Постанова
від 07.03.2024 по справі 520/17136/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 р.Справа № 520/17136/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В.) від 03.11.2023 року (повний текст складено 03.11.23) по справі № 520/17136/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС"

до Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000391 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000012/2 04.05.2023;

визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000399 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000013/2 від 08.05.2023;

визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000400 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000014/2 від 08.05.2023.

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 36000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом № 1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року по справі № 520/17136/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000391 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000012/2 04.05.2023;

Визнано протиправними та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000399 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000013/2 від 08.05.2023;

Визнано протиправними та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000400 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000014/2 від 08.05.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, офіс 301/4, Код 34630002, рахунок НОМЕР_1 у банку АТ ПУМБ, м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14334, 84 грн. (чотирнадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 84 копійки) та витрати на правничу допомогу в сумі 36000,00 (тридцять шість тисяч) грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларанту направлено повідомлення з метою надання документів відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу та додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - переклад копії митної декларації країни відправлення. У відповідності до ст. 254 МКУ, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, подаються митному органу українською мовою. Також декларанта повідомлено, що згідно частини 6 статті 53 Кодексу декларант за власним бажанням може надати інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Вказує, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив не неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2022 між ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» (Покупець) та «GUCBIR JENERATOR SAN. TIC.LTD.STI» (Продавець) укладений Контракт купівлі-продажу № 911/22 (Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вироблену Продавцем продукцію, а саме генератори, названі далі «Товар», на умовах, викладених у поточному Контракті (п. 1.1. Контракту).

Покупець купує Товар в асортименті, кількості і за цінами, що містяться в рахунках-фактурах та додатках, що є додатками до цього Контракту і складових його невід`ємну частину. Ціни, що містяться в додатках, є твердими і зміні не підлягають (п. п. 2.1., 2.2. Контракту).

Відвантаження товару за цим Контрактом має бути виконано зі складу у м. Стамбул, Туреччина протягом підтвердженого Продавцем терміну поставки, що вказується у додатках до цього контракту. Поставка товару проводиться на умовах EXW Стамбул, Туреччина або FCA Стамбул, Туреччина згідно з INCOTERMS 2020 та вказується у додатках. У разі постачання товару на умовах EXW вартість товару включає вартість завантаження (п. п. 3.1., 3.2. Контракту).

Покупець здійснює оплату кожної партії Товару на умовах зазначених у додатках до цього контракту, які є невід`ємною його частиною. Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів у банк Продавця. Офіційний банківський документ, що підтверджує переказ коштів, має бути переданий Продавцю через факсимільний зв`язок або через мережу «Інтернет». Оплата за товар, що поставляється, проводиться в доларах. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця (п. п. 4.1.-4.4. Контракту).

09.11.2022 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 1 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератори GJD7000H 7 kVA, дизельний, 1-фазний, електричний старт у кількості 80 одиниць, за ціною 646,00 доларів США, на суму 51680,00 доларів США (а.с. 77, т. 1).

28.11.2022 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 2 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератори GJB44 Стаціонарний генератор дизельний 44 kVa, Номінально - 40kVa в зборі з двигуном Baudoulin и Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Звукоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR, у кількості 4 одиниці, за ціною 5587,50 доларів США, на суму 22350,00 доларів США. Поставка на умовах EXW Стамбул, Туреччина (а.с. 45, т. 1).

06.12.2022 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 3 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератори GJD7000H 7 kVA, дизельний, 1-фазний, електричний старт у кількості 80 одиниць, за ціною 646,00 доларів США, на суму 51680,00 доларів США (а.с. 46, т. 1).

15.12.2022 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 4 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератори:

GJR25 Стаціонарна генераторна установка 25 kVa, Основна - 22kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 4100,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 5 одиниць на суму 20500,00 доларів США.

GJR33 Стаціонарна генераторна установка 33 kVa, Основна 30 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 4550,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 2 одиниці на суму 9100,00 доларів США.

GJR50 Стаціонарна генераторна установка 50kVa, основна - 45kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB- 500, шумоізоляційним кожухом СВ 4Р GUCBIR вартістю 5150,00 доларів США з 1 од. Придбано у кількості 11 одиниць на суму 56650,00 доларів США.

GJR75 Стаціонарна генераторна установка 75kVa, основна - 68kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB- 500, шумоізоляційним кожухом СВ 4Р GUCBIR вартістю 6160,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 11 одиниць на суму 67760,00 доларів США.

Загальна вартість товару за Додатком № 4 склала 154 010,00 доларів США. Умови поставки 1-4 EXW Стамбул, Туреччина (а.с. 47-48, т. 1).

21.12.2022 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 5 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератори:

GJD-8000H-3 Generator /Генератор вартістю 853,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниця на суму 853,00 доларів США.

GJD-10000H Generator /Генератор вартістю 1379,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 2 одиниці на суму 2758,00 доларів США.

GJD-10000H-3 Generator /Генератор вартістю 1415,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниця на суму 1415,00 доларів США.

GJD-16000S-3 Generator /Генератор вартістю 2857,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 9 одиниць на суму 25713,00 доларів США.

GJR25 Стаціонарна генераторна установка 25 kVa, Основна - 22kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 4681,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 8 одиниць на суму 37448,00 доларів США.

GJR40 Стаціонарна генераторна установка 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 5500,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 2 одиниць на суму 11000,00 доларів США.

GJR125 Стаціонарна генераторна установка 125 kVa, Основна 113 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 9267,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 2 одиниць на суму 18534,00 доларів США.

Загальна вартість товару за Додатком № 5 склала 97721,00 доларів США. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина (а.с. 49-50, т. 1).

11.01.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 6 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали генератор GJD16000S вартістю 2778,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниця на суму 2778,00доларів США. Загальна сума 2778,00 доларів США. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина (а.с. 51, т. 1).

26.01.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 7 до Контракту, відповідно до якого купівлі підлягали Генератор GJD-10000H вартістю 1252,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 15 одиниць на суму 18780,00 доларів США. Загальна сума 18780,00 доларів США. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина (а.с. 52, т. 1).

30.01.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаткову угоду № 2, якою Сторони внесли зміни у пункт 3.2, виклавши його у наступній редакції: « 3.2. Поставка товару проводиться на умовах EXW Стамбул, Туреччина, EXW Zonguldak або FCA Стамбул, Туреччина згідно з INCOTERMS 2020 та вказується у додатках. У разі постачання товару на умовах EXW вартість товару включає вартість завантаження.

Також Додатковою угодою № 2 було внесено зміни у Додаток № 2, а саме:

Закупівлі підлягали генератори GJB44 Стаціонарний генератор дизельний 44 kVa, Номінально - 40kVa в зборі з двигуном Baudoulin и Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Звукоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR, у кількості 4 одиниці за ціною 5587,50 доларів США за одиницю на суму 22350,00 доларів США. Поставка на умовах EXW Zonguldak, Туреччина (а.с. 56-57, т. 1).

31.01.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаток № 8 до Контракту, відповідно до якого операції купівлі-продажу підлягали: Генератор GJB72 Стаціонарний 72kVa, Номінальний 68kVa двигун Baudouin і Maranello альтенатор Контрольна панель Datakom GB500 Електронний датчик рівня пального Сепаратор Шумоізоляційний кожух CB 4P GUCBIR вартістю 10696,65 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 5 одиниць на суму 53483,25 доларів США. Загальна сума 53483,25 доларів США. Умови поставки EXW Zonguldak, Туреччина (а.с. 53, т. 1).

24.04.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаткову угоду № 3, якою Сторони внесли зміни у Додаток № 4 до Контракту виклавши його у наступній редакції:

GJR33 Стаціонарна генераторна установка 33 kVa, Основна 30 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 4550,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниці на суму 4550,00 доларів США.

Загальна вартість товару за Додатком № 4 склала 149 460,00 доларів США. Умови поставки EXW Zonguldak, Туреччина (а.с. 58-59, т. 1).

25.04.2023 Сторонами Контракту було складено та підписано Додаткову угоду № 4, якою Сторони внесли зміні у Додаток № 5 до Контракту виклавши його у наступній редакції:

GJR25 Стаціонарна генераторна установка 25 kVa, Основна - 22kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 4681,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 6 одиниць на суму 28086,00 доларів США.

GJR40 Стаціонарна генераторна установка 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольной панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 5500,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниця на суму 5500,00 доларів США.

Загальна вартість товару за Додатком № 4 склала 64325,00 доларів США. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина або Zonguldak, Turkey (а.с. 60-61, т. 1).

Усі придбані за Контрактом генератори було доставлено Покупцю та проведено митне очищення без будь-яких зауважень та рішень митного органу про коригування митної вартості, окрім:

генераторів GJR50, Standby 50 kVA, Prime 45 kVA, Automatic Genset with, Soundproof Canopy, CB, Ricardo Engine - Maranello Alternator становила 5150 доларів США за одиницю.

генераторів GJR40 Стаціонарна генераторна установка 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольной панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR вартістю 5500,00 доларів США за 1 од. Придбано у кількості 1 одиниця на суму 5500,00 доларів США.

Відповідно до комерційного інвойсу №: GJB2023000000819 від 26.04.2023, вартість генератора GJR50, Standby 50 kVA, Prime 45 kVA, Automatic Genset with, Soundproof Canopy, CB, Ricardo Engine - Maranello Alternator становила 5150 доларів США за одиницю.

Відповідно до комерційного інвойсу № GJB2023000000826 від 27.04.2023, вартість генератора GJR50, Standby 50 kVA, Prime 45 kVA, Automatic Genset with Soundproof Canopy, CB, Ricardo Engine - Maranello Alternator становила 5150 доларів США за одиницю.

Відповідно до проформи-інвойсу № FP002112 від 21.12.2022, вартість генератора GJR40 Стаціонарна генераторна установка 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR,- становила 5500,00 доларів США за 1 одиницю.

У Додатку № 4 від 15.12.2022 визначено вартість генератора GJR50 Стаціонарна генераторна установка 50 kVa, основна 45 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB - 500, шумоізоляційним кожухом СВ 4Р GUCBIR вартістю 5150,00 доларів США з 1 одиницю. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина.

Після змін, внесених у Додаток № 4 на підставі Додаткової угоди № 3, вартість генератора GJR50 Стаціонарна генераторна установка 50 kVa, основна 45 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольною панеллю Datakom GB- 500, шумоізоляційним кожухом СВ 4Р GUCBIR становила 5150,00 доларів США з 1 од. Умови поставки EXW Zonguldak, Туреччина.

У Додатку № 5 від 21.12.2022 було визначено придбання генератора GJR40 Стаціонарна генераторна установка 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольной панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR становила 5500,00 доларів США за 1 одиницю. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина.

В свою чергу, при внесенні змін 25.04.2023 у Додаток № 5 вартість Стаціонарної генераторної установки GJR40, 40 kVa, Основна 36 kVa в зборі з двигуном Ricardo і Maranello альтернатором, контрольной панеллю Datakom GB-500, Шумоізоляційним кожухом CB 4P GUCBIR становила 5500,00 доларів США за 1 одиницю. Умови поставки EXW Стамбул, Туреччина або Zonguldak, Turkey.

Таким чином, вартість за одиницю залишалася не змінною незалежно від місця відправлення.

На виконання умов договору Покупець здійснив оплату відповідно до наступних платіжних інструкцій: № 74 від 22.12.2022 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022»; № 72 від 19.12.2022 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022»; № 75 від 27.12.2022 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022»; № 22 від 30.03.2023 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022; № 21 від 30.03.2023 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022»; № 27 від 21.04.2023 з призначенням платежу «сплата за генератори по контракту № 911/22 від 09.11.2022».

Також судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2022 Позивачем (як Клієнт) укладено Договір № 505 про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» (як Експедитор), за умовами якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін (п. 1.1. Договору).

13.04.2023 позивачем видано Заявку № 1 на організацію транспортування і експедирування вантажу.

01.05.2023 позивачем видано заявку № 2 на організацію транспортування і експедирування вантажу.

27.04.2023 Експедитором виставлено Клієнту рахунок-фактуру № LS-4482066 від 27.04.2023, за умовами якого сплаті підлягали: транспортно-експедиторське обслуговування на території України, транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України, експедиторська винагорода, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України, міжнародне автоперевезення по території України.

Також, за вих. № 402290 від 27.04.2023 Експедитором було видано довідку про транспортні витрати, відповідно до якої ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» інформує про те, що вартість міжнародного авто перевезення вантажу за д.н. CB4628BB/CB8246XP за маршрутом Zonguldak (Turkey) - ПП Порубне (Україна) становить 61200 грн. 00 коп. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 17443,00 грн. Експедиторська винагорода становить - 1539,17 грн. Страхування вантажу не проводилося. Відповідно до платіжної інструкції від 02.05.2023 № 287 Клієнт сплатив вартість послуг згідно рахунку-фактурі № LS-4482066 в сумі 129290,01 грн.

03.05.2023 Експедитором виставлено Клієнту рахунок-фактуру № LS-4482716 від 03.05.2023, за умовами якого підлягали сплаті: транспортно-експедиторське обслуговування на території України, транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України, експедиторська винагорода, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України, міжнародне автоперевезення по території України.

05.05.2023 за вих. № 402290 Експедитором було видано довідку про транспортні витрати, відповідно до якої ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» інформує про те, що вартість міжнародного авто перевезення вантажу за д.н. НОМЕР_2 /АЕ9340 ХF за маршрутом Zonguldak (Turkey) - ПП Порубне (Україна ) становить 63169,00 грн. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 14103,48 грн. Експедиторська винагорода становить 1539,17 грн. Страхування вантажу не проводилося. Відповідно до платіжної інструкції від 09.05.2023 № 305 Клієнт сплатив вартість послуг згідно рахунку-фактурі № LS-4482716 в сумі 134092,20 грн.

21.07.2021 між Позивачем (як Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (як Виконавець) укладено Договір № ТР2107-1 на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого Виконавець відповідно до даного Договору зобов`язується від свого імені за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Замовник зобов`язаний прийняти, оплатити надані послуги в повному обсязі в порядку та терміни, визначені даним договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. умов Договору, Виконавець здійснює надання таких послуг: організовує перевезення вантажів різними видами транспорту, власними або найманими, на території України та іноземних держав відповідно до заявки Замовника, яка є дійсною при наявності факсової копії, хоча б з однією оригінальною печаткою; здійснює оформлення рахунків та актів виконаних робіт на перевезення вантажу і їх розсилання за належністю; надає інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги.

25.04.2023 Сторонами Договору № ТР2107-1 складена Заявка на транспортне перевезення вантажу у міжнародному сполученні № ТР-1, якою зазначено транспортний засіб SCANIA BH3819PC/ НОМЕР_3 та дані водія: ОСОБА_2 , посвідчення НОМЕР_4 .

04.05.2023 Експедитором ФОП ОСОБА_1 за вих. № 04/05-1 видано довідку про транспортні витрати, згідно якої ФОП ОСОБА_1 , що надає послуги з експедирування вантажу на підставі угоди з ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС», організувало здійснення перевезення вантажу за маршрутом м. Зонгулдак, Туреччина м. Дніпро, Україна. Автомобіль SCANIA НОМЕР_5 /ВН6834ХF.

Вартість перевезення вантажу (15 Місць, 15480 кг) по іноземній території від м. Зонгулдак, Туреччина до митного кордону України КПП Siret (Румунія) Порубне (Україна), включно з навантажувально-розвантажувальними роботами та експедиторською винагородою становить 102300,00 грн. (Сто дві тисячі триста гривень 00 копійок).

Вартість перевезення вантажу від митного кордону України КПП Siret (Румунія) Порубне (Україна) до м. Дніпро, включно з навантажувально-розвантажувальними роботами та експедиторською винагородою становить 40400,00 грн. (Сорок тисяч чотириста гривень 00 копійок).

Страхування вантажу не проводилось.

04.05.2023 ФОП ОСОБА_1 виставило рахунок-фактуру № ОМ-227 за умовами якого підлягали сплаті: Транспортно-експедиторські послуги м. Зонгулдак, Туреччина до митного кордону- КПП Siret (Румунія) - Порубне (Україна), Транспортно-експедиторські послуги від митного кордону- КПП Siret (Румунія) Порубне (Україна) - м. Дніпро, Україна в сумі 142700,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 9224 від 09.05.2023 Клієнтом було сплачено вартість перевезення на підставі рахунку-фактури № ОМ-227 в сумі 142700,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що разом з митними деклараціями представник декларанта надав пакет документів необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару: Контракт купівлі-продажу № 911/22 від 09.11.2022; Додаток № 4 до Контракту; Додаток № 5 до Контракту; Додаткову угоду № 3 від 24.04.2023 до Контракту; Додаткову угода № 4 від 25.04.2023 до Контракту; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 72 від 19.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 74 від 22.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 75 від 27.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 21 від 30.03.2023; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 22 від 30.03.2023; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 27 від 21.04.2023; Автотранспортну накладну (CMR) від 27.03.2023 № 381829; Рахунок на оплату від 27.03.2023 № LS-4482066; Митну декларації країни відправлення (Туреччина) від 27.04.2023 № 23341300EX00331955; Сертифікат № Z0042974; Інвойс (COMMERCIAL INVOICE) № GJB2023000000819 від 26.04.2023; Комерційну пропозицію (COMMERCIAL OFFER) від 15.12.2022; Проформу фактуру (PROFORMA INVOICE) від № FP001512 15.12.2022; Договір № 505 про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022; Заявку № 1 на організацію транспортування і експедирування вантажу від 13.04.2023; Довідка про транспортні витрати Вих. № 402290 від 27.04.2023; Пакувальний лист № GJB2023000000819 від 26.04.2023; Прайс-лист від 12.11.2022; Висновок № 597 від 03.05.2023; Сертифікат № Z004297; Автотранспортну накладну (CMR) від 28.04.2023 № бн; Довідку про транспортні витрати від 04.05.2023 № 04/05-1; Рахунок на оплату від 04.05.2023 № ОМ-227; Договір № ТР2107-1 на транспортно-експедиторське обслуговування 21.07.2021; Заявку на транспортне перевезення вантажу у міжнародному сполученні № ТР-1 від 25.04.2023; Висновок № 597 від 03.05.2023; Комерційну пропозицію (COMMERCIAL OFFER) від 21.12.2022; Інвойс (COMMERCIAL INVOICE) № GJB2023000000842 від 28.04.2023; Заявку № 2 на організацію транспортування і експедирування вантажу від 01.05.2023; Автотранспортна накладна (CMR) від 02.05.2023№ 559020; Сертифікат № Z0042979; Проформу фактуру (PROFORMA INVOICE) № FP002112 від 21.12.2022; Рахунок-фактура № LS-4482716 від 03.05.2023; Довідку про транспортні витрати вих. № 402290 від 05.05.2023; Висновок № 616 від 05.05.2023.

За результатами перевірки наданих декларантом документів, проведених консультацій, митним органом були прийняті наступні рішення про коригування митної вартості товару та складено наступні картки відмови:

картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000391 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000012/2 04.05.2023;

картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000399 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000013/2 від 08.05.2023;

картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000400 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000014/2 від 08.05.2023.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішення та складеними картками відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість рішень про коригування митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000012/2 від 04.05.2023, слугував висновок митного органу про те, що на виконання положень ст. ст. 52-64, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з електронною митною декларацією (далі ЕМД) № 23UA100100431122U7 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в доповненні до зовнішньоекономічного договору від 24.04.2023 № 3 вказано загальну вартість пропозиції позицій 1-4 EXW ZONGULDAK, Туреччина, (EXW - Ex Works), що відображено у гр. 20 ЕМД № 23UA100100431122U7, але, в поданій до ЕМД автотранспортній накладній (CMR) від 27.03.2023 № 381829 зазначено інше місце завантаження вантажу - ISTANBUL/TURKEY.

Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «EXW ZONGULDAK» (Туреччина) декларантом надано довідку про транспортні витрати від 27.03.2023 № 402150 та рахунок на оплату від 27.03.2023 № LS-4482066, які видані ТОВ «Ламан шипінг», проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 27.03.2023 № 381829, перевізником товарів виступає інша особа.

Отже, за висновком митного органу, ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати та рахунки з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо, у зв`язку з чим не можливо перевірити достовірність включення до ціни товару всіх складових митної вартості (зокрема, транспортування, навантаження, вивантаження та обробка товарів), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (далі ГАТТ). Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару.

Також митний орган послався на те, що наданий підприємством позивача експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 03.05.2023 № 597 містить інформацію щодо цін на артикули даних товарів, та носять «консультаційний» характер за відсутності в них обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини. Експертом не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме спеціалізованих видань розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників та постачальників відповідної продукції використана цінова інформація).

Крім того, відповідач послався на те, що копія митної декларації країни відправлення (Туреччина) від 27.04.2023 № 23341300EX00331955 надана декларантом без урахування вимог ст.254 МК України та містить описові розбіжності у графах 31 ЕМД.

Отже, зазначені документи було прийнято до уваги митним органом, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України, але жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган дійшов до висновку, що можливо застосувати другорядний метод 2 ґ резервний, відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями статті VII ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості.

При цьому, рішення винесено без урахування термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (заява від 04.05.2023 № б/н, надіслана до митниці 18.04.2023). Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МК України, застосовано «резервний» метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

Також судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000013/2 від 08.05.2023 слугувала та обставина, за результатами опрацювання документів, поданих разом з електронною митною декларацією (далі - ЕМД) № 23UA100100431398U8 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «EXW ZONGULDAK» (Туреччина) декларантом надано довідку про транспортні витрати від 04.05.2023 № 04/05-1 та рахунок на оплату від 04.05.2023 № ОМ-227, які видані ФОП ОСОБА_1 . Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 28.04.2023 № б/н, перевізником товарів виступає інша особа.

Також відповідач зазначив, що відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін, проте договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів, а тому, ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати та рахунки з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо.

Відповідач також послався на те, що відповідно до наказу Мінфіну України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; рахунки на оплату; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

З матеріалів справи судом також встановлено, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000014/2 від 08.05.2023 слугувало наступне: Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості див. додаткове повідомлення.

Так, у додатковому повідомленні митний орган зазначив: на виконання положень ст. ст. 52-64, 335 Митного кодексу України (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, поданих разом з електронною митною декларацією (далі ЕМД) № 23UA100100431399U7 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в доповненні до зовнішньоекономічного договору від 24.04.2023 № 3 загальна вартість пропозиції позиції 1-4 EXW ZONGULDAK, Туреччина, (EXW - Ex Works), або (Франко завод (…назва місця) що відображено у гр. 20 електронної митної декларації (далі ЕМД) № 23UA100000745556U9, але, в поданій до ЕМД автотранспортній накладній (CMR) від 02.05.2023 № 559020 зазначено інше місце завантаження вантажу -ISTANBUL/TURKEY. Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «EXW ZONGULDAK» (Туреччина) декларантом надано довідку про транспортні витрати від 03.05.2023 № 402152 та рахунок на оплату від 03.05.2023 № LS-4482716, які видані ТОВ «Ламан Шипінг». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 02.05.2023 № 559020, перевізником товарів виступає інша особа.

Разом з тим, надані прайс-листи фірм-виробників не містять інформації стосовно адреси, телефонів або сайту в мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем зазначеного товару.

Також митний орган зазначив, що наданий підприємством позивача експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 05.05.2023 № 616 містить інформацію щодо цін на артикули даних товарів, та носять «консультаційний» характер за відсутності в них обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини. Експертом не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме спеціалізованих видань розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників та постачальників відповідної продукції використана цінова інформація).

Копія митної декларації країни відправлення (Туреччина) від 02.05.2023 № 23341300EX00346981 надана декларантом без урахування вимог ст. 254 МК України та містить описові розбіжності у графах 31 ЕМД.

В зв`язку з цим, декларанту відповідно до статті 53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - переклад копії митної декларації країни відправлення. Декларанту за власним бажанням запропоновано подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано, відповідно до вимог ч. 2, 3 та 4 ст. 53, ст. 57 МК України, додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом не надано додаткові документи та 08.05.2023 декларантом надіслано лист в якому зазначено, що до митного оформлення подано всі документи, додатково документів надано не буде.

На підставі цього, митний орган дійшов висновку, що наданих документів недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості, у зв`язку із чим, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, але жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. При митному оформленні декларантом такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 МК України, відповідач дійшов до висновку, що можливо застосувати другорядний метод 2 ґ резервний, відповідно до ст. 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями статті VII ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів та схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено. При здійсненні такого порівняння з`ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних товарів. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар 6,22 дол.США/кг (митна декларація від 08.03.2023 № UA408020/2023/17479 Розрахунок: 6,22 USD/кг х 5740 кг (нетто): 7 шт. = 5100,40 USD/шт.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено номер та дату митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не робилось, тому що за основу для визначення митної вартості товарів взято митне оформлення товарів, які ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінюваний товар. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (заява від 08.05.2023 № б/н, надіслана до митниці 08.05.2023).

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МК України, митним органом застосовано «резервний» метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Надаючи оцінку висновкам відповідача щодо наявності підстав для прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В свою чергу, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та відповідачем у справі не заперечується, що разом з митними деклараціями представник декларанта надав пакет документів необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару: Контракт купівлі-продажу № 911/22 від 09.11.2022; Додаток № 4 до Контракту; Додаток № 5 до Контракту; Додаткову угоду № 3 від 24.04.2023 до Контракту; Додаткову угода № 4 від 25.04.2023 до Контракту; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 72 від 19.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 74 від 22.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 75 від 27.12.2022; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 21 від 30.03.2023; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 22 від 30.03.2023; Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 27 від 21.04.2023; Автотранспортну накладну (CMR) від 27.03.2023 № 381829; Рахунок на оплату від 27.03.2023 № LS-4482066; Митну декларації країни відправлення (Туреччина) від 27.04.2023 № 23341300EX00331955; Сертифікат № Z0042974; Інвойс (COMMERCIAL INVOICE) № GJB2023000000819 від 26.04.2023; Комерційну пропозицію (COMMERCIAL OFFER) від 15.12.2022; Проформу фактуру (PROFORMA INVOICE) від № FP001512 15.12.2022; Договір № 505 про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022; Заявку № 1 на організацію транспортування і експедирування вантажу від 13.04.2023; Довідка про транспортні витрати Вих. № 402290 від 27.04.2023; Пакувальний лист № GJB2023000000819 від 26.04.2023; Прайс-лист від 12.11.2022; Висновок № 597 від 03.05.2023; Сертифікат № Z004297; Автотранспортну накладну (CMR) від 28.04.2023 № бн; Довідку про транспортні витрати від 04.05.2023 № 04/05-1; Рахунок на оплату від 04.05.2023 № ОМ-227; Договір № ТР2107-1 на транспортно-експедиторське обслуговування 21.07.2021; Заявку на транспортне перевезення вантажу у міжнародному сполученні № ТР-1 від 25.04.2023; Висновок № 597 від 03.05.2023; Комерційну пропозицію (COMMERCIAL OFFER) від 21.12.2022; Інвойс (COMMERCIAL INVOICE) № GJB2023000000842 від 28.04.2023; Заявку № 2 на організацію транспортування і експедирування вантажу від 01.05.2023; Автотранспортна накладна (CMR) від 02.05.2023№ 559020; Сертифікат № Z0042979; Проформу фактуру (PROFORMA INVOICE) № FP002112 від 21.12.2022; Рахунок-фактура № LS-4482716 від 03.05.2023; Довідку про транспортні витрати вих. № 402290 від 05.05.2023; Висновок № 616 від 05.05.2023.

Всі вище перелічені документи були прийняті митним органом, але за результатом їх розгляду, відповідачем встановлено наявність певних розбіжностей, зокрема, в документах щодо транспортування імпортованого товару, які на думку митниці, перешкоджають застосувати перший метод.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про експедиторську діяльність» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;

організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

організовують експертизу вантажів;

здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час митного оформлення товарів, підприємством позивача надано до митниці документи, які свідчать про те, що ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» на підставі договору надавало ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» послуги з експедирування вантажів, а саме: виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У зв`язку з цим, ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» на виконання умов договору з ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» зафрахтувало транспортний засіб авто для перевезення вантажу д.н. CB4628BB/ НОМЕР_6 , яке належало ОСОБА_3 , що в свою чергу відображено у CMR від 27.03.2023 № 381829.

Також, ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № ТР2107-1 на транспортно-експедиторське обслуговування надавало ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» послуги з експедирування вантажів.

У зв`язку з цим, з наданих митному органу документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору з ТОВ «ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС» зафрахтувало транспортний засіб авто для перевезення вантажу д.н. НОМЕР_5 / НОМЕР_7 , яке належало ФОП ОСОБА_4 , що в свою чергу відображено у CMR від 28.04.2023 № б/н.

Таким чином, надані митному органу довідка про транспортні витрати від 27.03.2023 № 402150, рахунок на оплату від 27.03.2023 № LS-4482066, заявка № 1, Договір - № 505 про транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2022, CMR від 27.03.2023 № 381829 надавали можливість ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати та рахунки з поставкою товарів за ЕМД.

Так само надані митному органу довідка про транспортні витрати № 04/05-1 від 04.05.2023, Заявка на транспортне перевезення вантажу у міжнародному сполученні № ТР-1 від 25.04.2023, договір №ТР2107-1, CMR від 28.04.2023 № б/н, рахунок-фактура № ОМ-227 від 04.05.2023 надавали можливість ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати та рахунки з поставкою товарів за ЕМД.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є достатнім доказом транспортних витрат як складової митної вартості товарів, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також враховує, що відповідно до додатку № 2 від 27.12.2022 та від 30.01.2023 дійсно визначені різні умови поставки товару згідно з INCOTERMS 2020 - EXW Стамбул, Туреччина або Zonguldak, Turkey. Разом з тим, кількість товару, вартість за одиницю та загальна вартість товару залишилися без змін, що свідчить про те, що умови поставки зміна пункту відвантаження товару не вплинула на вартість одиниці товару та загальну вартість поставленого товару, і ця обставина не може слугувати підставою для виникнення у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Що стосується посилання митного органу на те, що при здійсненні порівняння ним з`ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних товарів (джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар 6,22 дол.США/кг (митна декларація від 08.03.2023 № UA408020/2023/17479 Розрахунок: 6,22 USD/кг х 5740 кг (нетто): 7 шт. = 5100,40 USD/шт.), колегія суддів зазначає наступне.

Так, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Також, надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. З огляду на усе вказане вище, митний орган не навів жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17 зазначено, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів. З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.

Щодо доводів митного органу про те, що надані прайс-листи фірм-виробників не містять інформації стосовно адреси, телефонів або сайту в мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем зазначеного товару, колегія суддів зазначає, що такі відомості у прайс-листі компанії-виробника жодним чином не можуть вплинути на складові вартості товарів, що постачаються на територію України.

Що стосується доводів відповідача про те, що копії митних декларацій країни відправлення (Туреччина) надані декларантом без врахування вимог. ст. 254 МК України та містять описові розбіжності у графах 31 ЕМД, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Разом з тим, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, у якому такий документ, як декларація країни відправлення, відсутній.

Суд зазначає, що декларація країни відправлення заповнена відповідно до вимог законодавства Туреччини, є внутрішнім документом постачальника, використовуються виключно для митних та податкових цілей у Туреччині та не є підставою для визначення митної вартості за законодавством України, у зв`язку з чим доводи митного органу в цій частині також є безпідставними.

Враховуючи, що надані позивачем до митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, та у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки відповідачем не спростовано необґрунтованість застосування резервного методу при коригуванні митної вартості, не надано пояснень, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, не наведено жодного математичного розрахунку обчислення складових митної вартості, а позивачем під час митного оформлення надано належні докази, які підтверджують заявлену митну вартість за основним методом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Що стосується заявленого представником позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 18000,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

З матеріалів справи судом встановлено, що надання в межах цієї справи послуг на правничу допомогу відбувалися на підставі Договору № 26/06-2023/Ін від 26.06.2023.

З метою збору доказів, аналізу наданих документів, підготовки та подання відзиву до апеляційного суду, участі в судових засіданнях ТОВ «Індастріал-Сервіс» понесло витрати на правничу допомогу, що підтверджується: копією Договору № 26/06-2023/Ін від 26.06.2023; копією Додаткової угоди № 2 від 16.01.2024 у якій сторони погодили вартість правової допомоги у фіксованому розмірі 18000,00 грн.; актом приймання-передачі правничої допомоги № 18/01-24 від 18.01.2023; платіжною інструкцією № 9797 від 18.01.2024, копією ордеру серії АІ № 1419734 від 26.06.2023 р.

При цьому, заявляючи до відшкодування суму на правничу допомогу в такому розмірі, заявник послався на висновок Верховного Суду зроблений у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, а саме: «Щодо відсутності детального опису робіт, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Надаючи оцінку вимогам заявника в цій частині, колегія суддів зазначає, що відповідно до додаткової угоди № 2 від 16.01.2024 у якій сторони погодили вартість правової допомоги у фіксованому розмірі 18000,00 грн. та акту приймання-передачі правничої допомоги № 18/01-24 від 18.01.2023, вбачається, що адвокат були надані такі послуги: представлення та захист прав та інтересів Клієнта в Другому апеляційному адміністративному судів ході розгляду апеляційної скарги Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 520/17136/23 (вивчення та аналіз апеляційної скарги Київської митниці, узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, аналіз, підбір судової практики Верховного Суду, на яку посилається відповідач, необхідних у справі заяв, клопотань, заперечень, участь в судових засіданнях незалежно від кількості підготовлених документів та судових засідань, а також витраченого часу). Вартість наданих послуг складає 18000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Крім того, колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Колегія суддів зазначає, що такі послуги як аналіз рішення суду першої інстанції, вивчення апеляційної скарги та аналіз судової практики за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи у суді апеляційної інстанції (змістовна частина відзиву на апеляційну скаргу складається переважно з обставин справи та доводів, наведених у позовній заяві), колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, у сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 520/17136/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34630002) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисяч гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 18.03.2024.


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.03.2024
Оприлюднено	20.03.2024
Номер документу	117727407
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Бадюков Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.03.2024 по справі 520/17136/23ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/17136/23

Постанова від 07.03.2024

Постанова
від 07.03.2024 по справі 520/17136/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД