Рішення

від 12.03.2024 по справі 918/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/619/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрія Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Деметра"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd)

про: стягнення попередньої оплати за товар згідно з договором купівлі-продажу №061022/03 від 06.10.2022 року у розмірі 30 000,00 євро, що еквівалентно 1 198 920,00 грн та пені у розмірі 7 650,00 євро, що еквівалентно 305 724,60 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: Н.Ковальчук

від відповідача: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Приватне підприємство "Деметра" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) про стягнення попередньої оплати за товар згідно з договором купівлі-продажу №061022/03 від 06.10.2022 року у розмірі 30 000,00 євро, що еквівалентно 1 198 920,00 грн та пені у розмірі 7 650,00 євро, що еквівалентно 305 724,60 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 6 жовтня 2022 року Приватне підприємство "Деметра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" уклали договір купівлі-продажу №061022/03, відповідно до умов якого (з урахуванням змін), продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти у власність товар, а саме - ентомофаг Trichogramma evanescens Westwood.

На виконання умов договору, покупець перерахував на користь продавця грошові кошти у розмірі 30 000 євро - повну попередню оплату за партію товару.

Проте продавець не виконав свої зобов`язання стосовно передачі (поставки) партії товару покупцеві, та не повернув грошові кошти у зв`язку із непоставкою товару.

20 березня 2023 року покупець та продавець уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 6 жовтня 2022 року. Цією угодою сторони передбачили обов`язок продавця повернути покупцеві всі сплачені грошові кошти.

А проте свої зобов`язання з повернення коштів продавець не виконав.

Керуючись положеннями пункту 3 угоди про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 6 жовтня 2022 року, позивач нарахував відповідачу 7 650,00 євро пені.

Відзиву на позовну заяву з відображенням своєї правової позиції відповідач суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Як слідує з матеріалів заяви, відповідач є іноземною юридичною особою, зареєстрований в Республіці Болгарія за адресою: с.Дойренці 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, №2, має єдиний ідентифікаційний код 206399323.

За договором купівлі - продажу №061022/03 від 06 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (продавець) зобов`язався передати у власність покупця товар, що обумовлений договором.

20 березня 2023 року сторонами правочину укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 06.10.2022 року, за умовами якої продавець зобов`язався повернути всі сплачені покупцем кошти в розмірі 30 000,00 євро.

У пункті 7.2. додаткової угоди №1 про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу №061022/03 від 06.10.2022 року сторони погодили що, у випадку неможливості врегулювання спірних питань за допомогою переговорів між сторонами, усі спори, розбіжності чи вимоги, котрі виникають з цього договору та/або у зв`язку з ним, у тому числі, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в судах України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів в державі Україна.

Тобто, сторонами правочину погоджено угоду, за умовами якої спори щодо вказаного правочину мають вирішуватися в судах України, мова судового розгляду українська.

Право, яке застосовується до цього договору є матеріальне та процесуальне право держави Україна (пункт 7.4. додаткової угоди №1).

Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Відповідно до статті 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах, укладена 2 липня 2019 року в м. Гаага, набрала чинності для України 1 вересня 2023 року. Учасником цієї Конвенції також є Республіка Болгарія.

Так, відповідно до положень статті 5 цієї Конвенції, судове рішення може бути визнано та виконано у разі дотримання однієї з таких вимог (серед іншого) - судове рішення постановлено щодо договірних зобов`язань і ухвалено судом держави, в якій виконання таких зобов`язань відбулося або повинно було відбутися відповідно до угоди сторін, чи права, застосовуваного до договору, за відсутності погодженого місця виконання, за винятком випадку, коли діяльність відповідача стосовно операції очевидно не становить цілеспрямованого та істотного зв`язку з цією державою (підпункти (i), (ii) пункту g) частини першої статті 5 Конвенції).

Також Україна ратифікувала Конвенцію про угоди про вибір суду, яка набрала чинність для України 1 серпня 2023 року. Республіка Болгарія також є учасником цієї Конвенції.

Ця Конвенція застосовується у міжнародних справах до виключних угод про вибір суду, укладених у цивільних чи комерційних справах.

Відповідно до положень статті 3 цієї Конвенції, для цілей цієї Конвенції "виключна угода про вибір суду" означає угоду, укладену двома або більше сторонами, яка укладена або підтверджена документально, та визначає - для цілей вирішення спорів, що виникли або можуть виникнути у зв`язку з конкретними правовідносинами - суди однієї договірної держави або один чи декілька визначених судів однієї договірної держави із виключенням юрисдикції будь-яких інших судів. Виключна угода про вибір суду, яка є частиною договору, повинна розглядатися як угода, що не залежить від інших умов договору. Дійсність виключної угоди про вибір суду не може бути оскаржена лише на тій підставі, що договір не є дійсним.

Стаття 5 цієї Конвенції визначає юрисдикцію обраного суду. Так, суд або суди договірної держави, визначені у виключній угоді про вибір суду, мають юрисдикцію для вирішення спору, до якого застосовується ця угода, за винятком випадків, коли угода є недійсною за законодавством цієї держави (пункт 1). Суд, що має юрисдикцію згідно з пунктом 1, не може відмовити (пункт 2).

Також, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду".

Зокрема новою статтею 4-1 "Вибір суду" Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, окрім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Суд констатує, що угода про вибір суду, укладена сторонами цього спору, не містить найменування конкретного суду України, на розгляд якого може бути переданий спір. Водночас вказана угода містить формулювання такого суду як суд України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів у державі Україна. Угода про вибір суду зокрема передбачає вирішення спорів пов`язаних із виконанням та припиненням договору купівлі-продажу № 061022/03 від 6 жовтня 2022 року в судах України.

Спір стосується виконання угоди укладеної між юридичними особами, а тому спір підвідомчий господарському судочинству.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Суд ураховує, що предметом спору є стягнення на користь позивача коштів, сплачених як попередня оплата. Таке зобов`язання встановлено за домовленістю сторін угодою від 20 березня 2023 року про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 06 жовтня 2022 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з нормами абзацу третього частини 2 статті 197 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано за грошовими зобов`язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов`язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов`язану сторону.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що даний спір підсудний Господарському суду Рівненської області відповідно до положень частини 5 статті 29 ГПК України, оскільки місцем виконання договору є місцезнаходження кредитора, тобто позивача.

Суд також зазначає, що у цьому конкретному випадку відсутні підстави для висновків про forum non conveniens (незручне місце розгляду справи). Forum non conveniens, як правова доктрина, передбачає можливість суду призупинити або відхилити розгляд справи, якщо він вважає, що інший суд буде більш прийнятним для розгляду справи.

Однак суд вважає, що можливість розгляду даної справи у Господарському суді Рівненської області ґрунтується на зобов`язаннях України набутих внаслідок ратифікації Конвенції про угоди про вибір суду та на погодженні судової юрисдикції сторонами цього спору. Суд також ураховує місцезнаходження особи, яка ініціювала судовий розгляд у спорі щодо виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів на її користь. А тому Господарський суд Рівненської області не може вважатися незручним місцем розгляду справи.

Суд застосував роз`яснення Міністерства юстиції України про необхідність враховувати застереження запитуваної країни. Так зокрема Республіка Болгарія вимагає, щоб документ, який подається, був написаний або супроводжений перекладом на болгарську мову.

Ухвалою суду від 3 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 лютого 2024 року. Суд повідомив сторони про те, що розгляд справи по суті буде призначено на 12 березня 2024 року на 12:00 годину.

Також суд звернувся до компетентного органу Республіки Болгарія з судовим дорученням про вручення відповідачу копій позовної заяви та ухвали від 3 липня 2023 року.

29 січня 2024 року від Міністерства юстиції України до суду надійшов лист про надання документів, складених в ході виконання судового доручення.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року поновлено провадження у справі, зобов`язано позивача здійснити переклад документів складених в ході виконання судового доручення.

Як слідує з розпорядження Ловецького районного суду Республіки Болгарія №2238 від 08 листопада 2023 року та розписки від 06 листопада 2023 року, відповідачу вручено копії документів, які було надіслано Господарським судом Рівненської області.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 12 березня 2024 року на 12:00 годину, тобто на той час, який повідомлений відповідачу ухвалою від 3 липня 2023 року.

Згідно з правилами статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Таким чином, в розумінні положень статті 120 ГПК України, відповідач повідомлений про місце, дату та час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судове засідання відповідач не з`явився.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

6 жовтня 2022 року Приватне підприємство "Деметра" (позивач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали договір купівлі-продажу №061022/03, відповідно до предмету якого, продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти у власність товар, а саме - ентомофаг Trichogramma evanescens Westwood в кількості 100 000 грам.

Згідно з умовами пункту 2.3. вказаного договору, передача товару покупцю відбувається у період з 10 жовтня по 30 листопада 2022 року.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, загальна вартість товару, що продається за цим договором становить 100 000,00 євро. Покупець сплачує вартість товару передоплатою у розмірі 100%.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 6 жовтня 2022 року позивач сплатив відповідачу 30 000,00 євро згідно з договором №061022/03 від 06.10.2022 року.

15 березня 2023 року Приватне підприємство "Деметра" (позивач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу №061022/03 від 6 жовтня 2022 року.

20 березня 2023 року Приватне підприємство "Деметра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 6 жовтня 2022 року. За цією угодою, у зв`язку з наявністю обставин, які зумовили подальшу відсутність потреби покупця у товарі, сторони дійшли до спільної згоди достроково припинити (розірвати) дію договору з 20 березня 2023 року.

Пунктом 2 вказаної угоди сторони встановили, що у зв`язку з достроковим припиненням (розірванням) дії договору продавець зобов`язується невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору, визначеного у пункті 1 цієї угоди про розірвання, повернути покупцеві всі сплачені покупцем грошові кошти на користь продавця у якості попередньої оплати за товар згідно пункту 3.1. договору, а саме 30 000,00 євро.

Позивач вказує, що відповідач мав виконати свій обов`язок стосовно повернення грошових коштів не пізніше 30 березня 2023 року.

Згідно з умовами пункту 3 угоди про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 06 жовтня 2022 року, у разі прострочення продавцем свого обов`язку стосовно повернення покупцеві сплачених покупцем грошових коштів у терміни, визначені у пункті 2 цієї угоди про розірвання, продавець зобов`язується додатково сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,3 відсотка від загальної суми грошових коштів, сплачених покупцем у якості попередньої оплати за товар згідно з пунктом 3.1. договору, в іноземній валюті (євро), за кожний день прострочення продавцем повернення грошових коштів покупцеві.

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду із позовною заявою, відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 30 000,00 євро, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 7 650,00 євро.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором купівлі-продажу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права, в частині неповернення суми попередньої порушеними, у зв`язку з чим здійснив нарахування неустойки.

Суд зауважує, що у пункті 7.4. додаткової угоди №1 від 15 березня 2023 року сторони погодили, що право, яке застосовується до цього договору є матеріальне та процесуальне право держави Україна.

Можливість обирати право передбачена нормами статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право". Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Сторони цього спору визначили, що право, яке застосовується до цього договору є матеріальне право держави Україна (пункт 7.4. додаткової угоди №1).

Отже до спірних правовідносин має застосовуватися саме право держави Україна.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За результатами розгляду спору суд встановив, що продавець не виконав зобов`язання з поставки товару, доказів поставки обумовленого товару сторони суду не надали.

Надалі, сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору, якою сторони передбачили зобов`язання продавця повернути покупцю 30 000,00 євро, сплачених як попередню оплату. Повернення коштів мало відбутися протягом 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору. Таким чином строк для повернення суми попередньої оплати встановлено по 30 березня 2023 року (включно).

Однак матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 30 000,00 євро.

Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але закони України не встановлюють заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з цього приводу у постанові від 4 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що позов про стягнення з відповідача 30 000,00 євро, що станом на час пред`явлення позову становить 1 198 920,00 грн, має бути задоволений.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з умовами пункту 3 угоди про розірвання договору купівлі-продажу №061022/03 від 6 жовтня 2022 року, у разі прострочення продавцем свого обов`язку стосовно повернення покупцеві сплачених покупцем грошових коштів у терміни, визначені у пункті 2 цієї угоди про розірвання, продавець зобов`язується додатково сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,3 відсотка від загальної суми грошових коштів, сплачених покупцем у якості попередньої оплати за товар згідно з пунктом 3.1. договору, в іноземній валюті (євро), за кожний день прострочення продавцем повернення грошових коштів покупцеві.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. За таких умов розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

А проте суд відзначає, що позовна заява та її додатки не містять жодного розрахунку нарахованого розміру неустойки. Зокрема позивач не вказав за які періоди він нараховує штрафні санкції. А тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку їх нарахування.

Суд звертає увагу позивача, що за правилами статті 162 ГПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суд відзначає, що для визначення розміру пені, що пред`являється як позовна вимога, необхідним є зазначення: конкретних періодів часу, у які існував певний розмір боргу; точну суму заборгованості, яка мала місце кожного дня прострочення виконання грошового зобов`язання; розмір відсотків, з яких обраховується пеня за кожен день прострочення.

Отже, належним та допустимим доказом розміру заявленої до стягнення пені може бути розрахунок позивача з вказанням конкретних періодів та сум нарахування. Однак позивач не виконав свого процесуального обов`язку щодо надання суду обґрунтованого розрахунку пені.

Відповідно до засад господарського судочинства визначених у статтях 13, 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач не надав суду розрахунок пені та не вказав у позові за які періоди нараховує пеню, що відноситься до сфери процесуальних прав та обов`язків саме позивача. Водночас суд позбавлений можливості здійснити таке нарахування з власної ініціативи, оскільки такі дії суперечитимуть принципам господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства.

За таких обставин суд не повинен самостійно визначати періоди нарахування штрафних санкцій та не має можливості здійснити перевірку розміру пені.

За змістом статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

А тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 7 650,00 євро пені.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми попередньої оплати свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд встановив наявність підстав для стягнення з відповідача 30 000,00 євро.

Водночас позивач не довів та не обґрунтував вимоги щодо пені у заявленій до стягнення сумі.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 22 569,67 грн.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати позивача покладаються на відповідача повністю відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с.Дойренці 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, №2, єдиний ідентифікаційний код 206399323) на користь Приватного підприємства "Деметра" (35162, Рівненська область, Дубенський район, с.Бокійма, вул. Онуфрієнка ім, 1к, ідентифікаційний код 32631554) 30 000 (тридцять тисяч) євро 00 євроцентів, що еквівалентно 1 198 920 (один мільйон сто дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. та 22 569 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) євро 00 євроцентів, що еквівалентно 305 724 (триста п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 60 коп. пені, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 18 березня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР