Ухвала

від 18.03.2024 по справі 909/1425/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/1425/13

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2022 та за результатами розгляду скарг на дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_1. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс"

до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - колективне підприємство "Київтрансрейс-511",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. 27.02.2024 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2022 у справі № 909/1425/13 залишити в силі. Водночас у скарзі ОСОБА_1 просить зупинити дію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, якою скасовано частково ухвалу господарського суду Івано-франківської області від 27.10.2022 у справі №909/1425/13, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії приватного виконавця ОСОБА_1

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням того, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, та пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу з посиланням на процесуальні порушення, передбачені частиною третьої статті 310 ГПК України, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.

Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження.

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа.

При цьому одним із реквізитів платіжного документа про сплату судового збору є "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу і який має містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Тобто, необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у даному випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна касаційна скарга, а також дата судового рішення апеляційного господарського суду, яке оскаржується.

Однак до касаційної скарги додано квитанцію від 27.02.2024 №7103-0266-3806-1218, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028, 00 грн, де у графі "призначення платежу" зазначено: "101 3076003752;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Верховний суд (Касаційний господарський суд)".

З огляду на викладене вказана квитанція від 27.02.2024 № 7103-0266-3806-1218 не може бути визнана належним доказом сплати судового збору саме у цій справі, оскільки не містить інформації про номер судової справи, у межах якої подається відповідна скарга, а також дати прийняття судового акта (постанови), що оскаржується в касаційному порядку, з огляду на що з останнього не вбачається, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з урахуванням предмета касаційного оскарження;

- надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у тому ж розмірі (3 028,00 грн) на реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", але із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дати судового рішення, що оскаржується).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Водночас суд звертає увагу скаржника на те, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку не розглядається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 909/1425/13 залишити без руху.

2. Надати приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області ОСОБА_1, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова