Постанова

від 31.10.2024 по справі 500/8153/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/8153/23 пров. № А/857/8674/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (суддя- Мірінович У.А., ухвалене в м. Тернопіль) у справі № 500/8153/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про зобов`язання Тернопільську міську раду на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Текстильна, кадастровий номер 6110100000:04:005:0074, та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0074. Зобов`язано Тернопільську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0074 та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Тернопільська міська рада, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в позові.

Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 у 2018 році звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/120 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Позивач на підставі вказаного рішення, уклала договір №66 від 05.03.2019 із ФОП ОСОБА_2 , сертифікованим інженером-землеврядником, яка на замовлення ОСОБА_1 розробила відповідний проект землеустрою, на підставі якого вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6110100000:04:005:0074.

Основні відомості про об`єкт землеустрою:

Кадастровий номер земельної ділянки - 6110100000:04:005:0074.

Дата державної реєстрації - 12.08.2019.

Цільове призначення (проектне) - Для будівництва індивідуальних гаражів.

Площа земельної ділянки - 0,0086 га.

Місце розташування - АДРЕСА_1 .

Позивач 15.08.2019 подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної площею 0,0086 га, для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: вулиця Текстильна.

Листом від 22.06.2021 №13446 позивача повідомлено про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3 та інші) та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.

Проінформовано, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, згаданий проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно до пункту 7 статті 118 3К України відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул. Текстильна.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Абзацом 1 частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною другою статті 116 ЗК України врегульовано, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Згідно частини четвертої статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно частини шостої 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною восьмою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 186 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статті 186-1 цього Кодексу і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) передбачала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на час звернення позивача до суду у Земельний кодекс України внесено зміни, а статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, проте обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивача та прийняти відповідне рішення визначений частиною 9 статті 118 ЗК України, яка вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон №280).

Статтею 2 Закону №280 визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно статті 5 Закону №280 система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Стаття 26 Закону №280 передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280).

Згідно частин першої, четвертої статті 47 Закону № 280 передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280.

Частиною першою статті 59 Закону № 280 передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини другої статті 59 Закону № 280 рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 280 рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про адміністративні послуги від 06.09.2012 №5203-VI (далі - Закон №5203-VI) адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Оперативність та своєчасність є одними із основоположних принципів державної політики в сфері надання адміністративних послуг згідно вимог пункту 5 частини першої статті 4 Закону №5203-VI.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5203-VI граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

Згідно частини четвертої статті 10 Закону №5203-VI у разі надання адміністративної послуги суб`єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Суб`єктом надання адміністративної послуги позивачу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є Тернопільська міська рада в силу зазначених вище повноважень, які покладені на неї ЗК України та Законом №280/97-ВР.

Суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, то способом волевиявлення ради, яка реалізує від імені відповідної територіальної громади повноваження у сфері регулювання земельних відносин, - є прийняття рішення сесією.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів.

Також, до вказаної зави позивач надала документи, а саме: копія паспорта та номера облікової картки платника податків, графічні матеріали (викопіювання з чергового плану міста 1:2000, план земельної ділянки 1:500 з описом меж, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки, копія розрахунку потреби площі, копія генплану, висновок експерта про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; висновок управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою, копія витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку; рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. Текстильна (гр. ОСОБА_1 та інш), рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою, копія проекту землеустрою, виготовленого 2019 року ФОП ОСОБА_4 .

Після отримання такої заяви відповідач, листом від 22.06.2021 №13446 позивача повідомив про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Текстильна (гр. ОСОБА_3 та інші)" та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.

Проінформовано, що проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул. Текстильна.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови, дає підстави для висновку про те, що Тернопільська міська рада, як уповноважений орган, не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинна була ухвалити за законом.

Відтак, лист (відповідь) органу місцевого самоврядування, без прийняття відповідного рішення радою - не може, на переконання суду, вважатися належною відмовою/згодою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що клопотання позивача не розглянуто відповідачем у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Суд першої інстанції вірно врахував, що частина десята статті 118 ЗК України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право, передбачене статтею 121 ЗК України, на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

Відтак, відповідач у даній справі, не приймаючи жодного з визначених частиною дев`ятою статті 118 ЗК України рішень з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.

Стосовно тверджень апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами, то суд їх не приймає до уваги, оскільки бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Тому, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України за результатом розгляду заяви позивача про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів.

Згідно пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності, - є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 186-1 ЗК України визначено лише два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті органом державної влади або органом місцевого самоврядування, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Разом з тим, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 04.03.2021 у справі № П/811/968/18, від 10.03.2021 у справі № 240/82/19, від 07.04.2021 у справі № 540/2813/19, від 10.06.2021 у справі № 240/4964/18, від 15.06.2021 у справі № 818/1905/17, від 16.09.2021 у справі № 260/18/19, від 29.11.2021 у справі № 480/1910/19 та від 27.02.2023 у справі № 280/4963/18.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що проект землеустрою погоджений висновком управління містобудування, архітектури та кадастру від 30.05.2019 №652/14 та експертом відділу Держгеокадастру у Сумській області, у встановленому законом порядку. Також судом встановлено, що разом із погодженим проектом землеустрою, відповідачу було подано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Як вже зазначалось вище, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у приватну власність, а такий спосіб захисту відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Згідно підпункту 5 пункту 27 розділу Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Дію воєнного стану в подальшому було неодноразово продовжено.

На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII.

З урахуванням згаданих норм підпункту 5 пункту 27 розділу Перехідні положення ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

У даній справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то в силу положень частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного судувід 18 березня 2024 року у справі №500/8153/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга