Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/19938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/19938/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 20474912)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (вул. Антоновича 176, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 34693827)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054; ідентифіційний код 16285602).

про стягнення 74 722, 16 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Аркс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (далі за текстом - ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», Відповідач) про стягнення 74 722, 16 грн суми сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 184ип0д від 24.12.2020 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору, укладеного з ТОВ «Алло» здійснено виплату страхового відшкодування за пошкодження майна у зв`язку з чим (згідно доводів Позивача) до нього перейшло право вимоги безпосередньо до винної у такому пошкодженні особи (Відповідача) оскільки згідно укладеного договору оренди № 2216 від 14.09.2020 саме Відповідач повинен утримувати орендоване приміщення у належному стані, що наразі не здійснено та призвело до виникнення страхового випадку.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого до суду відзиву вбачається, що Відповідач заперечує щодо заявлених вимог оскільки відповідальність останнього за страховий випадок застраховано Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго» (далі за текстом - АТ «СК «Інго», третя особа) згідно договору добровільного страхування № 203506054.20 від 30.11.2020, про що Позивачу станом на дату звернення до суду з позовом було відомо.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що наданий Позивачем акт обстеження приміщення магазину від 31.01.2021 не містить інформації з приводу пошкодження техніки страхувальника Позивача, а начебто пошкоджене майно не надано для обстеження аварійному комісару страховика Відповідача.

Також Відповідач вважає наданий Позивачем до суду акт (довідку) діагностики товару № 5110221 від 12.02.2021 неналежним доказом оскільки такий акт не міститься інформацію про, що він виготовлений для суду та що його підписанти попереджені про кримінальну відповідальність та є суб`єктами оціночної діяльності.

3. Стислий виклад позиції Третьої особи

АТ «СК «Інго» у поданих до суду поясненнях також заперечує можливість задоволення позову оскільки наданий до позову Акт від 31.01.2021 складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зокрема в ньому не відображено конкретних даних про саму подію, не зазначено інформації щодо завдання матеріальної шкоди, не зазначені характер та причини залиття.

Так, страховою компанії ставиться під сумнів те, що залиття приміщення сталося саме внаслідок протиправний дій Відповідача.

Крім того, третя особа також звертає увагу на існування укладеного з Відповідачем договору страхування, відповідно до умов якого страховик був повідомлений про випадок залиття приміщення однак жодних претензій від третіх осіб не отримував.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

01.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та клопотання Відповідача про залучення третьої особи до участі у розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 клопотання Відповідача про залучення третьої особи до участі у розгляді справи задоволено та залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - АТ «СК«Інго».

20.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.

28.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва повторно надійшов відзив на позовну заяву.

28.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

01.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.

04.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

11.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача.

Дослідивши подану Позивачем відповідь на відзив, судом встановлено, що останню подано до суду з пропуском визначеного в ухвалі суду від 15.01.2024 процесуального строку, оскільки відзив на позовну заяву Позивачем отримано 01.02.2024 згідно інформації щодо статусу доставки до підсистеми Електронний суд ЄСІТС, а відтак відповідь на відзив у відповідності до приписів частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) залишається судом без розгляду.

З огляду на зазначене, надані Відповідачем заперечення на відповідь на відзив не беруться судом до уваги.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.12.2020 між Позивачем (страховик) та ТОВ «Алло» (страхувальник) укладено Договір, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном - товар в обороті, який реалізується в роздрібній мережі страхувальника згідно Додатку № 2 до вказаного договору.

31.01.2021 із застрахованим майном відбулась страхова подія, а саме нежитлове приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 було затоплено у зв`язку з чим відбулося пошкодження застрахованого Позивачем майна, а саме:

Ноутбук Мі Notebook Pro 15 і5/8/512/МХ250;

Ноутбук Мі ReadmiBook 14 II R5/8/512W (JYU4232CN);

Ноутбук Мі ReadmiBook 16 (JYU4275CN);

Планшет Huawei MedifPad T3 AGS-W9/6 16GB Wi-Fi Grey;

Планшет Huawei MPad (BAH2-1LO9) V51Lite10 4/64GB Wi-Fi SpGray;

Планшет Lenovo M10 Plus 4/64GB LTE PlatinGray (ZA5V0080UA)

Планшет Lenovo M8 8505X 8 2/32GB LTE (ZA5H0073UA) Iron

Планшет Samsung Galaxy Tab A7 10.4 Wi-Fi (SM-T500NZAASEK) Dark Grey.

Приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 надано ТОВ «Алло» в оренду на підставі укладеного з Відповідачем договору № 2216 від 14.09.2020, пунктом 5.2.6 якого зокрема визначено, що Орендодавець (Відповідач) зобов`язаний утримувати торговий центр у придатному стані та здійснювати поточний ремонт та капітальний ремонт несучих конструкцій, даху, фундаменту, фасаду, місць загального користування,інженерних сітей, обладнання та прилеглої території

Так, Позивач зазначає про те, що комісією у складі представників ТОВ «Алло» та ІС «Либідь» складено акт обстеження про затоплення приміщення № 013-015, площею 133,58 кв.м., на -1 поверсі ТЦ за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 176, причиною якого зазначено «про крапання з стельового простору».

Судом досліджено вказаний акт та встановлено, що останній містить короткий опис випадку - прокапування із затопленням простору, здійснено фото фіксацію та проведено місце обстеження прокапування в лоті № 013-015 «Алло», яке взято під нагляд.

ТОВ «Алло» звернулося до Позивача із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування за пошкодження майна внаслідок затоплення визнано страховим випадком у зв`язку з чим на підставі страхового акту № ARX2745368 від 24.03.2021 Позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 74 722, 16 грн згідно платіжного доручення № 764418 від 25.03.2021.

Позивач, керуючись статтям 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» зазначає, що оскільки ним виплачено суму страхового відшкодування за страховий випадок, у виникненні якого винен Відповідач, останній зобов`язаний відшкодувати Позивачу розмір фактичних витрат, понесених внаслідок пошкодження застрахованого майна.

Натомість, як вбачається із відзиву на позовну заяву та письмових пояснень третьої особи, відповідальність Відповідача перед третіми особами (в тому числі і перед Позивачем та його страхувальником) застраховано АТ «СК «Інго» згідно договору добровільного страхування № 203506054.20 від 30.11.2020, відповідно до пункту 2.2 якого застраховано діяльність Відповідача з утримання та експлуатації будівлі багатофункціонального торгово-розважального центру та паркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176 і 176 а (літера В), в тому числі при експлуатації ліфтів, екскалаторів і траволаторів, котлів і здачею в оренду приміщень, розташованих в будівлі, включаючи, але не обмежуючись відповідальністю на автостоянці біля будівлі, парковки всередині будівлі, в загальних зонах і на прилеглій до будинку території.

Згідно пункту 9.1 вказаного договору страхування, період його дії 01.01.2021 по 31.12.2021.

Згідно доводів Відповідача, ним повідомлено АТ «СК «Інго» про настання події, яка має ознаки страхового випадку, а також повідомлено ТОВ «Алло» про існування вказаного договору.

Зазначені доводи Відповідача не підтверджуються відповідними та належними доказами, однак факт укладення між Відповідачем та третьою особою договору добровільного страхування № 203506054.20 від 30.11.2020 є встановленим судом.

Заперечення Відповідача та третьої особи також стосуються недостатності наданих Позивачем доказів наявності саме в діях Відповідача вини у спричинення страхового випадку та дійсного пошкодження майна, вартість якого відшкодовано Позивачем та наразі заявляється до стягнення з Відповідача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи те, що договори добровільного страхування сторонами укладалися сторонами під час дії Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996, а відтак і спірні правовідносини виникли до 01.01.2024 (до набрання чинності Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021) суд вважає за доцільне посилатися на положення законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене вище, суд вказує, що Позивачем факт затоплення орендованого його страхувальником у Відповідача приміщення та пошкодження майна визнано страховим випадком та відповідно здійснено виплату суми страхового відшкодування.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» (в редакції Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996) та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відтак, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до винної особи, а відтак позов заявлено належним Позивачем.

Згідно доводів Позивача, винним за заподіяний збиток у вигляді пошкодження застрахованого майна є Відповідач в силу положень пункту 5.2.6 договору оренди № 2216 від 14.09.2020.

Водночас, як встановлено судом, відповідальність Відповідача щодо його діяльності з утримання та експлуатації в тому числі орендованого страхувальником Позивача приміщення (лот: № 013-015, площею 133, 58 кв.м., на - 1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176) застраховано АТ «СК «Інго» згідно договору № 203506054.20 від 30.11.2020.

Пунктом 2.1 вказаного договору зазначено, що його предметом є майнові інтереси Відповідача щодо відшкодовування шкоди, заподіяної третім особам, включаючи відповідальність орендодавця перед орендарями, у зв`язку зі здійсненням Відповідачем застрахованої діяльності - утримання та експлуатація будівлі , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176 і 176 а (літера В).

Доказів звернення Позивача до страховика Відповідача або ж залучення останнього до участі у розгляді справи у якості співвідповідача матеріали справи не містять.

Крім того, пунктом 5.2 розділу 5 договору № 203506054.20 від 30.11.2020 встановлено ліміти відповідальності страховика Відповідача перед третіми особами при експлуатації будівлі та прилеглої території багатофункціонального торгово-розважального центру та наземного паркінгу за одним і кожним страховим випадком складає 14 000 000 грн., франшиза становить 11 500 грн.

Строк дії вказаного договору страхування: з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Даним позовом заявляється до стягнення збиток в розмірі 74 722, 16 грн, що явно не перевищує встановлені сторонами ліміти та який виник в результаті страхового випадку в період дії договору № 203506054.20 від 30.11.2020.

Статтею 1194 ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати.

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком.

Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

За змістом статті 1166 ЦК України за загальним правилом відшкодування шкоди здійснюється: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи те, що Відповідачем укладено договір добровільного страхування своєї діяльності із третьою особою, в межах якого Відповідачем здійснювалися страхові платежі, тобто виконувалися умови договору № 203506054.20 від 30.11.2020, а відтак такий страхувальник, тобто Відповідач, мав всі очікуванні сподівання, що у випадку настання страхового випадку заподіяний збиток третім особам буде відшкодовано відповідальною особою.

Відтак, на переконання суду покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц.

За сукупністю зазначеного, враховуючи відсутність доказів звернення Позивача до страховика Відповідача, відмови останнього у здійсненні виплат або ж недостатності такої виплати, суд вважає, що наразі відсутні підстави для покладання відповідальності з відшкодування заподіяної страхувальнику Позивача шкоди на Відповідача у заявленому повному обсязі, що відповідно свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в тому числі з підстав його передчасності подання, оскільки у Відповідача не настав передбачений статтею 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди (різниці суми страхового відшкодування).

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Із врахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що наразі у Відповідача не виник обов`язок відповідальності в межах заявленої до стягнення суми, оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача застрахована третьою особою, а заявлена до стягнення сума не є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову оскільки такі вимоги фактично заявлені до неналежного відповідача.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - відмовити.

2. Судові витрати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.03.2024

Суддя Антон ПУКАС