Постанова

від 18.03.2024 по справі 120/10049/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10049/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

18 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 про стягнення податкового боргу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 січня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що податковий борг виник внаслідок самостійного подання відповідачем податкових декларацій з плати за землю за 2019 р., 2020, 2021 р., 2022 р., 2023 роки та внаслідок прийняття податкових повідомлень рішень №0071560409 від 12.10.2022 р., №00701604409 від 15.05.2023 р.

Згідно облікової картки платника податків станом на 30.06.2023 р. за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати на суму 428 126, 12 грн.

06.03.2019 р. податковим органом сформовано податкову вимогу форми №89114-53, яку направлено відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

31.01.2022 р. ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

ГУ ДПС у Вінницькій області направлено платіжну інструкцію від 10.03.2023 р. на примусове стягнення коштів до фінансових установ, однак такі повернуті без виконання через відсутність коштів.

11.05.2023 р. податковим органом складено акт опису майна №8 .

Оскільки борг не сплачено, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив стягнути податковий борг за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису №8 від 11.05.2023 р.

Надаючи оцінку спірним правовдносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 28.03.2023 р. у справі № 440/11471/21 .

Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся із позовом про стягнення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №8 від 11.05.2023 р., а не про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

При цьому, ПК не передбачають право контролюючого органу звернутись із позовом саме про стягнення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису №8 від 11.05.2023 р., а визначають можливість звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Як встановлено з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою суду від 27.07.2023 р. було зазначено позивачу, що погашення податкового боргу ( згідно діючого законодавства) може відбуватись за рахунок стягнення коштів або шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, саме погашення податкового боргу може бути здійснено шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Суд зазначав в ухвалі, що "погашення " та "стягнення" не є тотожними визначеннями.

При цьому погашення усієї суми податкового боргу може бути здійснено за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання дозволу на погашення є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (95.3 ст. 95 ПК України).

Відтак, суд першої інстанції звертав увагу, що вимога позивача сформована в редакції позовної заяви про стягнення за рахунок майна , що перебуває у податковій заставі не відповідає вимогам ПК України.

Однак в подальшому позивач залишив позов в первісній редакції, зокрема просив стягнути з Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 податковий борг за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №8 від 11.05.2023 р.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту , оскільки вимога про стягнення за рахунок майна , що перебуває у податковій заставі не відповідає вимогам ПК України.

При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Відтак колегія суддів вважає, що позов відповідача про стягнення з Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №8 від 11.05.2023 р. не підлягає задоволенню з підстав відсутності повноважень на таке звернення.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.