Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/2712/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/2712/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

до 1. Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний

оператор тилу"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім-Текс"

про визнання недійсними рішень та державних контрактів на закупівлю

Суддя В.В.Сівакова

Без виклику учасників

ВСТАНОВИВ:

05.03.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім-Текс" про

1. Визнання недійсним рішення уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про визначення учасника ТОВ "Швейна фабрика "Галант" переможцем закупівлі навушники спеціальні (вид 1-4, тип 1-2, комплектність кшбб) (35810000-5: індивідуальне обмундирування) Лот 1, процедура закупівлі UA-2024-02-06-014872-a, і про намір укласти договір, яке оформлене протоколом уповноваженої особи № 22.02.24-6 від 22.02.2024.

2. Визнання недійсним рішення уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про визначення учасника ТОВ "Швейна фабрика "Галант" переможцем закупівлі навушники спеціальні (вид 1-4, тип 1-2, комплектність кшбб) (35810000-5: індивідуальне обмундирування) Лот 2, процедура закупівлі UA-2024-02-06-014872-a, і про намір укласти договір, яке оформлене протоколом уповноваженої особи № 22.02.24-7 від 22.02.2024.

3. Визнання недійсним рішення уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про визначення учасника ТОВ "Швейна фабрика "Галант" переможцем закупівлі навушники спеціальні (вид 1-4, тип 1-2, комплектність кшбб) (35810000-5: індивідуальне обмундирування) Лот 4, процедура закупівлі UA-2024-02-06-014872-a, і про намір укласти договір, яке оформлене протоколом уповноваженої особи № 22.02.24-10 від 22.02.2024.

4. Визнання недійсним Державного контракту (договору) на закупівлю № 41/02-24-РМ від 29.02.2024, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" та ТОВ "Швейна фабрика "Галант".

5. Визнання недійсним рішення уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про визначення учасника ТОВ "Екстрім-Текс" переможцем закупівлі навушники спеціальні (вид 1-4, тип 1-2, комплектність кшбб) (35810000-5: індивідуальне обмундирування) Лот 3, процедура закупівлі UA-2024-02-06-014872-a, і про намір укласти договір, яке оформлене протоколом уповноваженої особи №22.02.24-8 від 22.02.2024.

6. Визнання недійсним Державного контракту (договору) на закупівлю № 47/02-24-РМ від 29.02.2024, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" та ТОВ "Екстрім-Текс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2712/24 від 12.03.2024 позовну заяву і додані до неї документи повернуто на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

11.03.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову шляхом

1) заборони Державному підприємству Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" та Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика "Галант" вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання державного контракту (договору) на закупівлю № 41/02-24-РМ від 29.02.2024 до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

2) заборони Державному підприємству Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Екстрім-Текс" вчиняти дії та приймати будь-які рішення щодо виконання державного контракту (договору) на закупівлю № 47/02-24-РМ від 29.02.2024 до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що умовами оспорюваних договорів (п. 4.1 і специфікація) передбачено досить стислий строк поставки товару до 31.03.2024, з чого слідує, що виконання договору його сторонами відбудеться до розгляду цього спору і призведе до невідворотного порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому у разі задоволення позовних вимог. Зазначає, що у разі фактичного виконання сторонами зобов`язань за оспорюваними договорами майбутнє виконання рішення суду не буде можливим, як таке, що не матиме правового сенсу, оскільки у такому випадку у відповідача-1 вже не буде необхідності в товарі, щодо якого було оголошено тендер. Таким чином, не буде можливості відновити правовий стан, який існував до імовірного порушення прав позивача. З урахуванням вищенаведеного, є підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання оспорюваних договорів до прийняття рішення по суті, стане неможливим ефективний захист позивача, а також істотно ускладниться виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених прав та інтересів позивача у даній справі.

12.03.2024 та 13.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" надійшли чотири заперечення на заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом із тим, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Заявником суду не наведено жодних підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги відсутність жодних доказів в підтвердження викладеного у заяві та будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з п. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набрала чинності 13.03.2024. Ухвала підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її підписання.

СуддяВ.В.Сівакова