Постанова

від 07.03.2024 по справі 617/1115/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1115/21 Номер провадження 22-ц/814/738/24Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферненції в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином

за апеляційними скаргами Комунального некомерційного підприємства "Вовчанська центральна районна лікарня" Вовчанської міської ради та ОСОБА_1

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь: моральну шкоду в розмірі 600 000, 00 грн, матеріальну шкоду в розмірі 27 780, 00 грн, судовий збір в розмірі 6 000, 00 грн, та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Позов мотивовано тим, що 29.11.2015 р. у Вовчанській ЦРЛ внаслідок неналежного виконання лікарями своїх обов`язків, що виявилося у несвоєчасному та неправильному наданні медичної допомоги матері позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання померла.

Ухвалами Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України, а кримінальне провадження закрито. За змістом судового рішення 28.11.2015р. ОСОБА_3 перебувала на денній зміні у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги та виконувала обов`язки лікаря, коли в цей день о 19 год. 25 хв. до приймального відділення КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ» була доставлена ОСОБА_4 , якій ОСОБА_3 поставила діагноз: «Правобічна не госпітальна пневмонія, ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія», який згідно висновку експерта був визначений невірно. Діючи в межах невірно поставленого діагнозу ОСОБА_3 призначила ОСОБА_4 цефтраксон, панангін, кокарбоксілаза, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла в лікарні. В той час, ОСОБА_2 заступивши на денну зміну черговим лікарем відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 29.11.2015р. о 08.00 год., після огляду ОСОБА_6 о 09.30 год. та вивчення історії хвороби, призначила хворій корнітин та аспаркам.

За висновком експерта причиною смерті матері позивачки став гострий трансмуральний інфаркт міокарду та його ускладнення, оскільки на електрокардіограмі містилися ознаки інфаркту міокарда, а тому лікування повинне було проводитися в умовах відділення інтенсивної терапії.

В результаті неправомірних дій лікарів потерпілій було спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок злочину настала смерть близької їй людини - матері, вони постійно піклувалися одна про одну, мати допомагала у повсякденному житті не тільки позивачці, а й іншим рідним, а тому її втрата викликала сильне душевне переживання, вона передчасно пішла із життя, а позивач втратила підтримку та опору в житті, була вимушена змінювати життєві устої, що негативно вплинуло на її душевний стан, відобразилося на її здоров`ї, загострилася гіпертонічна хвороба, почало часто боліти серце, стали постійними головні болі. Шостий рік змушена витрачати на поїздки до правоохоронних органів та суду, витрачати свій особистий час, що постійно нагадує обставини трагічної смерті матері.

Крім цього, вона понесла витрати на поховання матері та спорудження пам`ятника, які повинен відшкодувати відповідач.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2023 рокупозов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 27 780, 00 грн, моральну шкоду в розмірі 300 000, 00 грн, а всього 327 780, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 000, 00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 044, 00 грн, а всього 4044, 00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок невірно виставленого діагнозу лікарями КНП «Вовчанська ЦРЛ» померла мати позивачки, що є невідворотною подією та спричинило їй душевні страждання, які продовжуються до цього часу, вона змушена відстоювати своє право в суді, що постійно нагадує обставини трагічної смерті матері, а тому враховуючи глибину страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначення відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, що становить 300 000, 00 грн. Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на ритуальні послуги та встановлення пам`ятнику.

Розмір витрат на правничу допомогу, судом було зменшено до 2 000, 00 грн. враховуючи співмірність та пропорційність об`єму здійсненої роботи та наданої послуги адвокатом у даній справі.

З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції в неповній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити. в задоволенні позову

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надала належних доказів, що могли б свідчити про виникнення у неї саме душевних страждань, не встановлено в який період вони виникли та в результаті чого, чиїх дій, їх тривалість та чи пов`язані вони з втратою близької людини.

Відповідач вважає, що правових підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди немає.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не направлення стороні відповідача зміненої позовної заяви. Зазначає, що суд замінив належного відповідача у справі, проте позовної заяви до підприємства так і не направив.

Вважають, що судом першої інстанції не було з`ясовано усіх обставин справи, тому судові витрати також не підлягають відшкодуванню.

З вказаним судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог не погодилася ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції при з`ясуванні обставин справи дійшов обгрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій лікарів при постановленні діагнозу її мамі. При цьому суд оцінив моральну шкоду в розмірі 300000 грн, який не відповідає обставинам справи та висновкам у подібних справах зроблених Верховним Судом.

Суд не врахував, що втрата матері для неї є найбільшою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, не врахував глибину, тривалість її страждань.

Крім того, вважає незаконним зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу.

Сторони у справі відзив до суду апеляційної інстанції не направляли.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є донькою ОСОБА_4 (а.с.12-14 т.1).

За ухвалами Вовчанського районного суду Харківської області від 28.09.2020р. та 26.01.2021р., які набрали законної сили 05.10.2020р. та 02.02.2021р. відповідно, кримінальні провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.1 ст. 140 КК України закриті, обвинувачені звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за строками давності.

За змістом обвинувачення 28.11.2015р. ОСОБА_3 , перебувала на денній зміні у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги КЗОЗ «Вовчанська ЦРЛ» та виконувала функції та обов`язки лікаря, коли в цей день о 19 год. 25 хв. до приймального відділення була доставлена ОСОБА_4 , якій ОСОБА_3 поставила діагноз: «Правобічна негоспітальна пневмонія, ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія», який був визначений невірно. Діючи в межах невірно поставленого діагнозу та обраного лікування ОСОБА_3 призначила ОСОБА_4 цефтраксон, панангін, кокарбоксілаза .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заступивши на денні зміну о 08.00 год. черговим лікарем відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, не забезпечивши своєчасний огляд хворої, призначення лікування та лабораторне обстеження, після огляду ОСОБА_4 о 09.30 год. та вивчення історії хвороби, діючи в межах поставленого невірного діагнозу та обраного методу лікування, неналежно виконуючи професійні обов`язки призначила хворій «корвінтин», «аспаркан», в результаті чого, цього ж дня ОСОБА_4 померла в лікарні.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 509-КЕ/2017 від 18.12.2017р. причиною смерті ОСОБА_4 став гострий трансмуральний інфаркт міокарду та його ускладнення (а.с.15-44 т.1).

За висновком експерта № 527-КЕ/16 від 10.05.2017р. (в межах КП № 12016220260000530 від 21.05.2016р.) діагноз ОСОБА_4 у вигляді «Правобічна негоспітальна пневмонія, ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія» визначений невірно, оскільки згідно даних обстежень мали місце ознаки гострого інфаркту міокарда, а тому лікування хворої повинне було проводитися в умовах відділення інтенсивної терапії, із використанням засобів, що мали бути направлені на усунення больового синдрому, поліпшенням реології крові, корекцією алектролітного та киснево-лужного стану, запобігання порушень серцевого ритму, запобігання розповсюдження зони інфаркту міокарда (а.с.45-67 т.1).

Згідно витягу з наказу № 33к від 29.04.2015р. ОСОБА_3 була прийнята на роботу за сумісництвом до КНП «Вовчанська ЦРЛ» на 0, 5 посади лікаря відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, а за наказом № 107к від 30.09.2016р. була звільнена за власним бажанням (а.с.116-117 т.1).

Відповідно до наказу № 82к від 01.09.2000р. ОСОБА_2 _4 райпедіатру надано сумісництво 0, 5 ставки лікаря відділення ЕНМД КНП «Вовчанська ЦРЛ» та звільнено за наказом № 152к від 28.12.2018р. за власним бажанням (а.с.119-120 т.1).

Встановлено, що згідно товарного чеку СПД « ОСОБА_7 » від 20.06.2017р. було виготовлено та встановлено пам`ятник з граніту на загальну суму 13 630, 00 грн (5 730, 00 та 7 950,00).

01.12.2015р. за надання ритуальних послуг СПД « Бараннік І.В. » було витрачено 14 150, 00 грн (а.с.70).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є донькою померлої ОСОБА_4 , смерть якої настала в результаті невірно виставленого діагнозу лікарями КНП «Вовчанська ЦРЛ». Смерть рідної людини, спричинила позивачці душевні страждання, враховуючи глибину страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про визначення відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті у розмірі 300 000, 00 грн. Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на ритуальні послуги та встановлення пам`ятнику.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року в справі №759/11457/17 (провадження № 61-44003св18) вказано, що «згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Вовчанська ЦРЛ» померла ОСОБА_4 . Лікуючі лікарі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були обвинувачені за ч.1 ст. 140 КК України. У кримінальному провадженні було встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням медичними працівниками своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, спричинено тяжкі наслідки для хворого.

Згідно висновків експертиз № 527-КЕ/16 від 10.05.2017р. та № 509-КЕ/2017 від 18.12.2017р. причиною смерті ОСОБА_4 став гострий трансмуральний інфаркт міокарду та його ускладнення, тоді як діагноз у вигляді «Правобічна негоспітальна пневмонія, ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія» визначені невірно.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Встановивши, що лікарі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під час виконання своїх обов`язків були працівниками КНП «Вовчанська ЦРЛ» та в результаті невірно поставленого ними діагнозу померла мати позивача, суд вірно прийшов до висновку, що саме на відповідача покладений обов`язок відшкодування шкоди при виконанні працівниками своїх трудових (службових) обов`язків.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції вірно врахував, що внаслідок невірно виставленого діагнозу лікарями КНП «Вовчанська ЦРЛ» померла мати позивачки. Дана обставина завдала позивачці душевні страждання, які продовжуються до цього часу, вона змушена відстоювати своє право в суді, що постійно нагадує обставини трагічної смерті матері.

З урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, колегія суддів вважає, що суд при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи у сумі 300 000,00 грн, обґрунтовано визначив її розмір, оскільки позивач зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю матері і втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Тому, колегія відхиляє доводи позивача на те, що судом при визначенні розміру компенсації моральної шкоди не враховані вимоги розумності та справедливості, а також, що розмір відшкодування моральної шкоди у цій справі є недостатнім.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив обставини справи з урахуванням підстав позову, визначив розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції належним чином перевірив доводи позивача та відповідача, виклав мотиви на їх спростування.

Доводи позивача про необґрунтованість зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів відхиляє. Так як, матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи відсутність обґрунтування вартості щодо кожного виду наданих послуг, суд прийшов до вірного висновку про необхідність їх зменшення до 2 000, 00 грн. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вірно визначив суму витрат на правничу допомогу у частковому співвідношенні виходячи з часткового задоволення вимог.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивачки, так і відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційних скарг не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства "Вовчанська центральна районна лікарня" Вовчанської міської ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2023 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.03.2024.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль