Постанова

від 05.03.2024 по справі 904/2491/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2491/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Люта О.В. (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 (суддя Ліпинський О.В., повне рішення складено 25.10.2023) у справі № 904/2491/23

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС", м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 147 676,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 147 676,59 грн.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 1211000000:03:225:0006 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 01.01.2022 по 31.12.2022 Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/2491/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 111 253,46 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС", в який просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно звіту про оцінку нерухомого майна нежитлових приміщень, який було замовлено Апелянтом, об`єкт оцінки розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки - для розміщення існуючого комплексу (меблевий цех Ж-1, склади Д-1, Е-1, гаражі В-1), загальною площею 0,4093 га, у т. ч. вид обмеження у використання земельної ділянки - охоронна зона навколо інженерних комунікацій загальною площею 0,1379 га та 0,0142 га (строк дії - безстроковий).

Фактично згідно технічного паспорту та обміру БТІ об`єкт оцінки займає земельну ділянку площею 0,0713 га.

Таким чином, у 2019 році Апелянт ТОВ «Схід Фінанс» набув прав власності на предмет іпотеки, який фактично є майже повністю знищений та непридатний для користування, та планував згодом провести реконструкцію, але внаслідок карантинних обмежень, а згодом - і початку повномасштабного вторгнення та воєнного стану реконструкція об`єкту так і не відбулась, отже, фактично користування об`єктом не є можливим.

Тому до ТОВ «СХІД ФІНАНС» мало б перейти лише право користування тією частиною ділянки загальною площею 0,0713 га (яка зайнята майже зруйнованими складськими приміщеннями), та яка фактично значно менша, ніж площа орієнтованої земельної ділянки розміром 0,4093 га, яка так і не була передана в користування.

Але, проект землеустрою був затверджений саме на площу земельної ділянки 0,4093 га відповідно до Рішення Криворізької міської ради №1350 від 16.06.2022.

Також, не менше важливим є та обставина, що відповідно до рішення Криворізької міської ради №1250 від 16.06.2022, яким саме затверджувався проект землеустрою, було прийняте рішення «зареєструвати за Криворізькою міською територіальною громадою право комунальної власності на земельні ділянки за обумовленими цільовими призначеннями згідно з додатками 1-3 відповідно до вимог чинного законодавства України».

Отже, до дати цього рішення земельна ділянка Позивачу не належала, тому сумнівним є твердження останнього про право вимагати від Апелянта плату за землю за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Незважаючи на те, що належних доказів надсилання на адресу Апелянта проекту договору оренди Позивачем не надано, звертаємо увагу, що відповідно до наданих Позивачем додатків до позовної заяви проект договору оренди було підготовано в 2023 році. Отже, враховуючи дату звернення Апелянта з заявою про надання ділянки в користування (2021 рік), рішення Позивача стосовно затвердження проекту землеустрою та укладання договору оренди (2022 рік) саме з боку Позивача виникла затримка оформлення документації, отже не можна вважати поведінку Апелянта з користування земельною ділянкою під належними йому забудовами протиправною.

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і па якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "СХІД ФІНАНС не може бути визнане як її самовільне використання.

При цьому, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги аргументи Апелянта про те, що земельна ділянка фактично не використовується, а на загальній площі 0,0713 га знаходяться майже зруйновані складські приміщення, крім того частину земельної ділянки займають землі з обмеженнями у використанні, проте розрахунок Позивача здійснений на всю площу 0,4093 га без вирахування площ, які обмежені у використанні - охоронна зона навколо інженерних комунікацій загальною площею 0,1379 га та 0,0142 га (строк дії обмежень - безстроковий).

Так враховуючи, що землі охоронної зони навколо інженерних комунікацій загальною площею 0,1379 га та 0,0142 га не можуть передаватись в користування, то площа таких земель в загальному обсягу 0,1521 Га (0,1379Га + 0,0142 Га) взагалі не може буди включена до загальної площі земельної ділянки 0,4093 Га, отже площа земельної ділянки не може бути взята до розрахунку більше ніж 0.2572 га (= 0.4093 Га - 0.1521Га). Враховуючи нормативну вартість всієї земельної ділянки, вартість землі за вирахуванням площ, які обмежені у використанні, може бути не більше ніж 7 733 206,68 грн.

Отже, враховуючи те, що частина площі земельної ділянки, що обмежена у використанні, не може бути взята для розрахунку плати за землю, то річна орендна плата по зазначеним вище ставкам не може бути більше ніж 69 910.68 грн, (63798,95 грн за 11 місяців 2022, 26 днів грудня 2022 - 4 864,44 грн., 5 днів грудня 2022 - 1247,29 грн.).

Враховуючи те, що майже зруйновані складські приміщення позивача знаходяться на земельній ділянці загальної площі 0,0713 Га , та враховуючі оцінку земельної ділянки то річна орендна плата по зазначеним вище ставкам не може бути більше ніж 69 910,68 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2022 по 26.12.2022 плата за користування земельною ділянкою складає 19 034,60грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що фактичне використання відповідачем земельної ділянки презюмується в силу розміщення на ній нерухомого майна відповідача, і підтверджується відповідним записом у Державному реєстрі речових прав, За таких обставин позивач не може надати комусь іншому цю земельну ділянку в користування. Водночас, не має й нести майнові втрати у вигляді недоотримання коштів в місцевий бюджети.

При цьому, стосовно площі земельної ділянки (0,4093 га), суд першої інстанцій абсолютно вірно виходив з факту її сформованості та недоведеності відповідачем формування земельної ділянки за адресою місцезнаходження його нерухомого майна іншої, меншої за площею ділянки для експлуатації та обслуговування зазначеного майна.

Вказані висновки є правильними та відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, що підлягає врахуванню згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.

На цій підставі не заслуговує на увагу і приведений апелянтом розрахунок плати за земельну ділянку площею 0,0713 га.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 27.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/2491/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

29.11.2023 матеріали справи №904/2491/23 надійшли до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу залишено без руху. Надано скаржнику строк - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: сплати судового збору в сумі 4026,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/2491/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.11.2019 року Відповідач набув право власності на нежитловий комплекс по вул. Вернадського, 2а у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Відповідно до рішень Криворізької міської ради від 24.02.2021 №336 ТОВ Схід Фінанс надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,4093 га для розміщення існуючих будівель комплексу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, 2а.

22.07.2021 на підставі розробленого на замовлення Відповідача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, що розташована з адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, 2а.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000236992022, який сформовано станом на 03.02.2022 року, земельна ділянка площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006 за цільовим призначенням віднесена до земель запасу (код 16.00). Інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня.

16.06.2022 Криворізька міська рада прийняла рішення № 1350 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду.

Пунктом 1 вказаного вище рішення, рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з обумовленими цільовими призначеннями згідно з додатками 1-3.

Відповідно до п. 2 рішення рада вирішила зареєструвати за Криворізькою міською територіальною громадою право комунальної власності на земельні ділянки за обумовленими цільовими призначеннями згідно з додатками 1-3 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3 рішення визначено надати заявникам в оренду земельні ділянки за обумовленим цільовим призначенням відповідно до додатка 1 на п`ять років з можливістю поновлення договорів оренди з урахуванням вимог ст. 1261 Земельного кодексу України.

Згідно відомостей Додатку № 1 до рішення міськради від 16.02.2022 № 1350, радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки й надання її в оренду землекористувачу Товариству з обмеженою відповідальністю СХІД ФІНАНС, земельна ділянка площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, визначено категорію земель, цільове призначення та вид використання земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування (код 03.13), для розміщення існуючого комплексу (меблевий цех, Ж-1, склади Д-1, Е-1, гаражі В-1).

27.06.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення № 1350 від 16.06.2022 за Криворізькою міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер1211000000:03:225:0006.

Листом Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 16.01.2023 №20/02-08/127 на адресу Відповідача направлено проект договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, який повернуто поштою у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Договір оренди земельної ділянки Відповідачем не укладено.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.12.2022, ТОВ Схід Фінанс за земельну ділянку площею 0,4093 га (кадастровий номер 1211000000:03:225:0006) за 2022 рік не звітує, орендну плату не нараховує та не сплачує.

З огляду на викладене, Позивач вважає, що Відповідач неправомірно збільшив свої доходи, тоді як позивач фактично їх втратив (недоотримав), чим порушується справедливий баланс та майнові права позивача.

За наданим у справу розрахунком, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, без достатньої правової підстави, за рахунок Позивача, зберіг у себе грошові кошти в розмірі 147 676,59 грн., за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з Відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об`єкт розміщено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 111 253,46 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Суд не прийняв до уваги заперечення Відповідача з посиланням на те, що Позивачем невірне визначено площу земельної ділянки, яку фактично використовує Відповідач, оскільки спір у даній справі стосується користування вже сформованої земельної ділянки, при цьому, Відповідач не надав суду доказів формування за адресою місцезнаходження його нерухомого майна іншої, меншої за площею ділянки для експлуатації та обслуговування зазначеного майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

За приписами ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У ч. 2 вказаної норми наведено перелік осіб, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Приписами ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 120 ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 1-2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі 5/923/921/17, від 29.05.2019у справі № 922/955/18.

Колегія суддів констатує, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-12008052420022, який сформовано станом на 27.12.2022, 22.07.2021 на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, що розташована з адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, 2а.

В постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/519/20 зазначено наступне:

« 6.26. Крім цього, варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09,11.2021 у справі № 905/1680/20), а у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно з яким необхідність встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру взагалі залежить від конкретних обставин справи.

6.27. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд звертає увагу на те, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (у спірних правовідносинах ТОВ "Дакар") сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

6.28. Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, відповідно до якого "...за загальним правилом, правом, власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за (фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на. якій розташований такий об`єкт нерухомості".

6.29. Відтак, посилання заявника касаційної скарги на те, що право передати спірну земельну ділянку в оренду виникає у Позивача лише з моменту державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку, тобто виключає право розпорядження нею до вчинення такої реєстрації, не стосується даних спірних правовідносин, які виникли із приводу фактичного користування Відповідачем сформованою та внесеною (зареєстрованою) до Державного земельного кадастру земельною ділянкою комунальної власності за відсутності для того достатніх правових підстав за рахунок Позивача, якому належать ці землі відповідно до закону».

В постанові Верховного Суду від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21 зазначено наступне: « 4. Під час перегляду оскаржуваних судових рішень перед Верховним Судом постало питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

51. З урахуванням викладеного в пунктах 40-50 цієї постанови, відповідаючи на питання, про яке зазначено в пункті 4 цієї постанови, Верховний Суд зазначає, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України.

52. Наведене спростовує вищевказані висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права, що позивач мав надати докази існування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:13:009:0466, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, а відповідно і можливості реалізації ним права власності на цю земельну ділянку у вказаний в позові період».

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що до моменту реєстрації за Позивачем права власності на спірну земельну ділянку сумнівним є твердження останнього про право вимагати від Апелянта плату за землю за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, оскільки земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав до початку спірного періоду (22.07.2021) та належить Криворізькій міській раді на праві власності відповідно до закону незалежно від реєстрації такого права.

Водночас, колегія суддів частково погоджується із запереченнями Відповідача щодо розміру грошових коштів, які підлягають сплаті на користь Позивача, та зазначає з даного приводу наступне.

Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, в тому числі ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.11.2022 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, становить 12 306 382,17 грн.

Згідно Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.12.2022 № НВ-1200805242022, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, розташована за адресою: вулиця Вернадського, 2а, м. Кривий Ріг віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови та за видом цільового призначення віднесена до секції 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що відповідає розміру ставки орендної плати 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (Додаток № 2 до рішення міської ради від 26.05.2021 № 506).

Разом із тим, як свідчить зміст відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 06.07.2023 (а.с. 153), зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 на землі для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування (код 03.13), відбулася 27.12.2022 за заявою власника земель Криворізької міської ради, на підставі рішення Криворізької міської ради від 16.06.2022 № 1350 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду. До 27.12.2022, відповідно до даних Державного земельного кадастру, цільове призначення зазначеної ділянки було землі запасу (код 16.00).

Зазначені вище відомості щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, підтверджуються співставленням даних витягів Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000236992022 від 03.02.2022 та № НВ-1200805242022 від 27.12.2022.

Таким чином, впродовж спірного періоду з 01.01.2022 по 31.12.2022, земельна ділянка (кадастровий номер 1211000000:03:225:0006) за цільовим призначенням відносилась до земель запасу (з 01.01.2022 по 26.12.2022) та до земель житлової та громадської забудови (з 27.12.2022 по 31.12.2022).

За викладених обставин, в період з 01.01.2022 по 26.12.2022, для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, повинна застосовуватися ставка орендної плати на рівні 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ставка орендної плати для земель код 16.00), а починаючи з 27.12.2022, ставка 1,2 % (ставка для земель код 03.13), згідно Додатку № 2 до рішення міської ради від 26.05.2021 № 506.

У такий спосіб, розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою з 01.01.2022 по 31.12.2022, становить 111 253,46 грн., в тому числі:

за період з 01.01.2022 по 26.12.2022 109 268,56 грн.:

12 306 382,17 х 0,9 % = 110 757,43 грн. річна орендна плата.

110 757,43/12 = 9 229,78 грн. місячний розмір орендної плати.

9229,78/31 = 297,73 грн. денний розмір орендної плати.

9229,78х11 = 101 527,58 грн. розмір плати за 11 (одинадцять) місяців 2022 року.

297,73 х 26 = 7 740,98 грн. розмір плати за 26 (двадцять шість) днів грудня 2022 року.

101 527,58 + 7740,98 = 109 268,56 грн. розмір плати за період з 01.01.2022 по 26.12.2022.

за період з 27.12.2022 по 31.12.2022 1 984,90 грн.:

12 306 382,17 х 1,2 % = 147 676,58 грн. річна орендна плата.

147 676,58/12= 12 306,38 грн. місячний розмір орендної плати.

12 306,38 /31 = 396,98 грн. денний розмір орендної плати.

396,98 х 5 = 1 984,90 грн. розмір плати за період з 27.12.2022 по 31.12.2022.

Доводи відповідача з посиланням на те, що віднесення спірної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови за кодом 03.13 - землі для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування, мало бути здійснено під час реєстрації ділянки відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставним, адже в силу вимог ч. 2 ст. 20 ЗК України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок, щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, здійснюється за рішенням відповідного органу. При цьому, рішення Криворізької міської ради від 16.06.2022 № 1350, яким спірну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови, подано для внесення до Державного земельного кадастру лише 27.12.2022.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги правомірно частково задоволено господарським судом шляхом стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 111 253,46 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що Позивачем невірне визначено площу земельної ділянки, яку фактично використовує Відповідача; що земельна ділянка фактично не використовується, а на загальній площі 0,0713 Га знаходяться майже зруйновані складські приміщення; крім того частину земельної ділянки займають землі з обмеженнями у використанні, проте розрахунок Позивача здійснений на всю площу 0,4093 Га без вирахування площ, які обмежені у використанні - охоронна зона навколо інженерних комунікацій загальною площею 0,1379 Га та 0,0142 Га, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/519/20, зокрема, п. 6.25, зазначено наступне: «У справі, яка розглядається, суди установили, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0003971252019 від 28.10.2019, земельній ділянці комунальної форми власності площею 39338 кв.м по вул. Виконкомівській, 32 в м. Харкові присвоєно кадастровий номер 6310137900:09:002:0009 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 10.09.2013.

Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру Суд не має».

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, НГО спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 станом на 25.11.2022 становить 12 306 382,17 грн.

Вказані відомості стосуються конкретно визначеної земельної ділянки, враховують, що частину земельної ділянки займають землі з обмеженнями у використанні, надані повноважним на те державним органом - відповідним підрозділом Держгеокадастру, вони не визнані нечинними, неправильними тощо, а значить мають відповідну доказову силу відповідно до приписів господарського процесуального законодавства.

Тобто, вищевказані докази (зокрема Витяг про НГО) є належними доказами законодавчо обґрунтованої ціни земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:000 (відповідно до норм Закону України «Про оцінку земель»), а значить і розрахунку заборгованості в цілому.

Таким чином, оскільки спір у даній справі стосується користування вже сформованої земельної ділянки, при цьому, Відповідач не надав суду доказів формування за адресою місцезнаходження його нерухомого майна іншої, меншої за площею ділянки для експлуатації та обслуговування зазначеного майна, позивачем правильно визначена площа земельної ділянки, яку використовував Відповідач без достатньої правової підстави.

Колегія суддів зауважує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

За допомогою норм (ст. ст. 1212-1214 ЦК України) навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/2491/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі №904/2491/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена та підписана 15.03.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков