Рішення

від 18.03.2024 по справі 918/67/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/67/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон"

до Селянського (Фермерського) господарства "Нектар"

про стягнення 585 768,00 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Селянського (Фермерського) господарства "Нектар" (відповідач) про стягнення 585 768,00 грн, з яких: 443 000,00 грн основного боргу, 132 900,00 грн штрафу, 5 081,50 грн 3% річних та 4 786,50 грн інфляційних за договором № 799/05 від 31.05.2023.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.02.2023 у справі № 918/67/24 позов задоволено частково, стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства "Нектар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" 443 000,00 грн основного боргу, 70 000,00 грн штрафу, 5 081,50 грн 3% річних, 4 383,34 грн інфляційних та 4 390,18 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 62 900,00 грн штрафу, 29,48 грн 3% річних та 403,16 грн інфляційних відмовлено.

04.03.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 04.03.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 18.03.2024.

У судове засідання 18.08.2024 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон", вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 22/14 від 22.08.2022 (договір), укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатським об`єднанням «Аргументум» (АО), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6642/10 від 26.04.2028, ордер серії АІ 1486601 від 11.01.2024, акт наданих послуг від 14.02.2024.

За умовами п. 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором зокрема, щодо представництва інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в державних органах, органах місцевого самоврядування, перед будь якими фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, брати участь у всіх стадіях виконавчого провадження, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу їх діяльності в будь-якому статусі; складення адвокатських запитів, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; надання будь-якого іншого виду правової допомоги Клієнту в межах чинного законодавства України.

Права та обов`язки сторін визначені розділом 2 договору.

Відповідно до п. 2.13. договору для надання правової допомоги Клієнту АО призначено адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6642/10 від 26.04.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 26.04.2018 № 57.

Під час дії цього договору Клієнт зобов`язується вчасно та в повному обсязі оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, а також оплачувати вартість наданої правової допомоги згідно з умовами цього договору (п. 2.11.договору).

Пунктами 3.1.- 3.2., 3.5. договору правову допомогу, що надається АО Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу відповідної суми (гонорару) на поточний рахунок АО, виходячи з погодинної оплати праці АО, що становить 3 000, 00 грн годину без ПДВ, крім випадку, коли сторони узгодили інший спосіб та розмір оплати в додатковій угоді до договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення АО позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо інше окремо не обумовлено сторонами. За фактом надання послуг згідно з договором АО надає Клієнту Акт наданих послуг, після підписання якого послуги вважаються наданими належним чином та у повному обсязі.

Цей договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання (п.6.1. договору).

За результатом наданих послуг представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (підготовка та подання позовної заяви, участь у судовому засіданні) розмір витрат на правову допомогу зафіксували в акті наданих послуг від 14.02.2024, яким визначено та погоджено загальний розмір витрат на правову допомогу, яка становить 18 000,00 грн, а також зазначено, що послуги з правової допомоги, які надані АО повністю відповідають вимогам договору, зауважень та претензій у АО і Клієнта щодо якості наданих послуг, вартості та обсягу не має.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у справі проведене одне судове засідання, в якому представник позивача участі не брав. Представником позивача підготовлено одну заяву по суті спору - позовну заяву, заяву про участь в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та заяву про розгляд справи без його участі. При цьому, як установлено судом, позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано, що унеможливлює встановлення обґрунтованості суми, заявленої до стягнення (в акті наданих послуг йдеться лише про представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, що включає, зокрема підготовку та подання позовної заяви, участь в судовому засіданні, тощо). Окрім того, в основі спірних правовідносин сторін є договір поставки та застосування відповідальності за порушення строків розрахунків, вказана категорія справ належить до справ незначної складності, судова практика усталена, розрахунки нескладні, попри розмір заявлених позовних вимог.

Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

З огляду на викладене суд, проаналізувавши подані представником позивача докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та про покладення на відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У силу вимог п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позов задоволено частково, відтак 7 994,40 грн покладається на відповідача, а решта на позивача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Нектар" (35513, Рівненська область, Дубенський район, с. Пляшівка, вул. Берестецька, 25, ідентифікаційний код 30491547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (08606, Київська область, Фастівський район, с. Кобці, вул. Промислова, буд.15, ідентифікаційний код 37483268) 7 994,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шенкон" (08606, Київська область, Фастівський район, с. Кобці, вул. Промислова, буд.15, ідентифікаційний код 37483268).

Боржник: Селянське (Фермерське) господарство "Нектар" (35513, Рівненська область, Дубенський район, с. Пляшівка, вул. Берестецька, 25, ідентифікаційний код 30491547).

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове судове рішення складене та підписане 18.03.2024.

Суддя О.Андрійчук