Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/19938/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/19938/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024

у справі № 910/19938/23 (суддя - Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»

про стягнення 74 722, 16 грн,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Аркс», скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (далі - відповідач, ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь») про стягнення 74 722, 16 грн суми сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців №184ип0д від 24.12.2020

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Алло» здійснено виплату страхового відшкодування за пошкодження майна у зв`язку з чим до нього перейшло право вимоги безпосередньо до винної у такому пошкодженні особи оскільки згідно укладеного договору оренди № 2216 від 14.09.2020 саме відповідач повинен утримувати орендоване приміщення у належному стані, що наразі не здійснено та призвело до виникнення страхового випадку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19938/23 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва мотивовано тим, що враховуючи відсутність доказів звернення позивача до страховика відповідача, відмови останнього у здійсненні виплат або ж недостатності такої виплати, суд першої інстанції вважав, що наразі відсутні підстави для покладання відповідальності з відшкодування заподіяної страхувальнику позивача шкоди на відповідача у заявленому повному обсязі, що відповідно свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в тому числі з підстав його передчасності подання, оскільки у відповідача не настав передбачений статтею 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди (різниці суми страхового відшкодування).

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 по справі №910/19938/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про стягнення 74 722, 16 грн, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем в порушення п.12.1 договору добровільного страхування №203506054 від 30.11.2020, про настання події - затоплення приміщення №013-015, площею 133.58 м. кв. на 1- поверсі Торгівельного центру за адресою м. Київ, вул. Антоновича 176, було повідомлено Акціонерне товариство «Інго» лише 09.02.2019, про що свідчить повідомлення настання страхового випадку №56 від 09.02.2021, тобто майже через 10 днів, після настання події, у зв`язку із чим ТОВ «Алло» не змогло надати представнику АТ «СК «Інго» пошкоджену техніку, оскільки така техніка була передана для діагностики в ТОВ «Робим гуд сервіс».

Бездіяльність відповідача, пов`язана із тривалим неповідомленням свого страховика і призвела до негативних наслідків - позбавило можливості АТ «СК «Інго» здійснити огляд пошкодженого майна та у подальшому здійснити виплату страхового відшкодуваня потерпілим особам.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

09.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скару, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що в апеляційній скарзі позивач посилається про наявність акту про залиття приміщення № 013-015 за участю комісії у складі представників ТОВ «АЛЛО» та ТОВ «ІС «Либідь», проте не надає вказаний акт до матеріалів справи у зв`язку з його відсутністю. Натомість додано акт обстеження приміщення магазину (далі - Акт обстеження), орендованого орендарем від 31.01.2021 за участю підрядника відповідача, а саме компанії «APLEONA», представника відповідача, та представника орендаря, відповідно до якого проведено обстеження та зафіксовано лише прокраплення в приміщення магазину.

Відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодних обставин, у чому саме полягає нібито неналежне виконання по здійсненню контролю відповідачем за технічним станом інженерного обладнання у приміщенні торгівельного центру, яке саме інженерне обладнання має на увазі позивач та, яким чином це обладнання могло вплинути та призвести до шкоди майну орендаря/страхувальника (причинно-наслідковий зв`язок), відповідно дане твердження позивача є виключно не підтвердженим жодним доказом міркуванням та, не може прийматись судом до уваги.

Також відповідач зазначає, що позивач здійснює вибірковий аналіз умов Договору оренди, при цьому нехтуючи іншими умовами Договору оренди, зокрема в п. 12.9.4. Договору оренди передбачено, що орендодавець не несе відповідальності у разі нанесення приміщенню чи майну орендаря, яке знаходиться в приміщенні чи третім особам збитку через виток, прокраплення, вологість, пожежу, задимлення, кіптяву, несправність інженерних мереж та устаткування, обвалення, руйнування чи інших подібних обставин, якщо вони не являються винними діями чи бездіяльністю зі сторони орендодавця.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 витребувано матеріали справи №910/19938/23 з Господарського суду міста Києва.

25.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19938/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 по справі №910/19938/23; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.12.2020 між позивачем (далі - страховик) та ТОВ «Алло» (далі - страхувальник) укладено Договір, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном - товар в обороті, який реалізується в роздрібній мережі страхувальника згідно Додатку № 2 до вказаного договору.

31.01.2021 із застрахованим майном відбулась страхова подія, а саме нежитлове приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 було затоплено у зв`язку з чим відбулося пошкодження застрахованого Позивачем майна, а саме:

Ноутбук Мі Notebook Pro 15 і5/8/512/МХ250;

Ноутбук Мі ReadmiBook 14 II R5/8/512W (JYU4232CN);

Ноутбук Мі ReadmiBook 16 (JYU4275CN);

Планшет Huawei MedifPad T3 AGS-W9/6 16GB Wi-Fi Grey;

Планшет Huawei MPad (BAH2-1LO9) V51Lite10 4/64GB Wi-Fi SpGray;

Планшет Lenovo M10 Plus 4/64GB LTE PlatinGray (ZA5V0080UA)

Планшет Lenovo M8 8505X 8 2/32GB LTE (ZA5H0073UA) Iron

Планшет Samsung Galaxy Tab A7 10.4 Wi-Fi (SM-T500NZAASEK) Dark Grey.

Приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 надано ТОВ «Алло» в оренду на підставі укладеного з Відповідачем договору № 2216 від 14.09.2020, пунктом 5.2.6 якого зокрема визначено, що Орендодавець (Відповідач) зобов`язаний утримувати торговий центр у придатному стані та здійснювати поточний ремонт та капітальний ремонт несучих конструкцій, даху, фундаменту, фасаду, місць загального користування,інженерних сітей, обладнання та прилеглої території

Так, позивач зазначав про те, що комісією у складі представників ТОВ «Алло» та ІС «Либідь» складено акт обстеження про затоплення приміщення № 013-015, площею 133,58 кв.м., на -1 поверсі ТЦ за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 176, причиною якого зазначено «про крапання з стельового простору».

Останній містить короткий опис випадку - прокапування із затопленням простору, здійснено фото фіксацію та проведено місце обстеження прокапування в лоті № 013-015 «Алло», яке взято під нагляд.

ТОВ «Алло» звернулось до позивача із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування за пошкодження майна внаслідок затоплення визнано страховим випадком у зв`язку з чим на підставі страхового акту № ARX2745368 від 24.03.2021 Позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 74 722, 16 грн згідно платіжного доручення № 764418 від 25.03.2021.

Позивач, керуючись статтям 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» зазначає, що оскільки ним виплачено суму страхового відшкодування за страховий випадок, у виникненні якого винен відповідач, останній зобов`язаний відшкодувати позивачу розмір фактичних витрат, понесених внаслідок пошкодження застрахованого майна.

Натомість, як вбачається із відзиву на позовну заяву та письмових пояснень третьої особи, відповідальність відповідача перед третіми особами (в тому числі і перед позивачем та його страхувальником) застраховано АТ «СК «Інго» згідно договору добровільного страхування № 203506054.20 від 30.11.2020, відповідно до пункту 2.2 якого застраховано діяльність відповідача з утримання та експлуатації будівлі багатофункціонального торгово-розважального центру та паркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176 і 176 а (літера В), в тому числі при експлуатації ліфтів, екскалаторів і траволаторів, котлів і здачею в оренду приміщень, розташованих в будівлі, включаючи, але не обмежуючись відповідальністю на автостоянці біля будівлі, парковки всередині будівлі, в загальних зонах і на прилеглій до будинку території.

Згідно пункту 9.1 вказаного договору страхування, період його дії 01.01.2021 по 31.12.2021.

Згідно доводів відповідача, ним повідомлено АТ «СК «Інго» про настання події, яка має ознаки страхового випадку, а також повідомлено ТОВ «Алло» про існування вказаного договору.

Зазначені доводи відповідача не підтверджуються відповідними та належними доказами, однак факт укладення між відповідачем та третьою особою договору добровільного страхування № 203506054.20 від 30.11.2020 є встановленим судом.

Заперечення відповідача та третьої особи також стосуються недостатності наданих позивачем доказів наявності саме в діях відповідача вини у спричинення страхового випадку та дійсного пошкодження майна, вартість якого відшкодовано позивачем та наразі заявляється до стягнення з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи те, що договори добровільного страхування сторонами укладалися сторонами під час дії Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996, а відтак і спірні правовідносини виникли до 01.01.2024 (до набрання чинності Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021) суд вважає за доцільне посилатися на положення законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вказує, що позивачем факт затоплення орендованого його страхувальником у відповідача приміщення та пошкодження майна визнано страховим випадком та відповідно здійснено виплату суми страхового відшкодування.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» (в редакції Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996) та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відтак, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до винної особи, а відтак позов заявлено належним позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.12.2020 між позивачем та ТОВ «Алло» укладено Договір, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном - товар в обороті, який реалізується в роздрібній мережі страхувальника згідно Додатку № 2 до вказаного договору.

31.01.2021 із застрахованим майном відбулась страхова подія, а саме нежитлове приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 було затоплено у зв`язку з чим відбулося пошкодження застрахованого Позивачем майна, а саме:

Ноутбук Мі Notebook Pro 15 і5/8/512/МХ250;

Ноутбук Мі ReadmiBook 14 II R5/8/512W (JYU4232CN);

Ноутбук Мі ReadmiBook 16 (JYU4275CN);

Планшет Huawei MedifPad T3 AGS-W9/6 16GB Wi-Fi Grey;

Планшет Huawei MPad (BAH2-1LO9) V51Lite10 4/64GB Wi-Fi SpGray;

Планшет Lenovo M10 Plus 4/64GB LTE PlatinGray (ZA5V0080UA)

Планшет Lenovo M8 8505X 8 2/32GB LTE (ZA5H0073UA) Iron

Планшет Samsung Galaxy Tab A7 10.4 Wi-Fi (SM-T500NZAASEK) Dark Grey.

Приміщення: лот № 013-015, площею 133, 58 кв.м. на -1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176 надано ТОВ «Алло» в оренду на підставі укладеного з Відповідачем договору № 2216 від 14.09.2020, пунктом 5.2.6 якого зокрема визначено, що орендодавець (відповідач) зобов`язаний утримувати торговий центр у придатному стані та здійснювати поточний ремонт та капітальний ремонт несучих конструкцій, даху, фундаменту, фасаду, місць загального користування,інженерних сітей, обладнання та прилеглої території.

Згідно доводів позивача, винним за заподіяний збиток у вигляді пошкодження застрахованого майна є відповідач в силу положень пункту 5.2.6 договору оренди № 2216 від 14.09.2020.

Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідальність відповідача щодо його діяльності з утримання та експлуатації в тому числі орендованого страхувальником позивача приміщення (лот: № 013-015, площею 133, 58 кв.м., на - 1 поверсі торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176) застраховано АТ «СК «Інго» згідно договору № 203506054.20 від 30.11.2020.

Пунктом 2.1 вказаного договору зазначено, що його предметом є майнові інтереси Відповідача щодо відшкодовування шкоди, заподіяної третім особам, включаючи відповідальність орендодавця перед орендарями, у зв`язку зі здійсненням Відповідачем застрахованої діяльності - утримання та експлуатація будівлі , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176 і 176 а (літера В).

Доказів звернення позивача до страховика відповідача або ж залучення останнього до участі у розгляді справи у якості співвідповідача матеріали справи не містять.

Крім того, пунктом 5.2 розділу 5 договору № 203506054.20 від 30.11.2020 встановлено ліміти відповідальності страховика dідповідача перед третіми особами при експлуатації будівлі та прилеглої території багатофункціонального торгово-розважального центру та наземного паркінгу за одним і кожним страховим випадком складає 14 000 000 грн., франшиза становить 11 500,00 грн.

Строк дії вказаного договору страхування: з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про порушення відповідачем п. 12.1 договору добровільного страхування №203506054.20 від 30.11.2020, про настання події - затоплення приміщення № 013-015, площею 133.58 м кв, на - 1 поверсі Торгівельного центру за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, оскільки, на думку Позивача, Відповідачем повідомлено АТ «СК «ІНГО» лише 09.02.2021, про що свідчить повідомлення про настання страхового випадку № 56 від 09.02.2021, тобто майже через 10 днів після настання події (що у відповідності до п. 15.1 договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (Орендар) не змогло надати представнику АТ «СК «ІНГО» пошкоджену техніку, оскільки така техніка була передана для діагностики в ТОВ «РОБИМ ГУД СЕРВІС».

П. 12.9.4. Договору оренди передбачено, що Орендодавець не несе відповідальності у разі нанесення Приміщенню чи майну Орендаря, яке знаходиться в Приміщенні чи третім особам збитку через виток, прокраплення, вологість, пожежу, задимлення, кіптяву, несправність Інженерних мереж та Устаткування, обвалення, руйнування чи інших подібних обставин, якщо вони не являються винними діями чи бездіяльністю зі сторони Орендодавця.

Відповідно до п. 6.2.10 Договору оренди Орендар зобов`язаний письмово сповістити Орендодавця про факти пошкодження або руйнування Торгового центру, Приміщення, Інженерних мереж, Обладнання і Прилеглої території, аварії чи іншу подію, яка завдала (або загрожує завдати) шкоди, як тільки йому стане про це відомо, незалежно від того, заподіяно такі пошкодження або руйнування Орендарем (його представниками, службовцями, агентами, користувачами чи відвідувачами), іншими орендарями, третіми особами або сталися з інших причин. Вчасно вживати всіх можливих заходів щодо запобігання загрози проти подальшого руйнування, пошкодження Торгового центру, Приміщення Інженерних мереж, Обладнання та Прилеглої території.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких звернень до сторони.

Статтею 1194 ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати.

Вказана норма у Главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком.

Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

За змістом статті 1166 ЦК України за загальним правилом відшкодування шкоди здійснюється: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи те, що відповідачем укладено договір добровільного страхування своєї діяльності із третьою особою, в межах якого відповідачем здійснювалися страхові платежі, тобто виконувалися умови договору № 203506054.20 від 30.11.2020, а відтак такий страхувальник, тобто відповідач, мав всі очікуванні сподівання, що у випадку настання страхового випадку заподіяний збиток третім особам буде відшкодовано відповідальною особою.

Відтак, на переконання колегії суддів покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц.

За сукупністю зазначеного, враховуючи відсутність доказів звернення позивача до страховика відповідача, відмови останнього у здійсненні виплат або ж недостатності такої виплати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо відсутності підстав для покладання відповідальності з відшкодування заподіяної страхувальнику позивача шкоди на відповідача у заявленому повному обсязі, що відповідно свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в тому числі з підстав його передчасності подання, оскільки у відповідача не настав передбачений статтею 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди (різниці суми страхового відшкодування).

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/19938/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19938/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19938/23- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс».

4. Матеріали справи №910/19938/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім