Постанова

від 13.03.2024 по справі 902/99/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Справа № 902/99/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 (повний текст - 25.01.2024) у справі №902/99/24 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (площа Соборна, буд.12, м.Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (вул.Соборна, 88а, м.Гнівань, Вінницький район, Вінницька обл., 23310)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (вул.Подільська, 1В, Вінницький район, Вінницька обл., 23337)

про солідарне стягнення 64118144,06 грн

за участю представників:

позивача (апелянта) - Жуков Д.О. (поза межами приміщення суду);

відповідачів не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" №б/н від 23.01.2024 (вх.канцелярії суду 01-48/4/24 від 24.01.2024) про забезпечення позову.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, звертає увагу, що рішенням господарського суду Житомирської області від 19.12.2023 у справі №906/931/23 з ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" стягнуто 79721407,70 грн попередньої оплати, 19657,33 грн 3% річних, 327622,22 грн пені, 939400,00 судового збору, у зв`язку з чим ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" отримає стійку фінансову неспроможність, тобто матиме статус банкрута, що унеможливить виконання судового рішення у даній справі.

Стверджує, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №761/17488/23 у якості забезпечення позову про поділ майна подружжя накладено арешт на частку в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТ Девелопмент (код ЄДРПОУ 43413041), який є поручителем ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" та співвідповідачем у справі. При цьому, сторонами у справі №761/17488/23 є позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , хоча згідно витягу з ЄДР єдиним учасником ТОВ ВТ Девелопмент є юридична особа ТОВ Ясниський край, єдиним учасником якої, в свою чергу, є ОСОБА_3 . Зазначене свідчить про типову практику фіктивного поділу майна з метою врятування активів від потенційних виконавчих проваджень для ухилення від взятих на себе зобов`язань.

Також апелянт звертає увагу, що за ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" не зареєстрованого жодного нерухомого майна. За ТОВ "ВТ Девелопмент" зареєстровано низку об`єктів нерухомості, однак, вказані об`єкти перебувають в іпотеці АТ Комбібанк як забезпечення видачі кредиту на 120 мільйонів гривень, тому можуть бути реалізовані за допомогою ДП Сетам лише у взаємодії з іпотекодержателем, що суттєво ускладнює виконання судового рішення.

Посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 17.11.2020 у справі №922/2419/20, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до п.п.17.3, 17.5 Перехідних положень ГПК України, листом від 30.01.2024 з господарського суду Вінницької області витребувано матеріали справи.

13.02.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 13.03.2024 об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачам у строк до 01.03.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

Відповідачі не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 13.03.2024 відповідачі не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

Оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.03.2024 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати повністю ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про солідарне стягнення 64118144,06 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки №14/12/23 від 14.12.2023 забезпеченого Договором поруки від 14.12.2023.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 відкрито провадження у справі №902/99/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.02.2024.

24.01.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову №б/н від 23.01.2024, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" у межах суми позовної заяви 64118144,06 грн, а також на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент": РНОНМ: 1535337446101, Нежитлові приміщення холодильника-розподілювача позначені літ. "Ж-2"; "Ж'-1" загальною площею 1758,3 кв.м., Львівська обл., м. Львів, вулиця Апостола Д., будинок 14. Власність спільна часткова; РНОНМ: 735881946101, Будівля, позначена в плані літерою А-4, загальною площею 3119.6 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв УПА (колишня Тургенєва І.), будинок №72.; РНОМН: 735750646101, земельна ділянка 4610136900:06:002:0061 площею 0.1538 га.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначав, що предметом позову є солідарне стягнення заборгованості в розмірі 64118144,06 грн, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки №14/12/23 від 14.12.2023, забезпеченого Договором поруки від 14.12.2023 в частині повної оплати за поставлений товар.

В ході збору доказів для підготовки позовної заяви заявнику стало відомо, що рішенням господарського суду Житомирської області від 19.12.2023 у справі №906/931/23 з ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" стягнуто 79721407,70 грн попередньої оплати, 19657,33 грн 3% річних, 327622,22 грн пені, 939400,00 судового збору. При цьому згідно офіційної фінансової звітності товариства, оприлюдненої у базі Опендатабот, чистий прибуток ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" за 2022 рік склав лише 10049200 грн, статутний капітал складає 500000 грн.

На переконання заявника дані обставини свідчать, що до моменту вирішення спору, ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" отримає стійку фінансову неспроможність, тобто матиме статус банкрута, що унеможливить виконання судового рішення у даній справі.

Крім цього, заявнику стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2023 (оприлюднена після укладення договору поруки) у справі №761/17488/23 у якості забезпечення позову про поділ майна подружжя накладено арешт на частку в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТ Девелопмент (код ЄДРПОУ 43413041), який є поручителем ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" та співвідповідачем у справі. При цьому сторонами у справі №761/17488/23 є позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , хоча згідно витягу з ЄДР єдиним учасником ТОВ ВТ Девелопмент є юридична особа ТОВ Ясниський край, єдиним учасником якої, в свою чергу, є ОСОБА_3 .

Зазначене, на переконання заявника, свідчить про типову практику фіктивного поділу майна з метою врятування активів від потенційних виконавчих проваджень для ухилення від взятих на себе зобов`язань.

Крім цього, заявник зазначав, що згідно інформаційної довідки №362586289 від 20.01.2024 з Державного реєстру речових прав за ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" не зареєстрованого жодного нерухомого майна, у зв`язку з чим просив накласти арешт на його грошові кошти, що містяться на банківських рахунках в межах ціни позову.

Згідно інформаційної довідки №362586253 від 20.01.2024 з Державного реєстру речових прав за ТОВ "ВТ Девелопмент" зареєстровано низку об`єктів нерухомості: РНОНМ: 1535337446101, Нежитлові приміщення холодильника-розподілювача позначені літ. "Ж-2"; "Ж'-1" загальною площею 1758,3 кв.м., Львівська обл., м.Львів, вулиця Апостола Д., будинок 14. Власність спільна часткова. РНОНМ: 735881946101, Будівля, позначена в плані літерою А-4, загальною площею 3119.6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . РНОМН: 735750646101, земельна ділянка 4610136900:06:002:0061 площею 0.1538 га. Однак, вказані об`єкти перебувають в іпотеці АТ Комбібанк як забезпечення видачі кредиту 120 мільйонів гривень, тому можуть бути реалізовані за допомогою ДП Сетам лише у взаємодії з іпотекодержателем, що суттєво ускладнює виконання удового рішення.

У зв`язку з цим, ТОВ «Інтер-Текст» просило суд першої інстанції накласти арешт як на наведене вище майно, так і на грошові кошти ТОВ "ВТ Девелопмент", що містяться на банківських рахунках в межах ціни позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Саме лише побоювання позивача, що відсутність у відповідача-1 власного майна, наявність значних сум поточних зобов`язань у відповідачів, є об`єктивним фактором для обґрунтування потенційної неможливості виконання рішення суду, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів приймає до уваги, що до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому, потенційна можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів заявника. Разом з тим, жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/99/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.