Постанова

від 14.03.2024 по справі 524/8664/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/8664/23 Номер провадження 22-ц/814/1266/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

розглянувши упорядку спрощеногопровадження зповідомленням учасниківсправи апеляційнускаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Потреби С.М., на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 листопада 2023 року

у справізапозовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про зняття арешту з майна, відповідно до якого прохав зняти арешт з належної йому 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 листопада 2023 року відмовлено увідкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаноюухвалоюнепогодився позивач, ОСОБА_1 , та оскаржив її в апеляційному порядку через свого представника адвоката Потребу С.М.

В апеляційній скарзі прохав ухвалу місцевого суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду. Вказував на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що місцевий суд не врахував, що на даний час позивач не є боржником у виконавчому провадженні. Постановою державного виконавця від 05.01.2012 було припинено арешт майна боржника. Тобто, державний виконавець вирішив питання про скасування арешту, однак не вчинив необхідних дій щодо реєстрації припинення обтяження майна.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, у якому прохав зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою державного виконавця Коломієць Ю.М. від 24.11.2011.

В обґрунтування позову зазначав, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.09.2010 його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 185 КК України,та призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.

На виконання вказаного вироку 02.12.2010 Автозаводським районним судом м. Кременчука було видано виконавчий лист № 1-1037/10, який направлено судом на адресу Автозаводського ВДВС м. Кременчука.

На підставі виконавчого листа 13.12.2010 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 23212249.

В ході примусового виконання, державним виконавцем 24.11.2011 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05.012012 виконавче провадження було закінчено, припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання.

Після завершення виконавчого провадження відповідачем протиправно не знято арешт з його нерухомого майна, що перешкоджає праву позивача вільно розпоряджатися власним майном.

Відмовляючи у відкриттіпровадження у справі, місцевий суд виходив з того, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, а спір не пов`язаний з належністю майна, на яке накладено арешт.

Предметом цієї справи є оцінка правомірності бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в порядку примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку суду в частині стягнення на користь держави штрафу в розмірі 850 грн.

Згідно з частиною 3статті 535 КПК Україниу разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIIIпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чиннийКПК Українипередбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, частиною 1статті 287 КАС Українипередбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що вКПК Українине передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що виконавчий лист виданий на виконання вироку в частині стягнення на користь держави штрафу в розмірі 850 грн, винесеного на підставіКримінально-процесуального кодексу України, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити та роз`яснити право позивачу звернутися за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) зроблено висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 758/10252/20 (провадження № 61-17192св21) (обставини справи якої є схожими) Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до вимогстатті 404 КПК України 1960 рокувирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження». Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 537 КПК України 2012 року(у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннямистатті 539 КПК України 2012 рокувизначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку.

Проте зазначеними нормами не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку суду. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правиламиЦПК України.

Крім того,КПК Українине передбачає порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, учасники виконавчого провадження можуть оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність у порядку адміністративного судочинства.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 586/77/17, від 19 червня 2019 року у справі № 383/493/18.

Частиною першоюстатті 287 КАС Українипередбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Місцевий суд вірно встановив, що під час розгляду справи необхідно встановити правомірність бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в порядку примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 850 грн, де останній є боржником.

Доводи апеляційної скарги в частині цивільної юрисдикції спору є безпідставними.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Потреби С.М., - залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль