Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/19464/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/19464/23

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Небіком

Ентерпрайзіс ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична

компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чопзовніштранс»

про стягнення 90.754,52 долара США (еквівалентно 3.387.004,06 грн)

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Єфимченко І.В., ордер серії АІ № 1515181 від 19.12.2023

від відповідача Апостолова В.В., ордер серії ВЕ № 1098379 від 23.01.2024

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

21.12.2023 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Небіком Ентерпрайзіс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія» про стягнення 90.754,52 долара США.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки від 20.10.2017 відповідач зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Чопзовніштранс» грошових збов`язань за основним договором - контрактом від 01.10.2017 про надання послуг із перевантаження зріджених газів (далі - основний договір). Позивач на виконання основного договору оплатив ТОВ «Чопзовніштранс» виставлені останнім рахунки на здійснення авансових платежів (передоплати) за послуги № 130 від 18.10.2018 та № 157 від 06.12.2017, що підтверджується випискою банку «Norvik Banka» від 01.11.2018. Проте, позивач послуги згідно основного договору від ТОВ «Чопзовніштранс» не отримав. У зв`язку з цим, позивач звертався листами від 21.12.2020 та від 28.01.2021 до ТОВ «Чопзовніштранс» з вимогою про повернення авансових платежів за ненадані послуги у розмірі 60.000,00 доларів США, які залишено без задоволення. У відповідності до договору поруки позивач 19.02.2021 вперше звернувся до відповідача з листом-претензією, повторно звертався 10.09.2022, 16.11.2022, 06.03.2023 та 27.06.2023. У відповідь листом № 17/33 від 29.09.2022 відповідач зазначив про не можливість під час воєнного стану здійснити транскордонні операції з переказу валютних цінностей. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 90.754,52 доларів США, з яких 60.000,00 доларів США основного боргу, 25.680,00 доларів США пені та 5.074,52 доларів США 3% річних.

У позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чопзовніштранс».

26.12.2023 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення додаткових документів, а саме докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу ТОВ «Чопзовніштранс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19464/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.01.2024; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чопзовніштранс».

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.12.2023 о 14:26 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.01.2024 включно.

28.12.2023 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення додаткових документів, а саме докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу ТОВ «Чопзовніштранс».

11.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що в позовній заяви є посилання на пункти основного договору, який в первісній редакції, що доданий до позову, відсутній; за умовами п. 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором, а тому ТОВ «Чопзовніштранс» в даному судовому процесі має виступати співвідповідачем, а не третьою особою; виконання зобов`язань за договором відповідач не має об`єктивної можливості через встановлену постановою Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 заборону здійснювати переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій також вважає безпідставним. Зазначає, що одним із засновників ТОВ «Чопзовніштранс» є громадянин рф ОСОБА_1 , частка якого складає 10% статутного капіталу; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , який володіє 44,27% частки статутного капіталу та по відношенню до якого відповідно до Закону України «Про санкції» Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023 накладено санкції на 10 років, тому враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» відповідача вважає, що виконання зобов`язань за боржника, до якого мають відношення громадянин рф та підсанкційна особа є неприпустимим в умовах воєнного стану та може спричинити низку негативних наслідків для відповідача.

16.01.2024 від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що копію позовної заяви та додані до неї документи не отримав, про спір дізнався від відповідача. Третя особа у поясненнях підтвердила укладення між нею та позивачем контракту від 01.10.2017 предметом якого є перевантаження скріплених газів; підтвердив укладення 20.10.2017 договору поруки; підтвердив, що одним із засновників ТОВ «Чопзовніштранс» є громадянин рф ОСОБА_1 , частка якого складає 10% статутного капіталу; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , який володіє 44,27% частки статутного капіталу на якого накладені санкції; зазначив про те, що ТОВ «Чопзовніштранс» фігурує в кримінальному провадженні № 12022071060000194 від 19.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України; на майно (рухоме та нерухоме) та кошти на рахунках товариства накладено арешт; ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2022 у справі № 297/1564/22 нежитлові будівлі, транспортні засоби, банківські рахунки передано в управління національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також у письмових поясненнях третя особа просить розглядати справу без участі представника третьої особи.

22.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у п. 2.1 договору поруки від 20.10.2017, на який сам посилається відповідач у відзиві, відповідач підтверджує, що він ознайомлений зі змістом основного договору та додаткової угоди до нього; посилання відповідача на те, що ТОВ «Чопзовніштранс» має бути співвідповідачем не відповідає ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, яка надає право кредитору вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; посилання на встановлені Національним банком України обмеження не є обґрунтованими, оскільки відповідач мав виконати зобов`язання за договором поруки у строк до 27.02.2021, тоді як наведена постанова набрала чинності 24.02.2022; відповідачем не подано доказів в підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання ним договору поруки від 20.10.2017 в період з 28.02.2021 і по теперішній час; ТОВ «Чопзовніштранс» не є кредитором (стягувачем) у спірних правовідносинах та не є позивачем у даній справі, відповідно мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 не може бути заснований до позовних вимог позивача, який створений та зареєстрований відповідно до законодавства Великої Британії, що є кредитором (стягувачем) в даному випадку.

22.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання щодо пояснень третьої особи, в якому не заперечує проти розгляду справи без участі третьої особи.

22.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому зазначає, що у позовній заяві вказано невірний код ЄДРПОУ третьої особи - 40082859, у зв`язку з чим просив вважати вірним кодом 01860621.

22.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

23.01.2024 від третьої особи на адресу електронної пошти суду надійшли додаткові пояснення, які залишено судом без розгляду, оскільки подані не спосіб визначений ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2024 у підготовчому засіданні позивачем подано попередній розрахунок судових витрат.

23.01.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.01.2024.

29.01.2024 відповідачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмового виступу в дебатах.

Позивач в судовому засіданні 30.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 30.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

30.01.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2024.

13.02.2024 позивачем до суду подано тези виступу в дебатах.

В судовому засіданні 13.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чопзовніштранс» (оператор, третя особа) та Компанією «NEBIKOM ENTERPRISES Ltd» (клієнт, позивач) укладено контракт (основний договір), предметом якого є перевантаження зріджених газів - пропану, бутану та їх сумішей СПБТ - із з/д цистерн колін 1520 мм (СНД цистерни) в європейські з/д цистерни колін 1435 мм (євро цистерни) та автоцистерни на «Станції по перезавантаженню СУГ», строк дії якого встановлений до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 1 від 03.10.2017 доповнено розділ 8 договору від 01.10.2017 частиною 5 в наступній редакції: Сторони узгодили, що в разі якщо сума отриманої передплати перевищує вартість наданих оператором послуг, оператор зобов`язаний повернути клієнту надмірно сплачену суму передплати протягом 5 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою позивачу на оплату послуг за основним договором було виставлено рахунок № 130 від 18.10.2017 на суму 45.000,00 доларів США (попередня оплата за 9000 тон зрідженого газу) та рахунок № 157 від 06.12.2017 на суму 15.000,00 доларів США (попередня оплата за 3000 тон зрідженого газу).

Позивачем на виконання виставлених рахунків перераховано третій особі попередню оплату в загальному розмірі 60.000,00 доларів США, а саме 18.10.2017 в сумі 45.000,00 доларів США та 07.12.2017 в сумі 15.000,00 доларів США, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками по рахунку.

Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

В забезпечення виконання зобов`язань за основним договором 20.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія» (поручитель, відповідач) та Компанією «NEBIKOM ENTERPRISES Ltd» (кредитор) укладено договір поруки (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «Чопзовніштранс» (боржник) грошового зобов`язання, передбаченого ч. 5 розділу 8 договору від 01.10.2017 (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Спір виник внаслідок того, що третя особа свої зобов`язання за основним договором не виконала, а тому відповідач, як поручитель, має сплатити суму невиконаного зобов`язання в розмірі 60.000,00 доларів США, а також нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання пеню в розмірі 25.680,00 доларів США та 3% річних в розмірі 5.074,52 доларів США.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Виходячи з викладеного переданий на розгляд спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права України.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору поруки він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту припинення дії основного договору, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання, крім випадків передбачених в ст. 559 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У розділі 2 договору поруки наведено наступне зобов`язання, що забезпечується порукою

2.1. Відповідно до ч. 5 розділу 8 основного договору передбачено, що якщо сума отриманої передплати перевищує вартість наданих боржником послуг, боржник зобов`язаний повернути кредитору надмірну виплачену суму передоплати протягом 5 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора.

2.2. Строк виконання зобов`язання за основним договором спливає 31.12.2022. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом основного договору та додаткової угоди до нього.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 3.1 договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але у будь-якому разі розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання, що випливає з вимог ч. 5 розділу 8 основного договору частково у сумі, що не перевищує зазначену в п. 4.1 даного договору.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Згідно з п. 4.1 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання грошового зобов`язання боржником передбаченого ч. 5 розділу 8 основного договору в сумі, що не перевищує 80.000,00 доларів США.

Пунктом 4.2 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язується виплатити кредитору суму заборгованості боржника, зазначену у повідомленні кредитора, протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги від кредитора.

З огляду на те, що послуги за договором від 01.10.2017 на сплачену суму позивачу надано не було та позивач більше не має потреби в наданні цих послуг, останній звернувся до третьої особи з листом від 21.12.2020, в якому просив повернути позивачу авансові платежі в сумі 60.000,00 доларів США.

Не отримавши відповіді на даний лист позивач звернувся до третьої особи з листом від 28.01.2021, в якому знову просив повернути авансові платежі в розмірі 60.000,00 доларів США.

Третя особа не заперечила отримання наведених листів позивача.

Згідно з п. 5.1.1 договору поручитель зобов`язаний при порушенні боржником зобов`язань перед кредитором по основному договору, передбачено ч. 5 розділу 8 основного договору, виконати за боржника зобов`язання протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги від кредитора.

З огляду на те, що третя особа відповіді на звернення позивача не надала та кошти не повернула позивач звернувся до відповідача з листом від 19.02.2021, в якому просив на підставі п. 5.1.1 договору поруки виконати зобов`язання щодо повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 60.000,00 доларів США протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги.

Позивачем в якості доказів надіслання даного листа відповідачу надано експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» № 59000648254056 від 20.02.2021. Дане відправлення отримано відповідачем 22.02.2021, що підтверджується роздруківкою з сайту ТОВ «Нова Пошта» в мережі Інтернет за пошуком відправлення № 59000648254056.

Відповідач не заперечив отримання даного листа позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 5 не банківських, а робочих днів.

Враховуючи викладені норми та умови договору поруки суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок виконання зобов`язання перед позивачем з повернення попередньої оплати в сумі 60.000,00 доларів США у строк до 01.03.2021 включно.

Позивач не отримавши відповіді на вказаний лист звернувся до відповідача з листом від 10.09.2022, в якому просив окрім повернення попередньої оплати в сумі 60.000,00 доларів США просив здійснити оплату нарахованої у відповідності до п. 6.4 договору поруки пеню в сумі 17.040,00 доларів США протягом 15 банківських днів з дня отримання цієї вимоги.

У відповідь на даний лист-вимогу відповідач листом № 17/33 від 29.09.2022 повідомив про неможливість під час дії періоду воєнного стану здійснити транскордонну операцію з переказу валютних цінностей з огляду на встановлені постановою правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 обмеження.

Посилання відповідача в обґрунтування неможливості виконання зобов`язання по сплаті коштів позивачу на постанову Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 не приймаються судом до уваги, оскільки строк виконання зобов`язання у відповідача виник з наступного дня після отримання вимоги позивача, тобто з 23.02.2021, тоді як наведена постанова прийнята через рік після настання вказаного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

З огляду на те, строк виконання зобов`язання за основним договором визначений моментом пред`явлення вимоги, тому позивач мав звернутися до суду з позовом до поручителя протягом трьох років з дня укладення договору поруки, тобто до 20.10.2020.

Разом з цим, Законом України 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення суду триває.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем приписів ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором поруки не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 60.000,00 грн доларів США.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті коштів за договором поруки в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 60.000,00 доларів США обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору поруки, у визначений строк зобов`язання щодо сплати коштів не здійснив, а тому є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4 договору в разі, якщо поручитель не виконає або несвоєчасно виконає свої зобов`язання, зазначені в п. 4.2 даного договору, він зобов`язується сплатити кредитору пеню в розмірі 0,05% від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати коштів, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті коштів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої на суму боргу 60.000,00 доларів США за період з 02.03.2021 по 02.09.2021 становить 5.550,00 доларів США.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5.550,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення виконання та не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5.074,52 долари США 3% річних, нарахованих за період з 25.02.2021 до 20.12.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України (Дана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 464/3790/16-ц від 16.01.2019).

З огляду на викладене, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення 3% річних здійснивши їх нарахування саме із простроченої суми заборгованості в доларах США.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 5.049,86 доларів США 3% річних (на суму боргу 60.000,00 доларів США за період з 02.03.2021 по 23.12.2023), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем при розрахунку визначено невірний період прострочення виконання зобов`язання. Так, як зазначалось вище, відповідач мав виконати зобов`язання по сплаті коштів у строк до 01.03.2021 включно, а отже прострочення слід обраховувати з 02.03.2021.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що третя особа має бути співвідповідачем у справі, оскільки за умовами договору поруки відповідач та третя особа несуть солідарну відповідальність, не приймаються судом до уваги оскільки відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України позивач наділений правом вимагати виконання зобов`язання від поручителя окремо від боржника.

Посилання відповідача на те, що одним із засновників ТОВ «Чопзовніштранс» є громадянин рф ОСОБА_1 , частка якого складає 10% статутного капіталу; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , який володіє 44,27% частки статутного капіталу та по відношенню до якого відповідно до Закону України «Про санкції» Указом Президента України № 279/2023 від 12.05.2023 накладено санкції на 10 років, тому враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації» виконання зобов`язань за боржника, до якого мають відношення громадянин рф та підсанкційна особа є неприпустимим в умовах воєнного стану та може спричинити низку негативних наслідків для відповідача на думку суду не є слушними, оскільки наведеною постановою установлено мораторій (заборону) на виконання грошових зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків є громадянин російської федерації, а отже не розповсюджується на даний спір.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Небіком Ентерпрайзіс ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливно-енергетична компанія» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код ЄДРПОУ 40082859) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Небіком Ентерпрайзіс ЛТД» (S1 2GU, United Kingdom, South Yorkshire, Sheffield, 7 th Floor 2 Pinfold Street The Balance; company number 9712858) 60.000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів боргу, 5.550 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) доларів США 00 центів пені, 5.049 (п`ять тисяч сорок дев`ять) доларів США 86 центів 3% річних, 31.617 (тридцять одну тисячу шістсот сімнадцять) грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 15.03.2024.

Суддя В.В.Сівакова