Рішення

від 25.01.2024 по справі 911/1418/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1418/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Прайд»

прo стягнення 265 153,61 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Безелюк І.С.

відповідача: Марків І.С.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Прайд» (надалі відповідач) прo стягнення 265 153,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1418/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.06.2023 року.

У підготовчому засіданні 29.06.2023 року оголошено перерву на 17.08.2023 року.

У підготовчому засіданні 17.08.2023 року оголошено перерву на 07.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1418/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023 року.

У судовому засіданні 26.10.2023 року оголошено перерву на 16.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 року розгляд справи відкладено на 07.12.2023 року.

У судовому засіданні 07.12.2023 року оголошено перерву на 14.12.2023 року.

У зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» судове засідання 14.12.2023 року у справі № 911/1418/23 не відбулося, тому розгляд справи було перенесено на 25.01.2024 року.

В судовому засіданні 25.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.01.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 27.01.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Прайд» (відповідач, Продавець) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест» (позивач, Покупець) Рахунок на оплату №1 від 27.01.2022 року на суму 435 725,06 грн. (з ПДВ).

Даним Рахунком від 27.01.2022 року був погоджений перелік Товару, який Продавець за отриману передоплату мав поставити Покупцю.

28.01.2022 року позивачем було здійснено перерахування суми грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. за Товар, визначений у Рахунку №1 від 27.01.2022 року на банківський рахунок відповідача, що підтверджується Платіжною інструкцією №253 від 28.01.2022 року.

Проте, відповідач свої зобов`язання з поставки Товару не виконав. У зв`язку з чим, 21.02.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено (цінним листом з описом вкладення, штрих-кодовий ідентифікатор 0306212875033) Вимогу за Вих. №2102-01 з проханням негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання даної Вимоги, здійснити поставку передплаченого Товару згідно Рахунку на оплату №1 від 27.01.2022 року, за адресою: Україна, 01013, м. Київ, провулок Деревообробний, буд. 5.

24.03.2023 року позивачу було повернуто поштовий конверт (штрих-кодовий ідентифікатор 0306212875033), яким надсилалася Вимога за Вих. №2102-01 від 21.02.2023 року. Згідно інформації, одержаної позивачем з офіційного веб-сайту «Укрпошта» за результатами відстеження поштового відправлення 0306212875033, таке не вручене адресатові з інших причин. Разом з тим, на повернутому конверті зазначено «за закінченням терміну зберігання».

27.03.2023 року позивачем на адресу відповідача була направлена Вимога за Вих. №2102-01 від 21.02.2023 року про негайне, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання такої Вимоги, перерахувати суму грошових коштів, отриману у якості передоплати за непоставлений Товар, у розмірі 200 000 грн. на банківський рахунок позивача.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту «Укрпошта» відправлення з шрих-кодовим ідентифікатором 0306212903916 « 29» березня 2023 р. було вручено ТОВ «ВКФ ПРАЙД».

Однак, не зважаючи на вищевикладене, станом на дату звернення із даною позовною заявою ТОВ «ВКФ ПРАЙД» не поставило погоджений сторонами Товар та не повернуло внесену ТОВ «ГОСПОДАР ІНЕВЕСТ» передоплату у розмірі 200 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з передання Товару позивачеві та не поверненням на вимогу позивача передплати, позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу 200 000,00 грн., також 57 526,21 грн. інфляційних та 7 627,40 грн. 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. Зазначив, що отримані від позивача грошові кошти було витрачено на закупівлю матеріалів для виконання замовлення позивача.

Рахунком № 1 від 27.01.22 року був погоджений перелік Товару, який Продавець за отриману передоплату мав поставити Покупцю, а саме: дверні блоки в кількості 14 шт.

Відповідач не заперечує, того факту, що позивачем було здійснено передоплату за Товар на загальну суму 200 000,00 грн.

Після одержання зазначених коштів відповідач придбав необхідні матеріали та розпочав виготовлення товару за замовленням позивача. Сплачені позивачем кошти були витрачені на матеріали для виготовлення дверних блоків. Відповідач здійснив закупівлю сировини та розпочав виконання робіт.

Однак, 24.02.2022 року відбулось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Внаслідок активних бойових дій майно відповідача було частково пошкоджено, частина первинних бухгалтерських документів, що підтверджують закупівлю матеріалів на замовлення позивача втрачена. Наразі підприємство поновлює здійснення господарської діяльності, відповідачем проводяться дії щодо відновлення бухгалтерської документації.

Відповідач зазначає, що не одержував Вимоги позивача № 2102-01 від 21.02.2022 року про поставку Товару згідно Рахунку на оплату № 1 від 27.01.2022 року, за яким позивачем була здійснена передоплата на суму 200 000,00 грн.

Також відповідач зазначив, що не мав можливості виконати Вимогу позивача № 2102-01 27.03.2023 року про повернення передплати, оскільки передплачені кошти були витрачені на закупівлю матеріалів для виготовлення Товару. Відповідні матеріали відповідач почав використовувати для виготовлення Товару для відповідача, проте процес виробництва було зупинено через військову агресію.

Відповідач зазначає, що роботи по виготовленню товару для позивача виконувались ним до початку воєнних дій, які стали перешкодою для їх завершення. Виконанню та завершенню робіт за договором перешкоджали об`єктивні обставини, що не залежали від волі відповідача.

Зокрема, відповідач зазначає, що виробництво відповідача розташоване у смт. Гостомель, де з початку повномасштабного вторгнення у смт. Гостомель проводились активні бойові дії, смт. Гостомель тривалий час знаходилось під ракетними обстрілами, у зв`язку з чим ведення господарської діяльності відповідачем було неможливим. Через численні обстріли, з метою уникнення загрози життю та здоров`ю працівників ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Прайд» роботу підприємства було призупинено. Відтак фактичне виконання усіх замовлень було неможливим через дії, що не залежали від відповідача. Відповідач не мав об`єктивної можливості завершити роботу та здійснити поставку. Таким чином невиконання відповідачем своєчасно зобов`язання було спричинено воєнними діями.

У зв`язку з чим, відповідач посилаючись на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України стверджує про відсутність підстав для застосування до нього господарсько-правової відповідальності.

У відповіді на відзив позивач зауважив на відсутності доказів придбання відповідачем товару на передплачену суму, також відповідачем не надано доказів на підтвердження знищення чи пошкодження виробничих цехів, складських чи інших приміщень, де зберігались закуплені матеріали і мав виготовлятись замолений товар.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач протягом тривалого часу (жодного разу) не повідомив позивача про готовність виконати зобов`язання та про причини затримки, на Вимоги позивача не відреагував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як визначено ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході розгляду спору встановлено, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей, позивачем здійснено на користь відповідача передплату в сумі 200 000,00 грн. на підставі виставленого відповідачем Рахунку на оплату №1 від 27.01.2022 року за виготовлення та поставку погодженого відповідним Рахунком №1 Товару дверні блоки в кількості 14 шт загальною вартістю 435 725,06 грн. (з ПДВ). Факт здійснення передплати підтверджується Платіжною інструкцією №253 від 28.01.2022 року.

Наведені обставини відповідачем визнані.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки Товару, позивач звертався до відповідача з вимогою 21.02.2023 року №2102-01 з проханням негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання даної Вимоги, здійснити поставку передплаченого Товару згідно Рахунку на оплату №1 від 27.01.2022 року, за адресою: Україна, 01013, м. Київ, провулок Деревообробний, буд. 5.

Відповідна Вимога не отримана відповідачем та повернулась позивачеві за закінченням терміну поштового зберігання.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що неотримання відповідачем належним чином надісланої позивачем Вимоги не обґрунтовує поважності причин необізнаності з її змістом.

Після чого, 27.03.2023 року позивачем на адресу відповідача була направлена Вимога за Вих. №2102-01 від 21.02.2023 року про негайне, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання такої Вимоги, перерахування суми грошових коштів, отриманих у якості передоплати за непоставлений Товар, у розмірі 200 000 грн. на банківський рахунок позивача.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту «Укрпошта» відправлення з шрих-кодовим ідентифікатором 0306212903916 було вручено ТОВ «ВКФ ПРАЙД» 29.03.2023 року.

Однак, відповідачем не надано відповіді на вищенаведену Вимогу позивача, кошти не повернуто, про причини неможливості виконання зобов`язання не повідомлено в розумні строки.

Суд критично ставиться до наведених у відзиві відповідача причин невиконання зобов`язання, оскільки поведінку відповідача не можна вважати добросовісною.

Зокрема, в порушення вимог ст. 538 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач, знаючи наперед, що він не зможе виконати свого обов`язку, своєчасно не повідомив позивача про це, не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання враховуючи інтереси позивача.

Твердження відповідача у серпні 2023 року про вжиття заходів з поновлення господарської діяльності, в той час, як Київська область була звільнена від окупантів ще на початку квітня 2022 року, не обґрунтовує поважності причин невиконання зобов`язання. За цей час відповідач, проявивши сумлінність, міг виконати зобов`язання, чи хоча б вжити заходів до його виконання, попросити позивач про відтермінування з поясненням причин. Однак, відповідач протягом тривалого часу продовжував утримувати у себе передплачені кошти і жодного разу не звертався до позивача з повідомленнями та поясненнями причин та узгодження об`єктивно спроможних термінів виконання зобов`язання. Усвідомлюючи необхідність виконання зобов`язання, відповідач на Вимоги позивача не реагував, що має ознаки ухилення від виконання зобов`язання.

Навіть при наявності пошкоджень виробничої бази, посилання відповідача на відновлення господарської діяльності протягом півтора років та загрози обстрілів не обґрунтовує неможливості виконання зобов`язання, оскільки відповідач, усвідомлюючи необхідність поставки Товару чи повернення коштів, мав вжити негайних заходів щодо врегулювання відповідного питання з позивачем, який також провадить діяльність в умовах воєнного стану і перебуває під постійними ризиками обстрілів.

З урахуванням того, що відповідач на Вимоги позивача не відреагував, протягом тривалого часу зобов`язання не виконав, враховуючи інфляційні процеси в державі, вимоги позивача про стягнення з відповідача підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних збитків та 3% річних, які мають компенсаційну природу, правомірні і обґрунтовані.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 визначила, що повернення передплати є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а отже, можна вимагати компенсацію за затримку. Роз`яснено, що оскільки правовідносини, в яких у зв`язку з фактичним закінченням терміну поставки у постачальника виникло зобов`язання повернути покупцеві передплату відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, на нього можуть нараховуватися інфляційні збитки і 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. основної суми боргу з повернення передплати, 57 526,21 грн. інфляційних та 7 627,40 грн. 3% річних.

Зважаючи на скрутне фінансове становище відповідача та пошкодження його виробничих потужностей, що призвело до призупинення господарської діяльності, яку відповідач намагається відновити, суд дійшов висновку про наявність очевидних обставин, які можуть істотно ускладнити виконання рішення. Зважаючи на очевидність обставин, які можуть істотно ускладнити виконання рішення, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців зі сплатою загальної суми стягнення за рішенням суду 265 153,61 грн. рівними частками по 44 192,27 грн. щомісячно на даній стадії судового процесу.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з наданням розстрочки виконання рішення.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Прайд» прo стягнення 265 153,61 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Прайд» (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Лугова, 6-г, код ЄДРПОУ 35413183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест» (02156, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33739231) 200 000,00 грн. основної суми боргу з повернення передплати, 57 526,21 грн. інфляційних та 7 627,40 грн. 3% річних, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців зі сплатою загальної суми стягнення, яка складає 265 153,61 грн., рівними частками по 44 192,27 грн. щомісячно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Прайд» (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Лугова, 6-г, код ЄДРПОУ 35413183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар Інвест» (02156, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33739231) 3977,30 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 18.03.2024 року