Рішення

від 06.03.2024 по справі 927/1089/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1089/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури

код ЄДРПОУ 0291011424,

вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

nsiverskiy.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

позивача: Фонду державного майна України

код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133

info@spfu.gov.ua

до відповідача 1: Акціонерного товариства Укртелеком

код ЄДРПОУ 21560766, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601,

до відповідача 2: Коропської селищної ради

код ЄДРПОУ 04412426, вул. Кибальчича, 1, смт. Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16200

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1: Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації

код ЄДРПОУ 23000089; вул. Гетьмана Полуботка, 70, м. Чернігів,14013

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 2: Головне управління ДСНС України в Чернігівській області

код ЄДРПОУ 38590042; просп. Миру, 190-а, м. Чернігів, 14000

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Юзвак Л.Б.

від позивача: Помаз В.В.

від відповідача-1: Полегенько К.А.

від відповідача-2: не прибув,

Керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Коропської селищної ради про усунення перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 93051, розташованим за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області, шляхом:

- визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 Про визнання права власності у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, площею 56,8 кв.м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області;

-визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області;

-скасування рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації Захарченко С.М. від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740;

- зобов`язання Акціонерне товариство Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району, Чернігівської області на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 06032945).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк - 10 календарних днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання: документів, які підтверджують сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку в розмірі в сумі 2684,00 грн; доказів направлення іншим учасникам справи документів на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.09.2023, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2023 о 09:30 год. Також даною ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 01.09.2023 отримана учасниками справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

19.09.2023, у встановлений судом строк, до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, що сформований в Електронному суді. Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.09.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання з приводу виправлення помилок, допущених під час написання відзиву (сформовано в Електронному суді), яке прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У підготовче засідання 28.09.2023 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 не скористався правом на участь у підготовчому засіданні, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від відповідача-2 не надійшло.

Суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.10.2023 на 09:00, про що прокурор, представники позивача та відповідача-1 повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу повідомлення від 28.09.2023.

28.09.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення щодо позовної заяви, у яких позивач підтримує позовні вимоги. Суд прийняв пояснення до розгляду та долучив до матеріалів справи.

04.10.2023 через канцелярію суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

11.10.2023 (сформовано в Електронному суді 10.10.2023) до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів та заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 26.10.2023 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 не скористався правом на участь у підготовчому засіданні, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від відповідача-2 не надійшло.

Представник відповідача-1 підтримала подане нею клопотання про витребування доказів, а саме: результатів перевірки Фонду державного майна України в 2005-2007 роках, в частині, яка стосується підтвердження прав власності ВАТ Укртелеком на майновий комплекс за адресою: смт. Короп, Коропського, вул. Поштова, 9, площею 1293,1 кв.м та листа Фонду державного майна від 10.07.2015 № 10-21-12485, адресований спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації про результати проведеної перевірки.

Прокурор заперечив щодо клопотання відповідача-1.

Представник Фонду державного майна України зазначено, що результати перевірки, проведені в 2005-2007 роках не збереглися.

Суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2023 на 10:30, про що прокурор, представники позивача та відповідача-1 повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу повідомлення від 26.10.2023.

26.10.2023, після закінчення підготовчого засідання, від прокуратури надійшло пояснення на заперечення відповідача-1, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.11.2023 до суду від прокуратури надійшло клопотання, у якому просить суд вирішити питання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі та залучити до участі у справі в якості третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області.

У судове засідання 28.11.2023 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 не скористався правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від відповідача-2 не надійшло.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.12.2023 на 10:00, про що прокурор, представники позивача та відповідача-1 повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 направлено ухвалу повідомлення від 28.11.2023.

У судове засідання 20.12.2023 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 не скористався правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від відповідача-2 не надійшло.

Ухвалою суду від 20.12.2023 клопотання прокурора задоволено, постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області; призначено підготовче засідання на 24.01.2024 на 09:00.

22.12.2023 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

25.12.2023 від третьої особи - Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації до суду надійшли пояснення, у яких також просить суд розглянути справу за відсутності їх представника. Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

28.12.2023 від третьої особи - ГУ ДСНС України в Чернігівській області до суду надійшли пояснення, у яких також просить суд розглянути справу за відсутності їх представника. Пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

17.01.2024 через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення процесуального строку та приєднання до матеріалів справи доказів.

У підготовче засідання 24.01.2024 прибув прокурор та повноважний представник позивача.

Відповідачі та треті особи не скористалися правом на участь у підготовчому засіданні, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином. Додаткових заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Суд задовольнив клопотання третіх осіб про розгляд справи за їх відсутності.

Також з урахуванням положень ст. 80,119 ГПК України, а також з огляду на те, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, а також для забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд задовольнив клопотання прокуратури, поновив строк для подання доказів, долучив докази до матеріалів справи.

Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.02.2024 на 10:30, про що прокурор, представник позивача повідомлені під розписку, на адресу відповідачів та третіх осіб направлено ухвалу повідомлення від 24.01.2024.

У судове засідання 08.02.2024 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 та треті особи не скористалися правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні суд постановив ухвалу про оголошення перерви до 06.03.2024 на 11:20, про що прокурор представник позивача повідомлені під розписку, на адресу відповідача-2 та третіх осіб направлено ухвалу повідомлення від 08.02.2024.

19.02.2024 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача АТ Укрпошта. В обґрунтування клопотання зазначає про те, що в разі ухвалення рішення про задоволення позову, це вплине на право спільної часткової власності на приміщення в будинку 34а двох співвласників АТ Укртелеком та АТ Укрпошта та буде наслідком зменшення фактичної площі, на яку оформлено право власності АТ Укрпошта вданому будинку.

23.02.2024 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача-1, відповідно до якого останній зазначає, що АТ Укрпошта не має жодних прав на оспорюване майно, а отже, рішення у справі не може вплинути на права та обов`язки останнього.

У судове засідання 06.03.2024 прибув прокурор та повноважні представники позивача та відповідача-1.

Відповідач-2 та треті особи не скористалися правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Суд відхилив клопотання відповідача-1 враховуючи ту обставину, що рішення у справі не вплине на права та обов`язки АТ "Укрпошта", оскільки у свідоцтві на право власності чітко визначено площу та зазначено нумерацію приміщень, що належать на праві власності відповідачу-1, до складу яких входять і оспорювані приміщення-укриття.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення учасників справи господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (відповідач-1)) та затверджено його статут.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком".

Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 189 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком"; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 09.08.2004, Державний комітет зв`язку та інформатизації України передав, а Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" прийняв об`єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ "Укртелеком" згідно з переліком, зокрема, за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9: 4/5 будівлі, приміщення цеху, інвентарний номер 00016857; висотна вежа, інвентарний номер 00016857/1; 4/5 будівлі, складське приміщення, інвентарний номер 00026585; туалет, інвентарний номер 00026586; 4/5 будівлі, гараж, інвентарний номер 00026588; паркан залізобетонний, інвентарний номер 00026589; приміщення "Телекомсервіс", інвентарний номер 00017012.

Рішенням виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 Про визнання права власності визнано право власності ВАТ "Укртелеком" на приміщення Коропського цеху електрозв`язку №3 ЧФ ВАТ "Укртелеком", розміщених, зокрема, за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, у тому числі на адмінбудівлю загальною площею 1029,95 кв.м та зобов`язано районне БТІ видати необхідні правоустановчі документи.

Докази, на підставі яких прийнято спірне рішення в матеріалах справи відсутні.

17.12.2004 Коропською селищною радою видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс: 1029,95 кв.м будівлі А-1; склад, 153,2 кв.м Б-1; гараж, 158,20 кв.м В-1; туалет, 3,6 кв.м Д-1; висотна вежа -1; паркан залізобетонний 2. Загальна площа 1293,1 кв.м; А-2 адміністративна будівля.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339117486 від 13.07.2023, приміщення за адресою Чернігівська обл., Коропський р-н, смт Короп, вул. Поштова, 9, загальною площею 1293,1 кв. м, належить на праві власності ВАТ "Укртелеком", реєстраційний номер 9121740.

У матеріалах справи наявні наступні документи:

- експлікації з інвентаризаційної справи № 258-9 на майновий комплекс за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9;

- лист ПАТ "Укртелеком" № 15-449 від 14.08.2013 до КП "Коропське РБТІ" про технічну інвентаризацію захисної споруди, відповідно до якого ПАТ "Укртелеком" просив виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належить ПАТ Укртелеком, № 93051, площею 50 кв.м за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9.

- Технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття, адреса: смт Короп, вул. Поштова, 9, літ. А-2; власник ВАТ "Укртелеком", виготовлений 02.10.2013 Коропським РБТІ;

- паспорт захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 93051, відповідно до якого захисна споруда прийнята в експлуатацію 1982 року. Відповідно до технічних характеристик: місткість 100 осіб, загальна площа 100 кв. м, укриття є вбудованим, клас сховища - ІІ;

- лист Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 53-75-1314вих-23 від 12.05.2023;

- Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93051 від 06.06.2022, що розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, належить АТ "Укртелеком", балансоутримувач: АТ "Укртелеком";

- Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93051 від 13.04.2023, що розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, належить АТ "Укртелеком", балансоутримувач: АТ "Укртелеком";

- перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі (нерухоме майно).

Посилаючись на порушення відповідачем норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.

Позивач у поясненнях щодо позовних вимог зазначає наступне:

- захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч.2 ст.178 ЦК України є обмежено оборотоздатною річчю та не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну;

- з огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного сховища у приватну власність АТ "Укртелеком", державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція права власності означеного товариства на сховище.

Інші пояснення аналогічні доводам прокурора, що викладені у позовній заяві.

Відповідач-1 у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, свої заперечення обґрунтовує наступним:

- відсутні підстави представництва інтересів держави в суді в особі Фонду державного майна України;

- прокурором належними та допустимими доказами не доведено факт того, що спірна захисна споруда була відчужена із державної в приватну власність. Доведеним є факт відсутності перебування захисної споруди цивільного захисту №95051 в складі комплексу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на момент приватизації, що виключає підстави для задоволення позову;

- документи, що свідчать про відсутність належних та допустимих доказів перебування в державній власності захисної споруди цивільного захисту № 95051 в складі комплексу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , на момент приватизації відсутні;

- твердження того, що захисна споруда є самостійним об`єктом нерухомого майна не відповідає дійсності, оскільки протирадіаційне укриття є невід`ємною частиною будівлі, є єдиним конструктивним елементом, складовою частиною будівлі;

- прокурором не обґрунтована невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного на момент його прийняття законодавства як підстави визнання його незаконним та скасування;

- зазначає про втручання в право відповідача-1 на мирне володіння майном;

- вимоги прокурора не відповідають належному способу захисту.

- зазначає про сплив строку позовної давності та заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені.

Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача-1, зокрема, зазначає:

- аргументи, наведені у відзиві на позов, не спростовують доводи позовної заяви щодо підстав подання позову прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна України;

- у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 93051. Негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця об`єкту цивільного захисту, що і має місце в даному випадку. Таким чином, строк позовної давності не застосовується;

- спірне рішення прийнято всупереч п. г ч.2 ст.5 ЗУ "Про приватизацію державного майна" та введеним в дію у подальшому абз.41 ч.2 ст.4 ЗУ "Про приватизацію державного і комунального майна" та ч.12 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, підлягає визнанню недійсним;

- наявність відповідної технічної документації на окреме приміщення (протирадіаційне укриття) спростовує всі доводи, наведені у відзиві щодо неможливості визначення даної споруди, як окремого об`єкту.

Відповідач-1 у додаткових запереченнях щодо позовних вимог зазначає, зокрема, що наявність лише паспорту на захисну споруду цивільного захисту не є належним та беззаперечним доказом того, що у складі комплексу нерухомого майна за адресою: смт Короп Новгород-сіверського району Чернігівської області по вул. Поштова, 9 була наявна та введена в установленому будівельними нормами порядку захисна споруда цивільного захисту № 93051, в період перебування зазначених об`єктів в державній власності та на момент приватизації.

Треті особи у своїх поясненнях зазначали про те, що відповідно до ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації; що вони не є суб`єктами приватизації; згідно з даними загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області обліковується протирадіаційне укриття №93051, балансоутримувач АТ "Укртелеком".

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

За пунктами 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

За доводами прокурора, спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 93051, що розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, де розпорядником та власником якого є держава в особі Фонду державного майна України.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ Укртелеком права власності на майно за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття № 93051.

За інформацією Фонду державного майна України (лист від 14.07.2023 №3184-23), наданою на лист прокуратури від 23.05.2023 №53-73-1429вих-23, оскільки захисні споруди не належали (і не належать) до сфери управління Фонду, заходи щодо претензійно-позовного характеру споруди за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп Чернігівської області не вживались. Також, у даному листі Фонд звернувся з проханням розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування стосовно вказаних захисних споруд цивільного захисту.

Так, згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 даного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Таким чином, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах, яким не було вжито заходів з метою усунення встановленого порушення.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новгород-Сіверська окружна прокуратура листом № 53-75-2097вих-23 від 26.07.2023 повідомила Фонд державного майна України щодо звернення до суду в їх інтересах із позовом.

Отже суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення реєстратора, зобов`язання повернути захисну споруду цивільного захисту суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо об`єкту нерухомого майна - частини приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набутого відповідачем у власність у 2004 році.

Для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, суд вважає за необхідне, перш за все, з`ясувати правовий статус даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення станом на дату набуття його у власність відповідачем-1.

Як зазначено судом вище, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339117486 від 13.07.2023, приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1293,1 кв. м, належить на праві власності ВАТ "Укртелеком".

Вищевказане нерухоме майно включає адміністративну будівлю А-2 площею 1029,95 кв.м, до складу якої входить нежитлове приміщення площею 58,8 кв.м (монтажна). Відповідно до інформації з інвентаризаційної справи №258-9 на будівлю, зазначене приміщення знаходиться у підвалі даної будівлі та значаться на експлікації внутрішніх площ під номером 18.

Правовий статус підвального приміщення площею 56,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено матеріалами даної справи, а саме:

-паспортом захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №93051, відповідно до якого захисну споруду прийнято в експлуатацію 1982 року. Відповідно до технічних характеристик: місткість 100 осіб, загальна площа 100 кв. м, укриття є вбудованим, клас сховища - ІІ;

При цьому, суд зазначає, що зазначений паспорт відповідає формі, що затверджена Інструкцією про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР від 1975 року.

-обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття), відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики, зокрема: конструкція, показник захисту 300; тип укриття вбудоване, підвальне приміщення 2-х поверхової будівлі; рік введення в експлуатацію 1982; місткість 100 осіб; загальна площа 100 кв. м.

-технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття від 02.10.2013, реєстровий № 258 кн. 3, розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, Коропський район, Чернігівська область. Відповідно до поверхневого плану на будівлю "А-2" підвал та журналу внутрішніх площ до плану будівлі "А-2" підвал, приміщення загальною площею 56,8 кв.м поділено на три частини площами 29,2 кв.м, 7,6 кв. м, 20,0 кв.м.

- Акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93051 від 06.06.2022 та від 13.04.2023, згідно з якими приміщення, що розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, є захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям №93051, група 2, вбудоване в двоповерхову будівлю, місткість на 60 осіб, належить АТ "Укртелеком", балансоутримувач: АТ "Укртелеком" ;

- відомості про захисні споруди цивільного захисту відповідно до електронного обліку ГУ ДСНС України у Чернігівській області (додаток до листа ГУ ДСНС України у Чернігівській області № 53-75-1314вих-23 від 12.05.2023), згідно з якими об`єкт цивільного захисту протирадіаційне укриття №93051 включене до електронного обліку захисних споруд цивільного захисту області.

Відповідача-1 у своїх запереченнях зазначає про те, що на момент передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Укртелеком", оформлення права власності на таке майно, була відсутня будь-яка інформація стосовного того, що в складі зазначеного майна перебуває захисна споруда цивільного захисту №95051, така інформація відсутня і в технічній документації на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп. Зазначає, що позивачем не доведено того факту, що спірна захисна споруда була відчужена із державної в приватну власність.

Проте, в матеріалах справи наявний лист ПАТ "Укртелеком" № 15-449 від 14.08.2013 до КП "Коропське РБТІ" про технічну інвентаризацію захисної споруди, відповідно до якого ПАТ "Укртелеком" просив виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належить ПАТ "Укртелеком", № 93051, площею 50 кв.м за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9.

Відповідно до п.2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", затверджених Наказом Держбуду України від 2000-10-13 № 229 (чинних станом на час виникнення спірних правовідносин), прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони оформлюється актом державної приймальної комісії. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об`єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта - сертифіката на об`єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється облікова картка і паспорт захисної споруди.

Тобто, наявність, зокрема, паспорту та облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік).

Матеріали справи містять облікову картку захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № НОМЕР_2 , згідно з якою останнє знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ПАТ "Укртелеком", а також Технічну характеристику (паспорт).

Крім того, відповідно до п.21 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 24.05.2001, складовими частинами технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план захисної споруди цивільного захисту; 4) експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту; 5) основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту; 6) технічна характеристика конструктивних елементів; 7) санітарно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання; 8) технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання захисної споруди цивільного захисту.

За змістом п.30 Розділу І зазначеної Інструкції замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об`єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об`єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.

Тобто, саме на Відповідача-1 було покладено обов`язок із забезпечення повноти і достовірності відомостей щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а також їх надання як замовником до відповідних органів з технічної інвентаризації.

Разом з тим, Відповідач-1 здійснив реальні дії щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, тим самим визнаючи факт наявності захисної споруди №93051 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, вказане не свідчить про відсутність даної захисної споруди загалом, так як технічний паспорт - це документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, проте фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).

Крім того, відповідно до Інструкції про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР від 1975 року (далі - Інтрукція), що діяла на момент введення в експлуатацію спірного укриття, захисні споруди в мирний час повинні використовуватися для потреб народного господарства і обслуговування населення у відповідності до проекту. Під час експлуатації захисних споруд в мирний час повинні виконуватися всі вимоги, що забезпечують придатність приміщень до переводу їх у встановлені строки на режим захисних споруд та необхідні умови для перебування людей у захисних спорудах.

Отже, використання Відповідачем-1 приміщень як звичайних підвальних не тільки не суперечить доводам прокурора, а і додатково підтверджує можливість їх використання для власних потреб у мирний час.

Проте, під час експлуатації захисних споруд в мирний час повинна бути забезпечена збереженість: захисних якостей як споруди в цілому, так і окремих її елементів: входів і аварійних виходів, захисно-герметичних і герметичних дверей, віконниць, противибухових пристроїв; герметизація і гідроізоляція усієї захисної споруди.

Крім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції в експлуатованій захисній споруді повинна бути наступна документація, зокрема паспорт укриття (протирадіаційного укритті), складений по формі 2.

Час для проведення заходів (приведення захисної споруди до режиму укриття), визначених у п. 3.14. даної Інструкції встановлюється керівником об`єкту для кожної захисної споруди окремо, однак, воно не повинно перевищувати часу, встановленого відповідними нормативними документами по проектуванню захисних споруд.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття час для приведення укриття до готовності визначено 12 год.

Отже, відсутність акту державної технічної приймальної комісії щодо готовності спірної захисної споруди цивільного захисту та технічного паспорту на це приміщення як на захисну споруду не свідчать про її відсутність. Натомість, доказом наявності захисної споруди №93051 за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, є облікова картка протирадіаційного укриття №93818, а також Технічна характеристика (паспорт).

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Рішення щодо приватизації майна/спірної будівлі відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла в період з 1992 по 2004) в матеріалах справи відсутнє.

За змістом ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) захисні споруди цивільної оборони не підлягали приватизації.

Відповідно до п.17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 також включено і захисні споруди.

Згідно зі ст.86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до п.13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.

Окрім того, за висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18, від 01.10.2020 у справах №924/647/18, №912/1672/18, від 18.03.2021 у справі №924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту №93051 належить до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Отже, оскільки уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України (позивач) або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту №93051 не приймалось, суд приходить до висновку, що спірне майно на час приватизації маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України №2558-XII від 07.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення) (Фонд). Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції станом на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Отже, з огляду на зазначене, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких прийнято спірне рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради №351 від 25.11.2004 "Про визнання права власності".

Відповідачем-2 не наведено жодних підстав для прийняття оспорюваного рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради №351 від 25.11.2004 "Про визнання права власності" у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, площею 56,8 кв.м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області.

Як судом встановлено вище, 17.12.2004 Коропською селищною радою видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс: 1029,95 кв.м будівлі А-1; склад, 153,2 кв.м Б-1; гараж, 158,20 кв.м В-1; туалет, 3,6 кв.м Д-1; висотна вежа -1; паркан залізобетонний 2. Загальна площа 1293,1 кв.м; А-2 адміністративна будівля.

Враховуючи те, що визнання свідоцтва про право власності недійсним є похідним від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке є правовою підставою набуття самого права власності, вимога щодо визнання недійсним зазначеного вище свідоцтва, підлягає задоволенню.

За ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 та 3 ч.3 ст.26 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

За ч.1, 3 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав (ч.7 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За ч.1-2 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1 121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

З огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного приміщення в приватну власність Відповідачу-1, державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція його права власності на дане нерухоме майно.

Відтак, вимога про скасування рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації Захарченко С.М. від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740 підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст.326 ЦК України).

За приписами ст.317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Згідно зі ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Варто зауважити, що у статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема, в період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Суд зазначає, що цивільний обіг спірного об`єкта нерухомості є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення Відповідачем-1 державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району, Чернігівської області підлягає задоволенню.

Щодо доводів Відповідача-1 про необґрунтоване втручання держави у мирне володіння спірним майном, суд зазначає наступне.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що втручання держави в право АТ "Укртелеком" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу повернення майна до державної власності та відновлення законного панування над ним.

Відтак, судом не приймаються заперечення Відповідача-1 щодо втручання у мирне володіння майном.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Щодо доводів Відповідача-1 про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, які регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даної позовної заяви прокуратурою сплачено 5 052,00грн судового збору згідно з платіжною інструкцією №1834 від 27.07.2023.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір у сумі 4026,00 грн покладається судом на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 Про визнання права власності у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, площею 56,8 кв.м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород-Сіверського) району, Чернігівської області.

4. Скасувати рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації Захарченко С.М. від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740.

5. Акціонерному товариству Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, розташоване за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району, Чернігівської області на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 06032945).

6. Стягнути з Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 4026,00 грн.

7. Стягнути з Коропської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412426, вул. Кибальчича, 1, смт. Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16200) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 4026,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення виготовлено 18.03.2024.

Суддя В.В. Моцьор