Рішення

від 18.03.2024 по справі 908/110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 Справа № 908/110/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 19, лі.Б-2, прим. №5), представник позивача адвокат Шох Кристина Антонівна, (61001, Харківська область м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, буд. 14/1)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095 м.Запоріжжя вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 470927,64 грн.

15.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 09.01.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», м. Харків Харківської області до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 470927,64 грн. заборгованості за поставлений товар, в тому числі 193625,20 грн. основного боргу, 37438,35 грн. інфляційних втрат, 9963,19 грн. 3 % річних та 10557,79 грн. пені за договором поставки №211221-1 від 21.12.2021, а також 166800,00 грн. основного боргу, 34857,82 грн. інфляційних втрат, 8587,98 грн. 3% річних та 9097,31 грн. пені за договором поставки № 211221-5 від 21.12.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу № 908/110/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2024,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/110/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/6/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.05.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 16, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, умов договорів поставки № 211221-1 від 21.122021 та № 211221-5 від 21.12.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 470927,64 грн. заборгованості, в тому числі за договором поставки №211221-1 від 21.12.2021 - 193625,20 грн. основного боргу, 37438,35 грн. інфляційних втрат, 9963,19 грн. 3 % річних та 10557,79 грн. пені, а також за договором поставки № 211221-5 від 21.12.2021 - 166800,00 грн. основного боргу, 34857,82 грн. інфляційних втрат, 8587,98 грн. 3% річних та 9097,31 грн. пені. Також, до попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 40 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

06.03.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» подано Заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. б/н від 05.03.2024(вх. № 5269/08-08/24 від 06.03.2024), відповідно до якої позивач просить суд прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги у зв`язку із тим, що позивачем після подання позову проведено часткову оплату основного боргу за договорами поставки №211221-1 від 21.12.2021 та № 211221-5 від 21.12.2021 у загальному розмірі 176 825, 20 грн., та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальному розмірі 294 102, 44 грн., а саме:за договором поставки №211221-1 від 21.122021 183 600,00 грн. основного боргу, 37438,35 грн. інфляційних втрат, 9963,19 грн. 3 % річних та 10557,79 грн. пені, а також за договором поставки № 211221-5 від 21.12.2021 - 34857,82 грн. інфляційних втрат, 8587,98 грн. 3% річних та 9097,31 грн. пені. Крім того, позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету Українисуму судового збору в розмірі 2 652, 37 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК позивач вправі позивач збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.02.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наслідки пропуску процесуальних строків визначені в ст. 118 ГПК України, якою унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що заява про зменшення позовних вимог за вих. б/н від 05.03.2024 (вх. № 5269/08-08/24 від 06.03.2024)подана позивачем поза межами встановленого ст. 252 ГПК України тридцятиденного терміну наданого сторонами на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, судом вказана заява про зменшення позовних вимог залишається без розгляду, як подана з порушенням встановлених законом процесуальних строків.

Таким чином, судом у даній справі розглянуті і вирішені по суті первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача за договором поставки №211221-1 від 21.12.2021 - 470927,64грн. заборгованості за поставлений товар, в тому числі 193625,20 грн. основного боргу, 37438,35 грн. інфляційних втрат, 9963,19 грн. 3 % річних та 10557,79 грн. пені, а також за договором поставки № 211221-5 від 21.12.2021 - 166800,00 грн. основного боргу, 34857,82 грн. інфляційних втрат, 8587,98 грн. 3 % річних та 9097,31 грн. пені.

Ухвалою суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі № 908/110/24 відповідачу запропоновано у строк до 08.02.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок, а також у строк до 06.03.2024 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 21.02.2024подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

06.02.2024 Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» подано Відзив на позовну заяву б/н від 06.02.2024 (вх. № 2899/08-08/24 від 06.02.2024). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до п.4.2 Договорів поставки, відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН, а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні 4.2. Договорів, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. Позивачем не надані податкові накладні по відповідним поставкам та докази їх реєстрації в ЄРПН, за таких обставин, вважає, що позивачем не доведено, що строк оплати поставленого товару за вказаними договорами настав. На підставі викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

16.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 15.02.2024(вх. № 3720/08-08/24 від 15.02.2024).У Відповіді на відзив, позивач зазначив, що з урахуванням умов п.4.2 Договорів поставки позивач не зобов`язаний надавати відповідачу підтвердження щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Інформація щодо реєстрації податкових накладних міститься у єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим, зазначив, що позивачем зареєстровано податкові накладні, проте дві податкові накладні, а саме №6 від 16.02.2022 р. та № 3 від 07.02.2022 зареєстровано в ЄРПН з затримкою, однак така затримка у реєстрації зумовлена тим, що у період з 24.02.2022 по 26.05.2022 (включно) функціонування ЄРПН було призупинено, що підтверджується листом ДПС України від 05.05.2023 №2330/3/99-00-20-02-05-09. Отже, зауважує, що позивачем податкові накладні № 6 від 16.02.2022 р. та № 3 від 07.02.2022 складено без порушення строків, а їх реєстрація була здійснена у строк, визначений ПК України, коли така можливість фактично з`явилася у Позивача після відновлення функціонування ЄРПН.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.02.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 18.03.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

21.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 211221-1 (далі за текстом Договір № 211221-1).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 211221-1, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2021, Постачальник, зобов`язується у 2021 -2021 роках поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікаціях додатках до цього договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору № 211221-1, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 215 280,00 грн., у тому числі ПДВ 20%: 35 880,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у СПЕЦИФ/КАЦІ(ЯХ) - додатку(ах) до цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору № 211221-1, а саме Специфікації № 1, постачальник зобов?язується поставити Замовникові наступні товари: Контрактор МК - 63 у кількості 2 шт. на суму 17 600,00 грн.; Контрактор МК - 64 у кількості 1шт на суму 8 800,00 грн.; Контрактор МК - 84 у кількості 7 шт на суму 119 000,00 грн.; Контрактор МК - 87 у кількості 2 шт на суму 34 000,00 грн.

Також, 21.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 211221-5 (далі за текстом Договір№211221-5).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 211221-5, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2021, Постачальник, зобов`язується у 2021 -2021 роках поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікаціях додатках до цього договору, а Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору № 211221-5, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 166800,00 грн., у тому числі ПДВ 20%: 27 800,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у СПЕЦИФ/КАЦІ(ЯХ) - додатку(ах) до цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору№211221-5, а саме Специфікації № 1, постачальник зобов`язується поставити Замовникові наступні товари: Контрактор кулачковий у кількості 150шт на суму 66000,00 грн.; Контрактор кулачковий у кількості 100шт на суму 73 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договорів № 211221-1 та № 211221-5 Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН, а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні 4.2. Договорів, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

Пунктом 6.1 Договорів № 211221-1 та № 211221-5 сторони передбачили, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 6.4. Договорів № 211221-1 та № 211221-5, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 10.1 Договорів № 211221-1 та № 211221-5, Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за Договором.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договорів поставки суду не надано.

Матеріали справи свідчать, позивачем виставлені відповідні рахунки за Договором № 211221-1, а саме:

-рахунок на оплату по замовленню № 214 від 22.12.2021 на суму 31 680,00 грн. (з ПДВ);

-рахунок на оплату по замовленню № 7 від 25.01.2022на суму 142 800,00 грн. (з ПДВ);

-рахунок на оплату по замовленню № 21 від 16.02.2022 на суму 40 800,00 грн. (з ПДВ).

На виконання умов Договору № 211221-1 позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, на загальну суму 215 280,00 грн., про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № 175 від 22.12.2021 на суму 31 680,00 грн. (з ПДВ);

-видаткова накладна № 7 від 25.01.2022 на суму 142 800,00 грн. (з ПДВ);

-видаткова накладна № 18 від 16.02.2022 на суму 40 800,00 грн. (з ПДВ).

Крім того, позивачем виставлені відповідні рахунки за Договором № 211221-5, а саме:

-рахунок на оплату по замовленню № 4 від 14.01.2022 на суму 79200,00 грн. (з ПДВ);

-рахунок на оплату по замовленню № 13 від 07.02.2022 на суму 87600,00 грн. (з ПДВ).

На виконання умов Договору № 211221-5 позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, на загальну суму 166800,00 грн., про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № 5 від 14.01.2022 на суму 79 200,00 грн. (з ПДВ);

-видаткова накладна № 11 від 07.02.2022 на суму 87600,00 грн. (з ПДВ).

Всі видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Замовника, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 215 280,00 грн. за Договором № 211221-1 та на суму 166800,00 грн. за Договором № 211221-5 доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договорів № 211221-1та №211221-5 виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідачем факт отримання від позивача товару згідно договорів поставки, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору № 211221-1сплачений частково, а саме в загальній сумі 21 654, 80грн.

Решту суми заборгованості в розмірі 193625, 25грн. відповідач не сплатив.

Згідно Договору№ 211221-5 відповідач оплату товару не здійснив.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 193625,20 грн. основного боргу за договором № 211221-1 та основного боргу в розмірі 166800,00 грн. за договором № 211221-5. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано за договором № 211221-1 - 37438,35 грн. інфляційних втрат, 9963,19 грн. 3 % річних та 10557,79 грн. пені, а також за договором № 211221- 34857,82 грн. інфляційних втрат, 8587,98 грн. 3% річних та 9097,31 грн. пені.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 4.2 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, отриманого товару за Договорами № 211221-1 та № 211221-5, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий за Договором № 211221-1 становить193625,20 грн. та за договором № 211221-5 становить - 166800,00 грн.

06.03.2024 від представника надійшло Клопотання № б/н від 05.03.2024 (вх. № 25324/08-08/23 від 06.03.2024) про закриття провадження у справі № 908/110/24, в частині стягнення основного боргу в загальному розмірі 176 825, 20 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із тим, що після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідачем частково сплачено на користь позивача 176 825, 20 грн. основного боргу за договорами № 211221-1 та № 211221-5.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений частково борг за поставлений товар за договором № 211221-1 в розмірі 10025,20 грн. та сплачено борг в повному обсязі за договором № 211221-5 від 21.12.2021 в розмірі 166800,00 грн., а всього у загальному розмірі 176 825,20 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості за Договорами №211221-1 та № 211221-5, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 10025,20 грн. основного боргу за Договором № 211221-1 та 166800,00 грн. основного боргу за договором № 211221-5, а в загальному розмірі - 176 825,20 грн., у зв`язку із чим провадження у справі № 908/110/24 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 908/110/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України задовольняється судом.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Заперечення відповідача щодо не надання податкових накладних по відповідним поставкам та доказів їх реєстрації в ЄРПН, та відповідно не доведення строку настання оплати поставленого товару за договорами, суд відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Матеріали справи свідчать, що позивачем складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 з відміткою: «Документ прийнято».

Щодо накладних № 6 від 16.02.2022 р. та № 3 від 07.02.2022 позивачем вони зареєстровані в ЄРПН з затримкою, однак така затримка у реєстрації зумовлена тим, що у період з 24.02.2022 по 26.05.2022 (включно) функціонування ЄРПН було призупинено, що підтверджується листом ДПС України від 05.05.2023 №2330/3/99-00-20-02-05-09. Отже, позивачем податкові накладні № 6 від 16.02.2022 р. та № 3 від 07.02.2022 складено без порушення строків, а їх реєстрація була здійснена у строк, визначений ПК України, коли така можливість фактично з`явилася у Позивача після відновлення функціонування ЄРПН.

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Таким чином, відповідач, як Замовник, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договори № 211221-1 та № 211221-5 і поставивши обумовлений товар, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за поставлений товар у передбачені строки у повному обсязі за договором № 211221-1 не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 183 600,00 грн. за поставлений товар за Договором № 211221-1 станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 183 600,00грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом п. 7.2.1 Договорів №211221-1 та №211221-5, відповідно до яких замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктом 7.3 Договорів №211221-1 та №211221-5 сторони узгодили, що сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих на себе зобов`язань та відшкодування збитків за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у повному обсязі.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договорами № 211221-1 та № 211221-5 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань становить в загальному розмірі 10557,79 грн. за договором № 211221-1, яка розрахована за видатковою накладною № 175 від 22.12.2021 за період з 19.03.2022 по 18.09.2022, за видатковою накладною № 7 від 25.01.2022 за період з 21.04.2022 по 20.10.2022 та за видатковою накладною № 18 від 16.02.2022 за період з 13.05.2022 по 12.11.2022.

За договором № 211221-5 в загальному розмірі 9097,31 грн. яка розрахована за видатковою накладною № 5 від 14.01.2022 за період з 12.04.2022 по 11.10.2022 та за видатковою накладною № 11 від 07.02.2022, за період з 04.05.2022 по 03.11.2022.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку пені позивачем не вірно визначений період за видатковою накладною №18 від 16.02.2022 та №11 від 07.02.2022, оскільки податкові накладні зареєстровані 27.06.2022, отже строк оплати настав - 27.06.2022, та прострочення платежу почалося з 28.06.2022.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 35 473,07 грн. (15 875, 76 грн. за договором № 211221-1 та 19 597,31 грн. за договором № 211221-5), які перераховані по видатковій накладній №18 від 16.02.2022 в розмірі 7 712, 88 грн. за період з 28.06.2022 по 12.11.2022 та по видатковій накладній № 11 від 07.02.2022 в розмірі 15 480,00 грн. за період з 28.06.2022 по 03.11.2022. За іншими видатковими накладними розрахунок здійснено правильно.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення пеня в загальному розмірі 19 655,10 грн., суд не виходить за межі позовних вимог, та. вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 19 655,10 грн.

06.03.2024 відповідачем подане клопотання б/н від 05.03.2024 (вх. № 5332/08-08/24 від 06.03.2024), відповідно до якого, останній посилаючись на положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просив суд зменшити розмір пені на 50 %. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на часткову сплату основного боргу за поставлений товар, зазначаючи, що порушення строків оплати товару сталося внаслідок введення воєнного стану в Україні, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій, важкий фінансовий стан відповідача збиток за 2022 рік склав 112 мільйонів гривень, кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на початок 2022 року становила близько 10 мільйонів гривень, а на кінець року близько 5 мільйонів гривень, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 31.12.2022 склала 268 млн. грн.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже зменшення неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, знаходження його в районі ведення бойових дій, оскільки правовідносини сторін виникли у червні 2022 року, тобто відповідач був обізнаний про дію воєнного стану в Україні, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та необхідність виконання зобов`язань за договорами поставки.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Отже форс-мажор, як обставина непереборної сили, потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Слід також звернути увагу й на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини за зверненням суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

При цьому, відповідачем не надано відповідного сертифіката торгово-промислової палати, яким би підтверджувався факт настання для ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють(-вили) виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів поставки.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вплив агресії РФ на можливість належного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Слід також зазначити, що обставини та наслідки введеного в Україні воєнного стану настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідач жодним чином не підтвердив існування скрутного фінансового стану на час розгляду справи. Так, відповідачем надана інформація щодо фінансово-майнового стану за 2022 рік.

Щодо доводів відповідача про часткову сплату основного боргу за поставлений товар, суд зазначає, що сплата основного боргу була здійснена відповідачем після порушення провадження по справі, тобто не у строки встановлені договором.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договорами № 211221-1 та № 211221-5, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за неналежне виконання відповідачем зобов`язань становить в загальному розмірі 9963,19 грн. за договором № 211221-1, яка розрахована за видатковою накладною № 175 від 22.12.2021 за період з 19.03.2022 по 09.01.2024, за видатковою накладною № 7 від 25.01.2022 за період з 21.04.2022 по 09.01.2024 та за видатковою накладною № 18 від 16.02.2022 за період з 13.05.2022 по 09.01.2024.

За договором № 211221-5 в загальному розмірі 8587,98 грн. яка розрахована за видатковою накладною № 5 від 14.01.2022 за період з 12.04.2022 по 09.01.2024 та за видатковою накладною № 11 від 07.02.2022, за період з 04.05.2022 по 09.01.2024.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем не правильно визначений період за видатковою накладною № 18 від 16.02.2022 та №11 від 07.02.2022, оскільки податкові накладні зареєстровані 27.06.2022, отже строк оплати настав - 27.06.2022 та прострочення платежу почалося з 28.06.2022.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в загальному розмірі 18 000,91 грн. (9808,93 грн. за договором № 211221-1 та 8 191,98 грн. за договором № 211221-5) , які перераховані по видатковій накладній № 18 від 16.02.2022 в розмірі 1881,19 грн. за період з 28.06.2022 по 09.01.2024 та по видатковій накладній № 11 від 07.02.2022 в розмірі 4 039,02 грн. за період з 28.06.2022 по 09.01.2024. За іншими видатковими накладними розрахунок здійснено правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 18 000,91грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 37438,35 грн. за договором № 211221-1,які розраховані за загальний період з квітня 2022 по листопад 2023 та за договором № 211221-5 в розмірі 34857,82 грн. за загальний період з квітня 2022 по листопад 2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем не правильно визначений період за видатковою накладною № 18 від 16.02.2022 та № 11 від 07.02.2022, оскільки податкові накладні зареєстровані 27.06.2022, отже строк оплати настав - 27.06.2022 та прострочення платежу почалося з 28.06.2022.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає інфляційні втрати в загальному розмірі 63 795,37 грн. (34 737,16 грн. за договором № 211221-1 та 29 058,21 грн. за договором № 211221-5) , які перераховані по видатковій накладній № 18 від 16.02.2022 в розмірі 5 109,66 грн. за період з червня 2022 по листопад 2023 та по видатковій накладній № 11 від 07.02.2022 в розмірі 10 970,74 грн. за період з червня 2022 по листопад 2023. За іншими видатковими накладними розрахунок здійснено правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 63 795,37 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача судом частково враховані при вирішення даного спору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 183 600,00 грн. основного боргу, 19 655,10 грн. пені, 18 000, 91 грн. 3 % річних, 63 795,37 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» 176 825, 20 грн. основного боргу провадження у справі № 908/110/24 підлягає закриттю. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача - 40 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (складання позовної заяві, засвідчення копій, супровід справи у суді).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивачем, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України, не подано доказів виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене та наявне в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому з Державного бюджету України суму судового збору за позовною вимогою про стягнення основної заборгованості, суд вважає за необхідне за відповідною ухвалою повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 652,38 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», Харківська область, м. Харків до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 19, лі.Б-2, прим. №5, ідентифікаційний код 40950975) 183 600 (сто вісімдесят три тисячі шістсот) грн. 00 коп. заборгованості, 19 655 (дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 10 коп. пені, 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 91 коп. 3 % річних, 63 795 (шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 4 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/110/24 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», Харківська область, м. Харків 176 825, 20 грн. основного боргу закрити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОСТАНДАРТ», (61002, Харківська область,м. Харків, вул. Алчевських, буд. 19, лі.Б-2, прим. №5, ідентифікаційний код 40950975) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 652,38 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/110/24 в частині позовних вимог.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 18» березня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.