Постанова

від 18.03.2024 по справі 359/4713/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 359/4713/22

номер провадження 22-ц/824/2185/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2023 року /суддя Чирка С.С./

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним рішення, скасування права власності на нерухоме майно.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2023 року позов задоволено. Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0087 площею 0,05 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0088 площею 0,05 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Вирішено питання судових витрат. /а.с. 229-235/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що судовими рішеннями не вирішувалося та не встановлювалися обставини виникнення, набуття чи визнання за спадкодавцем ОСОБА_12 чи спадкоємцем ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.04.2021 року під № 2-316 видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори виключно на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Крім того, у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували набуття позивачем права власності на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком. Речове право на житловий будинок по АДРЕСА_2 виникло в позивача з часу відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 .. Станом на момент смерті, остання не мала право власності на земельну ділянку, яка знаходилася під житловим будинком, а тому будь-яким законодавчим актом, який був діючим станом на момент відкриття спадщини не було передбачено правових підстав виникнення в неї чи в її спадкоємця права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, та вирішено:

встановити факт, що за час свого життя ОСОБА_12 набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 ;

визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір дарування, укладений 19 грудня 2006 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , посвідчений державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Меленною Тетяною Костянтинівною, зареєстрований в реєстрі за № 2-3057;

визнано недійсним рішення Бориспільської міської ради № 5737-67-VI від 06 жовтня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ;

скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , видане 09 листопада 2015 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції на ім`я ОСОБА_11 . Скасовано право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ;

вирішено вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 21 жовтня 2015 року № 11954267 про право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . У задоволенні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування в іншій частині відмовлено (а.с.27-30).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову (а.с.31-41).

Постановою Верховного суду України від 9 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено частково. Рішення апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 до Бориспільської міської ради, ОСОБА_11 про встановлення факту, що має юридичне значення було скасовано. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року у частині вимог ОСОБА_4 до Бориспільської міської ради, ОСОБА_11 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено в силі. В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови (а.с.42-53).

Отже, згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року за спадкодавцем ОСОБА_12 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Позивач належним чином прийняв спадщину на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 7 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-316 (а.с.17).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.19).

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.223-4829/2-20 від 1 квітня 2020 року (а.с.56) вбачається, що згідно даних НКС ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22 вересня 2015 року за заявою ОСОБА_11 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с.56).

Згідно відомостей отриманих в результаті інформаційного взаємообміну від суб`єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081 обліковувалась за ОСОБА_10 . В подальшому вищевказана земельна ділянка була поділена на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0087 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0088 (а.с.56).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:045:0087 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Дана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №259457285 від 2 червня 2021 року (а.с.57-59).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:045:0088 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Дана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №259458045 від 2 червня 2021 року (а.с.60-62).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 1 ст. 319 ЦК України про те, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 388 цього Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутись до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За таких обставин, ефективним способом захисту права ОСОБА_4 є віндикаційний позов.

Аналогічні висновки викладені Верховним судом у постанові від 9 січня 2020 року (справа №359/11588/15ц).

Встановлено, що на даний час земельна ділянка на якій розташований будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 зареєстрована за відповідачами по справі.

Майно вибуло з володіння ОСОБА_4 поза його волевиявлення.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що з чужого незаконного володіння відповідачів на користь позивача належить витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0087 площею 0,05 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:045:0088 площею 0,05 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги, про те, що судовими рішеннями не вирішувалося та не встановлювалися обставини виникнення, набуття чи визнання за спадкодавцем ОСОБА_12 чи спадкоємцем ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:045:0081, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.04.2021 року під № 2-316 видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори виключно на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Крім того, у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували набуття позивачем права власності на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, апеляційним судом відхиляються з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку - земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Крім того, слід зауважити, що якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону. (Позиція ВП ВС у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18)

За спадкодавцем ОСОБА_12 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , позивач належним чином прийняв спадщину на вищевказаний житловий будинок, а отже, земельна ділянка на якій він розташований не може бути відокремлена від будинку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: