Постанова

від 13.03.2024 по справі 908/2757/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2757/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023 (суддя Боєва О. С.)

за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до 1). Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

2). Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради

3). Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Позашкільний навчальний заклад Станція юних техніків Запорізької міської ради Запорізької області

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернення майна,

за участю:

позивача: Шурига Д. О. (самопредставництво),

відповідача-2: Боряков Т. В. (самопредставництво),

відповідача-3: Пічко Р. С. (адвокат),

прокурора: Красножон О М. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - позивач) до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (далі - відповідач 3), у якому, просив:

-визнати недійсним договір оренди від 28.01.2021 № 03/21 нерухомого майна по вул.Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону, який укладений між відповідачами;

- зобов`язати відповідача - 3 повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі відповідача - 2 та відповідача - 1 за актом приймання-передачі нежитлові приміщення №№ 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв.м по вул.Воронезькій, 22, м.Запоріжжя.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, тому наявні підстави для визнання його недійсним та зобов`язання відповідача - 3 повернути нежитлові приміщення, які одержані за цим договором.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023, в позові відмовлено.

2.3 Свої висновки суди мотивували тим, що прокурором та позивачем не доведено тих обставин з якими вони пов`язували свої доводи, що виключало підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали на те, що у спірній будівлі є окремі нежитлові приміщення, які не віднесені в установленому законом порядку до майна закладів освіти та майно за оспорюваним договором передане в оренду відповідачу-3 з додержанням вимог законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням її уточнення, скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме - технічний паспорт на будівлю, згідно з яким приміщення третього поверху є складовими об`єкта нерухомого майна.

3.3 Поданий позивачем відзив щодо касаційної скарги не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.4 У відзиві позивач просить задовольнити касаційну скаргу.

3.5 Відповідно до приписів частини другої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.6 Згідно статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

3.7 Отже оскільки поданий позивачем відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

3.8 Відповідачі 2, 3 у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 28.01.2021 між відповідачами було укладено договір оренди № 03/21 нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону, за умовами якого та на підставі акта приймання-передачі, відповідач - 3 отримав у строкове платне користування, комунальне нерухоме майно, нежитлові приміщення № № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3), загальною площею 2015,9 кв.м по вул. Воронезькій, 22 м.Запоріжжя, які перебувають в оперативному управлінні відповідача - 2 (далі - нерухоме майно), для розміщення медичного кардіологічного реабілітаційного центру, строком по 28.01.2026.

4.2 При цьому встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна раніше перебував у користуванні спеціалізованої багатопрофільної школи ІІ-ІІІ ступенів № 16 м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22.

4.3 Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 01.08.2005 №48 спеціалізовану багатопрофільну школу ІІ-ІІІ ступенів №16 Запорізької міської ради по вул. Воронезькій, 22 виключено з переліку об`єктів освіти міста з 01.09.2005.

4.4 Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що фізичний об`єм права оперативного управління Департамента освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради обмежується частиною будівлі по вул. Воронезька, 22 в м. Запоріжжя площею 7866,95 кв.м із загальної площі будівлі 10662,1 кв.м. Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради не може розпоряджатися усією будівлею.

4.5 Спір у справі, яка переглядається, виник з приводу використання нерухомого майна за доводами прокурора не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, оскільки відповідачем - 3 допущено його перепрофілювання.

4.6 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.7 Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.8 Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього Кодексу.

4.9 Відповідно до частини 1 статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

4.10 Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

4.11 Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

4.12 Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

4.13 Суди встановивши, що після ліквідації закладу освіти Запорізької спеціалізованої багатопрофільної школи ІІ-ІІІ ступенів №16, будівля літ. А-3, інв. №10310002 по вул. Воронезька, 22 в м.Запоріжжя, загальною площею 10662,1 кв.м, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, частина з якої, а саме: площа 7866,95 кв.м була передана в оперативне управління департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, правонаступником якого є Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, решта будівлі літ. А-3 інв. № 10310002, а саме третій поверх будівлі, загальною площею 2015,9 кв.м був переданий в оренду відповідачу-3 на підставі договору за результатами проведення аукціону.

4.14 При цьому суди встановили, що майно комунальної власності було передано за оспорюваним договором з додержанням вимог законодавства, яке регулювало правовідносини на момент їх виникнення.

4.15 Суд касаційної інстанції погоджується із таким висновком та зазначає, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що в матеріалах справи відсутні відомості про прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішень щодо визначення приналежності та порядку використання частини будівлі ліквідованої Запорізької спеціалізованої багатопрофільної школи ІІ-ІІІ ступенів № 16 по вул. Воронезькій, 22 м.Запоріжжя, а саме третього поверху, крім площі у загальному розмірі 7866,95 кв.м, із загальної площі 10662,1 кв.м, тому твердження прокурора про те, що всі без виключення приміщення, які знаходяться у будівлі літ.А-3, інв. № 10310002 були передані для розміщення Станції юних техніків Запорізької міської ради, є безпідставними.

4.16 Прокурор як на підставу своїх вимог посилався на дані Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 23.12.2009 на будівлю міської станції юних техніків літ. А-3, інв. № 10310002, площею 10681,0 кв.м.

4.17 Як вбачається вказане Свідоцтво було видано 23.12.2009.

4.18 Разом з тим судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 188/20 від 21.04.2011 "Про передачу майна комунальної власності в оперативне управління департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради" вирішено вилучити з оперативного управління Управління освіти і науки Запорізької міської ради та передати в оперативне управління Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1,2,3 до даного рішення.

4.19 В Додатку 1 до вказаного рішення, в тому числі значаться об`єкти за адресою: вул.Воронезька, 22, зокрема: приміщення інв. № 10310002, площею 7866,95 кв.м, теплиця інв. № 10310003 - 281,95 кв.м, огорожа, інв. № 10310004.

4.20 Місцевим господарським судом встановлено, що доказів прийняття виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішень щодо визначення приналежності та порядку використання частини будівлі ліквідованої Запорізької спеціалізованої багатопрофільної школи ІІ-ІІІ ступенів № 16 по вул.Воронезькій, 22, крім вищевказаної площі у загальному розмірі 7866,95 кв.м, суду не надано, відповідних доказів матеріали справи не містять.

4.21 Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзивів на касаційну скаргу, з урахуванням викладеного, узгоджуються із висновками апеляційного суду.

4.22 Заявник касаційної скарги наведених висновків судів не спростував.

4.23 Прокурор у касаційній скарзі не зазначив які саме докази у даній справі є недопустимими.

4.24 Доводи, викладені у касаційній скарзі, за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам справи, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і встановлених судами обставин справи.

4.25 Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

4.26 Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі, також зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

4.27 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, підстав для її скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

4.28 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.29 Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.30 Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.31 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.32 За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційної скарги немає.

4.33 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 908/2757/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Є.В. Краснов