Постанова

від 10.07.2024 по справі 904/6469/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6469/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р.

( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.03.2024 р.)

у справі

за первісним позовом

Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",

м. Запоріжжя

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна",

м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу в розмірі 183 046,92 грн.

та

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна",

м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до

Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",

м. Запоріжжя

про визнання недійсним п. 8.6. Договору

поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 р.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна", про стягнення штрафу в розмірі 183 046,92 грн. за договором поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем за первісним позовом зобов`язань в частині п. 8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 р..

Відповідач за первісним позовом проти нарахованого штрафу заперечив, зазначив, що не відмовлявся від прийняття товару у Постачальника, а згідно п. 8.6. Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору, лише у випадку якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм Товару згідно Специфікацій до цього договору. Об`єм Товару не був заявлений і погоджений і Покупець з вини Постачальника, який графіку постачань не погодив, фізично не мав змоги подати заявку і купувати Товар.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що п. 8.6. договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р. фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору. На думку Позивача за зустрічним позовом, даний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту. Викладене свідчить про недійсність п. 8.6. Договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від купівлі заявленого і погодженого об`єму товару.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що договір та Специфікація до нього це є одним і тим самим основним документом, який регулює питання, зокрема, строків поставки, об`єму товару, суму поставки. При цьому, Позивач та Відповідач погодили, що положення Специфікації № 1 відповідно до норми ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджуються до відносин Сторін, що виникли з 27.09.2023 р.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6469/23 первісний позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" про стягнення штрафу в розмірі задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" штраф у розмірі 183 046,92 грн., судовий збір у розмірі 2 745,70 грн. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р. відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Авангард Україна" ( Відповідач за первісним позовом ) в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6469/23. Ухвалити нове рішення, яким первісний позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" про стягнення штрафу в розмірі 183 046,92 грн. - залишити без задоволення, а зустрічний позов ТОВ "ТД "Авангард Україна" до АТ "ЗФЗ" про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки №11- 2023/28 від 27.09.2023 р. - задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що у даній справі мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи і суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права в результаті чого постановив незаконне і необгрунтоване рішення.

При цьому Скаржник зазначає, що ТОВ "ТД "Авангард Україна" ніколи не відмовлялося від прийняття Товару у Постача льника - AT "ЗФЗ", а, згідно п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023р., Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору, лише у випадку якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм Товару згідно Специфікацій до цього договору. Згідно п. 4.2.2. Договору, Покупець зобов`язався направити офіційну заявку на відвантаження. Проте, суд першої інстанції не зауважив, що така заявка, згідно п. 4.1.1. Договору, має подаватися відповідно до погодженого графіку. У Специфікації № 1, згідно п. 2.2. Договору, сторони погодили «термін поставки» - строк, протягом якого має бути поставлена означена кількість Товару, а не «графік» відвантаження - конкретні дати партій Товару, який мав відвантажуватися частинами. Та кий графік мав скласти саме Постачальник, адже тільки йому було відомо коли і скільки Товару він має змогу відвантажити. Тож, спочатку Постачальник мав скласти графік відвантаження, погодити його з Покупцем і тільки після цього, будучи обізнаним з конкретними можливими датами і розмірами партій Товару, Покупець був зобов`язаний як сплатити передплату, так і подати заявки на відвантаження конкретних партій Товару.

Водночас, на думку Скаржника, згідно п. 8.6. Договору, штраф застосовується лише у випадку якщо Покупець не купує заявле ний і погоджений об`єм товару, а так як об`єм товару не був заявлений і погоджений - ТОВ "ТД "Авангард Україна" не повинно сплачувати ніяких штрафів. Суд першої інстанції не звернув уваги, що за неподання Покупцем заявки на чергову партію поставки і не сплату передплати штрафних санкцій Договором не передбачено. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що після укладання Договору ринкові ціни на Товар раптово і різко знизилися, тобто, мало місце істотна зміна обставин, тобто обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б Договір і Специфікацію, або уклали б їх на інших умовах.

ТОВ «ТД «Авангард Україна» вважає, що суд першої інстанції невірно трактував положена ст. 6 та ст. 627 ЦК України і не врахував правову позицію Верховного Суду з даного пи тання та наполягає на недійсності правочину в частині п. 8.6. Договору на підставах, встановлених законом, хоча така недійсність прямо не встановлена законом. Так, згідно п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р., у випадку якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм товару згідно Специфікацій до цього договору, то Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від загальної вартості невибраного об`єму товару, вка заного у Специфікації до цього договору. Проте, закріплюючи принцип свободи договору, законодавець встановив і його обмеження. Суд першої інстанції не врахував, що неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення ( мірою цивільно-правової відповідальності ). По своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення ( мірою цивільно-правової відповідальності ). Неустойка ( штраф чи пеня ) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. Законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Тому недопустимо встановлювати неустойку ( штраф чи пеню ) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд.

Скаржник наголошує на тому, що у справі, що переглядається, встановлені судом першої інстанції обставини, дозволяють зробити висновок, що: у оспорюваному п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р., з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в ч. 2 ст. 549 ЦК України, фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору П окупцем. Оспорюваний п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р. в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту. Тож, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України наявні всі підстави для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, а судом першої інстанції допущено порушення норм матеріаль ного права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що за невиконання ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНА» господарського обов`язку за Специфікацією № 1 у вигляді відмови від прийняття Товару ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНА» має бути притягнутий до господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати 183 046,92 грн. господарської санкції (штрафу).

Товариство також вказує на те, що Договір поставки та Специфікація № 1 до нього з умовою щодо ціни за Товар у 6 537,39 грн. укладені ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНИ» на підставі власного волевиявлення, добровільно та без примусу з боку третіх осіб. Більш того, укладанню Договору передувало участь ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНИ» в тендері на укладання цього договору з чіткими умовами, в тому числі визначення кількості і ціни Товару - 6 537,39 грн./т., про що Покупець повідомив Тендерний комітет своїм листом ( вих. № 2009/1 від 20.09.2023 р. ). Тобто, з власної ініціативи, будучи обізнаним та усвідомлюючи відповідні комерційні ризики, пов`язані із коливанням ціни на брухт чорних металів на внутрішньому ринку металобрухту України, ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНА» уклало Договір № 11-2023/28 від 27.09.2023 р.

Крім того, Товариство зазначає про те, що саме ТОВ «ТД АВАНГАРД УКРАЇНА» не виконало свої зобов`язання за умовами Договору, які були узгоджені з дня укладання і не являлись спірними для Апелянта до дня виникнення судового спору. Договір поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р. відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту. А тому АТ «ЗФЗ» вважає, що судом не порушено жодної норми матеріального права і на законних підставах було відмовлено Апелянту у задоволенні зустрічного позову.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6469/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. відкласти до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

12.04.2024 р. справа надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.07.2024 р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.07.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

27.09.2023 р. між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" ( Покупець ) укладено електронний правочин - договір поставки № 11-2023/28, відповідно до п. 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобов`язується сплатити і прийняти, а Постачальник поставити брухт і відходи чорних або кольорових металів зазначені у Специфікації, іменовані надалі Товар.

Ціна Товару та умови поставки встановлюється в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і не підлягають перегляду в односторонньому порядку.

Загальна сума Договору складається із загальної вартості постачань, здійснених на підставі Специфікацій в період дії цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору ( п. п. 2.2.- 2.3. договору ).

Згідно п. 4.1.1. договору, Постачальник зобов`язується виконувати поставку товару відповідно до погодженого графіку за умови отримання передоплати та надання оригіналу довіреності на товар. У разі неподання Покупцем письмової заявки згідно з умовами п 4.2.2. цього договору, Постачальник залишає за собою право не прийняти її до виконання.

Покупець зобов`язаний: сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін ( п. 4.2.1. договору ); направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується (п. 4.2.2. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за Товар відбуваються на умовах 100% передоплати в національній валюті України на п/р Постачальника.

У разі відвантаження автомобільним транспортом Покупця - умови поставки FСА склад Постачальника ( згідно ІНКОТЕРМС 2010 р. ) ( п. 6.1. договору ).

Терміни, і об`єми поставки Товару вказуються в щомісячних специфікаціях, які підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною договору ( п. 6.8. договору ).

Пункт 8.6. договору передбачає, що у випадку, якщо покупець не купує заявлений і погоджений об`єм товару згідно Специфікацій до цього договору, то Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору. Постачальник зобов`язується за першою вимогою Покупця повернути йому на поточний рахунок передплату за вирахуванням вищезгаданого штрафу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 р..

Договір підписано електронними підписами у сервісі «Вчасно» з боку Постачальника 03.10.2023 р., з боку Покупця 04.10.2023 р. та скріплено електронними печатками.

Сторони також уклали Специфікацію № 1 від 27.09.2023 р., якою узгодили найменування, якість, одиницю виміру, кількість, ціну товару, а саме брухт чавуну вид 506 (виливниці), кількість 140,00 т (+/-20%), ціна товару 6 537,39 грн. без ПДВ, сума 915 234,60 грн. без ПДВ.

Термін поставки товару згідно специфікації вересень-жовтень 2023 р..

Пунктом 1 Специфікації встановлено, що загальна сума по Специфікації орієнтовно становить 91 5234,60 грн. без ПДВ.

Загальна вартість цієї специфікації може змінюватись в залежності від можливого толерансу ( п. 2 специфікації ).

Загальна сума за договором з урахуванням даної специфікації становить 915 234,60 грн. без ПДВ без урахування толерансу ( п. 3 специфікації ).

Пунктом 4 специфікації передбачено, що сторони домовилися, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, положення цього додатку розповсюджуються до відносин сторін, що виникли з 27.09.2023 р..

03.10.2023 р. Постачальник направив Покупцю електронний документ - рахунок на передоплату № 13171 від 03.10.2023 р. на суму 915 234,60 грн., сформованого і підписаного 03.10.2023 р. відповідальним працівником Позивача за первісним позовом у Сервісі Вчасно, що підтверджується Протоколом підписання та погодження документу, а також прінтскріном екрану сервісу електронного документообігу Вчасно щодо надсилання рахунку на передоплату № 13171 від 03.10.2023 р. на суму 915 234.60 грн. ( а. с. 21-23 ).

Як зазначає Позивач за первісним позовом, вказана поставка Товару не відбулася, оскільки Покупець Постачальнику з вересня по жовтень 2023 року у відповідності до пп. 4.2.2 пункту 4.2 розділу 4 договору поставки офіційної заявки із зазначенням марки і номеру автотранспорту та кількості тон Товару, що має бути відвантаженим, не направив і передоплати за Товар, як того обумовлює пп. 4.2.1 пункту 4.2 розділу 4 договору поставки, не здійснив.

11.10.2023 р. Позивач за первісним позовом направив Відповідачу за первісним позовом лист № 11-253, в якому просив надати графік оплати та відвантаження Товару до 12.10.2023 р..

Відповіді на лист Відповідач за первісним позовом не надав.

23.10.2023 р. Позивач за первісним позовом повторно направив Відповідачу за первісним позовом лист № 11-265, в якому зазначив про необхідність надання відповіді на лист №11-253 від 11.10.2023 р..

25.10.2023 р. Відповідач за первісним позовом листом № 2510/2 у відповідь на лист позивача за первісним позовом № 11-253 від 11.10.2023 р. повідомив останнього про те, що у зв`язку із зниженням ціни на брухт чорних металів на ринку металобрухту України погоджена раніше ціна на Товар є неактуальною, і запропонував знизити ціну за Товар на 1 000,00 грн. за тону на весь раніше заявлений та узгоджений обсяг.

25.10.2023 р. Позивач за первісним позовом направив Відповідачу за первісним позовом лист № 11-274, в якому наполягав на виконанні ТОВ ТД АВАНГАРД УКРАЇНА умов договору поставки та Специфікації №1 в строк до 26.10 2023 р..

Цей лист Відповідач за первісним позовом залишив без реагування.

08.11.2023 р. Позивач за первісним позовом на адресу Відповідача за первісним позовом направив претензію-вимогу № 2808, в якій вимагав перерахувати на його рахунок за невиконання договору поставки передбачену пунктом 8.6 розділу 8 договору господарську санкцію ( штраф ) в розмірі 183 046,92 грн. протягом трьох днів від дня отримання цієї претензії-вимоги.

27.11.2023 р. Позивач за первісним позовом отримав від Відповідача за первісним позовом відповідь від 21.11.2023 р. на претензію-вимогу, в якій вимога про сплату господарської санкції ( штрафу ) в розмірі 183 046,92 грн. відхилена з необґрунтованих підстав.

Вказане стало причиною звернення Позивача за первісним позовом до суду.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що п. 8.6. договору поставки №11-2023/28 від 27.09.2023 р. фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору.

На думку Позивача за зустрічним позовом, даний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту. Викладене свідчить про недійсність п. 8.6. Договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від купівлі заявленого і погодженого об`єму товару.

Вказане стало причиною звернення Позивача за зустрічним позовом до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у даній справи за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" про визнання недійсним п. 8.6. Договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р. укладеного між сторонами, з підстав не відповідності спірного пункту вимогам закону, зокрема суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Як зазначалося раніше, між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" ( Покупець ) укладено договір поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р., відповідно до п. 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобов`язується сплатити і прийняти, а Постачальник поставити брухт і відходи чорних або кольорових металів зазначені у Специфікації, іменовані надалі Товар.

Пунктом 8.6. договору сторони встановили, що у випадку, якщо Покупець не купує заявлений і погоджений об`єм товару згідно Специфікацій до цього договору, то Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від загальної вартості невибраного об`єму товару, вказаного у Специфікації до цього договору. Постачальник зобов`язується за першою вимогою Покупця повернути йому на поточний рахунок передплату за вирахуванням вищезгаданого штрафу.

Проаналізувавши зміст оспорюваного правочину, суд першої інстанції дійшов до висновку, що твердження Позивача за зустрічним позовом про те, що п. 8.6 Договору суперечить сутності неустойки є безпідставні, оскільки Договір укладено сторонами відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, при цьому узгоджений сторонами спірний пункт Договору не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( ч. 1 ст. 218 ГК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, щодо невідповідність умов п. 8.6. договору, то суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що норма ст. 231 ГК України не є імперативною, що надає змогу сторонам договору визначити розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання на власний розсуд та закріпити вказаний розмір в укладеному між ними договорі, що фактично і було здійснено сторонами при визначенні відповідальності, закріпленої у п. 8.6 Договору. Відповідно зазначені доводи Позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження, що є підставою для відмови у зустрічному позові.

Предметом спору у цій справі щодо первісного позову є вимоги Позивача за первісним позовом до Відповідача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р., укладеного між сторонами, відповідно до п. 8.6 Договору.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" ( Покупець ) договору поставки № 11-2023/28 від 27.09.2023 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов`язання є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача за первісним позовом, примушення Відповідача за первісним позовом до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося, Покупець зобов`язаний сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін ( п. 4.2.1. договору ), направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується ( п. 4.2.2. договору ).

Таким чином, умовами договору передбачено передплату за товар в розмірі 100% від його вартості..

Умовами специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили об`єм та вартість товару.

Позивач за первісним позовом виставив Відповідачу за первісним позовом рахунок на передплату на суму 915 234,60 грн., який Покупець не сплатив ( доказів не надано ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Позивач за первісним позовом нарахував Відповідачу за первісним позовом на підставі п. 8.6 розділу 8 договору штраф у розмірі 20% від загальної вартості невибраного об`єму товару в розмірі 183 046,92 грн.

Відхиляючи доводи Скаржника щодо відсутності заявки на відвантаження товару, зазначеної в п. 4.2.2. договору та відсутності погодженого графіку, як передбачено п. 4.1.1. договору, суд першої інстанції надав їм належну оцінку, зазначивши, що саме Відповідач за первісним позовом не виконав своїх обов`язків як по передплаті за товар, так і по поданню заявки на відвантаження.

Так, згідно п. 4.1.1. договору, Постачальник зобов`язується виконувати поставку товару відповідно до погодженого графіку за умови отримання передоплати та надання оригіналу довіреності на товар. У разі неподання Покупцем письмової заявки згідно з умовами п. 4.2.2. цього договору, Постачальник залишає за собою право не прийняти її до виконання.

При цьому, відповідно до п. 4.2.1, 4.2.2 договору Покупець зобов`язаний: сплатити Товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі Юридичні адреси і реквізити сторін; направити офіційну заявку на відвантаження у факсимільному режимі до 11:00 години дня, що попереджує дню відвантаження. В заявці зазначається марка і номер автотранспорту та кількість тон товару, що відвантажується.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 р. у справі № 904/6469/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.07.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін