Ухвала

від 18.03.2024 по справі 300/933/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"18" березня 2024 р. справа № 300/933/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника позивача, адвоката Боднара Назарія Ярославовича, яке надійшло на адресу суду 13.03.2024 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/933/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітолюкс" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA206070/2023/000255, №UA206070/2023/000258, №UA206070/2023/000266, №UA206070/2023/000267, №UA206070/2023/000273, №UA206070/2023/000310, №UA206070/2023/000326, №UA206070/2023/000345 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2023/000036/2 від 01.09.2023, №UA206070/2023/000037/2 від 06.09.2023,№UA206070/2023/000039/2 від 21.09.2023, №UA206070/2023/000040/2 від 25.09.2023, №UA206070/2023/000041/2 від 02.10.2023, №UA206070/2023/000047/2 від 14.11.2023, №UA206070/2023/000048/2 від 04.12.2023, №UA206070/2023/000049/2 від 26.12.2023, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітолюкс" (надалі по тексту також позивач, ТОВ "Вітолюкс"), в інтересах якого діє представник, адвокат Боднар Назарій Ярославович (надалі по тексту також представник позивача), 09.02.2024 звернулося в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі по тексту також відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA206070/2023/000255, №UA206070/2023/000258, №UA206070/2023/000266, №UA206070/2023/000267, №UA206070/2023/000273, №UA206070/2023/000310, №UA206070/2023/000326, №UA206070/2023/000345 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2023/000036/2 від 01.09.2023, №UA206070/2023/000037/2 від 06.09.2023, №UA206070/2023/000039/2 від 21.09.2023, №UA206070/2023/000040/2 від 25.09.2023, №UA206070/2023/000041/2 від 02.10.2023, №UA206070/2023/000047/2 від 14.11.2023, №UA206070/2023/000048/2 від 04.12.2023, №UA206070/2023/000049/2 від 26.12.2023 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).

Підставою звернення ТОВ "Вітолюкс" із вказаним позовом є необґрунтована, на переконання позивача, відмова відповідача у митному оформленні товару (покриття для підлоги полівінхлоридне в плитках), шляхом винесення рішень про коригування митної вартості товару №UA206070/2023/000036/2 від 01.09.2023, №UA206070/2023/000037/2 від 06.09.2023, №UA206070/2023/000039/2 від 21.09.2023, №UA206070/2023/000040/2 від 25.09.2023, №UA206070/2023/000041/2 від 02.10.2023, №UA206070/2023/000047/2 від 14.11.2023, №UA206070/2023/000048/2 від 04.12.2023, №UA206070/2023/000049/2 від 26.12.2023. Позивач вважає, що прийняті рішення не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до статей 260 і 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України, Кодекс), пунктом 2 ухвали про відкриття провадження від 14.02.2024 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.

Від представника позивача 13.03.2024 в суд надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як слідує зі змісту клопотання існує необхідність у розгляді адміністративної справи №300/933/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки, на переконання позивача, ціна позову у даній справі становить 1 959 513,33 гривень (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тринадцять гривень тридцять три копійки).

Додатково клопотання представника позивача мотивовано рядом власних аргументів, серед яких, "вирішення спірних правовідносин […] має досить важливе значення для позивача і вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи", "позивач має бажання надати усні пояснення по суті спору".

Окрім того, в підтвердження власної позиції, представник позивача посилається на частину 5 статті 262 КАС України, котра регламентує, що за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зауважує, що будь-яких інших мотивованих і належних обґрунтувань, зазначення конкретних обставин даної адміністративної справи, які зумовлюють необхідність її розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, представником позивача не викладено.

Розглядаючи по суті заявлене клопотання, зважаючи на наявні у справі станом на 18.03.2024 матеріали, враховуючи зміст та предмет спірних правовідносин, суд виходить із наступних підстав і мотивів.

Так, частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до особливостей розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначених частиною 5 статті 262 КАС України, за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені частиною 1 статті 167 КАС України.

Дослідивши аргументи представника позивача, суд виходить із того, що, недотримуючись вимог вищезгаданої норми процесуального закону, клопотання представника позивача не містить належних підстав, мотивованого та правового обґрунтування, із посиланням на фактичні обставини справи, котрі об`єктивно свідчили б про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оцінивши зміст позовних вимог, заявлених до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, і попередньо дослідивши наявні матеріали адміністративної справи, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі як станом на 14.02.2024 (день вирішення питання про відкриття провадження у справі), так і станом на 18.03.2024 (день оцінки по суті клопотання про перехід із розгляду справи у письмовому провадженні до такого розгляду в судовому засіданні), не вимагають проведення судового засідання.

З приводу висловленого у клопотанні аргументу представника позивача про необхідність розгляду даної адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у зв`язку з встановленою позивачем ціною позову у розмірі 1 959 513,33 гривень, суд керується наступним.

Як встановлено частиною 3 статтею 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм права вказує, що будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України. При цьому, вирішуючи питання про те, за правилами якого провадження (спрощеного чи загального) здійснюватиметься розгляд конкретної справи, суд зобов`язаний враховувати вимоги частини 3 статті 257 КАС України.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Вищенаведений перелік справ, які належить розглядати виключно у порядку загального позовного провадження, визначений частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України, є вичерпним, а отже будь-які інші справи, у спорах, не встановлених цим переліком можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а саме карток відмови і рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, дана адміністративна справа, зважаючи на предмет спору, не входить до переліку справ, який визначений частиною 4 статті 12 та частиною 4 статті 257 КАС України, а тому може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу представника позивача на пункт 4 частини 4 статті 12 КАС України, котрим визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для того, щоб віднести справу до категорії справ, які належить розглядати в порядку загального позовного провадження, виходячи з ознак, зазначених у диспозиції цієї норми, необхідно встановити, що предметом спору такої справи є: 1) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень; 2) на підставі такого рішення суб`єктом владних повноважень може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, як вже було зазначено судом вище, предметом спору в даній справі є визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а саме карток відмови і рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до положень законодавства України з питань митної справи, митні органи за результатами здійснення митного контролю уповноважені на прийняття таких письмових рішень як:

рішення про коригування митної вартості товарів;

обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або рішення про визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів (частина перша статті 55 Митного кодексу України) та за встановленою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору".

Обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів як письмове рішення приймається митним органом згідно з частиною 9 статті 55 Митного кодексу України (надалі по тексту також МК України, Кодекс) за результатами розгляду додаткових документів, тобто документів, які були відсутні в митного органу під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, та може містити інші підстави невизнання заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, ніж ті, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 24 МК України будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

У разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа згідно з частиною 3 статті 52 Кодексу мають одночасно право на:

випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

оскарження у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу України, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Повертаючись до оцінки порушеного позивачем у клопотання питання, слід виходити із того, що позивач визначає ціну позову в розмірі 1 959 513,33 гривень, яка є загальною сумою платежів (доплат), котрі здійснені ТОВ "Вітолюкс" у зв`язку з поданням нових митних декларацій, враховуючи перерахунок податку на додану вартість та мита (а.с.14).

Таким чином, позивач здійснив передбачений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, шляхом сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів.

Відтак, у розумінні пункту 4 частини 4 статті 12 КАС України, Митниця позбавлена можливості заявляти вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за наслідком вирішення спору щодо оскарження його ж рішення, оскільки у силу вимог Митного кодексу України, декларант ТОВ "Вітолюкс", навіть у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості, зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені таким рішенням, що і було ним здійснено і підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд наголошує, що будь-які інші рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, котра перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є предметом оскарження (спору) у даній справі.

Суд також зважає на те, що в клопотанні представник позивача не розкрив змісту власних міркувань: яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін позбавить чи обмежить позивача, як учасника справи, у реалізації своїх прав на надання необхідних пояснень, зауважень чи заперечень у відношенні до всіх обставин справи, і, як наслідок, унеможливить "повне та всебічне встановлення [таких] обставин справи" судом.

Частиною 1 статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Варто звернути увагу представника позивача, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22)).

Приписами частини 1 статті 9 КАС України встановлено принцип змагальності сторін при розгляді та вирішенні справ в адміністративних судах, а також свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Попри це, Кодекс не позбавляє суд можливості вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відтак процесуальний обов`язок безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин реалізується судом незалежно від того, чи розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання чи із таким викликом (повідомленням).

Разом із тим, суд нагадує про зустрічний обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

З приводу висловленого у клопотанні "бажання позивача надати усні пояснення по суті спору", суд керується наступним.

За приписами частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (від 03.10.2017) передбачає розгляд даної категорії справ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, який здійснюється за приписами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у Главі 10 цього Кодексу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, не позбавляє права сторін і учасників справи надавати докази та висловлювати свою позицію чи спростовувати доводи опонентів шляхом подання письмових пояснень, доказів, заявленням відповідних клопотань тощо.

Сторони та їх представники в однаковій мірі наділені усім обсягом прав, визначених КАС України, незалежно від того здійснюється судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання чи із таким викликом (повідомленням).

Оцінюючи клопотання представника позивача, а саме констатуючи відсутність належного та мотивованого обґрунтування, котре об`єктивно свідчило б про необхідність заслуховування усних пояснень позивача, беручи до уваги, що останнє не містить жодної мотивації щодо неможливості забезпечення належного представництва, надання необхідних пояснень, зауважень чи заперечень у відношенні до всіх обставин справи, одержання можливості своєчасно та належним чином заперечувати доводи інших учасників саме у письмовій формі при розгляді справи за правилами статті 262 КАС України, враховуючи зміст та предмет спірних правовідносин, а також передбачений Кодексом процесуальний механізм, який забезпечує можливість доведення до суду позиції сторони позивача без потреби заслуховування усних пояснень останнього, суд, станом на 18.03.2024, не вбачає підстав здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Окремо представник позивача у клопотанні зазначає, що "вирішення спірних правовідносин […] має досить важливе значення для позивача".

Як зазначається у частині 3 статті 157 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд зобов`язаний враховувати значення справи для сторін та думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі вищезгаданого, зважаючи на відсутність будь-яких пояснень у клопотанні, зміст яких розкривав би важливість значення справи для позивача, а також беручи до уваги те, що приписами Кодексу даний спір не віднесено до категорії тих, які зобов`язано розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, як і таких, котрі не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про відсутність необхідності проведення судового засідання.

Додатково суд звертає увагу, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному Кодексом порядку.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №9-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України, зафіксовано наступне: "ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права".

В той же час, під доступом до правосуддя Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) розуміє здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі ''Axen v. Germany'', заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року ''Varela Assalino contre le Portugal'', заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд вкотре наголошує, що КАС України в редакції від 03.10.2017 надає суду можливість за встановленою процедурою здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на засадах верховенства права, в тому числі в порядку письмового провадження.

Ініціювання перед судом власного бажання перейти в судовий розгляд справи із письмового провадження до проведенням такого розгляду із судовим засіданням саме по собі є недостатнім.

За приписами пункту 2 частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Проаналізувавши адміністративний позов і його вимоги, долучені до нього матеріали (документи), беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд, станом на 18.03.2024, не вбачає необхідності у проведенні судового розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Натомість суд звертає увагу представника позивача, що для "повного та всебічного встановлення обставин справи", останній через свого представника володіє визначеною процесуальним законом можливістю подавати заяви та клопотання, пояснення суду; як наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, так і заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також подавати письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяв свідків, що підтверджують позицію позивача.

Саме на підставі поданих сторонами письмових документах, які суд зможе оцінити як письмовий доказ в справі, яка розглядається за правилами статті 262 КАС України, вирішуватиметься даний публічно-правовий спір по суті.

В силу вимог частини 1 і 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У випадку необхідності з`ясування відповідних обставин справи, заслуховування усних пояснень сторін, їх представників і учасників справи в судовому засіданні чи витребування додаткових доказів, суд вживатиме конкретних процесуальних заходів на підставі положень КАС України.

В разі якщо в ході судового розгляду справи буде встановлено обставини, які потребуватимуть, в тому числі, проведення судового засідання у справі чи переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не позбавлений права з власної ініціативи здійснити відповідні процесуальні дії та перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, сторони не позбавлені можливості ініціювати перед судом шляхом подання письмових процесуальних заяв по справі з метою зібрання тих чи інших доказів, звертати увагу на їх належність чи неналежність, допустимість чи не допустимість останніх тощо.

Керуючись статтями 44, 167, 195, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику позивача, адвокату Боднару Назарію Ярославовичу, в задоволенні клопотання від 19.02.2024, яке надійшло на адресу суду 13.03.2024, про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/933/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітолюкс" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA206070/2023/000255, №UA206070/2023/000258, №UA206070/2023/000266, №UA206070/2023/000267, №UA206070/2023/000273, №UA206070/2023/000310, №UA206070/2023/000326, №UA206070/2023/000345 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2023/000036/2 від 01.09.2023, №UA206070/2023/000037/2 від 06.09.2023,№UA206070/2023/000039/2 від 21.09.2023, №UA206070/2023/000040/2 від 25.09.2023, №UA206070/2023/000041/2 від 02.10.2023, №UA206070/2023/000047/2 від 14.11.2023, №UA206070/2023/000048/2 від 04.12.2023, №UA206070/2023/000049/2 від 26.12.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Чуприна О.В.