Рішення

від 18.03.2024 по справі 909/26/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/26/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

до відповідача: Приватного підприємства "Степан Мельничук"

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 65364 грн 60 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з позовною заявою до Приватного підприємства "Степан Мельничук" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 65364 грн 60 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

09.01.2024 суд постановив позовну заяву від 04.01.2024 вх.№160/24 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору у сумі 2422 грн 40 коп. та опис вкладення до цінного листа, який підтверджує направлення відповідачу на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На виконання вимог ухвали суду від 09.01.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 11.01.2024 вх.№597/24), до якої приєднав квитанцію про сплату №7635-0670-0857-6844 від 10 січня 2024 року, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.

Щодо доказів направлення відповідачу на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів позивач зазначив, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач, Приватне підприємство "Степан Мельничук" як юридична особа, зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами в обов`язковому порядку.

Відповідно до приписів ч.7 ст. 42 ГПК України, якщо інший учасник справи зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

16.01.2024 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 24.01.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень та трекінгом відправлення долучених до матеріалів справи.

16.01.2024 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 65 364 грн 60 коп. Факт поставки товару на суму заборгованості позивач підтвердив видатковими накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 530, 629 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається із матеріалів справи в період з 08.09.2017 до 17.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 65 364 грн 60 коп., в підтвердження чого подав копії видаткових накладних №144 від 08.09.2017, № 158 від 15.09.2017, № 186 від 23.09.2017, №195 від 29.09.2017, №215 від 06.10.2017, №230 від 14.10.2017, №251 від 20.10.2017, №271 від 28.10.2017, №289 від 03.11.2017, №307 від 10.11.2017, №328 від 17.11.2017, які приєднані до матеріалів справи.

Суд встановив, що вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін, відповідають вимогам законодавства, є первинними документами, фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов"язку для проведення розрахунків за поставлений товар згідно із зазначеними вище видатковими накладними.

15.12.2023 позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу №б/н з проханням виконати зобов"язання щодо оплати поставленого товару, докази направлення та отримання якої приєднані до матеріалів справи. Проте відповідач цю вимогу залишив без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відтак суд зазначає, що за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи слідує, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару, відтак позов належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією про сплату№7635-0670-0857-6844 від 10 січня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт до Приватного підприємства "Степан Мельничук" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 65364 грн 60 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Степан Мельничук", вул. Січових Стрільців, буд.1, с. Турка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78253 (код 37042753) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", вул. Героїв України (Гагаріна), буд. 16, м. Бровари, Київська область, 07400 (код 37199618) 65364 (шістдесят п"ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 60 коп. заборгованості та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.03.2024

Суддя Т. В. Максимів