Постанова

від 07.03.2024 по справі 917/905/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Харків Справа №917/905/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Галченко М.В.,

від відповідача Сурков О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вх.№2312П від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 (м. Харків, суддя Дмитро Сірош),

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт», м. Харків,

про стягнення безпідставно збережених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» про стягнення 80057,67 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 до 31.05.2023.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.01.2022 до 31.05.2023 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування адміністративно-комунікаційного центру, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 80 057,67 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.05.2023 за користування земельною ділянкою площею 2031 кв. м та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, державної реєстрації такого права. Суд зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт», як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру орендної плати суд першої інстанції встановив, що останній здійснений правильно. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 80 057,67 грн за користування земельною ділянкою площею 2031 кв. м.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк на оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 по справі №917/905/23, оскільки копію рішення відповідач отримав лише 13.10.2023; прийняти та дослідити у судовому засіданні наступні докази, які не були надані відповідачем до суду першої інстанції, оскільки справа була розглянута без участі відповідача договір оренди земельної ділянки від 16.02.2009, у відповідності до якого Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області передає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне володіння земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:04:003:0282) для експлуатації та обслуговування адміністративно-комунікаційного центру по вулиці Козацькій, 4 (колишня Радянської армії, 4) в м. Кременчуці; Протокол та акт приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Компанія Бласт»; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.03.2014 у відповідності до яких право власності на будівлю адміністративно-комунікаційного центру по вулиці Козацькій, 4 (колишня Радянської армії, 4) в м.Кременчуці, перейшло від Буравльової Н.Т. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт»; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 по справі №917/905/23 та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмір орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.05.2023 за користування земельною ділянкою площею 2031 кв.м. по вулиці Радянської армії, 4 в м.Кременчуці, кадастровий номер 5310436100:04:003:0282; оскільки грошову суму у розмірі 80 057,67 грн списано установою банку за виконавчим провадженням №72832097 на користь позивача, допустити поворот виконання шляхом повернення стягнутих грошових сум, а саме стягнути з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» 80 057,67 грн; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» вказує про те, що між попереднім власником об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 та Кременчуцькою міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки від 16.02.2009, який діяв на момент передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Компанія Бласт». З посиланням на ч.ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», скаржник зазначає, що до відповідача автоматично перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Апелянт вважає, що зазначені обставини виключають застосування положень ст. 1212 ЦК до спірних правовідносин.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 для розгляду справи суддею-доповідачем визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вх.№2312П від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. Звернуто увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№14885 від 01.12.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2023. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та докази реєстрації електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/905/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вх.№2312П від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/905/23. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

14.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/905/23 (вх.№15502).

Від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15556 від 15.12.2023), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 по справі №917/905/23 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач вказує про те, що набувач об`єкту нерухомого майна повинен звернутися до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт. Кременчуцька міська рада зазначає, що виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій він розміщений та яка не була відведена в оренду попередньому власнику; право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Позивач стверджує, що право користування спірною земельною ділянкою відповідачем не оформлено, що позбавляє Кременчуцьку міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати. При цьому позивач вказує, що позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вх.№2312П від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 до розгляду на « 08» лютого 2024 р. о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Представником Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В. було надано суду апеляційної інстанції клопотання про її участь у судових засіданнях по справі №917/905/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 задоволено клопотання представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/905/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/905/23, яке призначено на « 08» лютого 2024 о 10:45 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Повідомлено представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В., що Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщена на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua, та роз`яснити, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду особі необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 оголошено перерву у розгляді справи №917/905/23 до « 07» березня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.03.2024 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно аргументів апелянта про його неналежне повідомлення про розгляд справи, колегія суддів вказує наступне.

За змістом статей 2,7,13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Подане відповідачем клопотання про долучення доказів мотивовано тим, що справу розглянуто за його відсутності, відповідачу не було відомо про наявність судового процесу, а тому він не міг надати докази стосовно використання земельної ділянки на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Полтавської області про відкриття провадження та розгляд справи у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від 07.06.2023 направлена на офіційну юридичну адресу відповідача. Втім поштовий конверт із вказаним відправленням, разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутий відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів враховує наявність у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20.06.2018 у справі №127/2871/16-ц).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника стосовно неможливості надати документи до суду першої інстанції з огляду на відсутність доказів його належного повідомлення про розгляд справи, у зв`язку з чим докази, надані апелянтом до суду апеляційної інстанції є такими, що не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних причин. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про долучення документів, наданих до апеляційної скарги та їх врахування під час розгляду справи.

Стосовно суті позовних вимог та оцінки правовідносин, що склались між сторонами, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14).

У відповідності до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди, зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

При цьому, відповідно до частин 1,2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З наведених положень законодавства вбачається, що особа, яка набула право власності на майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Разом з цим, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Тобто, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто, має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 (пункт 21)).

Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить вияв у зазначених статтях 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) 16.02.2009 укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір оренди), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:04:003:0282) для експлуатації та обслуговування адміністративно-комунікаційного центру по вулиці Радянської Армії, 4 (зараз АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2031 кв.м. Згідно з п. 3 Договору оренди, на земельній ділянці знаходить об`єкт нерухомого майна - адміністративно-комунікаційний центр.

Договір укладено на п`ятнадцять років (п.8 Договору оренди).

Передача земельної ділянки по вул. Радянської Армії, 4 підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 23.02.2009.

Пунктом 2 порядку денного Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Бласт» від 17.02.2014 вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ «Компанія Бласт» на 22570,00 грн, шляхом внесення ОСОБА_1 до складу статутного капіталу товариства адміністративно-комунікаційного центру, що розташований в Полтавській області, м. Кременчук, вул. Радянської Армії, буд. 4, право власності на який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2008.

Приймання-передача зазначеного об`єкта нерухомого майна підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу ТОВ «Компанія Бласт» від 20.02.2014.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №18755671 від 07.03.2014 право власності на будівлю адміністративно-комунікаційного центру по вул. Радянської Армії, буд. 4 (зараз вул. Козацька, буд. 4), в м. Кременчуці загальною площею 1074,1 кв.м. належить на праві власності ТОВ «Компанія Бласт».

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18755852 від 07.03.2014 власником об`єкту нерухомого майна - адміністративно-комунікаційного центру загальною площею 1074.1 кв. м по вул. Радянської Армії, буд. 4 (зараз АДРЕСА_1 є ТОВ «Компанія Бласт».

Земельна ділянка місця розташування нерухомого майна кадастровий номер: 5310436100:04:003:0282, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування адміністративно-комунікаційного центру, площа 2031 кв.м.

Позивач стверджує, що в період з 01.01.2022 до 31.05.2023 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування адміністративно-комунікаційного центру, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Як вже було зазначено колегією суддів, у розумінні положень частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки.

Однак автоматичний перехід права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомості відбувається за наявності таких умов: (1) на момент набуття новим власником права власності на нерухомість укладений попереднім власником майна договір оренди земельної ділянки є чинним; (2) земельна ділянка призначена для експлуатації та обслуговування нерухомості, яка є предметом відчуження, та (3) є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Вищевказані висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 12.02.2020 у справі №913/153/18.

Як вбачається з матеріалів справи та описаних вище фактичних обставин, Договір оренди земельної ділянки між попереднім власником об`єкту нерухомого майна та міською радою від 16.02.2009 укладений строком на 15 років, тобто діє до 16.02.2024.

Матеріали справи не містять доказів про припинення, розірвання вказаного Договору чи інших доказів, які свідчать про його недійсність.

Таким чином, на час набуття відповідачем права власності на будівлю адміністративно-комунікаційного центру за адресою вул. Радянської Армії, буд. 4 (зараз вул. Козацька, буд. 4), в м. Кременчуці (07.03.2014) земельна ділянка під вказаним нерухомим майном знаходилась в орендному користуванні продавця на підставі діючого договору оренди земельної ділянки від 16.02.2009.

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Кременчуцькою міською радою надано Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку HB-0000873412023 від 12.05.2023 відповідно до якого земельна ділянка за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Радянської Армії, 4, (зараз вул. Козацька, буд. 4), площею 0,2031 га має кадастровий номер 5310436100:04:003:0282 та призначена для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, дата державної реєстрації 25.02.2009.

Отже, відомості про земельну ділянку площею 0,2031 га, яка розташована за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Радянської Армії, 4, внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.

Таким чином, з дати набуття права власності на будівлю адміністративно-комунікаційного центру по вул. Радянської Армії, буд. 4 (зараз вул. Козацька, буд. 4), в м.Кременчуці (07.03.2014) відповідач фактично став стороною зазначеного договору оренди землі, відповідно до якого, у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №913/661/17).

Кременчуцька міська рада в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК.

Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (на яку в обґрунтування підстав для стягнення спірної суми посилався позивач) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Колегія суддів встановлено, що у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась у користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні. Відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак кондикційних зобов`язань (наведене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19).

Оскільки Договір оренди земельної ділянки від 16.02.2009, укладений позивачем з попереднім власником, продовжував діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для відповідача, як нового власника майна, відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши клопотання апелянта про поворот виконання рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У пункті 3.2. рішення № 13-рп/2011 Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі №1-25/2011 зазначено, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Поворот виконання рішення - це процесуальна дія, яка полягає в повному або частковому відновленні первісного становища відповідача в разі зміни або скасування рішення з прийняттям нового рішення про повну або часткову відмову в позові. Мета повороту виконання рішення - приведення відносин, що склалися між сторонами, у відповідність з новим судовим рішенням шляхом усунення наслідків скасованого повністю або частково рішення.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

29.08.2023 на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 судом видано Наказ.

Згідно з ч.6 ст.333 ГПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

На виконання вищенаведеної вимоги апелянтом надано виписку з рахунку ТОВ «Компанія Бласт» з якої вбачається, що платіжним документом №108219348 від 21.09.2023 стягнуто 91 615,84 грн за ВП №72832097 з виконання Наказу у справі №917/905/23, виданого Господарським судом Полтавської області 29.08.2023.

Також скаржником додано копію Постанови про закінчення виконавчого провадження №72832097 від 25.09.2023 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

Враховуючи зазначене, а також те, що Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, заява про поворот виконання рішення суду першої інстанції шляхом стягнення з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вул. Архітектора Альошина, буд. 6, м. Харків, 61007, код ЄДРПОУ 37578548) 80 057,67 грн підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.1,2,4 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Здійснити поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 у справі №917/905/23 шляхом стягнення з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» (вул. Архітектора Альошина, буд. 6, м. Харків, 61007, код ЄДРПОУ 37578548) 80 057,67 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.І. Склярук