Постанова

від 18.03.2024 по справі 756/15049/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.

Єдиний унікальний номер справи № 756/15049/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6604/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс менеджмент Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання послуг,

встановив:

У листопаді 2019 року позивач ТОВ «Аймакс менеджмент Україна»звернувся до Оболонського районного суду м. Києваіз вказаним позовом до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що12 грудня 2018 року між ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з продажу житлової/нежитлової нерухомості №01/01.

За вказаним договором позивач (виконавець за договором) зобов`язався надавати інформаційно-консультативні послуги з купівлі-продажу квартири та пошуку потенційних покупців і показу 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці, а відповідачка (замовник за договором), в свою чергу, оплатити такі послуги у випадку продажу квартири.

Відповідно до договору розмір винагороди виконавця складає 3 % (три відсотка) від вартості продажу квартири (об`єкта), але не нижче ніж 3 % (три відсотка) від суми вказаною в п. 1.1. договору, що становить 2 850,00 доларів США. За погодженням сторін, вартість квартири та винагорода виконавця може зазначатися в доларах США і сплачуватись в гривні по середньому комерційному обмінному курсу на день оплати, тобто на день продажу квартири.

За п. 5.1. Договору строк його дії вступає з моменту підписання сторонами та діє до 12.08.2019 року, але підлягає пролонгації та той самий строк, у випадку не попередження письмово за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору про намір його не продовжувати.

На виконання умов договору ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» здійснював інвестування грошових коштів в рекламу об`єкта, займався активним пошуком покупців в Україні і за її межами, організовував показ об`єкта та вів переговори з покупцями з метою продажу квартири.

При цьому, після переговорів з потенційним покупцем ОСОБА_1 заявила про своє бажання припинити договір та зняти об`єкт з продажу не зважаючи на строк дії договору до 12 серпня 2019 року.

Позивачу, 20 червня 2019 року, стало відомо, що відповідачка продала об`єкт нерухомості. Отже, відповідачкою було продано вказану квартиру 14 червня 2019 року, тобто під час дії договору.

Позивач неодноразово звертався до відповідачки із претензіями сплатити винагороди згідно умов договору, що складає 75 411,00 грн., проте, відповідачка не оплатила надані послуги, що стало підставою звернення позивача до суду.

Пізніше, 06 квітня 2020 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому просила у позові відмовити у повному обсязі, окрім іншого вказуючи, що стороною позивача не доведено належними, допустимими та достовірними доказами того, що продаж квартири відповідачкою є наслідком саме вчинення позивачем відповідних дій щодо пошуку потенційних покупців на підставі договору надання послуг №01/01 від 12 грудня 2018 року, також відповідачка не погоджувалась із умовам договору, вказуючи що ринок ріелторських послуг не врегульований спеціальними нормами у ЦК України й інших нормативних актах.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» заборгованість у розмірі 75 411 (сімдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн. 73 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. в рахунок компенсації сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» відмовити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначає, що стороною позивача не доведено належними, допустимими та достовірними доказами того, що продаж квартири відповідачкою є наслідком саме вчинення позивачем відповідних дій щодо пошуку потенційних покупців на підставі договору надання послуг №01/01 від 12 грудня 2018 року.

Звертає увагу, що позивачем визначені договором зобов`язання фактично не виконувались, у зв`язку з чим відповідачка у квітні 2019 року звернулася до позивача з пропозицією, щодо розірвання Договору про надання послуг з продажу житлової/нежитлової нерухомості 01/01 від 12 грудня 2018 року.

Вказує, що з метою розірвання договору в односторонньому порядку відповідачка одразу сплатила вже здійснені поточні витрати позивача за період дії Договору в розмірі 4 000 гривень, натомість позивач повинен був повернути оригінал свого договору відповідачці.

Зазначає, що відповідачкою було самостійно знайдено потенційного покупця для продажу своєї нерухомості без будь-яких додаткових послуг з боку сторонніх осіб і вже після розірвання Договору.

Апелянт вважає несправедливими для неї вимоги щодо безумовного обов'язку замовника здійснити оплату послуг позивача (п. 4.5 Договору), незалежно від кінцевого результату наданих послуг саме замовнику без встановлення зв'язку таких дій з діями самого позивача та відповідачки, з точку зору дотримання вимог розумності та справедливості, враховуючи вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідачка вважає умови Договору недійсними в силу ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк до апеляційного суду не надходив.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення грошових коштів за договором про надання послуг у розмірі 76 304грн. 73 коп.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Встановлено, що 12 грудня 2018 року був підписаний генеральним директором ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» як виконавцем з однієї сторони та особисто ОСОБА_1 , як замовником з іншої сторони договір про надання послуг з продажу житлової/нежитлової нерухомості №01/01.

Договір не оскаржувався та не розривався, а отже був чинним на умовах визначених у ньому та узгоджених сторонами.

Згідно з п. 1.1. Договору замовник доручає, а Виконавець зобов'язується протягом дії цього Договору за оплату на підставі та за умовами цього договору надавати замовнику послуги, вказані у Договорі.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. ст. 903, 905 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

До такого договору застосовуються вимоги як до зобов`язань, які не суперечать його змісту.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ст. 610 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2019 року, тобто під час дії договору строк якого закінчувався 12 серпня 2019 року (п. 5.1. Договору), відповідачка продала квартиру, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Продаж об`єкта вчинено відповідачкою з покупцем об`єкта ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.ст. 509, 526, 525, 627, 629, 637, 901, 903, 907, 203 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що сторони у справі не заперечують, що між ними було укладено Договір про надання послуг № 01/01, при підписанні договору кожна зі сторін мала повний обсяг цивільної дієздатності. Сторони досягли згоди стосовно всіх умов вказаного договору, з якими відповідачка погодилася, що підтверджується її підписом без будь-яких застережень, тобто відповідачка добровільно і без примусу погодилася виконувати усі зазначені в ньому зобов`язання.

Також колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином ОСОБА_1 , підписавши договір про надання послуг погодилась з його умовами, не оскаржувала його, а тому зобов`язана сплатити визначену суму.

При цьому, безпідставним є посилання у апеляційній скарзі щодо недійсності умов Договору, оскільки із відповідним позовом апелянт до суду першої інстанції не зверталась, а в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За даним Договором позивач (виконавець за договором) зобов`язався надавати інформаційно-консультативні послуги з купівлі-продажу квартири та пошуку потенційних покупців і показу 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці, а відповідачка (замовник за договором), в свою чергу, оплатити такі послуги у випадку продажу квартири, зазначеної в п. 1.1. Договору за ціною, вказаною у тому ж пункті того ж договору, а саме за ціною 95 000,00 (дев`яносто п`ять тисяч) доларів США, що за курсом НБУ на дату укладання договору становило 2 600 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1. Договору розмір винагороди виконавця складає 3 % (три відсотка) від вартості продажу квартири (об`єкта), але не нижче ніж 3 % (три відсотка) від суми вказаною в п. 1.1. договору, що становить 2 850,00 доларів США. Замовник зобов`язаний прийняти й оплатити надані виконавцем послуги в день надання таких послуг (п. 3.1.1. та п. 4.5. договору).

Пунктом 4.5. Договору, передбачено, що послуги вважаються наданими замовнику у тому випадку, якщо замовник, або інші особи, протягом строку дії договору, продали (здійснили будь-яке відчуження) об`єкту нерухомості. Крім того послуги вважаються наданими замовнику, якщо протягом одного року з моменту закінчення терміну дії договору об`єкт нерухомості було відчужено особі який був наданий виконавцем, який здійснив огляд об`єкта нерухомості замовника. Факт огляду об`єкта нерухомості замовника підтверджується оглядовим листом за підписом замовника, або особи яка здійснила огляд і об`єкта нерухомості замовника.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2 , тобто позивач виконав свій обов'язок з надання послуг.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до Договору про надання послуг № 01/01 Виконавець має право на оплату своїх послуг.

Доводи апелянта щодо не виконання позивачем, визначених договором зобов'язання, спростовуються доказами, а саме: роздруківками з сайтів, на яких зазначені оголошення щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги що відповідачка у квітні 2019 року звернулася до позивача з пропозицією, щодо розірвання Договору про надання послуг з продажу житлової/нежитлової нерухомості 01/01 від 12 грудня 2018 року та сплатила вже здійснені поточні витрати позивача за період дії Договору в розмірі 4 000 гривень, а також, що відповідачкою було самостійно знайдено потенційного покупця для продажу своєї нерухомості без будь-яких додаткових послуг з боку сторонніх осіб і вже після розірвання Договору, оскільки апелянтом не доданого жодних доказів на підтвердження вищевказаних дій.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» заборгованість у розмірі 75 411 (сімдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 898 (вісімсот дев`яносто вісім) грн. 73 коп.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова