Постанова

від 27.02.2024 по справі 550/599/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/599/23 Номер провадження 22-ц/814/509/24Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Пікуля В.П., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чутове» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку

за апеляційноюскаргою представника Державного підприємства "Чутове" - адвоката Камінської Анни Анатоліївни

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Чутове», в якому просила стягнути заборгованість в загальному розмірі 126107 грн. 43 коп., що включає в себе компенсацію за 65 днів невикористаної відпустки у сумі 64588 грн. 55 коп., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з Державного підприємства «Чутове» по день ухвалення судового рішення, а також судовий збір у розмірі 1261 грн. 07 коп.

Позов мотивовано тим, що з 06 листопада 2018 року вона перебувала в трудових відносинах з ДП «Чутове». Згідно наказу Державного підприємства «Чутове» № 05-01к від 31.01.2023 року вона була звільнена з посади за власним бажанням - 20 лютого 2023 року.

Під час перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем у неї з`явилося 65 днів невикористаної відпустки з них: 35 днів невикористаної основної щорічної відпустки та 30 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки на дітей за період роботи з 2021 року по 2023 рік відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

В день її звільнення 20.02.2023 року, відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні їй при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1ст. 116 КЗпП України.

За таких обставин, просив суд стягнути на користь позивача компенсацію за 65 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та невикористаної додаткової соціальної відпустки на дітей за період роботи з 2021 року по 2023 рік у розмірі 64588 грн. 55 коп. Крім того, як передбачено ч. 1ст. 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чутове» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь період затримки розрахункузадоволено.

З вказаним судовим рішенням не погодилося ДП «Чутове», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідпач вважає, що судом невірно обраховано розмір компенсації за невикористану відпустку, оскільки позивач повністю використала всі дні відпустки відповідно до відпрацьованих днів.

Зазначає, що суд першої інстанції не навів розрахунок шодо стягнутих сум.

Відповідач не погоджується щодо стягнення середнього заробітку, так як вважає, що вини відповідача у невиплаті позивачу належних сум при звільненні, немає, оскільки така затримка виникла через бездіяльність самого позивача, яка станом на день звільнення виконувала обов`язки головного бухгалтера підприємства.

Також просить визнати обставини, що призвели до затримки виплати належних сумфорс-мажорними, на підставі листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 06 листопада 2018 року по 20 лютого 2023 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах.

Наказом Державного підприємства «Чутове» № 05-01 ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера на підприємстві (а.с. 5).

Згідно наказу Державного підприємства «Чутове» № 05-01к від 31.01.2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 була звільнена з посади за власним бажанням з 20 лютого 2023 року. Вказаним розпорядженням визначено виплатити ОСОБА_1 за період з 2021 року по 2023 рік, компенсацію за 35 днів невикористаної основної щорічної відпустки та 30 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки на дітей (а.с.6).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не здійснив виплату усіх належних сум працівнику при його звільненні, а саме: за невикористану основну та додаткову відпустку.

Колегія суддів з таким висновком місцевого суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно частини першоїстатті 47 КзпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно дост.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Всупереч вимогам частини першоїстатті 116 КЗпП України, відповідач при звільненні позивача остаточного розрахунку з ним не провів та не виплатив усіх належних сум при звільненні з товариства, а саме, не виплатив заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно пункту 2 наведеного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, (далі - Порядок КМУ) нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Чутове» з 06 листопада 2018 року по 20 лютого 2023 року.

Частина 1ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Наказом № 02-11к від 06.11.2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду головного економіста ДП «Чутове».

Наказом ДП «Чутове» № 23-05 к від 23.05.2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера та наказом № 05-01 к від 31.01.2023 року її було звільнено за власним бажанням з 20.02.2023 року.

Відповідно до наказу № 04-06к від 05.06.2020 року ОСОБА_1 за період роботи з 06.11.2018 по 05.11.2019 р. надано щорічну основну відпустку на 16 календарних днів, та за період роботи з 06.11.2019 по 05.11.2020 рік надано щорічну основну відпустку тривалістю 08 календарних днів з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 72-74)

Відповідно до наказу № 04-06к від 05.06.2020 року ОСОБА_1 за період роботи з 06.11.2018 по 05.11.2019 р. надано щорічну основну відпустку на 16 календарних днів, та за період роботи з 06.11.2019 по 05.11.2020 рік надано щорічну основну відпустку тривалістю 08 календарних днів з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 72-74)

Відповідно до наказу № 02 01 к від 31.01.2023 року ОСОБА_1 за період роботи з 06.11.2020 по 05.11.2021 р. надано щорічну основну відпустку на 20 календарних днів, та за період роботи з 06.11.2019 по 05.11.2020 рік надано щорічну основну відпустку тривалістю 08 календарних днів з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 72-74)

Згідно наказу № 08-06к від 09.06.2020 року ОСОБА_1 було надано додаткову відпустку за 2019 рік, як матері яка виховує двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 к.д. (а.с. 76)

Згідно наказу № 01-11к від 19.11.2021 року ОСОБА_1 було надано додаткову відпустку за 2020 рік, як матері яка виховує двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 к.д. (а.с. 76)

Згідно наказу Державного підприємства «Чутове» №05-01к від 31.01.2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 була звільнена з посади за власним бажанням з 20 лютого 2023 року. Вказаним розпорядженням визначено виплатити ОСОБА_1 за період з 2021 року по 2023 рік, компенсацію за 35 днів невикористаної основної щорічної відпустки та 30 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки на дітей (а.с.6).

З викладеного вбачається, що з 06.11.2018року по 20.02.2023року загальна кількість відпрацьованих днів за період роботи -1568, з них святкових - 37 днів. Тривалість щорічної відпустки становить 24 к.д. Загальна тривалість щорічних відпусток, за вказаний період складоє 103 к.д. Відповідно до наданих відповідачем наказів про надання щорічної відпустки за увесь період роботи позивача становить 68 к.д. - 103 кд.- 68 кд. = 35 календарних днів не використаної щорічної основної відпустки на дату звільнення ОСОБА_1 .

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_1 , як мати, яка виховує двох дітей віком до 15 років, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки».

За період роботи позивача, загальна кількість календарних днів щорічної додаткової відпустки складає 50 к.д. З поданих відповідачем копій наказів про надання додаткової відпустки ОСОБА_1 встановлено, що загальна тривалість перебування позивача у додатковій оплачуваній відпустці за увесь період роботи становить 20 к.д. - 50 к.д. - 20 к.д. = 30 календарних днів не використаної додаткової оплачуваної відпустки, на дату звільнення ОСОБА_1 , які підлягають компенсації.

Кількість невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки позивача визначена в наказі про припинення трудового договору ОСОБА_1 . Вказаний наказ не скасовано, тому доводи відповідача про те, що інформація зазначена у вказаному наказі не відповідає дійсності є неспроможними.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не вірно розраховано розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, так як розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення, а не за кожен окремий період.

Розрахунок компенсації одного дня невикористаної відпустки, з урахуванням методики її розрахунку, яка визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати № 100, становить: 359708,32 грн (сумарний дохід за попередні 12 місяців) : 362 (кількість днів) = 993,67 грн.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 за невикористані відпустки за вказаний розрахунковий період проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за попередні 12 місяців у розмірі 359708,32 грн грн. на календарні дні розрахункового періоду у кількості 362 днів, що становить 993,67 грн. за день.

Таким чином, невикористана відпустка 65 днів за період перебування позивача у трудових відносинах з ДП «Чутове» підлягає компенсації у розмірі 64588,55 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, належних та допустимих доказів проведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення відповідач не надав.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав, для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплат належних працівникові при звільненні, за період з 21.02.2023 по день ухвалення судового рішення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні застаттею 117 КЗпП Українинастає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені устатті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Доводи скаржника про недоведеність таких вимог колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на те, що судом встановлено порушення трудових прав позивача, яке виразилось у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільненні, як те передбаченост. 116 КЗпП України.

Що стосується посилань скаржника, що затримка виплати компенсації невикористаної відпустки виникла через бездіяльність самого позивача, яка працювала головним бухгалтером на підприємстві, колегія суддів зазначає, що згідно до положеньст. 117 КЗпП, відповідальність за непровдення розрахунку належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу,покладається на роботодавця, а саме - підприємство, установу, організацію, в якому був працевлаштований працівник, а тому факт перебування ОСОБА_1 на посаді головного бухалтера не звільняє вказаний суб`єкт господарювання від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що затримку виплати позивачу компенсації невикористаної відпустки є форс-мажорні обставини, викликані збройною агресією рф на території України.

Згідно зістаттею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок введення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно достатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору ( контракту, угоди тощо ), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, атаки тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/10 зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінністатті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказане свідчить про те, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань,- це сертифікат, виданий у порядку та на підставістатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Водночас, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (статті 82 ЦПК України).

Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням встановлених обставин справи та наявних доказів. Роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, які належать йому при звільненні, у строки, передбаченістаттею 116 КЗпП України.

Відповідно до положеньстатті 263 ЦК Українинепереборна силаце надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини)- це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежно від її волевиявлення і контролю. Такі обставини є непереборними навіть за умови застосування усіх можливих та адекватних заходів, спрямованих на їх запобігання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан й внаслідок цього підприємство не мало можливості працювати у звичайному режимі, що призвело до скрутного фінансово-економічного становища.

Ведення бойових дій та окупація військами рф частини території України є загальновідомим фактом. Однак, відповідачеві не виданий сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України, та який був би підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Територія, на якій розташоване підприємство, не була окупована військами рф та ній не проводились бойові дії, а тому у колегії суддів відсутні пісдтави для висновку, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду по суті позовних вимог ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,381-384ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чутове» - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 27.02.2024

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль