Рішення

від 11.03.2024 по справі 904/6469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6469/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за первісним позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу в розмірі 183 046,92 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023р.

Представники:

Від позивача: Швець М.О., довіреність №18-20 від 26.12.2023, адвокат

Від відповідача: Федоренко Р.В., свідоцтво №2354 від 20.09.2011, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна", про стягнення штрафу в розмірі 183 046,92 грн. за договором поставки №11-2023/28 від 27.09.2023.

Ухвалою від 18.12.2023 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

02.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023р.

Ухвалою від 08.01.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 08.01.2024 судом було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/6469/23 за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду на 29.01.2024.

18.01.2024 від позивача за первісним позовом через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 19.01.2024 клопотання позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

25.01.2024 від позивача за первісним позовом через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про надання додаткового часу для надання відзиву на зустрічну позовну заяву.

29.01.2024 позивач за зустрічним позовом підтримав свої позовні вимоги, проти первісного позову заперечив.

Позивач за первісним позовом в судове засідання не з`явився, належного представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 29.01.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 05.02.2024.

02.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

05.02.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій він вказує, що наявність пункту 8.6. в Договорі, який фактично передбачає штраф за односторонню відмову від договору, суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

В судовому засіданні 05.02.2024 в режимі відеоконференції були присутні представники обох сторін.

Вони висловили свої правові позиції та заперечення. В засіданні судом було оголошено перерву до 19.02.2024.

В судовому засіданні 19.02.2024 в режимі відеоконференції судом були заслухані правові позиції представників позивача та відповідача.

Ухвалою від 19.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2024.

11.03.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечив.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

11.03.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язань в частині п. 8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за первісним позовом проти нарахованого штрафу заперечив, зазначив, що не відмовлявся від прийняття товару у Постачальника, а згідно п.8.6. Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору, лише у випадку якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм Товару згідно Специфікацій до цього договору.

При цьому, згідно п.4.2.2. Договору, Покупець зобов`язався направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується.

В свою чергу Постачальник зобов`язався, згідно п.4.1.1. Договору, виконувати поставку товару у відповідно до погодженого графіку за умови отримання передоплати та надання оригіналу довіре ності на товар. У разі неподання Покупцем письмової заявки згідно з умовами п. 4.2.2. цього дого вору, Постачальник залишає за собою право не прийняти її до виконання.

На думку відповідача за первісним позовом, заявка має подаватися відповідно до погодженого графіку.

Ціна Товару та умови поставки встановлюється в Специфікаціях (п.2.2. Договору).

У специфікації №1 вказано: найменування товару, його якість, одиниці виміру, код, кількість, ціна товару, сума та термін поставки.

Згідно п.3 Специфікації №1, загальна сума за Договором з урахуванням даної Специфікації становить 915 234,60 грн. без ПДВ, без урахування толерансу.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що в Специфікації №1 встановлена загальна кількість Товару за Договором, а не «заявлений і погоджений об`єм Товару», тобто сторони Договору погодили «термін поставки» - строк, протягом якого має бути поставлена означена кількість Товару, а не «графік» відвантажень - конкретні дати партій Товару, який мав відвантажуватися частинами. Такий графік мав скласти саме Постачальник, оскільки тільки йому було відомо коли і скільки Товару він має змогу відвантажити.

Також зміст п.8.6. Договору свідчить, що штраф має сплачуватися від «вартості невибраного об`єму товару», а не вартості, вказаній в Специфікації. Тобто Договором передбачено, що Товар, за значений в Специфікації, мав відвантажуватися частинами.

Черговий об`єм Товару мав бути «заявлений» шляхом подання Покупцем офіційної заявки на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження (п.4.2.2. Договору) і «погоджений» графіком поставок (п.4.1.1. Договору).

Відповідач за первісним позовом зазначає, що всі прописані самим Позивачем за первісним позовом неясні до кінця умови Договору повинні тлумачитися проти Позивача за первісним позовом..

Відповідач за первісним позовом вказує, що з вересня по жовтень 2023 року Покупець у відповідності до пп.4.2.2 Договору офіцій ної заявки із зазначенням марки і номеру автотранспорту та кількості тон Товару що має бути відва нтаженим, не направив і, значить, кількість Товару не було «заявлено».

Означене сталося із-за того, що ніякого графіку коли «Постачальник мав можливість відвантажувати брухт останнім не було погодженого, тобто, з незалежних від Покупця причин.

Таким чином, об`єм Товару не був заявлений і погоджений і Покупець з вини Постачальника, який графіку постачань не погодив, фізично не мав змоги подати заявку і купувати Товар.

Відповідач за первісним позовом, що згідно п.8.6. Договору, штраф застосовується лише у випадку, якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм товару, оскільки об`єм товару не був заявлений і погоджений - ТОВ "ТД "Авангард Україна" не повинно сплачувати ніяких штрафів.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що п.8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору.

На думку позивача за зустрічним позовом, даний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Викладене свідчить про недійсність п.8.6. Договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від купівлі заявленого і погодженого об`єму товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що договір та Специфікація до нього це є одним і тим самим основним документом, який регулює питання, зокрема, строків поставки, об`єму товару, суму поставки. При цьому, Позивач та Відповідач погодили, що положення Специфікації №1 відповідно до норми ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджуються до відносин Сторін, що виникли з 27.09.2023р.

Відповідач за зустрічним позовом вказав, що Сторони погодили всі необхідні основні положення Договору в 2-х документах в Договорі та Специфікації (Додаток №1 до Договору). Тобто, саме у Специфікації (додаток №1 до Договору) Сторони погодили всі необхідні умови для поставки Товару, об`єм Товару, його ціну та термін поставки.

У Специфікації до Договору Сторони узгодили чіткий термін поставки - «Вересень-Жовтень 2023 року». Умови Договору не передбачали встановлення якогось додаткового графіку поставки як окремого документу.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що ним неодноразово було направлено листи про поставку товару, можливий узгоджений графік відвантаження (лист АТ «ЗФЗ» за вих.№11-265 від 23.10.2023р.), а тому і безпідставні посилання Покупця про відсутність узгодженого будь-якого графіку, що стало основною причиною не купівлі Товару і як, слідство, не подання їм «заявки» є такими, що суперечать дійсним фактам.

15.11.2023 Відповідач за зустрічним позовом направив на адресу ТОВ «ТД «Авангард Україна» претензію, на яку 27.11.2023 отримав відповідь, в якій Покупець виклав чітку позицію, зазначив вичерпний перелік щодо не виконання умов Договору зі свого боку. Це:

1. Визнання чинності умов Договору, зокрема, п.1.1., п.4.2.1., п.4.2.2., п.5.1., п.8.4., п.4.2.6.

2. Договором не передбачено строку, протягом якого Покупець має направити офіційну заявку на відвантаження Товару.

3. Покупець своє зобов`язання з направлення Постачальнику офіційної заявки на відвантаження Товару має виконати до 31.12.2023р. тобто до 31.12.2023р.

На думку Відповідача за зустрічним позовом, у відповіді на претензію Покупець визначив свою позицію як добросовісного Покупця із посиланням, як на причину некупівлі Товару - строк дії договору (до кінця 2023р.).

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ НА ВІДЗИВ НА ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ.

Позивач за зустрічним позовом наполягає, що в Специфікації № 1 сторони договору погодили термін поставки, а не графік відвантажень.

Крім того, з претензії № 2808 від 08.11.2023 з вимогою про сплату штрафу не вбачалося вимоги про направлення покупцем офіційної заявки на відвантаження товару, тому позивач за зустрічним позовом вважав претензію до спливу терміну договору передчасною.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту порушення відповідачем за первісним позовом п.8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023, а також наявність підстав для визнання недійсним п.8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" (далі покупцем) укладено електронний правочин - договір поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобов`язується сплатити і прийняти, а Постачальник поставити брухт і відходи чорних або кольорових металів зазначені у Специфікації, іменовані надалі Товар.

Ціна Товару та умови поставки встановлюється в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і не підлягають перегляду в односторонньому порядку.

Загальна сума Договору складається із загальної вартості постачань, здійснених на підставі Специфікацій в період дії цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору. (п.п. 2.2.- 2.3. договору).

Згідно п. 4.1.1. договору, Постачальник зобов`язується виконувати поставку товару відповідно до погодженого графіку за умови отримання передоплати та надання оригіналу довіреності на товар. У разі неподання Покупцем письмової заявки згідно з умовами п 4.2.2. цього договору, Постачальник залишає за собою право не прийняти її до виконання.

Покупець зобов`язаний: сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін (п. 4.2.1. договору); направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується (п. 4.2.2. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за Товар відбуваються на умовах 100% передоплати в національній валюті України на п/р Постачальника.

У разі відвантаження автомобільним транспортом «Покупця» - умови поставки FСА склад Постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010р.). (п. 6.1. договору).

Терміни, і об`єми поставки Товару вказуються в щомісячних специфікаціях, які підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною договору. (п. 6.8. договору).

Пункт 8.6. договору передбачає, що у випадку, якщо покупець не купує заявлений і погоджений об`єм товару згідно Специфікацій до цього договору, то Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору. Постачальник зобов`язується за першою вимогою Покупця повернути йому на поточний рахунок передплату за вирахуванням вищезгаданого штрафу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31..12.2023.

Договір підписано електронними підписами у сервісі Вчасно з боку постачальника 03.10.2023, з боку покупця 04.10.2023 та скріплено електронними печатками.

Сторони також уклали Специфікацію № 1 від 27.09.2023, якою узгодили найменування, якість, одиницю виміру, кількість, ціну товару, а саме брухт чавуну вид 506 (виливниці), кількість 140,00 т (+/-20%), ціна товару 6 537,39 грн. без ПДВ, сума 915 234,60 грн. без ПДВ.

Термін поставки товару згідно специфікації вересень-жовтень 2023.

Пунктом 1 Специфікації встановлено, що загальна сума по Специфікації орієнтовно становить 915234,60 грн. без ПДВ.

Загальна вартість цієї специфікації може змінюватись в залежності від можливого толерансу (п. 2 специфікації).

Загальна сума за договором з урахуванням даної специфікації становить 915 234,60 грн. без ПДВ без урахування толерансу (п. 3 специфікації).

Пунктом 4 специфікації передбачено, що сторони домовилися, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, положення цього додатку розповсюджуються до відносин сторін, що виникли з 27.09.2023.

03.10.2023 Постачальник направив Покупцю електронний документ - рахунок на передоплату № 13171 від 03.10.2023 на суму 915 234.60 грн., сформованого і підписаного 03.10.2023 відповідальним працівником позивача за первісним позовом у Сервісі «Вчасно», що підтверджується Протоколом підписання та погодження документу, а також прінтскріном екрану сервісу електронного документообігу «Вчасно» щодо надсилання рахунку на передоплату № 13171 від 03.10.2023 року на суму 915 234.60 грн. (а.с. 21-23).

Як зазначає позивач за первісним позовом, вказана поставка Товару не відбулася, оскільки Покупець Постачальнику з вересня по жовтень 2023 року у відповідності до пп.4.2.2 пункту 4.2 розділу 4 договору поставки офіційної заявки із зазначенням марки і номеру автотранспорту та кількості тон Товару, що має бути відвантаженим, не направив і передоплати за Товар, як того обумовлює пп.4.2.1 пункту 4.2 розділу 4 договору поставки, не здійснив.

11.10.2023 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист №11-253, в якому просив надати графік оплати та відвантаження Товару до 12.10.2023.

Відповіді на лист відповідач за первісним позовом не надав.

23.10.2023 позивач за первісним позовом повторно направив відповідачу за первісним позовом лист №11-265, в якому зазначив про необхідність надання відповіді на лист №11-253 від 11.10.2023.

25.10.2023 відповідач за первісним позовом листом №2510/2 у відповідь на лист позивача за первісним позовом №11-253 від 11.10.2023 повідомив останнього про те, що у зв`язку із зниженням ціни на брухт чорних металів на ринку металобрухту України погоджена раніше ціна на Товар є неактуальною, і запропонував знизити ціну за Товар на 1 000.00 грн. за тону на весь раніше заявлений та узгоджений обсяг.

25.10.2023 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист №11-274, в якому наполягав на виконанні ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНА» умов договору поставки та Специфікації №1 в строк до 26.10 2023.

Цей лист відповідач за первісним позовом залишив без реагування.

08.11.2023 позивач за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом направив претензію-вимогу №2808, в якій вимагав перерахувати на його рахунок за невиконання договору поставки передбачену пунктом 8.6 розділу 8 договору господарську санкцію (штраф) в розмірі 183 046.92 грн. протягом трьох днів від дня отримання цієї претензії-вимоги.

27.11.2023 позивач за первісним позовом отримав від відповідача за первісним позовом відповідь від 21.11.2023 на претензію-вимогу, в якій вимога про сплату господарської санкції (штрафу) в розмірі 183 046.92 грн. відхилена з необґрунтованих підстав.

Вказане стало причиною звернення позивача за первісним позовом до суду.

Позивач за зустрічним позовом посилається нате, що п.8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору.

На думку позивача за зустрічним позовом, даний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Викладене свідчить про недійсність п.8.6. Договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від купівлі заявленого і погодженого об`єму товару.

Вказане стало причиною звернення позивача за зустрічним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Щодо первісного позову.

Як вже зазначалося, Покупець зобов`язаний: сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін (п. 4.2.1. договору); направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується (п. 4.2.2. договору).

Таким чином, умовами договору передбачено передплату за товар в розмірі 100% від його вартості..

Умовами специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили об`єм та вартість товару.

Позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом рахунок на передплату на суму 915 234,60 грн. (а.с. 22-23).

Станом на дату розгляду справи вартість товару не сплачено.

Позивач за первісним позовом нарахував на підставі п. 8.6 розділу 8 договору штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару в розмірі 183 046.92 грн.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок позивача за первісним позовом, вважає його вірним, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 915 234,60 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності заявки на відвантаження товару, зазначеної в п. 4.2.2. договору та відсутності погодженого графіку, як передбачено п. 4.1.1. договору з наступних підстав.

Згідно п. 4.1.1. договору, Постачальник зобов`язується виконувати поставку товару відповідно до погодженого графіку за умови отримання передоплати та надання оригіналу довіреності на товар. У разі неподання Покупцем письмової заявки згідно з умовами п. 4.2.2. цього договору, Постачальник залишає за собою право не прийняти її до виконання.

При цьому, відповідно до п. 4.2.1, 4.2.2 договору Покупець зобов`язаний: сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін; направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується.

Таким чином, саме відповідач не виконав своїх обов`язків як по передплаті за товар, так і по поданню заявки на відвантаження.

Щодо зустрічного позову.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином на підставі ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладення господарських договорів регулюється ст. 179-181 ГК України та ст. 638-647 ЦК України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 ГК України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до вимог ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що пункт 8.6 Договору суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Викладене свідчить про недійсність п.8.6. Договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від купівлі заявленого і погодженого об`єму товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вказана норма ст. 231 ГК України не є імперативною, що надає змогу сторонам договору визначити розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання на власний розсуд та закріпити вказаний розмір в укладеному між ними договорі, що фактично і було здійснено сторонами при визначенні відповідальності, закріпленої у п. 8.6 Договору.

Отже, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що пункт 8.6 Договору суперечить сутності неустойки, судом відхиляються як безпідставні, оскільки Договір укладено сторонами відповідно до положень статей 6,627 ЦК України, при цьому узгоджений сторонами спірний пункт Договору не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом штрафу в розмірі 183 046,92 грн.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" про стягнення штрафу в розмірі задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд.46/1, ідентифікаційний код 43314860) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м Запоріжжя, вул. Діагональна, буд.11, ідентифікаційний код 00186542) штраф у розмірі 183 046,92грн., судовий збір у розмірі 2 745,70грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 18.03.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко