, не деталізовані у актах приймання-передачі наданих послуг, а самі послуги не надавалися відповідачем. На обґрунтування вимоги про скасування додаткового рішення, позивач вказує, що відповідачем не було подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті справи (відзивом) та було подано докази понесення витрат вже після винесення судом рішення у справі, про що не було заявлено у підготовчому судовому засіданні. Скаржник зазначає, що відповідачем не було подано до суду детального опису робіт виконаних адвокатом та не надано розрахункових документів, що підтверджували б фактичну сплату гонорару адвокату Павлюку М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Прибережне" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 31.10.2023 у справі № 918/803/23; призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Представники позивача в судовому засіданні просили вимоги скарги задоволити, а оскаржувані рішення скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

В силу ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на останню, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу засідання правління ОСББ "Прибережне" від 14.03.2023, головою правління об`єднання обрано Івашинюту О.О., яка приступила до виконання обов`язків з 22.03.2023. Після передачі документів та справ від колишнього голови правління Загребельного Б.М., проведенням внутрішнього аудиту стану розрахунків, встановлено виплати на користь ФОП Беляновського Р.Ю. за період з листопада 2020 року по січень 2023 року на загальну суму 752987 грн.

Відповідно до акта перевірки фінансово-господарської діяльності ОСББ "Прибережне" за період з жовтня 2020 року по грудень 2022 року, складеного комісією, встановлено що за вказаний період на банківський рахунок позивача надійшло коштів в сумі 1007976, 72 грн., витрачено 1 006767, 17 грн., залишок на 01.01.2023 - 1209, 55 грн. Більша частина коштів перерахована за послуги відповідача. Комісією встановлено, що кошти, що надходили на рахунок об`єднання, відразу перераховувалися після їх надходження у той самий день або на наступний на банківський рахунок відповідача

Судами встановлено, що 28.04.2023 на адресу реєстрації відповідача, позивачем направлено претензію про повернення безпідставно отриманих коштів на суму 752987 грн., яку повернуто Укрпоштою за закінченням терміну зберігання.

Згодом, попереднім керівником об`єднання Загребельним Б.М. було передано новому керівництву договір № 1/10 про надання правових послуг від 15.10.2020, який не підписаний з боку позивача.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовнику комплексі правові послуги які споживаються замовником в процесі здійснення господарської діяльності. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані комплексні правові послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору. Згідно п. 1.2. договору, комплексні правові послуги включають: консультування в усній та письмовій формі з правових питань що виникають у діяльності замовника; надання допомоги з розробки та оформлення господарських та процесуальних документів замовника (договорів, контрактів, листів, довідок, претензій, позовних заяв, клопотань, протоколів, рішень, актів тощо); виконання інших доручень замовника щодо правового забезпечення його діяльності. Відповідно до п. 2.2. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема: своєчасно та якісно надавати замовнику правові послуги зазначені в п. 1.2. даного договору; передати Замовнику всю документацію, яка знаходилася в його розпорядженні під час виконання умов Договору та всю документацію щодо результатів наданих послуг; підписувати та передавати Замовнику акти приймання-передачі наданих послуг згідно виконаних доручень договору. Згідно п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. та п. 3.4. договору, виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Вартість послуг виконавця по даному договору визначається у відповідно до обсягу наданих послуг за конкретний період та зазначається у актах приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг виконавця по даному договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Фактом надання (передачі) послуг є факт оформлення (складання) виконавцем акту приймання- передачі наданих послуг. Згідно п. 3.1. договору, останній вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 14.10.2020.

Звертаючись із позовом у даній справі позивач вказав про те, що у період 2020-2022 років здійснювалося безготівкове перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача без будь-яких рахунків на оплату, а проведені оплати не мають під собою жодного документального підґрунтя, оскільки первинні документи (акти, звіти тощо), якими б підтверджувалося надання відповідних правових послуг та які б могли слугувати підставою надання послуг та виставлення відповідних рахунків за них - відсутні. Факт надання послуг, які були оплачені позивачем у порядку передоплати (авансу), фактично документально не підтверджений. Зокрема, відсутні підписи позивача (як замовника) на договорі та будь-яких інших документах.

Відтак, позивач стверджує, що ОСББ "Прибережне" здійснено авансову оплату ненаданих правових послуг за період з листопада 2020 року по січень 2023 року на загальну суму 752987 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Як вказано вище, судом першої інстанції у задоволенні відповідного позову відмовлено у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого господарського суду з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви було долучено примірник договору, у якому строк його дії у один календарний рік - до 14.10.2020.

При цьому, як зазначено вище, наданий позивачем примірник договору не підписаний зі сторони ОСББ "Прибережне".

Водночас, відповідачем до матеріалів справи було надано примірник договору, який підписано обома сторонами. Підпис позивача скріплений печаткою ОСББ. Окрім того, строком дії договору у долученому відповідачем примірнику зазначено - 14.10.2021.

В силу ч. 2 ст. 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що примірник договору, наданий відповідачем, є вірогіднішим, оскільки останній підтверджує обставини справи, з огляду на що примірник договору № 1/10 про надання правових послуг від 15.10.2020, який було долучено до матеріалів справи позивачем, місцевим господарським судом підставно не прийнято до розгляду.

Судами встановлено, що до моменту завершення дії договору, 12.10.2021 між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено його дію до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Апелянт стверджує, що при оцінці наданих примірників договору суд безпідставно не врахував надані відповідачем пояснення, а саме - що помилка в тексті договору стосовно терміну його дії була виявлена в процесі виконання договору, а тому наданий відповідачем примірник складено "заднім числом", а не 15.10.2020. Тобто відповідач визнає існування двох редакцій договору, що в свою чергу засвідчує факт маніпулювання доказами з його сторони, оскільки виправлення в договір протиправно внесені не додатковою угодою, а створено нову редакцію договору.

Зазначені твердження колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку останні грунтуються лише на припущеннях скаржника. Викладені у відзиві пояснення відповідача щодо узгодження редакцій договору, суд не може розцінювати згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, як обставини, що визнаються учасниками справи. Представники позивача в даному випадку не володіють достовірною інформацією щодо обставин укладення договору, а тому пояснення відповідача є одностороннім. Будь-яких доказів того, що надана відповідачем редакція договору складена пізніше 15.10.2020 (та на скільки пізніше), позивачем до суду не подано. Більше того, надана позивачем редакція договору не підписана з його сторони, що вказує на непогодження такої редакції і свідчить про його неукладеність. Відповідно і додаткові угоди до неукладеного договору про зміну терміну його дії договору, як стверджує позивач, не можуть укладатись. Як зазначалось вище, надана відповідачем редакція договору обопільно підписана сторонами, що навпаки вказує на узгодження всіх його умов і підписанням такої редакції сторони погодили дату - 15.10.2020. Отже, примірник позивача не може бути визнаний належним доказом виникнення між сторонами договірних відносин, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Відтак, судом констатується, що між сторонами у справі у період з 15.10.2020 по 31.12.2022 існували договірні правовідносини за редакцією договору, наданого відповідачем.

Як підставно відмічено судом першої інстанції, звертаючись із відповідним позовом до суду про стягнення коштів, позивач мотивував його чи то не укладенням договору, чи то сплатою коштів авансом за послуги, які не надавалися. Водночас, у відповіді на відзив вказав на обставини, які, на його думку, можуть свідчити про недійсність правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України, презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Місцевим господарським судом відмічено, що оскільки правомірність договору, укладеного між сторонами господарського спору, не спростована рішенням суду, що набрало законної сили, доводи про ймовірне перевищення повноважень колишнім керівником позивача є неспроможними, виходять за межі предмету доказування в даній справі та не підлягають дослідженню судом.

Колегія суддів відмічає, що положення ч. 3 ст. 46 ГПК України наділяють позивача правом до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, позивач не подавав до суду заяву про зміну підстав позову, тож доводи щодо перевищення повноважень колишнім керівником позивача, як підстава недійсності правочину, виходять за межі заявлених підстав позову та обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Судами встановлено, що умови договору належним чином виконувалися обома сторонами договору, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 02.11.2020; акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 01.12.2020; акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 04.01.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02.02.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 03.03.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 01.04.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 7 від 03.05.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 8 від 01.06.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 9 від 01.07.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 02.08.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 01.09.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 12 від 01.10.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 13 від 02.11.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 14 від 01.12.2021; акт приймання-передачі наданих послуг № 15 від 03.01.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 16 від 02.02.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 17 від 01.03.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 18 від 04.04.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 19 від 03.05.022; акт приймання-передачі наданих послуг № 20 від 01.06.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 21 від 01.07.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 22 від 02.08.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 23 від 02.09.2022 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 24 від 03.10.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 25 від 02.11.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 01.12.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 27 від 02.01.2023.

В силу ст. 11 ЦК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції констатується, що дійсність договору, укладеного між сторонами у даній справі, не оспорювалась.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСББ "Прибережне" аргументує позовні вимоги необхідністю повернення попередньої оплати за не надані послуги.

Статтею ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач же у даному випадку фактично намагається в односторонньому порядку відмовитися від договору вже після його виконання відповідачем, прийняття позивачем наданих послуг та їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, до правовідносин щодо договору про надання послуг за аналогією закону, застосовуються положення ст. 853 ЦК України щодо договору підряду. Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Оскільки позивачем прийнято надані відповідачем послуги, підписано акти приймання-передачі виконаних робіт та оплачено вартість наданих послуг, доводи нового керівника позивача про ненадання послуг судом першої інстанції підставно визнані необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції було невірно встановлено або перекручено на користь відповідача обставини, апеляційний господарський суд вважає такі доводи не обґрунтованими виходячи з наступного.

Об`єднанням, зокрема, зазначено, що на адресу відповідача було направлено лист із проханням надати помісячно до кожного підписаного акту приймання-передачі наданих послуг звіт про послуги, які фактично надавалися, розцінки за кожен вид правових послуг; передати всю документацію, передану під час виконання умов договору, а також всю документацію щодо результатів надання послуг. Однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

З даного приводу судом зазначається, що умови укладеного сторонами договору наділяють замовника правом вимагати надання інформації про хід виконання послуг за договором.

За твердженням відповідача, запитувана інформація в період виконання договору надавалася позивачу в повному обсязі, а заперечення чи зауваження щодо обсягу чи якості наданих послуг з боку позивача були відсутні. В той ж час, договір не передбачає обов`язкового подання письмових звітів про обсяги виконаних робіт.

Відповідач як у запереченнях на відповідь на відзив, так і в судовому засіданні вказував, що сторонами по завершенню календарного місяця, в якому надавалися послуги, усно обумовлювались обсяг наданих послуг та їх загальна вартість, за результатами чого складався акт приймання-передачі із обумовленою вартістю.

Отже місцевий суд правомірно коснтатував, що підписання замовником актів приймання-передачі наданих послуг є достатнім та належним доказом того, що послуги надано у обумовлених обсягах та прийняті позивачем.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у ході розгляду справи також повідомляв місцевий господарський суд, що результатом наданих послуг були, зокрема, проекти документів (листів, вимог, довідок, відповідей, протоколів тощо), які передаються позивачу у електронному форматі або особисто у вигляді паперових документів, що підписуються керівником ОСББ. Такі проекти не підписуються особисто відповідачем, а набувають ознак документу після його підписання уповноваженою особою позивача.

На підтвердження обставин надсилання частини проектів документів колишньому керівнику ОСББ "Прибережне", відповідач із запереченнями на відповідь на відзив надав у матеріали справи та позивачу роздруківки переліку листів, що надсилалися ним на адресу електронної пошти колишнього керівника позивача.

Поряд з цим, у тексті апеляційної скарги позивач вказує, що такі роздруківки не можуть вважатися ані письмовими доказами, ані електронними доказами.

В силу ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Надані відповідачем відомості про надсилання електронних листів у період надання послуг за договором, підтверджують обставини, на які посилається відповідач, та зберігаються у мережі Інтернет (на серверах надавача послуг електронної пошти "ukr.net").

Відтак, інформація щодо електронного поштового листування відповідає ознакам електронного доказу.

Подаючи ж до суду такі докази, відповідачем було засвідчено їх власним електронним цифровим підписом, тобто дотримано встановленого порядку їх подання до суду.

Скаржник також посилається на висновки Верховного Суду, згідно з якими суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

В той же час, отримавши разом із запереченнями на відповідь на відзив копії поданих відповідачем доказів, позивач ані до завершення підготовчого засідання у справі, ані на стадії розгляду справи по суті, не ставив під сумнів відповідність поданої копії доказу оригіналу, не подавав жодних письмових заперечень щодо вказаних доказів.

Стосовно доводів скаржника про відсутність деталізації наданих послуг у актах приймання-передачі та про ненадання послуг відповідачем, суд зазначає, що згідно п. 3.1 договору, виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Згідно п. 3.2. договору, вартість послуг виконавця по даному договору визначається у відповідності до обсягу наданих послуг за конкретний період та зазначається у актах приймання передачі наданих послуг. Жоден із пунктів договору не містить обов`язку сторін деталізувати в таких актах повного переліку наданих послуг.

Врахувавши наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обов`язковим реквізитом акту приймання-передачі наданих послуг є вартість таких послуг, водночас, повний перелік та обсяг наданих послуг не є обов`язковим реквізитом актів.

Окрім того, вказуючи на те, що господарські операції з ФОП Беляновським Р.Ю. не були належним чином своєчасно відображені в бухгалтерському обліку позивача, останнім доказів на підтвердження таких обставин суду не було надано. Зокрема, не надано доказів неподання чи несвоєчасного подання будь-якої обов`язкової звітності ОСББ "Прибережне" у період виконання договору, укладеного із відповідачем.

Стверджуючи, що частина послуг, обумовлених договором надавалася безпосередньо позивачем (довідки про склад сім`ї, розмір платежів за ЖКП, формування щомісячних квитанцій про розмір заборгованості), останній також не підтвердив такі твердження відповідними доказами. Доказів того, що якась інша особа, відмінна від відповідача, виконувала такі роботи та отримувала оплату за них, позивачем також не подано.

Оцінюючи доводи сторін у спорі щодо обставин надання/не надання послуг, обумовлених договором, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх аргументів. Поданням вказаного позову останній фактично намагається в односторонньому порядку відмовитися від договору після його виконання, прийняття послуг та їх оплати.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Окрім того, як вказано вище, ОСББ "Прибережне" не погодилось і з додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 у даній справі.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

ФОП Беляновський Р.Ю. у заяві про відшкодування судових витрат просив місцевий господарський суд стягнути з ОСББ "Прибережне" 10000 грн. судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2023 між адвокатом Павлюком М.Г. та Беляновським Р.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат надає клієнту комплекс правничої допомоги у справі № 918/803/23 за позовом ОСББ "Прибережне" до Беляновського Р.Ю. про стягнення коштів.

Судами встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань адвокатом забезпечено правовий супровід вказаної справи при розгляді її Господарським судом Рівненської області. При наданні правової допомоги повноважним представником Беляновського Р.Ю. вжито заходів щодо професійної підготовки до розгляду справи, забезпечено ґрунтовне вивчення чинного законодавства, якими врегульовуються спірні правовідносини сторін, проаналізовано практику застосування такого законодавства та практику Верховного Суду з приводу уже вирішення подібних спорів. Адвокатом здійснено складання заперечень на відповідь на відзив, а також забезпечено реалізацію прав і обов`язків відповідача під час здійснення господарського судочинства по вирішенню спору у справі № 918/803/23. Повнота та належність виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом передачі-прийняття наданої правової допомоги від 11.10.2023, за змістом якого сторони визначили вид наданої правової допомоги, детальний її опис та обсяг, а також засвідчили відсутність у сторін договору будь-яких заперечень та зауважень з приводу його виконання.

Кінцеву вартість правової допомоги сторонами визначено у акті приймання-передачі наданої правової допомоги, згідно з яким вартість правової допомоги складає 10000 грн.

Визначений сторонами гонорар має бути оплачений в строк, встановлений в рахунку на оплату № 1 від 11.10.2023.

В силу ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Водночас, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відтак, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом законно визнано обґрунтованими та доведеними витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення позивач стверджує, що подані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу не могли бути взяти судом до уваги, оскільки вони подані із порушенням встановленого процесуальним кодексом порядку без попереднього письмового повідомлення відповідачем про подачу таких доказів пізніше. Також посилається на те, що відповідач не повідомив попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу у першій заяві по суті справи (відзиві на позовну заяву).

В силу ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналізуючи зміст наведеної норми ГПК можна дійти до висновку, що у разі неповідомлення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат у першій заяві по суті справи, суд має право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні понесених судових витрат.

У даній же справі, і як повідомляв відповідач, на момент складання відзиву на позовну заяву, останній не звертався за наданням правничої допомоги. Відзив було складено особисто відповідачем, тож в тексті відзиву не зазначався орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які він очікує понести.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, до дня проведення першого підготовчого засідання у справі, відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом Павлюком М.Г., після чого, у першому ж поданому письмовому клопотанні (клопотання від 15.09.2023 про надання оригіналів документів) відповідачем було повідомлено про укладення договору про надання правничої допомоги та вказано попередній розмір витрат на правничу допомогу - 15000 грн.

Тобто, відповідачем вимоги закону про повідомлення про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат було виконано у першій же його заяві, поданій після укладення договору про надання правничої допомоги.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, що позбавлення права відповідача на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу мало би ознаки надмірного формалізму.

Надмірним формалізмом вважається, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).

Верховний Суд у постановах від 05.08.2020 року у справі № 177/1163/16-ц та від 15.07.2021 у справі № 922/4128/20 зауважує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд констатує, що факт повідомлення відповідачем попереднього (орієнтовного) розміру судових витрат не у відзиві на позов, а у першому клопотанні після укладення договору про надання правничої допомоги, не є підставою для відмови у стягненні понесених відповідачем витрат із позивача.

Окрім того, вищезазначене клопотання відповідача від 15.09.2023 про надання оригіналів документів містить письмову вказівку на те, що докази понесення судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Щодо доводів скаржника про неподання відповідачем до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд зазначає, що повний перелік наданих адвокатом Павлюком М.Г. послуг, а також витраченого часу було відображено у акті приймання від 11.10.2023, поданому із заявою про розподіл судових витрат.

Скаржник також вказує про те, що відповідачем не надано суду жодного розрахункового документа, яким би підтверджувалася фактична сплата відповідачем гонорару адвокату Павлюку М.Г. згідно договору про надання правової допомоги.

Проте судом відмічається, що згідно п. 3 договору про надання правничої допомоги, визначений сторонами у акті приймання-передачі гонорар має бути оплачено в строк встановлений в рахунку на оплату.

Згідно з рахунком № 1 від 11.10.2023 строк оплати наданих адвокатом послуг визначено до 01.11.2023, тобто, станом на момент звернення відповідача до суду із заявою про розподіл судових витрат, строк оплати відповідачем наданих адвокатом послуг ще не сплив, у зв`язку із чим докази фактичної оплати і не подавалися до суду.

В той же час, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення у даній справі є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСББ "Прибережне" судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені скаржником аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За таких обставин рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 у справі № 918/803/23 слід залишити без змін.

В силу ст. 129 ГПК України, понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прибережне" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 у справі № 918/803/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 918/803/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "15" березня 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.