Ухвала

від 15.04.2024 по справі 917/905/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 917/905/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 (колегія суддів: Гетьман Р. А., Мартюхіна Н. О., Склярук О. І.) у справі

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 80 057,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцька міська рада) звернулася до суду з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бласт» 80 057,67 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2022 до 31.05.2023.

Позов мотивований тим, що у спірний період відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за землю не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходу у заявленій у позові сумі.

Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалив рішення від 01.08.2023 про задоволення позову.

07.03.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 18.03.2024, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди земельної ділянки від 16.02.2009, укладений позивачем з попереднім власником розташованого на земельній ділянці майна, продовжував діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для відповідача як нового власника майна, тому відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України. З огляду на наведене, цей суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

03.04.2024 Кременчуцька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що спірна земельна ділянка була передана попередній власниці розташованого на цій ділянці майна на праві оренди. Суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідач як новий власник земельної ділянки не уклав відповідного договору оренди з позивачем та не здійснив державної реєстрації свого права, а тому суд дійшов хибних висновків щодо «автоматичного» переходу права оренди земельної ділянки за відсутності державної реєстрації такого права.

Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частин п`ятої та сьомої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 80 057,67 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Кременчуцька міська рада підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначила пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не навівши визначених у підпунктах "а" - "г" частини третьої статті 287 ГПК України випадків щодо можливості оскарження судового рішення у малозначній справі.

Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

Отже, Кременчуцька міська рада не дотрималася умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження оскільки не обґрунтувала наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що Кременчуцька міська рада не зазначила підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/905/23 за касаційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач