Постанова

від 07.03.2024 по справі 918/781/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 918/781/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Климець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23, ухвалене суддею Торчинюком В.Г., повний текст рішення складено 12.10.2023 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак"

про стягнення в сумі 597 829 грн. 69 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" про стягнення в сумі 597 829 грн. 69 коп., з яких: 152 068 грн. 31 коп. інфляційні втрати, 6 950 грн. 62 коп. 3% річних, 162 348 грн. 55 коп. пеня, 69 506 грн. 25 коп. за користування чужими коштами 30%, штраф у розмірі 34 822 грн. 08 коп. та 327 410 грн. 19 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" надіслав до місцевого господарського суду додаткові пояснення, в яких просить суд зменшити розмір неустойки, пені, штрафних санкцій, а саме, просить стягнути на свою користь 75 436 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 38 676 грн. 94. пені.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна", звернулося до Господарського суду Рівненської області з відповіддю на відзив, в якому просить суд позов задовольнити повністю, а також просить суд у пункті 1.6 прохальної частини позову замість суми 327 410 грн. 19 коп. враховувати суму 172 133 грн. 88 коп., а саме уточнене нарахування за коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" 38 676 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 94 коп. пені, 69 506 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот шість) грн 25 коп. тридцять відсотків річних, 44 563 (сорок чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 49 коп. інфляційних втрат, 6 950 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 62 коп. три відсотка річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 172 133 грн 88 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро, 34 822 грн 08 коп. 10 відсотків штрафу, 107 504 грн 82 коп. інфляційних втрат, 123 671 грн 61 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" звернулося з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в якій просить поновити строк подання апеляційної скарги. Скасувати судове рішення частково у частині нарахувань пені, 10% штрафу, коригування ціни, судового збору за подання позову (п.п. 1 - 4) апеляційної скарги. Стягнути з відповідача на користь позивача (р/р НОМЕР_1 у банку ПАТ "КРЕДОБАНК", м. Львів, МФО 325365) нараховані суми: пені 162 348 (сто шістдесят дві тис. триста сорок вісім) грн. 65 коп.; штрафу 10% за необґрунтовану відмову від договору 34 822 (тридцять чотири тис. вісімсот двадцять дві) грн. 08 коп.; коригування ціни за рахунок коливання курсу евро 172 133 (сто сімдесят дві тис. сто тридцять три) грн. 88 коп., судового збору за подання позову 8 967 (вісім тис. дев`ятсот шістдесят сім) грн. 46 коп., судового збору за розгляд апеляційної скарги 5 674 (п`ять тис. шістсот сімдесят чотири)грн. 08 коп. Апеляційну скаргу розглянути за відсутності апелянта. Процесуальні документи направляти на E-mail: audit@alfagrafic.com

Листом №918/781/23/7501/23 від 16 листопада 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №918/781/23 з Господарського суду Рівненської області.

22.11.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/781/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна " на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна " протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 1765,04 грн. та відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, та у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України.

11.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна " надійшла апеляційна скарга в новій редакції до якої долучена платіжна інструкція №113 від 30.11.2023 р. на суму 1765 грн, як доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також апелянт зазначає, що у нього відсутній електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 р. повторно залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна " на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати відомості про реєстрацію електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на виконання вимог ст.6 ГПК України.

20.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі №918/781/23. В заперечення позивач вказує на те, що в резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023р. зазначено, що у разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається апелянту. У відповідь на вищевказану ухвалу суду від 27.11.2023р., апелянт надіслав апеляційну скаргу від 06.12.2023р., в якій повідомив про відсутність в нього зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи". Тобто апелянт не виконав у наданий йому строк вимоги щодо усунення недоліків апеляційної скарги від 09 листопада 2023 року - реєстрацію вищезгаданого електронного кабінету. Відтак, просить апеляційну скаргу ТОВ "Альфаграфік Україна" від 09.11.2023р. вважати не поданою та повернути апелянту. Вище вказане також свідчить про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження по справі №918/781/23.

21.12.2023 р. представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 суд апеляційної скарги відхилив заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23, поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23, зупинив дію рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на "01" лютого 2024 р. о 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

22.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/781/23 залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "07" березня 2024 р. о 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

16.02.2024 р. через систему «Електронний суд» представник скаржника надав клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта.

26.02.2024 р. через систему «Електронний суд» представник апелянта подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Гудак А.В. тимчасово непрацездатна в період з 04.03.2024 р. по 13.03.2024 р. включно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/103 від 06.03.2024 р. призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/781/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/781/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є..

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального, тому просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 без змін.

Представник позивача у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.09.2023 р. задоволено частково. Суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" 38 676 грн 94 коп. пені, 69 506 грн 25 коп. тридцять відсотків за користування чужими коштами, 44 563 грн 49 коп. інфляційних втрат та 6 950 грн 62 коп три відсотка річних, оскільки вказані суми відповідають вимогам закону та договору. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" вказує на те, що відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, який і досі триває, строки, визначені статтями 257, 258, 259 (зміна тривалості позовної давності), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином в силу приписів ГКУ та ЦКУ обмеження нарахування пені 180 днями не діє та строк позовної давності за вимогою про стягнення пені на день прийняття рішення судом не сплинув, що дозволяє заявити до стягнення суму пені 123 671,61 грн. станом на 21.06.23 р.

Також, апелянт вважає необґрунтованою відмову у стягненні 10% штрафу за необґрунтовану відмову від виконання договору, оскільки у п. 7.3 договору штраф у 10% стягується за необґрунтовану відмову від виконання договірних зобов`язань взагалі, а не за неналежне їх виконання. Правові підстави цих визначень зовсім різні, але суд маніпулятивно підмінив одне поняття іншим, що призвело до протиправної відмови у стягненні 10% штрафу за необгрунтовану відмову відповідачем від виконання договірних зобов`язань у сумі 34 822,08 грн.

Крім того, стосовно відмови у стягненні коригування ціни за рахунок коливань курсу евро, апелянт вказує на те, що можливість досягати згоди по змінам до Договору поставки №20/05/2020 від 20.05.20 р., надалі договір, спрощеним способом регламентований ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГКУ), на що апелянт посилається у позові.

Таким способом для спрощення бухгалтерського документообігу до п.п. 3.2 та 3.9 договору за взаємною згодою сторін в усній формі були досягнуті домовленості відповідно про відмову від визначення вартості поставки в грошовому еквіваленті іноземній валюті та складання акту коригування вартості поставки.

В оскаржуваному рішенні відсутня оцінка судом правомочності такого способу погодження змін до договору поставки. Натомість у абз. 11 арк. 4 оскаржуваного рішення суд категорично стверджує про односторонність нарахування коригування апелянтом всупереч умовам договору. Крім того в матеріалах справи відсутні зауваження відповідача про те, що погодження змін до п.п. 3.2 та 3.9 договору у спрощений спосіб не відбувалось.

З усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вбачається, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Тобто, суд має обов`язок провести ретельний розгляд заяв, клопотань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

З огляду на викладене судом протиправно відмовлено у стягненні коригування ціни за рахунок коливань курсу евро, що складає суму 172 133,88 грн

Також, апелянт акцентує увагу суду на те, що за розгляд справи з ціною позову 597 829,69 грн. позивач сплатив 8 967,46 грн.. Оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2 684,00 грн., що складає 29,9% від заявленої до стягнення суми судового збору. Апелянт вважає, що такий розподіл судового збору, загалом з іншими протиправними висновками, свідчить про упереджений розгляд справи в цілому. Складається враження, що суд захищає дії порушника. У зв`язку з тим, що спір у цій справі виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, суду слушно було б з двох правил, наданих йому ч. 9 ст. 129 ГПКУ, детально проаналізувавши усталену судову практику та позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену у п. 4.7 Постанові від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», чинною на цей час, відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір за рахунок відповідача повністю незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням вже призначеної судом до стягнення суми судового збору, апелянт заявляє до стягнення додатково суму судового збору у 6 283,46 грн.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що відповідач здійснив оплату сум, задоволених до стягнення за порушення договірних зобов`язань (штрафних санкцій) в загальному розмірі 159 697,30 грн..

Оплата була здійснена на актуальний банківський рахунок ТОВ «Альфаграфік Україна» (далі - Апелянт), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. На дату здійснення вищевказаних платежів, строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/781/23, закінчився. В той же час відповідач не був повідомлений про апеляційне оскарження, та не отримав апеляційної скарги від апелянта. Лише 15 листопада 2023 року відповідачем було отримано апеляційну скаргу на вищевказане рішення Господарського суду Рівненської області.

Вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі відповідачем не визнаються з наступних причин.

Апелянт (позивач) в позовній заяві заявив до стягнення суму грошових коштів у розмірі 597 829,69 грн. - штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, при поставці товару на суму 348 220,80 грн. Тобто сума, заявлена до стягнення - це сума штрафних санкцій, яка майже два рази перевищує вартість поставленого товару. Додатково відповідач звертає увагу суду, що сплачена відповідачем сума в розмірі 162 381,30 грн. є практично половиною від вартості поставленого товару на суму 348 220,80 грн. Важливим є той факт, що на момент подання позовної заяви апелянтом, за відповідачем не було боргу за поставлений товар.

Відповідач звертаємо увагу суду, що згідно пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться в національній валюті України протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури на відповідну партію товару. Покупцем було виставлено рахунок на оплату №15 від 17 січня 2022 року на загальну суму 348 220,80 грн. (триста сорок вісім тисяч двісті двадцять грн. 80 коп.). Не зважаючи на вищевказаний факт, 17 січня 2022 року Постачальник на власний ризик поставив Відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №19 від 17 січня 2022 року, при цьому, не заявляючи жодних претензій щодо оплати за поставлений товар.

Відповідно до умов Договору днями оплати були 18-20 січня 2022 року. Починаючи з 21 січня 2022 року Відповідач вважався таким, що прострочив оплату.

Тобто, 21 січня 2022 року відповідач знав про своє порушене право, і лише через 18 місяців з дня прострочення оплати звернувся з позовною заявою до суду. На думку відповідача це свідчить про те, що апелянт не зазнав збитків, які є еквівалентними до розмірів штрафних санкцій, які заявляє до стягнення Апелянт.

Оскільки, в протилежному випадку постраждала сторона в негайному порядку намагалась би стягнути борг в судовому порядку та відновити своє порушене право.

Також, відповідач звертаємо увагу суду, що 01 вересня 2023 року відповідач у своїх додаткових поясненнях звертався до суду з проханням зменшити розмір пені з 162 348,65 грн. до 38 676,94 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає суму в розмірі 38 676,94 грн. достатньою до стягнення, оскільки апелянт ні в позовній заяві, ні у своїх відзивах, ні в апеляційній скарзі не заявив про наявність завданих йому збитків, не обґрунтував їх розмір, та й взагалі звернувся до суду через 18 місяців з дня прострочення оплати.

В апеляційній скарзі апелянт оскаржує відмову у стягненні 10% штрафу за необґрунтовану відмову від виконання договору. Згідно умов Договору, Постачальник поставляє та передає у власність Покупцю картонно-паперову продукцію (далі - товар), а Покупець приймає товар та оплачує Постачальникові його вартість. Відповідач прийняв товар, та здійснював оплату/, однак не у визначені Договором строки. Факт виконання умов Договору Відповідачем підтверджуються видатковими накладними та платіжними інструкціями, які є в матеріалах справи, що в свою чергу повністю скасовує твердження апелянта про відмову відповідача від виконання умов Договору. Звертаємо увагу суду, що апелянт не оскаржував факту прийому товару відповідачем та факту оплати поставленого товару, а навпаки, їх підтвердив.

З огляду на вищевказане, відповідач вважає твердження апелянта про необґрунтовану відмову відповідача від виконання умов Договору недоведеним.

Також, в апеляційній скарзі апелянт оскаржує відмову у стягненні коригування ціни за рахунок коливань курсу Євро. Однак, відповідач вказує на те, що коригування ціни можливе лише за умови підписання Сторонами Акту коригування (зміни вартості товару). Проте, жодних Актів коригування (зміни вартості товару) сторони не підписувати, і апелянтом не надано до суду доказів підписання таких Актів. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає вимогу апелянта щодо стягнення коригування ціни за рахунок коливання курсу Євро в сумі - 172 133 грн, 88 коп., є безпідставним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі апелянт оскаржує відшкодування позивачу відповідачем 30% судового збору. Аналізуючи частину дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач вказує на те, що покладення стягнення судового збору в повному обсязі на відповідача є правом суду, а не обов`язком.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає вимогу апелянта про вимогу стягнення судового збору з відповідача в сумі 8 967,46 грн,, необґрунтованою.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

20 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 20/05/2020 (надалі - договір, а.с. 7-10), за умовами якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю картонно-паперову продукцію (надалі - товар), а покупець приймає товар та оплачує постачальникові його вартість.

Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання ним заявки на партію товару направляє покупцю рахунок-фактуру на замовлену партію товару. Після цього умови поставки вважаються погодженими (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 3.2 вказаного договору вартість окремих партій товару, що підлягають оплаті, вказується в рахунках-фактурах, сформованих на підставі заявки покупця, та видаткових накладних постачальника, виражається в національній валюті України і визначається в грошовому еквіваленті іноземної валюти (долар США, Євро чи інше, в залежності від джерела виробництва) згідно курсу УМВБ, що вказаний на сайті UDINFORM.com як курс інвалюти на "Закриття/ASK, за адресою в мережі інтернет http://www.udinform.com, на день, який передує виставленню рахунку-фактури та видатковій накладній, що є необхідною умовою для зміни вартості поставленого товару.

Відповідно до пункту 3.8 даної угоди у разі зміни курсу іноземної валюти до української гривні на дату оплати в порівнянні з курсом на дату виставлення рахунку-фактури, Сторони погодились провадити коригування зміни вартості товару на наступною формулою: Ц1=Ц0*(К1:К0), де

Ц1- вартість партії товару;

К1 - курс УМВБ іноземної валюти до української гривні на дату оплати поставки;

К0 - курс УМВБ іноземної валюти до української гривні на дату виставлення рахунку-фактури.

В такому випадку, Сторони складають та підписують Акт коригування (зміни вартості товару), який повинен бути оплачений на протязі 3 (трьох) банківських днів, після чого ціна товару зміні не підлягає (пункт 3.9 договору).

Розрахунки проводяться в національній валюті України протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури на відповідну партію товару, за умови виконання постачальником пункту 3.2 договору, шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника. Моментом здійснення покупцем оплати є надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний в договорі (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс в редакції 2010 року - поставка зі сплатою мита) в вищезазначене Покупцем місце призначення, якщо інше не буде передбачено домовленістю сторін.

За пунктом 11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписанні уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання, а отже підтверджує виникнення відповідних правовідносин між позивачем та відповідачем на підставі умов такого договору.

На виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткової накладної від 17 січня 2022 року № 19 поставив для відповідача товар на суму 348 220 грн 80 коп.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією вищенаведеної видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 20 травня 2020 року № 20/05/2020 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте, всупереч положенням укладеного договору, покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару у визначені договором строки виконав лише частково, розрахувавшись за товар в повному обсязі 22.06.2023 року в сумі 348 220 грн 80 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Гарант Еко-Пак" інфляційні втрати в розмірі 152 068 грн 31 коп., три відсотка річних в сумі 6 950 грн 62 коп., пені в сумі 162 348 грн 55 коп., тридцять відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 69 506 грн 25 коп., штраф десять відсотків в сумі 34 822 грн 08 коп., коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро в сумі 172 133 грн 88 коп., всього 597 829 грн 69 коп.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору поставки картонно-паперової продукції.

З урахуванням зазначених норм права та умов договору, які наводилися вище, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на момент розгляду спору розрахувалося з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" згідно договору поставки від 20 травня 2020 року №20/05/2020 в сумі 348 220 грн 80 коп., однак не дотрималося строків, вказаних у договорі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Гарант Еко-Пак" інфляційні втрати в розмірі 152 068 грн 31 коп., три відсотка річних в сумі 6 950 грн 62 коп., пені в сумі 162 348 грн 55 коп., тридцять відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 69 506 грн 25 коп., штраф десять відсотків в сумі 34 822 грн 08 коп., коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро в сумі 172 133 грн 88 коп., всього 597 829 грн 69 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" 38 676 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 94 коп. пені, 69 506 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот шість) грн 25 коп. тридцять відсотків річних, 44 563 (сорок чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 49 коп. інфляційних втрат, 6 950 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 62 коп. три відсотка річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 172 133 грн 88 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро, 34 822 грн 08 коп. 10 відсотків штрафу, 107 504 грн 82 коп. інфляційних втрат, 123 671 грн 61 коп. пені відмовлено.

Однак, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції у частині нарахувань пені, 10% штрафу, коригування ціни, судового збору за подання позову, та просить стягнути з відповідача на користь позивача пені 162 348 грн. 65 коп.; штрафу 10% за необґрунтовану відмову від договору 34 822 грн. 08 коп.; коригування ціни за рахунок коливання курсу евро 172 133 грн. 88 коп. та судового збору за подання позову 8 967 грн. 46 коп., судового збору за розгляд апеляційної скарги 5 674 грн. 08 коп..

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 у справі №918/781/20 лише в частині стягнення нарахувань пені, 10% штрафу, коригування ціни та судового збору.

Щодо нарахування пені в розмірі 162 348 грн 55 коп. за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 7.2 та підпункту 7.2.1 договору, при порушенні строків оплати, передбачених пунктом 4.3 договору відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, і договором і законом передбачається можливість застосування до відповідача такої штрафної санкції, як стягнення пені у разі прострочення оплати.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що останній здійснений без дотримання вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування пені здійснено за період з 21 січня 2022 року по 21 червня 2023 року, фактично за 18 місяців.

Як вказувалося вище, у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, обмежує строк нарахування пені впродовж 6 місяців, однак такий строк може бути продовжений сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві, цитуючи пункт договору 7.2.1, який передбачає нарахування пені, вказав: "За волевиявленням сторін п. 7.2.1 Договору зобов`язує відповідача сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожний прострочений день без обмежень".

Отже, на переконання позивача, словосполучення "за кожен прострочений день" продовжує строк нарахування пені передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.

З такими твердженнями позивача суд першої інстанції правомірно не погодився, з огляду на наступне.

Цитуючи статтю 7.2.1 договору, позивач доповнив такими словами: "за кожний день прострочення без обмежень", при цьому у договорі зазначено: "за кожний день прострочення".

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, сторони в договорі не визначили інший період часу нарахування пені, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, а твердження позивача про те, що в договорі вказано: "за кожний день прострочення", слід трактувати, як нарахування пені за увесь період заборгованості, є помилковими та хибними.

З огляду на вказане, судом було здійснено перерахунок пені за період з 21.01.2022 року по 21.07.2022 року.

У відповідності до перерахунку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законним та обґрунтованим розміром пені є 38 676 грн 94 коп. і саме в такому розмірі позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені є доведеним та обґрунтованим (розрахунок відповідача а.с. 126 - 131).

Таким чином, з урахуванням наведеного, доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно необґрунтованого зменшення розміру пені не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з ТОВ "Грант Еко-Пак" штраф 10 відсотків у загальному розмірі 34 822 грн 08 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.3 договору, сторони погодили, що при необґрунтованій відмові від виконання умов договору, винна сторона повинна буде сплатити штраф іншій стороні в розмірі 10 відсотків від вартості замовлення, зазначеного в рахунку-фактурі.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Гарант Еко-Пак" здійснювало оплату товару, однак не у визначені договором строки, також вбачається, що на момент розгляду справи, заборгованість згідно договору оплачена в повному обсязі.

Отже, із зазначеного слідує, в даному випадку не було "необґрунтованої відмови від виконання умов договору", договір виконувався впродовж 2022-2023 року, частковими сплатами відповідача. Про відсутність необґрунтованої відмови від договору свідчить і той факт, що договір виконаний в повному обсязі, заборгованість сплачена. Таким чином, обставина, з якою пов`язується можливість застосування такої санкції як штраф в розмірі 10% від вартості замовлення , не доведена.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 відсотків штрафу в розмірі 34 822 грн 08 коп. є необґрунтованою, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні штрафу.

Щодо нарахування позивачем для відповідача грошові витрати, а саме коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро в сумі 172 133 грн 88, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалося вище у відповідності до пункту 3.8 та 3.9 договору, сторони передбачили таку можливість щодо коригування ціни товару у відповідності до зміни курсу іноземної валюти, зокрема у разі зміни курсу іноземної валюти до української гривні на дату оплати в порівнянні з курсом на дату виставлення рахунку-фактури, Сторони погодились провадити коригування зміни вартості товару у відповідності до формули.

У відповідності до пункту 3.9. договору, сторони погодили. що в такому випадку, Сторони складають та підписують Акт коригування (зміни вартості товару), який повинен бути оплачений на протязі 3 (трьох) банківських днів, після чого ціна товару зміні не підлягає.

З вказаного слідує, що договором сторони передбачили можливість коригування ціни товару у відповідності до коливання курсу іноземної валюти, разом з тим передбачили умову, що у разі такого коливання сторони у відповідності до пункту 3.9 договору складають та підписують акт коригування (зміни вартості товару).

Суди констатують, що матеріали справи не містять актів коригування (зміни вартості товару), які були б підписані та погоджені сторонами, як то передбачає пункт 3.9 договору.

Слід наголосити, що згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Слід наголосити, що сторону підписуючи договір, погодили його умови, і зокрема, пункт 3.8 передбачає можливість коригування ціни товару у разі зміни курсу іноземної валюти, а пункт 3.9 договору передбачає умови, за яких таке коригування відбувається, а саме, підписання між сторонами акту коригування ціни, як було встановлено вище, матеріали справи не містять жодних актів коригування ціни.

Як свідчать матеріали справи, позивач в односторонньому порядку, всупереч умовам договору, здійснив донарахування до вартості товару з урахуванням коригування курсу іноземної валюти за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року в розмірі 172 133 грн 88 коп.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно того, що дії позивача, щодо нарахування в односторонньому порядку, кориговану ціну до вартості товару, з урахуванням коливання курсу іноземної валюти не передбачені ні договором, ні законом, відтак в задоволенні такої вимоги Господарський судом Рівненської області відмовлено правомірно.

Щодо нарахування інфляційних втрат в розмірі 152 068 грн 31 коп. та три відсотка річних в сумі 6 950 грн 62 коп. то суд першої інстанції вірно вказав на те, що за умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд першої інстанції вірно вказав на те, що правомірним розміром інфляційних є 44 563 грн 49 коп. і в такому розмірі позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" підлягає до задоволення.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 6 950,62 грн, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 625 ЦК України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача та задоволення їх у повному обсязі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача 30 відсотків за користування чужими коштами за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року в сумі 69 506 грн 25 коп.

У відповідності до пункту 7.2.2. договору при порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.3. договору покупець сплачує: за користування чужими грошима 30 % річних.

Відтак, перевіривши наданий розрахунок 30 відсотків річних за користування чужими грошима, судами встановлено, що останній здійснений арифметично вірно, відповідно до умов договору та закону, а тому позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" тридцять відсотків річних за користування чужими грошима в розмірі 69 506 грн 25 коп. підлягає до задоволення.

В апеляційній скарзі позивач вважає, що суд першої інстанції в порушення норм чинного законодавства необґрунтовано відмовив у стягненні 10% штрафу за необґрунтовану відмову від виконання договору.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід апеляційної скарги, оскільки згідно умов Договору, Постачальник поставляє та передає у власність Покупцю картонно-паперову продукцію, а Покупець приймає товар та оплачує Постачальникові його вартість. Відповідач прийняв товар, та здійснював оплату, однак не у визначені Договором строки. Факт виконання умов Договору відповідачем підтверджуються видатковими накладними та платіжними інструкціями, які є в матеріалах справи, що підтверджує висновок суду першої інстанції про помилковість твердження позивача про відмову відповідача від виконання умов Договору. Жодних доказів на підтвердження такої відмови апеляційним судом не встановлено. Апелянт безпідставно ототожнює порушення строків виконання зобов`язання за договором з відмовою від його виконання, що з правової точки зору є різними юридичними обставинами і потребують доказування окремо і за допомогою різних за змістом доказів. З огляду на вищевказане, доводи апелянта про необґрунтовану відмову відповідача від виконання умов Договору відхиляються судом апеляційної інстанції.

Також, в апеляційній скарзі позивач оскаржує відмову у стягненні коригування ціни за рахунок коливань курсу, стверджує, що між сторонами в усній формі було досягнуто згоди щодо відмови від визначення вартості поставки в грошовому еквіваленті іноземної валюти та складання акту коригування вартості поставки.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні будь які докази існування такої усної домовленості, і, крім тверджень самого апелянта , не підтверджуються жодним чином.

Водночас, відповідно до пункту 3.2. Договору, вартість окремих партій товару, що підлягають оплаті, вказується в рахунках фактурах - сформованих на підставі заявки Покупця, та видаткових накладних Постачальника, виражається в національній валюті України і визначається в грошовому еквіваленті іноземної валюти (долар США, Євро чи інше, в залежності від джерела виробництва) згідно курсу УМВБ, що вказаний на сайті UDINFORM.com як курс інвалюти на «Закриття/АБК».

Відповідно до пунктів 3.8, 3.9. Договору, у разі зміни курсу іноземної валюти до української гривні на дату оплати в порівнянні з курсом на виставлення рахунку-фактури. Сторони погодились провадити коригування зміни вартості товару за формою яка зазначена у договорі. В такому випадку, Сторони складають та підписують Акт коригування (зміни вартості товару), який повинен бути оплачений на протязі 3 (трьох) банківських днів, після чого ціна товару зміні не підлягає.

Тобто, коригування ціни можливе лише за умови підписання Сторонами Акту коригування (зміни вартості товару).

Проте, як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні Акти коригування (зміни вартості товару), які були б підписані сторонами договору, та позивачем не надано до суду доказів підписання таких Актів.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" коригування ціни за рахунок коливання курсу Євро в сумі - 172 133 грн, 88 коп.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2 684,00 грн. судового збору, що складає 29,9% від заявленої до стягнення суми судового збору. Апелянт вважає, що такий розподіл судового збору, загалом з іншими протиправними висновками, свідчить про упереджений розгляд справи в цілому. За твердженнями позивача, оскільки спір у справі виник, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то, відповідно, судовий збір слід покласти на нього.

Проте суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до норм ч.9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат і у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу, що наведена норма встановлює дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат, відступивши від загального правила розподілу.

Разом з тим, колегія суддів не встановила підстав, які б дозволили суду скористатись таким правом.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позов задоволено частково, відповідно судовий збір у відповідності до статті 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2023 р. у справі №918/781/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненська області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/781/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "15" березня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.