Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/18068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 910/18068/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, буд. 3) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мельник Альона Сергіївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ІНВЕСТ" про стягнення 181 616, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №345-784/7 від 25.10.2023 позивачем здійснено передоплату згідно з платіжною інструкцією №386 від 27.10.2023 на суму 147 744,00 грн, проте відповідач свої зобов`язання зі своєчасної поставки товару не виконав, попередню оплату повернув лише частково - в сумі 40 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 107 744,00 грн попередньої оплати та 73 872,00 грн неустойки за непоставлений своєчасно товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 постановлено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ІНВЕСТ" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОЛАНД СЕКЮРІТІ) про стягнення 181 616,00 грн разом з доданими до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, для розгляду справи № 910/18068/23 визначено суддю Суслову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни (вх. № 910/18068/23) залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточнення даних щодо відповідача (найменування та місцезнаходження); доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з копіями усіх доданих до неї документів листом з описом вкладення; доказів, відповідно до вимог ст.60 ГПК України, на підтвердження повноважень адвоката, що підписав позовну заяву, представляти інтереси позивача у Господарському суді Харківської області (ордер або довіреність).

09.01.2024 від позивача до суду надійшли усунення недоліків за вх. № 677 разом із доказами повноважень особи, що підписала позовну заяву, доказами направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, а також текстом уточненої позовної заяви з уточненням даних відповідача, відповідно до якої позивач просить:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (Ідентифікаційний код: 44309359) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму залишку сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 107 744,00 грн. відповідно до договору поставки №345-784/7 від 25.10.2023 р.;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (Ідентифікаційний код: 44309359) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму неустойки у розмірі 73 872,00 грн. відповідно до п. 7.1.2. до договору поставки №345-784/7 від 25.10.2023 р.;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (Ідентифікаційний код: 44309359) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву (уточнену) до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18068/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2024 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" сі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

25.10.2023 р. між ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» та ФОП Мельник А. С. укладено договір поставки №345-784/7 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник (ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ») зобов`язується передати у власність Покупця (ФОП Мельник А. С.) ПММ (дизельне паливо згідно з Додатком №1 до Договору «Форма заявки на придбання товару»), надалі-Товар, відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2. Договору у разі якщо протягом 1 (одного) робочого дня з моменту направлення Покупцем заявки Постачальнику від Постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку Товару вважається прийнятною до виконання.

Згідно з п. 2.4. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару в строк не пізніше З (трьох) робочих днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку Товару, якщо інший строк письмово не погоджений сторонами.

Відповідно до п. 2.5 Договору Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно до п. 3.1. Договору Оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах: 50% попередня оплата, решта 50% - по факту поставки, згідно наданого рахунку.

Згідно з п. 2 Додатку №1 до Договору «Форма заявки на придбання товару» повна вартість Товару складає 295 488,00 грн.

Відповідно до п. 4 Додатку №1 до Договору «Форма заявки на придбання товару» умови оплати Товару: 50% попередня оплата, решта 50% по факту поставки згідно наданого рахунку.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

25.10.2023 ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» було виставлено рахунок на оплату № 7889 на суму 295 488,00 грн.

27.10.2023 ФОП Мельник А. С. оплатила 50% від вартості Товару у сумі 147 744,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №386 від 27.10.2023.

Позивач вказує, що станом на 01.11.2023 Товар не був поставлений ФОП Мельник А.С. У телефонних розмовах з менеджерами ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» представники позивача неодноразово вимагали повернення оплачених грошових коштів за непоставлений Товар. Проте, грошові кошти було повернуті лише частково у сумі 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

15.11.2023 ФОП Мельник А. С. направила на офіційну поштову та електронні адреси ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ», які опубліковані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, претензію № 07-15/23 з вимогою про повернення грошових коштів.

Однак, вимоги позивача були проігноровані та кошти в повному обсязі повернуті не були.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 27.11.2023 ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44309359) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НОЛАНД СЕКЮРІТІ», а також змінило місцезнаходження.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить стягнути з відповідача суму залишку сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 107 744,00 грн. відповідно до договору поставки №345-784/7 від 25.10.2023, а також суму неустойки у розмірі 73 872,00 грн. відповідно до п. 7.1.2. до договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем доведено, що за Договором поставки №345-784/7 від 25.10.2023 ним здійснено попередню оплату за товар у розмірі 147 744,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №386 від 27.10.2023.

Поряд із тим, відповідач не поставив позивачу товар у встановлені в договорі строки, кошти повернув лише частково у сумі 40 000,00 грн. Решту суми попередньої оплати у розмірі 107 744,00 грн. відповідачем повернуто не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку грошової суми не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 107 744,00 грн. (залишку суми попередньої оплати) підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 73 872,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Вартість Товару складає 295 488,00 грн., що підтверджується Додатком 1 до Договору «Форма заявки на придбання товару» та рахунком ТОВ «ГРАНД АГРО ІНВЕСТ» №7889 від 25.10.2023. А отже, 1% від вартості Товару складає 2 954,88 грн.

Як вже було зазначено вище, 27.10.2023 Позивач здійснив попередню оплату за Товар, а тому Товар повинен був бути поставлений не пізніше ніж через 3 дні - 30.10.2023.

За підрахунками позивача, за період з 31.10.202 по 25.11.2023 сума неустойки становить 73 872,00 грн. (= 2954,88 грн. * 25).

Перевіривши правильність нарахування неустойки, суд дійшов висновку, що нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 73 872,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2724, 24 грн.

Що стосується витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (Закон № 5076-VI).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Так, в матеріалах справи наявний ордер адвоката АА№ 1386471 від 08.01.2024, який видано на підставі договору про надання правової допомоги № 06-11/23С від. 15.11.2023, а також свідоцтво адвоката Лівак Антона Петровича КС № 8914/10 від 13.03.2020. Проте, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (надання послуг), акту приймання - передачи послуг, рахунків тощо.

А отже, з вищенаведеного вбачається, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124,129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, буд. 3, код ЄДРПОУ 44309359) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Альони Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму залишку сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 107 744,00 грн. відповідно до договору поставки №345-784/7 від 25.10.2023 р., суму неустойки у розмірі 73 872,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2724, 24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Фізична особа-підприємець Мельник Альона Сергіївна ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю НОЛАНД СЕКЮРІТІ (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, буд. 3, код ЄДРПОУ 44309359).

Повне рішення складено "15" березня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 910/18068/23