Рішення

від 18.03.2024 по справі 500/8153/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8153/23

18 березня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, у якій позивач просить зобов`язати Тернопільську міську раду на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0074, та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2018 році позивач звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування (будівництва) індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/120 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. На підставі вищевказаного рішення, позивач розробила проект землеустрою, на підставі якого вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6110100000:04:005:0074.

15.08.2019 позивач подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів.

Листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.06.2021 № 13446 позивача повідомлено про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші) та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку. Проінформовано, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, згаданий проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул. Текстильна.

Проте жодного рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою) чи будь-якої іншої відповіді позивач не отримала. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась із даним позовом в суд.

При вирішенні даного спору позивач просить врахувати висновок Верховного Суду, що викладений у Постанові від 27 липня 2023 року у справі 392/856/22, який свідчить про можливість прийняття та виконання рішення у даному спорі під час воєнного стану.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що пунктом 27 Перехідних положень ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

п.п.5 п. 27 визначає, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Земельна ділянка яку позивач бажає отримати у власність відноситься до земель комунальної форми власності та вільна від забудови, через що до застосування підлягають норми п.п. 5 п. 27 ЗК України, які прямо забороняють надавати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельної ділянки у власність громадян. Просив у задоволенні позову відмовити через його безпідставність.

20.02.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що покликання позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27.07.2023 у справі №392/856/22 є відмінними від обставин даної справи. Оскільки в даній справі відсутнє судове рішення, постановлене до введення правового режиму воєнного стану, яким зобов`язано Тернопільську міську раду надати у власність/користування земельну ділянку позивачу. Представник відповідача зауважує, що саме наявність судового рішення, яким зобов`язано надати земельну ділянку позивачу стало ключовим у вказаній справі, оскільки ВС зазначив, що тлумачення п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України з урахуванням принципу розумності, свідчить що така заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили. В даній справі відведення земельної ділянки відбувається в порядку безоплатної приватизації.

Водночас представником відповідача 20.02.2024 подано заяву про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.

27.02.2024 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у його затвердженні.

Відтак, позивач мав правомірні очікувати прийняття компетентним органом як рішення про задоволення заяви, так і рішення про відмову та отримання такого рішення. Відповідь надана посадовою особою про результати опрацювання за правовою природою не є рішенням органу місцевого самоврядування та не може бути оскаржена.

З огляду на те, що бездіяльність Тернопільської міської ради має триваючий характер, права позивача порушені не рішенням органу (яке у разі його прийняття мало б конкретну дату), а триваючою бездіяльністю відповідача, яка виражається у неприйнятті жодного рішення.

Ухвалою суду від 14.03.2024 продовжено процесуадьний розгляд даної справи на один місяць.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач у 2018 році звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/120 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

На підставі вищевказаного рішення, позивач уклала договір №66 від 05.03.2019 із ФОП ОСОБА_3 , сертифікованим інженером-землеврядником, яка на замовлення ОСОБА_1 розробила відповідний проект землеустрою, на підставі якого вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6110100000:04:005:0074.

Основні відомості про об`єкт землеустрою:

Кадастровий номер земельної ділянки - 6110100000:04:005:0074.

Дата державно ї реєстрації - 12.08.2019.

Цільове призначення (проектне) - Для будівництва індивідуальних гаражів.

Площа земельної ділянки - 0,0086 га.

Місце розташування - АДРЕСА_1 .

15.08.2019 позивач подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної площею 0,0086 га, для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

На вказану заяву листом від 22.06.2021 №13446 позивача повідомлено про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші) та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.

Проінформовано, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, згаданий проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно до пункту 7 статті 118 3К України відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул. Текстильна.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац 1 частина перша статті 116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Згідно частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.

Згідно частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини шостої 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною восьмою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статті 186-1 цього Кодексу і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

Суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду у Земельний кодекс України внесено зміни, а статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, проте обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивача та прийняти відповідне рішення визначений частиною 9 статті 118 ЗК України, яка вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон №280).

Відповідно до статті 2 Закону №280 місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону №280).

Стаття 26 Закону №280 передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280).

Частинами першої, четвертою статті 47 Закону № 280 передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина друга статті 59 Закону № 280).

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280).

В силу вимог частини першої статті 1 Закону України Про адміністративні послуги від 06.09.2012 №5203-VI (далі - Закон №5203-VI) адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Оперативність та своєчасність є одними із основоположних принципів державної політики в сфері надання адміністративних послуг згідно вимог пункту 5 частини першої статті 4 Закону №5203-VI.

Згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону №5203-VI граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 10 Закону №5203-VI у разі надання адміністративної послуги суб`єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Таким чином, суб`єктом надання адміністративної послуги позивачу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є Тернопільська міська рада в силу зазначених вище повноважень, які покладені на неї ЗК України та Законом №280/97-ВР.

Поряд з цим, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, то способом волевиявлення ради, яка реалізує від імені відповідної територіальної громади повноваження у сфері регулювання земельних відносин, - є прийняття рішення сесією.

Судом встановлено, що позивач подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів.

До вказаної зави позивач надала документи, а саме: копія паспорта та номера облікової картки платника податків, графічні матеріали (викопіювання з чергового плану міста 1:2000, план земельної ділянки 1:500 з описом меж, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки, копія розрахунку потреби площі, копія генплану, висновок експерта про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; висновок управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою, копія витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку; рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інш), рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою, копія проекту землеустрою, виготовленого 2019 року ФОП ОСОБА_4 .

Однак, після отримання такої заяви відповідач, листом від 22.06.2021 №13446 позивача повідомив про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)" та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.

Проінформовано, що проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул. Текстильна.

Суд вважає, що відсутність рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови, дає підстави для висновку про те, що Тернопільська міська рада, як уповноважений орган, не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинна була ухвалити за законом.

За наведених обставин, лист (відповідь) органу місцевого самоврядування, без прийняття відповідного рішення радою - не може, на переконання суду, вважатися належною відмовою/згодою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на що суд дійшов переконання, що клопотання позивача не розглянуто відповідачем у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Суд враховує, що частина десята статті 118 ЗК України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право, передбачене статтею 121 ЗК України, на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, а також перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Таким чином, відповідач у даній справі, не приймаючи жодного з визначених частиною дев`ятою статті 118 ЗК України рішень з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.

При цьому, щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами, то суд їх не приймає до уваги, оскільки бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

З огляду на зазначене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України за результатом розгляду заяви позивача про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності, - є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Як судом зазначалось вище, статтею 186-1 ЗК України визначено лише два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті органом державної влади або органом місцевого самоврядування, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Водночас єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.

Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 04.03.2021 у справі № П/811/968/18, від 10.03.2021 у справі № 240/82/19, від 07.04.2021 у справі № 540/2813/19, від 10.06.2021 у справі № 240/4964/18, від 15.06.2021 у справі № 818/1905/17, від 16.09.2021 у справі № 260/18/19, від 29.11.2021 у справі № 480/1910/19 та від 27.02.2023 у справі № 280/4963/18, і колегія не вбачає підстав для відступу від такого у справі, що розглядається.

Судом встановлено, що проект землеустрою погоджений висновком управління містобування, архітектури та кадастру від 30.05.2019 №652/14 та експертом відділу Держгеокадастру у Сумській області, у встановленому законом порядку. Також судом встановлено, що разом із погодженим проектом землеустрою, відповідачу було подано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Проте, як зазначено вище, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У даній справі таких підстав не встановлено. З огляду на зазначене є підстави вважати, що у відповідача відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою.

В контексті вимог частини четвертої статті 245 КАС України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у приватну власність. Такий спосіб захисту відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Разом із тим, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Дію воєнного стану в подальшому було неодноразово продовжено.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII.

Відтак, з урахуванням згаданих норм підпункту 5 пункту 27 розділу Перехідні положення ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Водночас, суд зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Таким чином, оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то в силу положень частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1073,60 грн

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0074

Зобов`язати Тернопільську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0074 та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької міської ради судовий збір в розмірі 1073,70 грн (одна тисяча сімдесят три гривні, 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 34334305).

Головуючий суддяМірінович У.А.