Рішення

від 13.03.2024 по справі 916/4660/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4660/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши матеріали справи № 916/4660/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-2 (65000, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 21; код ЄДРПОУ 32895136)

До відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: Дігуляр В.В., ордер

Від відповідача: Басюк Т.В., самопредставництво

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія-2 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, у якій просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування позивачу орендної плати за користування державним майном згідно з договором оренди ЦМК ДПП Нефон від 19.07.2004р., в розмірі 50 відсотків від суми нарахованої орендної плати, починаючи з 12.03.2020р. до 24.02.2022р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-2 від 24.10.2023р. вх. № ГСОО 5224/23 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, які визначено судом в ухвалі суду, а саме: позивачу здійснити реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) із наданням відповідних відомостей. Попереджено позивача про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія-2, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

30.10.2023р. до суду представником позивача було надано заяву, відповідно до якої було повідомлено суд, що позивач має зареєстрований електронний кабінет.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-2 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4660/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "27" листопада 2023р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.11.2023р. о 11:00. Запропоновано позивачу надати клопотання з відповідним обґрунтуванням щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи Фонд державного майна України.

27.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2023р. о 12:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/4660/23 про судове засідання, яке відбудеться "18" грудня 2023 р. о 12:45.

18.12.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.01.2024р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2023р. повідомлено позивача у справі №916/4660/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія-2 про судове засідання, яке відбудеться "22" січня 2024 р. о 11:40.

19.12.2023р. до суду відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 19.12.2023р. до суду відповідачем було надано відзив.

22.01.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

Позивачем було подано 22.01.2024р. клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Фонд державного майна в Україні.

22.01.2024р. протокольною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи.

Також, 22.01.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2024р. о 09:45.

01.02.2024р. до суду відповідачем було надано клопотання про залучення доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4660/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "26" лютого 2024 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 26.02.2024р. о 12:30.

20.02.2025р. до суду відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.

26.02.2024р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 13.03.2024р. о 11:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/4660/23 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про судове засідання, яке відбудеться "13" березня 2024 р. о 11:20.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог позивача у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.03.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.03.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

Подаючи позов до суду, позивачем було зазначено, що предметом позову є вимога - зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснити нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-2 орендної плати за користування державним майном згідно з договором оренди ЦМК ДПП „НЕФОН від 19.07.2004, в розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, починаючи з 12.03.2020 року до 24.02.2022 року.

Позивач вважав що належним способом захисту порушеного права є саме вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про нарахування орендної плати за договором оренди ЦМК ДПП „НЕФОН від 19.07.2004 року в розмірі 50 відсотків від суми нарахованої орендної плати, з моменту запровадження на усій території України карантину та заборони на здійснення певних видів господарської діяльності та до 24.02.2022 року.

За поясненнями позивача, відповідач ухиляється від прийняття відповідного рішення про зменшення розміру орендної плати за договором оренди, тому позивач вважає за необхідне звернутись до суду з відповідним позовом за захистом його порушеного права, виходячи з наступного.

19.07.2004 року між сторонами укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон».

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди від 19.07.2004, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут 21, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», складеного станом на 31.05.2004 та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 № 526, складає: основні засоби, усього 3939,7 тис. грн.; знос основних засобів 1721,6 тис. грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6 тис. грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6 тис. грн. з метою використання об`єкта оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту Орендаря.

Відповідно до пункту 1.10 Договору оренди від 19.07.2004р. визначено, що майно цілісного майнового комплексу, яке передається в оренду, включає в себе активи, пасиви, інвентар, обладнання та інше майно згідно інвентаризаційних описів, у тому числі нерухоме: а) нежила будівля, яка розташована за адресою: Героїв Крут 21, що в цілому складається з нежилої будівлі літ. «А» загальною площею 4 916,7 кв.м., б) нежила будівля, яка розташована за адресою: вул. Базарна 92-Б, та в цілому складається з нежилої будівлі загальною площею 181,2 кв.м., в) нежилі будівлі, які розташовані за адресою: Костанді 33, (будівлі дитячого оздоровчого табору Казковий) та в цілому складається з нежилих будівель літ. «А», «Г», «Б», «Д», загальною площею 2 140,1 кв.м., підсобних будівель літ «З», вбиральні літ «И», складу літ «К», погрібу літ. «Л», дизельної літ. «М», гаражу літ. «Н», сараю літ. «О», навісів літ. «П», «Р», «С», «У», «Ф», «Х», «Ц», літнього кінозалу літ. «Т», насосної літ. «Ч», прохідної літ. «Ш», 1-9 огородження, І мостіння, ІІ басейну, ІІІ спортивної площадки.

В Акті прийому-передачі від 19.07.2004р. до Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» зазначено: майно складається з об`єктів основних засобів: 5-ти поверхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Героїв Крут 21; мереж водопроводу, опалення, електропостачання, телефонізації та обладнання; одноповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Базарна 92-б ; Дитячого оздоровчого табору «Казковий» - будівель, споруд та передаточних пристроїв, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 33.

Відповідно п. 3.1. Договору, Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995р. №786, 3i змінами внесеними Постановою КМУ №699 від 18.05.98р. , Постановою КМУ від 19.01.2000р. №75 i становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004 р.) 2 099,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.6. Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однією із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін i тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивачем також було зазначено суду, що рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015 у справі № 916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, внесено зміни до Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон (65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21; код ЄДРПОУ 21028008) від 19.07.2004р. № 728 зі змінами та доповненнями, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «МРІЯ-2»:

- викладено пункт 3.1. розділу 3 Договору, в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ па суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.»

- викладено пункт 3.2. розділу 3 Договору, в наступній редакції: «Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно».

- розділ 10 Договору, доповнено пунктом 10.13. «Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід`ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон від 19.07.2004 року». Договором про внесення змін від 02.06.2008р. викладено у новій редакції пункт 10.1 Договору оренди від 19.07.2004, а саме: « 10.1. Цей договір діє терміном до 19.07.2018 включно».

Тобто, як вказує позивач, сторони досягли домовленості про продовження терміну дії Договору оренди від 19.07.2004 на десять років.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, який діяв станом 19.07.2018 дату закінчення терміну дії Договору оренди від 19.07.2004, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Обставини відсутності заяв жодної із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди від 19.07.2004 встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 28.07.2021 у справі №916/766/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021. Ухвалою про виправлення описки від "24" січня 2022 р. Справа №916/766/21 Господарський суд Одеської області, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 про виправлення описки вх. № ГСОО 2-1530/21 по справі №916/766/21 Ухвалив:

Враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився 19.07.2018р., приймаючи до уваги відсутність заяв жодної із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, тобто в строк до 19.08.2018р., вказаний договір вважаються продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, зокрема, до 19.07.2028 року.

За посиланням позивача, щодо суми орендної плати, станом на дату запровадження на усій території України карантину та заборони на здійснення певних видів господарської діяльності з 12.03.2020 року, орендна плата становила 29829,46 грн.

В період з 12.03.2020 року та до 24.02.2022 року, відповідач продовжував нарахування 100% розміру орендної плати за договором оренди.

За період квітня 2020 року по лютий 2022 року позивачу нараховано 732462,63гривень, що становить 100% вартості оренди, які сплачені позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №26579507 від 13.05.2020, №26967149 від 11.06.2020, №26982705 від 12.06.2020, №0.0.1775113452.1 від 20.07.2020, №268 від 31.07.2020, №275 від 13.08.2020, №279 від 25.08.2020, №303 від 10.09.2020, №333 від 12.10.2020, №334 від 15.10.2020, №363 від 11.11.2020, №393 від 07.12.2020, №398 від 10.12.2020, №11 від 12.01.2021,№42 від 10.02.2021, №77 від 09.03.2021, №78 від 10.03.2021, №114 від 06.04.2021, №117 від 12.04.2021, №147 від 06.05.2021, №148 від 11.05.2021, №186 від 03.06.2021, №187 від 04.06.2021, №214 від 05.07.2021, №220 від 13.07.2021, №258 від 10.08.2021, №259 від 11.08.2021, №289 від 06.09.2021, №294 від 13.09.2021, №318 від 12.10.2021, №342 від 11.11.2021, №394 від 10.12.2021, №411 від23.12.2021, №2 від 11.01.2022, №47 від 09.02.2022, №49 від 14.02.2022, №62 від 25.03.2022, №63 від 28.03.2022.

Отже, як стверджує позивач, як вбачається, позивачем здійснено переплату оренди майна в розмірі 371048,91 грн., незважаючи на той факт, що позивач має право на її нарахування у розмірі, що становить 50 % розміру плати на підставі ст.286 ГК України, ч.4 ст. 762 ЦК України, а також положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова №611), п. 2 якої установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі, зокрема 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2.

Позивачем було зазначено суду, що основним видом діяльності підприємства, за рахунок якого ТОВ Мрія-2 сплачує орендну плату, податки, збори, комунальні платежі, заробітну плату, є саме оздоровлення дітей в дитячому оздоровчому табору Казковий за адресою м. Одеса, вул. Костанді, 33, який в свою чергу використовує як допоміжне приміщення в життєдіяльності дитячого табору приміщення за адресою: м. Одеса, вул., Базарна 92 б.

Види діяльності ТОВ «МРІЯ-2» відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: діяльність інших засобів тимчасового розміщування (основний) (код КВЕД 55.90); надання тимчасового або довгострокового житла в одномісних або загальних кімнатах, гуртожитках для студентів, сезонних робітників та інших осіб. Цей клас включає: студентські гуртожитки, шкільні гуртожитки, робочі селища, пансіонати, залізничні спальні вагони. Діяльність дитячого (оздоровчого) табору; комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10): надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта; загальна медична практика (код КВЕД 86.21): медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю; надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (код КВЕД 87.90): надання інших послуг догляду особам, крім осіб похилого віку та інвалідів, що не мають змоги цілком піклуватися про себе або які не бажають жити самостійним життям; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Відповідно до п. 5.11. Договору, Орендар використовує Дитячий оздоровчий табip „Казковий, що входить до складу орендованого майна виключно до його цільового призначення (оздоровлення дітей).

Діяльність дитячого оздоровчого табору Казковий здійснюється на підставі Свідоцтва Міністерства соціальної політики про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку серія ІІІ-ВН № 00342 від 29.10.2012 року, яким визнається, що дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Дитячий позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Казковий» ТОВ «Мрія-2» м. Одеса, вул. Костанді 33 за результатами державної атестації, проведеної з « 04» по « 11» червня 2012 року, є таким, що пройшов державну атестацію. Закладу присвоєно (підтверджено) другу категорію, реєстраційний №85.

Як вказує позивач, враховуючи що дитячий оздоровчий табір Казковий за адресою м.Одеса, вул. Костанді, 33, фактично не працює починаючи з 2020 року з причин пандемії COVID-19, а також у зв`язку із російською збройною агресією проти України, що завдає істотної шкоди підприємству та призводить відповідно до неможливості своєчасного розрахунку не лише за орендну плату, а також сплати податків, комунальних платежів також по заробітній платі, в зв`язку з чим більшість членів колективу відправлено у відпустку за власний рахунок.

За посиланням позивача, підприємство не має об`єктивної можливості використовувати орендоване майно за його призначенням взагалі. Працівники підприємства знаходяться у відпустці за свій рахунок. Заклад не працює через обставини, за які орендар не відповідає можливість користування майном взагалі відсутнє, змінились умови господарювання в період введення карантину в Україні. Отже, неможливість здійснювати господарську діяльність завдає істотної шкоди підприємству та позивач вважає, що існують всі підстави для зменшення орендної плати з початку введення та до офіційного закінчення карантину в Україні.

Незважаючи на припинення діяльності оздоровчого дитячого табору Казковий у зв`язку із введенням карантину, позивач протягом 2020-2023 року, отримував рахунки та сплачував орендну плату в повному обсязі, визначену договором оренди. Отже, позивач як орендар, який є суб`єктом малого підприємництва та використовує нерухоме державне майно для виробничої діяльності, відповідно до додатку №2 Постанови № 611, має право на відповідне зниження орендної плати.

На підтвердження віднесення підприємства до суб`єкта малого підприємництва позивач надає до суду фінансову звітність за 2021 рік, фінансову звітність за 2022 рік, штатний розклад станом на 01.01.2021 рік, штатний розклад станом на 01.09.2023 рік копії наказів про відпустки за свій рахунок за 2023 рік, оборотно-сальдову відомість по рахунку станом на 01.09.2023 рік. У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, до яких віднесено вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичних осіб, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (п.2 Переліку).

Позивачем було зазначено суду, що Законом України від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020 та діяв до 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин 4 та 6 статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

У той же час питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном були врегульовані Постановою № 611, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: - звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; - нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: · 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; За змістом додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичних осіб, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах . Отже, позивач як орендар, який є суб`єктом малого підприємництва та використовує нерухоме державне майно для виробничої діяльності, відповідно до додатку №2 Постанови № 611, має право на відповідне зниження орендної плати.

З огляду на положення Постанови № 611, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.

За договором оренди орендодавцем державного майна є відповідач, який зобов`язаний забезпечити відповідне нарахування орендної плати на період карантину згідно з приписами Постанови № 611.

Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Відтак, позивач вважає, що починаючи з дати встановлення карантину нарахування позивачу орендної плати за договором оренди за користування спірним майном підлягає здійсненню у розмірі 50% суми нарахованої згідно з умовами договору орендної плати.

На думку позивача, як вбачається із фактичних обставин, наявні всі підстави про задоволення заяви про зменшення орендної плати.

Надаючи відзив на позову заяву, відповідачем було зазначено суду, що на підтвердження своїх доводів позивачем не надано жодних документів та в матеріалах справи присутні докази, які не мають ніякого відношення до предмету спору.

Позивачем було зазначено суду, що в матеріалах справи присутні докази, які не мають відношення до предмету спору. Надані докази стосуються 2022р. 2033р. Відповідачем було зауважено, що докази, надані позивачем, не входять у предмет доказування, оскільки не підтверджують заявлені вимоги та не мають значення для розгляду справи.

Відповідачем було зазначено суду, що мета використання об`єкту оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту Орендаря.

Відповідачем було зазначено суду, що протягом всього часу позивач не звертався із проханням звільнити від орендної плати, ніяким чином не інформував відповідача. Протягом всього строку дії Договору оренди не звертався із проханням внесення змін до Договору оренди через неможливість сплати орендної плати, протягом цього періоду, як вбачається зі звіту про стан находження коштів, позивач сплачував орендну плату.

Надаючи заперечення проти позову, відповідач посилався на лист Фонду державного майна України від 30.04.2020р. №10-16-8306, яким надано роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати.

Також відповідачем було зазначено суду, що відповідач не оспорює факту невиконання пункту п. 5.6. Договору оренди від 19.07.2023р. та посилання позивача на лист ТПП від 28.02.2022р. не є належним доказом підтвердження невиконання зобов`язань передбачених Договором оренди.

Крім того, відповідач зазначав, що посиланням на не функціювання Дитячого оздоровчого табору «Казковий» не може прийматись судом до уваги, оскільки відповідно до даних Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, вищезазначений заклад не має ліцензії.

Відповідно до надано відповіді на відзив, позивачем було зазначено, що надані до суду позивачем докази підтверджують фактичне припинення позивачем діяльності дитячого оздоровчого табору Казковий, та підтверджують вид діяльності, який фактично був заборонений МОЗ України у зв`язку період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також цими доказами підтверджується статус орендаря, який є суб`єктом малого підприємництва та використовує нерухоме державне майно для виробничої діяльності, відповідно до додатку №2 Постанови № 611, та має право на відповідне зниження орендної плати.

Позивач посилався у позові на Постанову КМУ № 611 від 15 липня 2020 р. Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину, ст.286 ГК України (Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. ч. 4 ст. 762 ЦК України (Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася).

За договором оренди орендодавцем державного майна є відповідач, який зобов`язаний забезпечити відповідне нарахування орендної плати на період карантину згідно з приписами Постанови № 611.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем було пояснено суду, у позивача анульоване свідоцтво ПДВ, відповідач не здійснює виробничу діяльність на орендованих площах, оскільки надання тимчасового або довготривалого житла в одномісних або загальних кімнатах, гуртожитках для студентів, сезонних робітників та інших осіб на території нежитлової будівлі дитячого табору не є виробничою діяльністю, а територія дитячого табору та нежитлове приміщення не є виробничою площею.

За поясненнями позивача, у переліках орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, затверджених постановою КМУ від 15 липня 2020р., категорія орендарів, які орендують приміщення для здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря, відсутня.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-2 та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, та які направлено на зобов`язати відповідача здійснити нарахування позивачу орендної плати за користування державним майном згідно з договором оренди ЦМК ДПП Нефон від 19.07.2004р., в розмірі 50 відсотків від суми нарахованої орендної плати, починаючи з 12.03.2020р. до 24.02.2022р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як з`ясовано судом, 19.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (нині - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія-2 (відповідач, Орендар) укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон №728, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004р. №526, складає: основні засоби, усього - 3939,7тис.грн.; знос основних засобів - 1721,6тис.грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6тис.грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6тис.грн. з метою використання об`єкту оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту Орендаря.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що в період з 12.03.2020р. по 24.02.2022р. відповідач нараховував позивачу орендну плату за договором, а саме за період з квітня 2020р. по лютий 2022р. позивачу нараховано 732462,63 грн., що становить 100% вартості оренди, які, як зазначає позивач, сплачені в повному обсязі.

Посилаючись на ст. 286 ГК України, ч. 4 ст. 762 ЦК України, положення постанови КМУ від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», позивач зазначав щодо наявності підстав для здійснення нарахування орендної плати за користування майно, в розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати за визначеним позивачем періодом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Згідно до ч. 4, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/8040/20 викладено правовий висновок, що у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" регулює питання щодо нарахування орендної плати на час дії карантину, яка передбачає нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" чітко визначений перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок.

Фонд державного майна України у своєму листі від 04.03.2021 р. №10-16-4698 повідомив, що постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" не регулює питання порядку надання передбачених нею звільнень та знижок, а також чітко визначено перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок. Крім того, Фонд у своєму листі зазначив, що норма постанови - перелік згідно з додатком 2 постанови №611, не застосовується до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення поліпшень і не завершили такі поліпшення станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють поліпшення в закладах освіти державної форми власності.

Лист Фонду від 04.03.2021 р. №10-16-4698 має роз`яснювальний характер, у відповідача не має обов`язку його доводити до відома позивача.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до відповідача з відповідними листами, пропозиціями тощо, які б засвідчували дії та намір позивача щодо коригування нарахованої відповідачем орендної плати.

Також в матеріалах справи відсутні докази, що позивач з дати встановлення карантину до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" звертався з проханням зменшити орендну плату.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач з 12.03.2020р. до 24.02.2022р., звертався до відповідача з проханням здійснити будь-які заходи для встановлення факту неможливістю користування орендованим приміщенням для зменшення розміру орендної плати у зв`язку із встановленням карантину, доказів звернень суду позивач не надав.

Суд вважає, що позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762 ЦК викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№914/1248/18, 914/2264/17.

При цьому здійснення зменшення нарахування орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6ст.283 Господарського кодексу України).

Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто, господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

З урахуванням того, що орендоване майно є державною власністю, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

Підстави для зміни договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Відповідно до змісту вказаних положень, зміна орендної плати допускається лише за згодою сторін. При цьому, п. 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483, визначено перелік виключних випадків у яких допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії.

Таким чином, передумовою зменшення орендної плати або тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати має бути рішення орендаря, що в подальшому має бути оформлене у вигляді відповідних змін до договору.

Судом встановлено, що матеріалами справи доведено, що сторонами не було погоджено вказаних змін, позивач не звертався до відповідача із відповідної заявою, не подав доказів невикористання майна у період карантину.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що позивач не має основного виду діяльності чи іншого виду діяльності виробнича діяльність, а отже позивач не підпадає під перелік категорій, які можуть бути звільнені від сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2147,20 грн. (1,5% х 0,8) покладаються на відповідача.

Суд зазначає, що надлишково сплачений судовій збір буде повернуто позивач після подання відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія-2 відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 18 березня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко